Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13900/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2021.
Дата набрання законної сили: 23.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"23" квітня 2021 р.           Справа№ 910/13900/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Кравчука Г.А.
		суддів:            Козир Т.П. 
		          Коробенка Г.П. 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження , без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Київ   
		на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 
		у справі № 910/13900/20 (суддя Сташків Р.Б.)
		за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", Київська область, с. Вільне   
		до Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Київ
		про стягнення 100 000, 00 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст і підстави позовних вимог.
		У вересні 2020 року Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - СТОВ "Колос", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", відповідач) про стягнення 100   000,00 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором №435 від 22.04.2019 не виконав, у зв`язку з чим, посилаючись на положення  ст. ст. 651, 653, ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), незалежно від того з чиєї вини це відбулося, аванс у зазначеній сумі підлягає поверненню особі, яка його сплатила, тобто позивачу. 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви  його прийняття.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 позов СТОВ  "Колос" у справі №910/13900/20 задоволено повністю, стягнуто з ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь СТОВ "Колос" 100 000,00 грн авансового платежу, а також 2102,00 грн судового збору. 
		Обґрунтовуючи ухвалене у даній справі рішення, суд першої інстанції визнав доведеним позивачем у відповідності до положень ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 849 ЦК України факт розірвання Договору№435 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 22.04.2019 внаслідок односторонньої відмови від нього замовника підряду. При цьому, зважаючи на відсутність будь-яких доказів виконання відповідачем робіт за Договором та неможливість їх виконання у зв`язку з не передачею позивачем відповідачу необхідних вихідних даних для проведення таких робіт, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав права зараховувати суму авансового платежу в рахунок оплати зазначених робіт, а тому згідно з приписами ст. 1212 ЦК України вимога позивача про повернення авансового платежу підлягає задоволенню.   
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/13900/20 скасувати та постановити нове, яким у позові СТОВ "Колос" відмовити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, на думку відповідача, є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги такі обставини:
		- позивачем не було надано відповідно до умов Договору згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, що передбачено п. г ч. 9 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", що мало вирішальне значення для виготовлення технічної документації із землеустрою та практично призвело до унеможливлення її виготовлення;
		- позивач, запропонувавши у листі від 29.08.2019 після погодження сум витрат відповідача відповідно до п. 6.4. Договору на протязі 3 робочих днів укласти додаткову угоду та провести повний взаєморозрахунок між сторонами, визнав та підтвердив здійснення відповідачем певних робіт за Договором, за які він готовий розрахуватися;
		- відповідачем виконані топографо-геодезичні роботи семи ділянок загальною площею 113,5571га на суму 341   853,50грн згідно Кошторису;
		- умовами Договору не передбачена одностороння відмова від договору.  
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 справа № 910/13900/20 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя доповідач) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13900/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за апеляційною скаргою ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/13900/20.
		27.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13900/20.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.
		На виконання вимог ухвали суду від 01.02.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 19.02.2021 подано заяву про усунення недоліків. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13900/20 за апеляційною скаргою ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив.   
		Позиції учасників справи.
		15.03.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначив, що доводи відповідача є суперечливими та взаємовиключними. Зокрема, стверджуючи про проведення ним певних робіт за Договором, не надав до суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання цих робіт. Поряд з цим, відповідач вказує, що не міг розпочати виконання робіт у зв`язку з не перерахуванням позивачем всієї суми передоплати за умовами Договору та забороною законодавцем приступати до виконання робіт без згоди власника земельної ділянки, яку позивач не надав. За вказаних обставин, позивач вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно встановлені фактичні правовідносини між сторонами Договору та об`єктивно досліджені всі докази у справі. 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2019 між СТОВ "Колос" (замовник) та ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець) укладено Договір №435 на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов`язується виконати роботи, передбачені п. 1.2 цього Договору, а позивач зобов`язується прийняти якісно та належним чином виконані роботи і оплатити їх на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором (п. 1.1 Договору).
		Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за цим Договором відповідач бере на себе виконання проектно-вишукувальних робіт: "Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" (далі - технічна документація). Місце розташування об`єкту: Макарівський район, Вільненська сільська рада Київська область.
		Результатом виконання проектно-вишукувальних робіт, вказаних в п. 1.2 Договору, є технічна документація, оформлена належним чином, що передається позивачу (п. 1.3 Договору).
		Для виконання робіт, зазначених у п. 1.2 цього Договору, замовник передає виконавцю необхідні вихідні дані, визначені у технічному завданні (п. 1.4 Договору).
		Відповідно до п. 2.1 Договору зміст, обсяги та вартість проектно-вишукувальних робіт на виконання зазначених у п. 1.2 цього Договору робіт узгоджуються протоколом угоди про договірну ціну, що є невід`ємною частиною даного Договору.
		У п. 2.2 Договору сторони погодили, що ціна Договору складає разом з ПДВ 500000 грн.
		Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється попередньо.
		Виконання  п. 2.3 цього Договору здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту укладення Договору (п. 2.4 Договору).
		Згідно з п. 3.1 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе відповідно до умов цього Договору.
		Відповідно до п. 3.2 Договору строк виконання робіт починається на наступний день з моменту виконання п. 2.3 та п. 1.4 цього Договору.
		Розділом 6 Договору врегульовано порядок припинення робіт та розірвання Договору.
		Так, п. 6.1 Договору встановлено, що одностороння відмова сторони від Договору або виконання окремих зобов`язань не допускається.
