Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/14453/20 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 20.04.2021. Зареєстровано: 22.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2021.
Дата набрання законної сили: 19.04.2021
Номер судового провадження: 4-с/607/35/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19.04.2021 Справа №607/14453/20 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
		в складіголовуючого судді                    Грицай К.М.,
		за участюсекретаря судовогозасідання            Пандрак І.С.,
		учасників справи: скаржника                 ОСОБА_1 ,
		державного виконавця                    Перешлюги Н.Р.,
		представника заінтересованої особи            Авдєєнка В.В., 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні в місті Тернополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р., -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Скаржник ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії та рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р.. 
		В обґрунтування скарги посилається на наступні обставини. У провадженні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 607/14453/20, виданого 03.02.2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про скасування наказу «Про переміщення ОСОБА_1 » №86 від 05.06.2020 року та поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.01.2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи. Дане рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи допущено судом до негайного виконання. Однак, 12.03.2021 року він отримав у зазначеному відділі державної виконавчої служби постанову вказаного державного виконавця від 10.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження, підставами для її винесення слугували п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Із вказаною постановою скаржник не погоджується, вважає її неправомірною, а дії державного виконавця незаконними, оскільки 23.02.2021 року, тобто у цей же день, прийнято наказ Генерального директора комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. від 23 лютого 2021 року №95, яким повторно переведено його на посаду лікаря невропатолога в інсультне відділення зазначеного лікувального закладу, таким чином, боржник в особі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради фактично не виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.01.2021 року у цивільній справі №607/14453/20, а також виконавчий лист від 03.02.2021 року, який було звернуто до примусового виконання, як цього вимагає пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та який був підставою для винесення головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2021 року, відтак вважає, що вона є передчасною. З врахуванням наведеного, просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. щодо винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2021 року у виконавчому провадженні №64582372 та скасувати дану постанову головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2021 року у виконавчому провадженні №64582372, зобов`язавши його поновити дане виконавче провадження, вчинити усі дії, спрямовані на повне, всебічне фактичне та безумовне виконання рішення суду.
		 
		18 березня 2021 року суд прийняв до провадження та призначив до судового розгляду дану скаргу. 
		26 березня 2021 року головний державний виконавець Перешлюга Н.Р. подав відзив на скаргу, у якому просить дану скаргу залишити без задоволення, оскільки державним виконавцем було правомірно внесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
		 
		Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні подану скаргу підтримав з наведених у ній підстав. Пояснив, що державним виконавцем не було здійснено усі виконавчі дії у передбаченому законом порядку, не встановлено, чи було фактично допущено стягувача до виконання ним його трудових обов`язків на посаді, лише формально перевірено виконання рішення суду. Він 23.02.2021 кроку перебував у відпустці без збереження заробітної плати, про необхідність відкликання із відпустки його керівництво поліклініки не повідомляло та здійснило переведення в інший відділ без його відому, про накази, якими його поновлено на роботі та переведено він дізнався 09.03.2021 року, коли вийшов на роботу після відпустки. Відтак, державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Головний державний виконавець Перешлюга Н.Р. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги та вказав на те, що 25 березня 2021 року він склав акт державного виконавця про те, що він отримав наказ про поновлення стягувача ОСОБА_1 на роботі, а 10 березня 2021 року він отримав від боржника копію трудової книжки із записом про визнання недійсним запису від 23.02.2021 № 15, на підставі наказу від 23.02.2021 року ОСОБА_1 поновлений на посаді лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділу поліклініки. Факту внесення керівництвом боржника змін до штатного розпису він не перевіряв, оскільки чинним законодавством не передбачено вчинення таких дій державним виконавцем. 
		Представник боржника ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги та вказав на те, що стягувач у виконавчому провадженні був поновлений на роботі 23.02.2021 року, однак на робоче місце не з`явився, хоча був відкликаний з відпустки, з 24.02.2021 року він був переміщений на іншу посаду. Директор КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради наказу про внесення змін до штатного розпису після поновлення стягувача на роботі не виносив, виніс наказ про переміщення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. Вважає, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 
		 
