Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/4076/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2021.
Дата набрання законної сили: 12.04.2021
Номер судового провадження: 61-5780ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		12 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 265/4076/17
		провадження № 61-5780ск21
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр», третя особа - ОСОБА_2 ,про стягнення заборгованості за договором позики, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у вказаній справі.
		 
		У касаційній скарзі міститься клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію повного тексту постанови апеляційного суду отримано заявником 10 березня 2021 року. На підтвердження зазначеного надано відповідні докази, а саме: копію конверта, яким направлено судове рішення, роздруківку відстеження поштових відправлень із сайту Укрпошти.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. 
		 
		Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, зокрема отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 09 березня 2021 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
		 
		Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		 
		У поданій касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. 
		 
		Враховуючи те, що у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 371/634/16-ц (провадження № 61-24736св18) Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Крім того, у поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 2 частина третя статті 411 ЦПК України).
		 
		Проте,наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (невстановлення судом фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. 
		 
		Отже, застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У поданій касаційній скарзі заявник не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що дає підстави для висновку про невідповідність змісту касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.  
		 
		Таким чином заявником не виконано вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
		 
		Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
		 
		Керуючись статтями 389, 393 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 13 травня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
		У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...