Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6467/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		                Справа № 2-6477/10  
		 Р І Ш Е Н Н Я  
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  
		 11 травня 2010 р.     Приморський районний суд м. Одеси  
		у складі:       головуючого судді  Науменко А.В.,  
		при секретарі - Домніковой Т.М.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору й зобовязання банку щодо прийняття платежів, суд, -    
		 В С Т А Н О В И В :  
		Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Академія Сі» про солідарне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором по сумі кредиту, процентам та пені з боржника та поручителя. 22 січня 2010 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси справа направлена за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, де 10.02.2010 року прийнята до провадження.  
		В попередньому судовому засіданні судом ухвалено в порядку ст. 37 ЦПК України залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» , як правонаступника первинного позивача в звязку зі зміною назви банку. Також, на тому же судовому засіданні, в порядку ст. 33 ЦПК України, судом ухвалено виключити зі складу відповідачів ТОВ «Академія Сі», в звязку з його ліквідуванням.    
		Позов ґрунтується на тому, що  відповідач ОСОБА_1 отримавши гроші не  виконує  зобовязання  по  кредитному договору № 11131519000 про надання споживчого кредиту від 22 березня 2007 року, в звязку з чим позивач на підставі умов договору вимагає достроково повернути суму несплаченого кредиту, процентів та пені в загальному розмірі 375445,48 доларів США, що по курсу НБУ складає 2859317,69 грн. ( а.с 3-5 )  
		В попередньому судовому засіданні 22.04.2010 року представник відповідача ОСОБА_2 заявила про намір подати зустрічну позовну заяву, яку не встигла підготувати на це судове засідання з поважних причин, тому просила прийняти її на наступному засіданні.   
		11.05.2010 року судом ухвалено прийняти поданий зустрічний позов для спільного розгляду з первинним позовом, на що не було заперечень з боку представника позивача. В зустрічному позові не спростовується укладення договору кредиту та отримання грошів у валюті США, але посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільного Кодексу України заявлено про введення позивачем в оману відповідача, неправомірність укладення між сторонами кредитного договору в іноземної валюті та порушення умовами договору прав відповідача, як споживача. Просить визнати вказаний договір кредиту недійсним та зобовязати банк прийняти у ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості рівними платежами на протязі 214 місяців, яки залишились до запланованого повернення кредиту (а.с. 99-106)   
		Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позивач свої зобовязання перед відповідачем виконав у повному обсязі та відповідно до умов договору видав кредит  в  валюті в розмірі 350 000,0 доларів США для особистих потреб, як іпотечний кредит для придбання двох квартир, але відповідач не виконував свої щомісячні зобовязання перед позивачем, чим порушив законні права та інтереси позивача, у звязку з чим просить суд первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В задоволені зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі, зазначивши, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до спірних правовідношень та підстави для визнання договору кредиту недійсним є недоведеними.   
		Представник первісного відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_4 в судовому засіданні первинний позов не визнала з підстав зазначених в зустрічному позові, наполягала на його задоволені. Заявила, що положення Закону України «Про захист прав споживача» підлягають застосуванню до спірних правовідношень, яки виникли з укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту.  
		Суд, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, обґрунтування зустрічного позову, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах законну та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі, а вимоги по зустрічній позовній заяві такі, що не підлягають задоволенню.   
		22 березня 2007 року між  АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1  був  укладений та  підписаний кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11131519000, за яким банк зобовязується надати а ОСОБА_1 прийняти в кредит грошові кошти в сумі 350000,0 доларів США, яка еквівалентна 1767500,0 грн., та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах договору ( п. 1.1. договору). Позичальник зобовязується повернути банку кредит в терміни, встановлені графіком погашення  кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 22.03.2028 року, зі сплатою 12,50 % річних ( п.п. 1.2.2, 1.3.1)  
		Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.1, 1.5 кредитного договору позивач повністю й в строки виконав зобов'язання та видав відповідачу ОСОБА_1 через касу відділення банку готівку в сумі 350000,0 дол. США ( а.с 92)   
		Згідно до п. 1.4 Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника), а саме на Іпотечний кредит (а.с. 16-30)  
		У той же день, ОСОБА_1 на підставі двох договорів купівлі-продажу (від 22.03.2007 року) придбав у власність двокімнатну та шестикімнатну квартири під одним № 1 в АДРЕСА_1. Продаж здійснений відповідно за 18900,0 грн. та за 1748600,0 грн. (а.с. 38-40)    
		Далі 22.03.2007 року у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладений іпотечний договір, предметом якого є дві вказані квартири, які згідно п. 1.1. договору, за домовленістю сторін оцінені в сумі 2261 734 гривень ( а.с. 31-35)  
		Пунктом 4.6. договору кредиту передбачено, що позичальник зобовязується достроково повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії у випадках встановлених зокрема п. 5.5 цього договору та або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо достроково повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 11 цього договору.   
			Відповідно п. 5.5. договору кредиту у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком біль ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.  
		
		Згідно до п. 11.1 договору, відповідно до ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, у випадку настання обставин визначених зокрема п. 5.5. договору та направлення банком на адресу позичальник повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення вимоги про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього повідомлення про це банку чи у разі його неотримання, з інших підстав, протягом 40 днів з дати направлення, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати його відправлення. Зазначене у п. 11.1 повідомлення банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється курєром на адресу позичальника ( п. 11.2 договору).  
