Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 433/265/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 28.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 27.04.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/237/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 433/265/20 
		Провадження № 22-ц/810/237/21 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 квітня 2021 року      Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого              Назарової М.В.,
		суддів:                   Кострицького В.В., Лозко Ю.П., 
		за участю секретаря         Сінько А.І.,
		учасники справи: позивач  ОСОБА_1 , відповідач  Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 
		на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року, ухваленого Троїцьким районним судом Луганської області у складі: судді Певної О.С., в приміщенні того ж суду, 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яку представляє ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні,
		                в с т а н о в и в:
		У лютому2020року позивачка ОСОБА_1 звернуласьіз вказанимпозовом досуду,який мотивувалатим,що в період з 26липня 2016року по 17 липня 2017 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем Регіональною філією «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», працюючи на посаді старшого інспектора пожежно-охоронного сектору.
		На підставі наказу № 2066-ос від 17.07.2017 року регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» позивачку було звільнено у зв`язку відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за п. 6ст. 36 КЗпП України.
		При звільненні у відповідача перед позивачем склалася заборгованість у сумі 65861,88 грн, у тому числі по заробітній платі у розмірі 53879,28 грн, компенсації за невикористану щорічну відпустку 5181,75 грн та вихідної допомоги 6800,85 грн.
		Посилаючись на ст. 115, 116 КЗпП України, позивачка просила суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 53879,28 грн, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 5181,75 грн та вихідну допомогу при звільненні 6800,85 грн, а загалом 65861,88 грн з серпня 2016 року по березень 2017 року, з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.
		Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яку представляє ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що АТ «Українська залізниця»не є правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, а тому не є належним відповідачем у даній справі, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов`язків до АТ «Українська залізниця» відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року№ 604призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
		Доводами апеляційної скарги є те, що позивачка працювала у структурному підрозділі «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька Залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (на цей час АТ «Українська залізниця»), а не в ДП «Донецька Залізниця», оскільки філія не має статус юридичної особи, а тому позов заявлено до АТ «Українська залізниця».
		Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії Кострицького В.В., Стахової Н.В. 
		Апеляційне провадження по справі відкрито 15 березня 2021 року, ухвалою суду від 25 березня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 27 квітня 2021 року о 12-й год. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 вилучено суддю Стахову Н.В. у зв`язку із хворобою, новий суддя у складі суду - Лозко Ю.П.
		Позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у визначеному законом порядку, який передбаченост. 1-1 закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не зявився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки з 26.07.2016 року позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі - регіональною філією «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		З 17.07.2017 року згідно з Наказом (розпорядженням) № 2066-ос від 17.07.2017 року про припинення трудового договору позивачку було звільнено з посади старшого інспектора пожежно-охоронного сектору у зв`язку з п. 6ст.36КЗпП України  відмова працівника від продовження роботи внаслідок істотних змін умов праці, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. (а.с.7 зв). 
		В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію за 21 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
		Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість належних до виплати сум при звільненні становить: невиплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 53879,28 грн, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку 5181,75 грн та вихідну допомогу при звільненні 6800,85 грн.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
		У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У Поставі Великої Палаті Верховного Суду від 16.06.2020 (ГПК) - № 910/5953/17 вирішено виключну правову проблемущодо вже наявної чи відсутньої фактичної заміниДП «Донецька залізниця»їїправонаступникомПАТ «Українська залізниця» та зроблено правовий висновок про те, що:
		1)АТ «Укрзалізниця»єправонаступником ДП «Донецька залізниця»з дати державної реєстраціїАТ «Укрзалізниця»- 21 жовтня 2015 року;
		2) При припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступникомє лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий;
		3) Відсутність у передавальному актіДП «Донецька залізниця»певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що відповідач не ставправонаступникомза ними;
		4) Законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України;
		5) Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в ЄДР запису про припиненняДП «Донецька залізниця»свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими;
		6) Правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі доАТ «Укрзалізниця»;
		7) Датою виникнення універсального правонаступництваАТ «Укрзалізниця»щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно єправонаступником ДП «Донецька залізниця».
