Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16711/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Декларування недостовірної інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: 51-1987ск21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019100000000469

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем України 
		 
		22 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 759/16711/19
		провадження № 511987ск21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2021року стосовно ОСОБА_4 , 
		встановив:
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року 
		 
		ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, жителя АДРЕСА_1 , 
		 
		виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021року зазначений вирок місцевого суду стосовно  ОСОБА_4 залишено без змін. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, будучи звільненим у запас Збройних сил України з посади пожежногорятувальника 18-ДПРЧ Головного управління ДСНС України у м. Києві у званні старший сержант служби цивільного захисту згідно з наказом Головного ДСНС України у м.Києві від 23жовтня 2017 року, діючи умисно, в порушення ч.2 ст.45Закону України «Про запобігання корупції», не подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларацію особи, яка припинила таку діяльність за 2017 рік.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що апеляційний суд у зв`язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України (далі- КСУ) від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 повинен був скасувати виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_4 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) через набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. 
		Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі та надані копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
		Рішенням КСУ від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 стаття 366-1 КК визнана такою, що не відповідає Конституції України (єнеконституційною).
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12, визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до ч. 2 ст. 152Конституції України,ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»тягне втрату цими нормативними актами чинності з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		ОфіційнаконстатаціяневідповідностіправовоїнормиКонституціїУкраїнианулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні.
		Відтак, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям КСУ рішення про неконституційність нормиКК, що встановлювала цю відповідальність (пункти 25, 26 цієї постанови).
		Положеннями ч. 1 ст. 5 КК встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. 
		Згідно з п. 4 ч. 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене особою.
		Як убачається із касаційної скарги та наданих копій судових рішень, прокурор, не погодившись з виправдувальним вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_4 , оскаржив його в апеляційному порядку. Однак у змінах до апеляційної скарги прокурор, посилаючись на Рішення КСУ від 27 жовтня 2020року, просив скасувати зазначений вирок та закрити кримінальне провадження стосовно виправданого на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		Залишаючи вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін, апеляційний суд послався на те, що виправдувальний вирок не може бути скасованим з наступним закриттям кримінального провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 284 КПК у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою. Закрити кримінальне провадження з цих підстав можливо лише після скасування вироку, яким особу визнано винуватою у вчиненні декриміналізованого діяння. 
		З урахуванням того, що КСУ визнана неконституційність норми Особливої частини КК, яка інкримінувалася особі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, оскільки скасування оскарженого судового рішення не призведе до прийняття іншого рішення по суті судом апеляційної інстанції. 
		Вищевикладене узгоджується з позицією, наведеною у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 березня 2021 року в справі № 703/2432/17.
		Таким чином, на думку Суду, у скарзі прокурора не наведено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і тягнуть за собою його обов`язкове скасування з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 438 КПК, з огляду на положенняст. 412 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		З огляду на викладене Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора з наведених у ній мотивів немає, а тому відповідно до п.2ч.2ст.428КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
		постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2021року стосовно ОСОБА_4 .
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...