Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24836/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 23.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа №  910/24836/14 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової    І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,
		розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
		касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021(головуючий суддя: Коротун О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.), прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2020 
		за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - ТОВ     "Нафтосервіс")  
		до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (нове найменування - акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; далі - ДАТ "Чорноморнафтогаз")
		про стягнення 285   641, 77 грн,
		 
		Історія справи 
		Короткий зміст вимог та рух справи
		ТОВ «Нафтосервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 285 641, 77 грн, з яких 133 600, 70 грн - заборгованість за поставлений товар, 50 864, 49 грн інфляційні втрати, 101 177, 28 грн 3% річних.
		У грудні 2014 року ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до суду із заявою, в якій посилаючись за винятковість обставин просило суд відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2016.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015, частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Нафтосервіс" 133 600, 70 грн основного боргу, 44 399, 07 грн збитків від зміни індексу інфляції та 98 310, 69 грн - 3 % річних, 5 526, 21 грн судового збору. У задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2015 рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ДАТ "Чорноморнафтогаз" про відстрочення виконання рішення до 01.01.2016, справу у скасованій частині передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 заяву ДАТ "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 до 01.01.2016.
		02.03.2015 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 було видано відповідний наказ.
		З метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі №910/24836/14 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 54070814.
		Державним виконавцем Шереметом О.В. 24.04.2020 ухвалена постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої виконавчий документ (наказ господарського суду міста Києва № 91024836/14 від 02.03.2015) повернуто стягувачу. Підставою для ухвалення постанови вказано пункт 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		Так, постанова державного виконавця Шеремета О.В. обґрунтована тим, що 22.11.2018 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», яким, зокрема, були внесені зміни до Закону України «Про трубопровідний транспорт», та визначено порядок відкриття рахунку для ДАТ «Чорноморнафтогаз» із спеціальним режимом використання. На кошти, що знаходяться на цьому рахунку не може бути звернення стягнення за зобов`язаннями ДАТ «Чорноморнафтогаз». Окрім того, відповідно до пункту 1 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово, до 31 грудня 2022 року, підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна ДАТ «Чорноморнафтогаз» у виконавчих провадженнях.
		У жовтні 2020 року ТОВ "Нафтосервіс" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просило: поновити строк на подання скарги на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича (далі - державний виконавець Шеремет О.В.) щодо ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070814; визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шеремета О.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070814; скасувати постанову державного виконавця Шеремета О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 54070814.
		Скарга на дії державного виконавця Шеремета О.В. обґрунтована тим, що відповідно до статті 22 Закону України «Про трубопровідний транспорт» на період тимчасової окупації ДАТ "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання, зокрема, для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі договору поставки від 24.05.2012 №   494, тобто до тимчасової окупації території України, а тому для можливості добровільного погашення заборгованості має бути відкрите виконавче провадження із стягнення такої заборгованості. При цьому заявник також посилається на необхідність виконання вимог, що визначені у приписах статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у задоволенні скарги ТОВ "Нафтосервіс" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ відмовлено повністю.
		Ухвалу мотивовано тим, що приписами статті 22 Закону України «Про трубопровідний транспорт», передбачено, що поточний рахунок із спеціальним режимом використання призначений, в тому числі, для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України. Водночас дана обставина не є підставою для стягнення грошових коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки виходячи зі змісту наведеної норми випливає, що заборона звернення стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз" не передбачає виключення для зобов`язань, що виникли до початку тимчасової окупації, заборона звернення стягнення з даного рахунку поширюється на будь-які зобов`язання відповідача.
		Крім того, суд першої інстанції послався на приписи пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», згідно з яким забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Згідно з переліком об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що міститься у згаданому вище Законі, у даному переліку міститься ДАТ «Чорноморнафтогаз».