		8) Суди попередніх інстанцій, стверджуючи про відсутність правонаступництва, не досліджували питання виконання Багатостороннього та Двостороннього договорів самеАТ «Укрзалізниця»якправонаступником ДП «Донецька залізниця».
		Тобто, у процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, переходять доправонаступника-АТ «Укрзалізниця».Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину)правонаступнику.
		Отже, заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо того, що АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем по справі та про те, що структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (на цей час АТ «Укрзалізниця» - відповідач по справі) є самостійним суб`єктом трудового права як організація, що має статус юридичної особи, оскільки такий висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
		Висновок суду про відсутність передавального акту як підстави для переходу всіх прав, активів, зобов`язань і боргів від ДП «Донецька залізниця» в статутний капітал АТ «Українська залізниця» також є помилковим, оскільки у згаданій вище постанові ВП ВС зазначено щодо змісту передавального акта, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Аджеправонаступниклише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.
		Щодо підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до належного відповідача, то колегія суддів бере до уваги, що частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітнуплату,не нижчу від визначеної законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94КЗпПУкраїни, заробітнаплата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмірзаробітної платизалежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Статтею 47КЗпПУкраїни передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті116цього Кодексу.
		Згідно зі статтею116 КЗпПУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до статті 110КЗпПУкраїни при кожній виплатізаробітної плативласник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сумазаробітної платиз розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань іззаробітної плати;сумазаробітної плати,що належить до виплати.
		Отже, виходячи з положеньКЗпПУкраїни, Закону України «Про оплату праці», заробітнаплатапрацівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
		Нарахування та виплатазаробітної платипрацівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці тазаробітної плати:штатний розпис, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
		Проте в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені розрахункизаробітної плати ОСОБА_1 та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.
		Клопотання про витребування певних доказів позивачкою не заявлялося та докази неможливості отримати докази суду не надавалися.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
		Згідно з положеннями статей115, 116 КЗпПУкраїни відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Колегія суддів вважає, що позивачка не довела належними та допустимими доказами як наявність заборгованості із виплатизаробітної платиу відповідача перед позивачкою, так і розмір такої заборгованості.
		Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахуваннязаробітної платипрацівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця»АТ «Українська залізниця»,а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.
		Сам по собі факт звільнення позивача зАТ «Українська залізниця»не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94КЗпПУкраїни заробітнаплатавиплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		Указане узгоджується з правовим висновком, який викладений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц (провадження № 61-36644св18).
		Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47,116 КЗпПУкраїни, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею116 КЗпПУкраїни.
		Відповідно до статті 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) зазначено, що «зважаючи на вимоги позивача (виплата заборгованості іззаробітної плати,компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу), а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117КЗпПУкраїни підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».
		У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19) вказано, що «встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця»в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплатізаробітної плати,у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову».
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15 та Верховним Судом у постановах: від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 7583св19), від 23 березня 2020 року у справі № 369/28/19 (провадження № 1980св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 610/2068/19 (провадження № 1207св20), від 27 липня 2020 року у справі № 227/2289/19 (провадження № 61-2353св20).
		Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодоАТ«Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Луганськку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. МайноАТ«Укрзалізниця», що знаходиться, у тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконанняАТ«Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема статей 47, 83,115, 116 КЗпПУкраїни, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
		Належних доказів існування заборгованості у відповідача перед позивачем із заробітної плати за період з серпня 2016 року до 20 березня 2017 року відсутні.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів на підставі наданих доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем, з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивачки, доходить висновку про відсутність виниАТ «Українська залізниця»у несвоєчасній виплатізаробітної платипри звільненні, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 із заробітної плати за період з 20 березня 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 5181,75 грн та вихідної допомоги у розмірі 6800,85 грн, а щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати з серпня 2016 року до 19 березня 2017 року включно - за необґрунтованістю.
		Вказана невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права під час оцінки доказів та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог пункту 2, 4 частини першої статті 376 ЦК України є підставою для зміни судового рішення та викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
		 
		Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		Дата складення повного тексту постанови  27 квітня 2021року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...