		Зі змісту довідки - розрахунку заборгованості станом на час звернення до суду 16.05.2009 року слідує, що заборгованість відповідача перед банком по договору виникла з травня 2008 року, тобто останній більш року добросовісно виконував умови договору та не оспорював їх. Відповідач не виконав умови пунктів 1.1, 1.2.2, 4.2. кредитного договору, тобто з травня 2008 року перестав здійснювати щомісячне часткове погашення кредиту й сплачувати відсотки за користування кредитом, в звязку з чим, кожний місяць накопичувалася прострочена заборгованість ( а.с 12-15)  
		На виконання п.11.1-11.2 позивач направив 15.05.2009 року з описом вкладення цінним листом звернення до позивача ( вих. 138\26-82\982 від 08.05.2009 року) з вимогою дострокового повернення кредиту, але відповідач не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив прострочені відсотки, за користування кредитними коштами (а.с. 93-95)  
		Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.  
		Статтею 610 ЦК України передбачене, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.  
		У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобовязання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.  
		Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.  
		Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.  
		Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України боржник зобовязаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.  
		Наслідком порушення відповідачем зобовязань по щомісячному поверненню кредиту та сплати відсотків є можливість застосування позивачем права на дострокову вимогу повернення всієї суми заборгованості по кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пунктів 4.6 та 5.5  вказаного кредитного договору.  
		Крім того, відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення позичальником грошових зобовязань, передбачених договором, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та\або термінів сплати процентів за кредит, банк має право вимагати від позичальника додаткову сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземної валюті.  
		Відповідно до чинного законодавства неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ч. 1,3 ЦК України).  
		Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом та штрафні санкції на останню дату розрахунку 16.06.2009 року складається: прострочена заборгованість за кредитом 335287,81 що по курсу НБУ складає 2 553484,90 грн.; прострочена заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом 36055, 55 доларів США, що складає 274 591,86 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 1126, 61 доларів США, що складає 8580,04 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 2975,51 доларів США, що складає 22660,89 грн. Таким чином, загальна заборгованість по кредиту складає 375445,48 доларів, що по курсу НБУ складає 2859317,69 грн., уточнень позовних вимог на підставі розрахунку заборгованості на час розгляду справи з боку позивача до суду не надходило. ( а.с. 12-15)  
		Суд враховує пояснення представника позивача, що розрахунок заборгованості відповідача по договору кредиту здійсненний за використанням відповідної банківської компютерної програми, що виключає помилку в обчисленні заборгованості.  
		Частин 2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  
		Відповідно  до діючого  Декрету  КМ  України от  19.02.1993 р.  № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":  
		ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення  валютних операцій  зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.  
		ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.  
		Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.   
		Згідно матеріалів справи, на час укладення договору кредиту АКІБ «УкрСиббанк» мав Банківську ліцензію за № 75 видану НБУ 28.10.1991 року, та дозвіл на здійснення операцій № 75-2 з додатком № 75-2, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті. (а.с. 96-98)  
		Листом № 13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України розяснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання \одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.  
		На підставі викладеного, порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача, тому укладення кредитного договору між сторонами з умовами в валюті не є порушенням законодавства.  
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит  кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція  будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.  
		Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.  
		На підставі викладеного, суд вважає, що не зважаючи на те що спірний договір кредиту по зустрічному позову має назву «про надання споживчого кредиту», надання коштів за умовами договору на придбання двох квартир не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин.   
		З матеріалів справи слідує, що первісний відповідач не довів обґрунтованість вимог по зустрічному позову та наявність підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 та 230 ЦК України.    
		Також, суд вважає, що не є доведеною вимога по зустрічному позову, щодо зобовязання банку прийняти у ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості рівними платежами на протязі 214 місяців, тобто без врахування строку (кількості місяців по графіку платежів) за який останній не виконував умови договору по сплаті кредиту та процентів, завдяки чому виникла заборгованість. Звільнення ОСОБА_1 від виконання умов договору на певний час та від сплати заборгованості за прострочення платежів не передбачено умовами кредитного договору та нормами діючого законодавства України.    
		Р  озглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позивачем вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь позивача з відповідача зазначену в позові заборгованість за кредитним договором. В свою чергу вимоги заявлені відповідачем в зустрічному позові суд визнає необґрунтованими та неправомірними, тому не підлягаючими задоволенню.  
		Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору та за ІТЗ судового процесу.  
		Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 610, 614, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю (1993), суд, -   
		     ВИРІШИВ:  
		Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити у повному обсязі.  
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( м. Харків, пр.-т Московський, 60, МФО 351005) заборгованість за кредитом в розмірі 375445, 48 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 16.06.2009 року складає 2859317, 69 ( два мільйона вісімсот пятдесят девять тисяч триста сімнадцять гривень 69 коп.)  
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( м. Харків, пр.-т Московський, 60, МФО 351005) суму державного збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250,0 грн.  
		В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору й зобовязання банку щодо прийняття платежів  відмовити в повному обсязі.  
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  
		  Суддя                 А.В.Науменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...