		 
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2020 скасовано, з ухваленням нового рішення про задоволення скарги ТОВ "Нафтосервіс" на дії державного виконавця Шеремета О.В; визнано дії державного виконавця Шеремета О.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 24.04.2020 у виконавчому провадженні неправомірними; скасовано постанову державного виконавця Шеремета О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні №   54070814; судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив зокрема таке:
		- частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Ніяких інших умов для застосування, в тому числі визначених частиною третьою статті 4 цього Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, цей Закон не вимагає та не передбачає. Тобто, названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (схожі за змістом правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 12.08.2019 у справі №   905/2986/16, від 19.03.2019 у справі №    13/156-10);
		Факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
		- Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"  не встановлює жодних обмежень щодо застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у частині подання необхідних документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, яке повинно вчинятися в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на суд;
		- боржником у цій справі є державне підприємство, примусове виконання судового рішення про стягнення коштів з якого відкрито 08.06.2017, за наявності передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен був здійснити встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заходи для виконання судового рішення у справі №   910/24836/14;
		- матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем дотримані вимоги статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що, з врахуванням принципу обов`язковості судових рішень, свідчить про неправомірність його дій з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		ДАТ "Чорноморнафтогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2020 залишити в силі. Разом з тим ДАТ "Чорноморнафтогаз" просить передати справу №   910/24836/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування доводів касаційної скарги ДАТ "Чорноморнафтогаз" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, зокрема, положень статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", статті    22 Закону України "Про трубопровідний транспорт", статті    37 Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про виконавче провадження", Закону України " Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов`язаних із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" та відсутності висновку Верховного Суду про застосування таких норм матеріального права.
		Разом з тим ДАТ "Чорноморнафтогаз" зазначає, що стаття 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має застосовуватися лише у випадку, якщо законом встановлена необмежена у часі заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Тоді як пункт    3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №   145-ІХ встановлює такі заборони на строк у три роки з дня набрання цим законом чинності. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов`язаних із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" також містить тимчасові заборони (до 31.12.2022). Після  закінчення дії цих заборон, кредитори не позбавлені права звернутися до органів виконавчої служби для примусового виконання рішень судів.
		Приписи статті 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" обмежують примусове стягнення лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання; нею не встановлена заборона стягнення коштів з інших поточних рахунків, відкритих ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків. Таким чином, встановлені законом заборони стосуються лише частини майна боржника, що також виключає застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
		 
		Доводи інших учасників справи
		Від ТОВ     "Нафтосервіс" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Приписами статті  4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. У частині першій цієї статті визначено, що таке виконання здійснюється в порядку, визначеному Законом "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" закріплено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 
		-          державний орган; 
		-          державні підприємство, установа, організація; 
		-          юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
		ДАТ    "Чорноморнафтогаз" не є державним підприємством, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, а є юридичною особою іншої організаційно правової форми - державним акціонерним товариством. Щодо юридичних осіб Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" застосовується у разі, коли примусова реалізація майна такої юридичної особи забороняється відповідно до законодавства.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" внесені зміни до Закону України "Про трубопровідний транспорт" та Закону України "Про виконавче провадження" шляхом їх доповнення статтею 22 та пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" відповідно, які стосуються: 
		-  відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання, на який зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності ДАТ "Чорноморнафтогаз", у тому числі відшкодування з бюджету, на період тимчасової окупації (на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз"; на кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за ними не підлягають зупиненню);
		- тимчасового зняття арештів та заборони відчуження майна ДАТ "Чорноморнафтогаз" (з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов`язаних із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" - до 31.12.2022) у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
		Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", на положення якого посилається скаржник (пункт 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"):
		- заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в тому числі ДАТ "Чорноморнафтогаз"), протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
		Скаржник посилається на те, що встановлені заборони є тимчасовими, тому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" лише після їх зняття стягувач має повторно звернутися з виконавчим документом. 
		Водночас необхідно зазначити, що принцип обов`язковості судових рішень встановлений як у статті 129-1 Конституції України, так і в статтях 2, 18 ГПК України.
		Згідно з частиною третьою статті    4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів    2- 4, 9 частини першої статті    37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
		Це правило діє незалежно від того, чи є заборони тимчасовими, оскільки інших умов для застосування, крім наявності заборон та спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, частина друга статті    4 зазначеного Закону не передбачає. Тобто, названа норма підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №   905/2986/16 та від 19.03.2019 у справі №   13/156-10.
		ДАТ "Чорноморнафтогаз" також стверджує, що Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" застосовується лише тоді, коли на все майно юридичної особи не можна звернути стягнення (тобто є заборона примусової реалізації всього її майна). Тоді як стаття    22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" обмежує примусове стягнення лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, нею не встановлена заборона стягнення коштів з інших поточних рахунків, відкритих ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків. Таким чином, державний виконавець може звертати стягнення на грошові кошти ДАТ "Чорноморнафтогаз", які знаходяться на цих рахунках. 
		Разом з тим статтею 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" встановлено, що на період тимчасової окупації ДАТ   "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями ДАТ "Чорноморнафтогаз". На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.
		Водночас вказана стаття передбачає створення спеціального рахунку для погашення заборгованостей, та, унеможливлює таке погашення шляхом встановлення заборони звернення стягнення на кошти, що знаходяться на ньому. У той же час, інші поточні рахунки, відкриті ДАТ "Чорноморнафтогаз" в банківських установах, в силу цих законодавчих положень не призначені для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України.
		Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається, заборгованість виникла  саме за договором, укладеним 04.05.2012 до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно для погашення такої заборгованості використовується поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а не інші поточні рахунки, відкриті ДАТ "Чорноморнафтогаз" в установах банків. 
		Крім того, якщо ДАТ "Чорноморнафтогаз" вважає, що відсутні заборони для вчинення виконавчих дій щодо його майна, то відсутні й підстави для повернення виконавчого документу. Всупереч цьому, ДАТ "Чорноморнафтогаз" стверджує, що дії державного виконавця є правомірними і стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання після зняття відповідних заборон. Така правова позиція скаржника вочевидь є суперечливою, а аргументи непереконливими. 
		Щодо доводів скаржника про те, що після закінчення дії законодавчих заборон всі виконавчі провадження щодо кредиторської заборгованості ДАТ    "Чорноморнафтогаз" на суму понад 500 млн грн, що були передані на виконання на підставі положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", стануть безповоротними бюджетними видатками державного бюджету України, Верховний Суд зазначає таке. 
		Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном (частина друга статті    96 Цивільного Кодексу України). За загальним правилом, неможливість боржника виконати грошові зобов`язання перед кредиторами після настання встановленого строку виконання, у тому числі за рахунок свого майна, є підставою для застосування механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. 
		Натомість у випадках, коли закон встановлює виключення із цього загального правила щодо окремих юридичних осіб і запроваджує заборони примусової реалізації їх майна, то тоді мають бути встановлені й додаткові механізми захисту прав кредиторів таких юридичних осіб - боржників. Одним з них і є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
		Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% акцій ДАТ   "Чорноморнафтогаз" належить акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", єдиним засновником (учасником) якого є Кабінет Міністрів України. Це означає, що кінцевим бенефіціарним власником боржника є держава. 
		Якщо державою встановлені заборони щодо звернення стягнення на майно суб`єктів господарської діяльності, підприємницьких товариств, єдиним учасником/акціонером яких є держава, то відповідальність за боргами таких юридичних осіб має нести держава за рахунок коштів державного бюджету. 
		У випадку припинення дій законодавчих заборон щодо звернення стягнення на майно та кошти ДАТ "Чорноморнафтогаз" та відновлення його належного фінансового стану у майбутньому, держава, в особі уповноважених органів, не позбавлена права вирішити питання компенсації видатків, здійснених із відповідних фондів на виконання таких судових рішень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 910/8901/16).
		Оцінюючи висновок суду першої інстанції про те, що стягувач не позбавлений права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та вимогою про направлення керівником відповідного органу державної виконавчої служби повідомлення у порядку частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання судового рішення, що набрало законної сили (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.08.2019 у справі №    905/2986/16).
		Верховний Суд також враховує, що протилежний підхід, який полягає у необхідності для стягувача повторного звернення до органу виконання судових рішень, суперечить принципу процесуальної економії, покладає на стягувача додатковий обов`язок, створює перешкоди у реалізації ним права на своєчасне виконання судового рішення.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що за наявності передбаченої пунктом    9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен був здійснити встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заходи для виконання судового рішення у справі №    910/24836/14.
		Разом з тим, ДАТ "Чорноморнафтогаз" (боржник у виконавчому провадженні) у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовує, яким чином виконання судового рішення із застосуванням правового механізму, передбаченого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", порушує права чи інтереси ДАТ "Чорноморнафтогаз" як боржника.
		Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. 
		Водночас у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа №    910/24836/14 містить виключну правову проблему. На думку скаржника у судовій практиці існує виключна правова проблема щодо комплексного застосування статті    4 Закону    України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", з урахуванням підпункту    2 пункту   2 розділу    І Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", пунктів    1- 2 розділу    ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", які визначають особливості правового регулювання спірних правовідносин за участю спеціального суб`єкта (ДАТ "Чорноморнафтогаз"), та Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
		Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
		При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
		Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частиною п`ятою статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Клопотання ДАТ "Чорноморнафтогаз" не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права; не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні положень законодавства.
		Фактично, зміст клопотання зводиться до немотивованого ствердження про існування проблеми правозастосування та прохальної частини клопотання.
		Оскільки заявником не доведено існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу до Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відмовляє у його задоволенні.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		В силу положень пункту    1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею   300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. 
		Судові витрати
		Понесені ДАТ "Чорноморнафтогаз" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ДАТ "Чорноморнафтогаз", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи                           № 910/24836/14 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                            І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                    Б. Львов
		 
		Суддя                                                                                                    Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...