Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 4/513 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			01.10.2008 р. 16 год. 50 хв.№ 4/513 
			 
				 
				За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест-Україна» 
				до Державної податкової інспекції у Подільському районні м. Києва 
				проскасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000182202 від 12.03.2008
				Суддя Вовк П.В.
				Секретар судового засідання Жовтяк Я.В.
				Представники:
				 
				від позивачаКрепель Д.І. довіреність б/н від 23.04.2008 
				від відповідача Федорова С.Ф. довіреність №1761/9/10 від 04.03.2008
				На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.10.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 05.10.2008.
				 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
				 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфест-Україна»(надалі Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районні м. Києва (надалі Відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000182202 від 12.03.2008.
				Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2008 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/513.
				У судовому засіданні 01.10.2008 представник Позивача, позов підтримав та просить суд позов задовольнити.
				Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.02.2008 Відповідачем, було здійснено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства Позивачем, за результатами перевірки було складено акт № 25/2202-34817734 від 29.02.2008, яким було встановлено, що Позивач порушив ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 (надалі Закон № 185/94-ВР). На підставі акту перевірки Відповідачем було прийнято рішення № 0000182202 від 12.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22232,90 грн. Однак, на думку Позивача, таке рішення є безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки товар було завезено на територію України 26.12.2007, тобто підчас проведення Відповідачем перевірки товар вже знаходився на території України. 
				Крім того, на думку Позивача, Відповідачем було застосовано нечинну норму законодавства, щодо відстрочення поставки за імпортними операціями резидентів, а саме Відповідачем було визначено в акті перевірки строк 90 календарних днів, замість 180 календарних днів.
				Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки за результатами виїзної документальної перевірку Позивача, було встановлено, що на адресу нерезедента GRAND», 19.06.2007 Позивачем було перераховано валютні кошти у сумі 12229,32 дол. США, як попередня оплата за товар по контракту №1 UKR від 08.05.2007. Відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.04.1999 (зі змінами згідно до постанови Правління Національного банку України № 455 від 13.12.2006) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відповідно до цього, на думку Відповідача, граничний термін надходження товару на територію України 17.09.2007 (19.06.2007 + 90 днів). На момент проведення Відповідачем перевірки товар на територію України не надійшов. За результатами перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону № 185/94-ВР і відповідно нарахована пеня у сумі 8337,34 грн., яка на даний момент повністю сплачена до бюджету.
				Дослідивши матеріали справи, суд 
				 ВСТАНОВИВ:
				 Позивач, є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №094258 від 15.01.2007.
				Між Позивачем та нерезедентом ТОВ GRAND»Республіка Азербайджан, був укладений контракт №1 UKR від 08.05.2007 (надалі Контракт), відповідно до якого, продавець (ТОВ GRAND») продає, а покупець (Позивач) сплачує кошти та покупає товар. Оплата кожної партії товару здійснюється 100% авансовим платежем, згідно предявленим продавцем рахунку або відкриттям без відзивного акредитиву.
				Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Закону № 185/94-ВР (в редакції станом на 15.06.2004) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
				Згідно, п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.04.1999 (зі змінами згідно до постанови Правління Національного банку України № 455 від 13.12.2006) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.
				Відповідно до матеріалів справи, 19.06.2007 Позивачем було здійснено 100% авансовий платіж за Контрактом у сумі 12229,32 дол. США.
				Тобто, з моменту здійснення Позивачем авансового платежу (19.06.2007) розпочався перебіг 90 денного строку на імпорт товару зазначеного в Контракті.
				Відповідно до ч.ч.1,5 ст.4 Закону №185/94-ВР Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
				Відповідач, здійснив позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства. За результатами перевірки було складено акт №145/22-02-348177734 від 01.11.2007 відповідно до якого було встановлено порушення ст. 2 Закону № 185/94-ВР, а саме ненадходження товару на суму 12229,32 дол. США.
				На підставі акту перевірки та згідно ст. 4 Закону №185/94-ВР, Відповідачем було прийнято рішення №0001282202 від 06.11.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій виходячи з розрахунку: 12229,32 (сума дол. США) х 0,3% (пеня згідно ч.1 ст. 4 Закону №185/94-ВР) х 45 (днів порушення з 17.09.2007 (19.06.2007 авансовий платіж + 90 днів)) х 5,05 (курс валюти) = 8337,34 грн. 
				Позивач сплатив зазначену суму штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач цього факту не заперечує.
				Відповідачем з 19.02.2008 по 29.02.2008 здійснювалась повторна позапланова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства. За результатами перевірки було складено акт №25/2202-34817734 від 29.02.2008 відповідно до якого було встановлено порушення ст. 2 Закону № 185/94-ВР, а саме ненадходження товару за Контрактом на суму 12229,32 дол. США. 