		Згідно з п. 6.2 Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін та оформлюється додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього Договору.
		Сторона, яка прийняла рішення про припинення Договору в односторонньому порядку, повинна в письмовому вигляді шляхом надіслання цінного листа на юридичну адресу іншої сторони повідомити про таке рішення іншу сторону за тридцять днів (п. 6.3 Договору).
		Відповідно до п. 6.4 Договору дострокове розірвання цього Договору може мати місце тільки на підставах, які прямо передбачені чинним законодавством України або цим Договором. Про дострокове розірвання Договору сторони укладають додаткову угоду, що є невід`ємною частиною даного Договору. При цьому сторони      проводять остаточні розрахунки й відшкодовують понесені кожною зі сторін збитки, які були викликані достроковим розірванням цього Договору, за винятком упущеної вигоди.
		У додатку № 1 до Договору сторонами було складено Протокол угоди про договірну ціну на виконання проектно-вишукувальних робіт, згідно із яким сторонами було досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 500000,00 грн разом із ПДВ.
		Позивачем на підставі платіжного доручення №435-1 від 15.05.2019 було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж за виконання проектно-вишукувальних робіт за Договором в сумі 100000,00 грн.
		Як свідчить наявний в матеріалах справи лист, отриманий відповідачем (вх. №19-1097/0/-19 від 30.08.2019), в якому позивач пропонував розірвати Договір у зв`язку з тим, що на даний час у позивача відпала необхідність у винесенні меж вказаних в Договорі земельних ділянок в натурі (на місцевості), а відповідач впродовж тривалого періоду часу не виконував умови Договору. Водночас, у листі позивач просив відповідача направити на його адресу розрахунок обґрунтованих витрат, пов`язаних з виконанням Договору, а також після погодження сум витрат відповідача відповідно до умов п. 6.4. Договору пропонував укласти додаткову угоду та провести повний взаєморозрахунок між сторонами. 
		Проте, вказане звернення, як зазначає позивач, відповідачем залишено без реагування. 
		Як стверджує позивач, 28.09.2019 ним отримано від відповідача кошторис на виконання робіт, в якому вказано перелік робіт, які необхідно провести на першому етапі та їх вартість, а також зазначено, що для проведення цих робіт позивач має сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 341853,50 грн.
		Розглянувши наданий відповідачем кошторис та не погодившись з ним, позивач 01.10.2019 звернувся до відповідача з листом, в якому обґрунтував підстави неприйняття кошторису та повідомив про розірвання Договору, оскільки жодна із сторін не виконала його умови, просив відповідача повернути протягом семи робочих днів з дня отримання цього листа на розрахунковий рахунок позивача 100   000,00 грн, перерахованих як авансовий платіж за Договором. 
		Позивач зважаючи на те, що відповідач не повернув сплачену ним попередню оплату в розмірі 100   000,00 грн звернувся до господарського суду з даним позовом. 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача перерахованого останнім відповідачу авансового платежу в розмірі 100   000,00 грн.
		Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.  
		Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 888 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
		За умовами п. п. 1.4, 2.3, 3.2 Договору відповідач повинен був почати виконувати роботи лише після надання йому позивачем необхідних вихідних даних, визначених у технічному завданні, та після здійснення попередньої оплати.
		Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем були надані відповідачу такі вихідні дані та проведена попередня оплата у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Право замовника під час виконання роботи в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду передбачено ч. 4 ст. 849 ЦК України.
		Згідно з приписами цієї норми замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
		Аналізуючи положення п. п. 6.1, 6.2, 6.3 спірного Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що його сторонами узгоджено, що цей Договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін лише за умови, якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством. При цьому, за змістом п. 6.3 Договору визначено порядок одностороннього припинення Договору.
		Отже, враховуючи вищезазначені умови Договори в кореспонденції з нормою ч. 4 ст. 849 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявні в матеріалах справи листи позивача, отримані відповідачем, підтверджують факт розірвання Договору внаслідок односторонньої відмови від нього замовника підряду. 
		Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту виконання ним робіт за Договором. До того ж, зважаючи на посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не передавав йому згоду власника земельної ділянки, що мало вирішальне значення для виготовлення технічної документації із землеустрою та практично призвело до унеможливлення її виготовлення, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не повинен був і не міг приступати до виконання робіт за Договором. 
		Отже, за відсутності доказів виконання робіт за Договором, відповідач не має права зараховувати суму авансового платежу в рахунок оплати таких робіт.
		Відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. 
		Однак, з припиненням дії Договору така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими виконавцем без достатньої правової підстави. 
		Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
		Відповідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Натомість необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, що відбулося в даному спорі.
		З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 849  ЦК України в сукупності із приписами ст.1212 ЦК України і відповідно наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 100   000,00грн, що на час вирішення справи не була повернута відповідачем на вимогу позивача.       
		У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		При цьому, апеляційний господарський суд враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги  практику  Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Зважаючи на викладене, решту аргументів та доводів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі. 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно приписів ст. 276 Господарського процесуального кодексу України   суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені під час її вирішення, підтверджують висновки, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог СТОВ "Колос". 
		Отже рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/13900/20 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
		Судові витрати.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (скаржника).
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/13900/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/13900/20 залишити без змін.  
		3. Матеріали справи №910/13900/20 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук 
		 
		Судді                                                                                Т.П. Козир
		 
		                                                                                Г.П. Коробенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...