		Розглянувши матеріали скарги, дослідивши наявні у справі докази, застосовуючи до визначених правовідносин зазначені норми права, суд вважає, що скарга до задоволення не підлягає.
		Суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28.01.2021 року у цивільній справі №607/14453/20 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи скасовано наказ «Про переміщення ОСОБА_1 » №86 від 05.06.2020 року та поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи. Зазначене рішення від 28 січня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи допущено судом до негайного виконання.
		На виконання зазначеного рішення Тернопільського міськрайонного суду № 607/14453/20 від 28.01.2021 року Тернопільським міськрайонним судом 03.02.2021 року видано виконавчий лист.
		Суд встановив, що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. відкрито виконавче провадження ВП №64582372 від 22.02.2021 року, про що винесено постанову. 
		В порядку ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI « Інструкції з організації примусового виконання рішень» постанову вручено боржнику та доведено до відома про необхідність виконання рішення суду протягом 3 робочих днів з моменту отримання вищевказаної постанови, що підтверджується вхідним штемпелем КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» ТОР та підписом працівника від 22.02.2021 року.
		Керуючись ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» 25.02.2021 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 перевірено виконання рішення суду, про що складено акт та встановлено, що боржником Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею» в особі генерального директора Шкробота В.В. видано наказ №94 від 23.02.2021 року про скасування наказу по комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 86 від 05.06.20 «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаду лікаря-невропатолога в організаційно методичний та консультативний відділ поліклінічного відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» з 23.06.2020. Належним чином завірену копію вищевказаного наказу надано державному виконавцеві, яку додано до матеріалів виконавчого провадження.
		10.03.2021 на адресу відділу ДВС надійшла завірена копія трудової книжки, де зазначається, що від 23.02.2021 Запис № 15 є недійсним на підставі наказу від 23.02.2021 року, ОСОБА_1 поновлений на посаді лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділу поліклініки.
		10.03.2021 державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено про те, що : «Рішення виконано, наказ про переміщення ОСОБА_1 № 86 від 05.06.2020 скасовано та згідно запису у трудовій поновлено ОСОБА_1 на посаду лікаря-невропатолога в організаційно-методичний консультативний відділ поліклінічного відділення.»
		23 лютого 2021 року виданий наказ Генерального директора комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. від 23 лютого 2021 року №95, яким переміщено ОСОБА_1 з 24.02.2021 на посаду лікаря невропатолога в інсультне відділення.
		 
		Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.
		В порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ст. 447 ЦПК України, передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року, роз`яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
		Статтею 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз`яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
		Як передбачено ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому цим Законом.
		У відповідності з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Згідно із ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Скаржник в обгрунтування вимог скарги вказує на те, що боржник фактично не виконав рішення суду про поновлення його на роботі. 
		Так, суд встановив, що на виконання виконавчого листа боржником Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею» в особі генерального директора Шкробота В.В. видано наказ №94 від 23.02.2021 року про скасування наказу по комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 86 від 05.06.20 «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога в організаційно методичний та консультативний відділ поліклінічного відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» з 23.06.2020 та у трудову книжку внесено, згідно якого запис № 15 від 23.02.2021 є недійсним на підставі наказу від 23.02.2021 року, ОСОБА_1 поновлений на посаді лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділу поліклініки.
		Доводи скаржника про те, що державний виконавець не встановив, чи було фактично допущено скаржника до виконання трудових обов`язків не грунтується на вимогах закону, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено перелік документів, за наявності яких рішення суду про поновлення на роботі, вважається виконаним. 
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що скаржником не доведено, що оскаржувана постанова винесена без фактичного виконання рішення суду, оскільки державний виконавець під час здійснення виконавчих дій перевірив, чи було винесено боржником наказ про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису у трудову книжку стягувача. 
		Також, суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що боржник не виконав рішення суду про поновлення його на попередньому місці роботи через його переведення за наказом Генерального директора комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. від 23 лютого 2021 року №95 в день його поновлення на роботі на посаду лікаря невропатолога в інсультне відділення, внаслідок чого постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки судом встановлено, що даний наказ був виданий після винесення боржником наказу №94 від 23.02.2021 року про скасування наказу по комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради № 86 від 05.06.20 «Про переміщення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаду лікаря-невропатолога в організаційно методичний та консультативний відділ поліклінічного відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» з 23.06.2020 року, що не заперечували учасники справи та з огляду на те, що до компетенції державного виконавця належить вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, поряд з тим, вчинення заходів щодо дій боржника відносно стягувача, стосовно яких відсутнє рішення та документ на його примусове виконання, не належить до компетенції державного виконавця. 
		 
		Таким чином, аналіз вищевказаних норм права та матеріалів справи свідчить про те, що державний виконавцець здійснив усі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, рішення суду виконано боржником в межах та у спосіб, передбачений виконавчим документом, було правомірно внесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними.
		Враховуючи вищенаведене та те, що державним виконавцем було правомірно внесено постанову про закінчення виконавчого провадження, суд зазначає, що відсутні підстави для скасування даної постанови державного виконавця та зобов`язання поновити дане виконавче провадження та вчинити дії . 
		В ч. 3 ст.451ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		За таких обставин, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. 
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст.260,261,352-354,ЦПК України, суд-    
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р.  відмовити. 
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Повний текст ухвали складений 20 квітня 2021 року.
		 
		Головуючий суддяК. М. Грицай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...