				На підставі акту перевірки та згідно ст. 4 Закону №185/94-ВР, Відповідачем було прийнято рішення №0000182202 від 12.03.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій виходячи з розрахунку: період порушення з 02.11.2007 (наступний день після складання акту №145/22-02-348177734) по 29.02.2008 (складання акту №25/2202-34817734); 12229,32 (сума дол. США) х 0,3% (пеня згідно ч.1 ст. 4 Закону №185/94-ВР) х 120 (днів порушення) х 5,05 (курс валюти) = 22232,90 грн.
				Однак, суд не може погодитися з таким розрахунком суми штрафних (фінансових) санкцій, оскільки ЗакономУкраїни №1108-V від 31.05.2007 (надалі Закон №1108-V) були внесені зміни до ч.1 ст.2 Закону № 185/94-ВР, які набули чинності 01.01.2008 і якими цифри і слова "90 календарних днів" були замінені цифрами і словами "180 календарних днів", тобто строк відстрочення поставки товару, з моменту здійснення авансового платежу з 01.01.2008 складає 180 календарних днів.
				Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
				В даному випадку, згідно з розрахунку Позивача, зміни внесені Законом №1108-V пом`якшують відповідальність Позивача і відповідно, Закон №1108-V має зворотну дію в часі до правовідносин, які виникли до 01.01.2008. З 01.01.2008 зазначені зміни набули законної сили і мають застосовуватися Відповідачем.
				Відповідно до цього, Відповідач у рішенні №0000182202 від 12.03.2008, неправомірно нарахував період порушення Позивачем строку поставки товару за Контрактом, а саме застосував стару норму законодавства, якою було встановлено 90-денний строк поставки товару за контрактом. 
				Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до п. 35 ст.1 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 (надалі МК) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур. Пунктом 8 ст. 1 МК під зоною митного контролю розуміється місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.
				Відповідно до ст. 6 МК межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
				Таким чином, враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що моментом переміщення імпорту через державний кордон є момент переміщення через митний кордон. При цьому переміщення (перетин) через митний кордон здійснюється виключно за наявності дозволу митного органу на переміщення (перетин), який надається уповноваженою особою державної митної служби виключно після проведення митних процедур. При цьому митне оформлення є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
				Суд звертає увагу, що згідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII 16.05.1991 (надалі Закон №959-XII) момент здійснення імпорту - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
				Тобто, момент імпорту визначається не моментом фактичного перетину кордону, а моментом перетину товаром саме митного кордону України. При цьому в рамках положень ст. 6 та змісту ст. 1 МК, «де-юре», імпортований товар перетинає державний кордон одночасно з перетинанням митного кордону (митної території). До перетину митного кордону у відповідності до положень Закону №959-XII та МК імпортований товар не може вважатися таким, що перетнув державний кордон України. Товар перетинає митний кордон за відповідним дозволом митного органу на переміщення, який надається виключно після проведення митних процедур.
				Крім того, відповідно до положень ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 Національний банк України є головним органом валютного контролю, що забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
				Згідно п. 14 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999 Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
				Відповідно до Закону №185/94-ВР, Національний банк України постановою № 136 від 24.03.1999 затвердив «Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями»(надалі Інструкція). 
				Згідно пп. 1.1 Інструкції, здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).
				Відповідно до пп. 1.11 Інструкції, підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію та письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковому органу згідно з пунктом 7.10 розділу 7 цієї Інструкції
				У відповідності до положень ч. 2 п. 8 Положення Кабінету Міністрів України «Про вантажну митну декларацію» № 574 від 09.06.1997 оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
				Відповідно до цього, доводи Позивача про те, що товар придбаний за Контрактом, знаходився на складі Київської регіональної митниці з 26.12.2007, що підтверджується повідомленнями №1 від 21.03.2008 та №35/1.5-8/2582 від 12.03.2008 Київської регіональної митниці і відповідно є імпортований в Україну з 26.12.2007 без належним чином оформленої ВМД, є безпідставними, оскільки знаходження товару на складі Київської регіональної митниці не створює факту перетину імпортованим товаром митного та відповідно, державного кордону.
				Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
				Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
				Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про необхідність скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000182202 від 12.03.2008 винесене ДПІ у Подільському районні м. Києва у сумі 22232,90 грн, з підстав неправомірного нарахування періоду порушення Позивачем строку поставки товару за Контрактом.
				Така позиція суду підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України. Так у справі щодо розгляду касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське Хімволокно»на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське Хімволокно»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
				Керуючись ст.ст. 160, 172 КАСУ, суд, 
				ПОСТАНОВИВ:
				1.Позов задовольнити.
				2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Подільському районні м. Києва про застосування штрафних санкцій №0000182202 від 12.03.2008 на суму 22232,90 грн.
				3.Присудити на користь ТОВ «Масінвест-Україна»з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн. 
				 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
				Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
				 
					 
					Суддя П.В.Вовк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...