Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1212/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2021. Зареєстровано: 13.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2021.
Дата набрання законної сили: 02.07.2021
Результат оскарження 02.07.2021 Сьомий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		м. Вінниця
		 
		11 травня 2021 р.                                                                                                      Справа № 120/1212/21-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		16.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулась до податкового органу із заяву про знаття з обліку як платника єдиного внеску та списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені за період з 01.07.2018 року по 03.06.2020 року відповідно до п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI.
		За результатом камеральної перевірки з питань відповідності умовам визначеним  п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI, відповідачем прийнято рішення про відмову у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій та пені, у зв`язку із тим, що у період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, що не відповідає умовам визначеним п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI.
		На переконання позивача, рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки заява щодо списання суми боргу стосується періоду з 01.07.2018 року по 03.06.2020 року, а тому вона відповідає умовам визначеним п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI.
		Крім того, п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI визначає вичерпний перелік умов, за яких податковим органом може бути відмовлено у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, а саме: якщо за результатами перевірки буде встановлено, що платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 року до 3 червня 2020 року та суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки були в повному обсязі самостійно сплаченні платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
		Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у списанні боргу за період з 01.07.2018 року по 01.07.2020 року, у зв`язку із чим, звернулась з цим позовом до суду, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати акт Головного управління ДПС у Вінницькій області №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 від 16.12.2020 року;
		- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені за період з 01.07.2018 року по 03.06.2020 року, як платнику зазначеному у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
		Ухвалою суду від 22.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній  справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		11.03.2021 року  представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволенні позовних вимог. Зокрема вказав, що позивачем не дотримано вимог п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI, а саме: перебування на строщеній системі оподаткування у період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року.
		Додатково повідомили, що згідно даних декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, які були подані позивачам, обсяг доходу за 2017 рік склав 50500 грн., за 2018 рік 10000 грн.
		Враховуючи зазначене, зауважив, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників".
		Також, зауважив, що Законом не передбачено часткове списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		З огляду на викладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. 
		15.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вважає доводи відповідача необґрунтованими, а позовні вимоги таким, що підлягають задоволенню.
		Ухвалою суду від 16.03.2021 року допущено заміну відповідача, Головне управління ДПС у Вінницькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС.
		Ухвалою суду від 26.03.2021 року витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС податкові декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за період з 01.07.2018 року по 03.06.2020 року.
		06.04.2021 року представником відповідача надано податкові декларації ОСОБА_1 .
		Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи.
		Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 у період з 27.07.2015 року по 01.07.2020 року перебувала на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області  як фізична особа-підприємець.
		31.08.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перевірку та спитати несплачені суми недоїмки, штрафні санкції та пеню за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2018 року по 03.06.2020 року на підставі Закону України №592-ІХ від 13.05.2020 року.
		За результатами камеральної перевірки з питання відповідності умовам визначеним п. 9 - 15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI відповідачем складено Акт від 16.12.2020 року №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 , в якому встановлено не відповідність ФОП ОСОБА_1 вимогам пункт 9-15 Закону № 2464-VI, а саме: перебування на спрощеній системі оподаткування у період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року.
		Не погоджуючись з  актом Головного управління ДПС у Вінницькій області №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 від 16.12.2020 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює    Податковий кодекс України (далі - ПК України). 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).
		З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
		Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		02.06.2020 року опубліковано Закон № 592-ІХ, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15 такого змісту: 
		- "Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
		а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; 
		б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
		Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 
		1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 
		2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
		У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. 
		Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої    статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
		Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
		Аналіз вищенаведених норм пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI дозволяє визначити коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання недоїмки за період з 01.01.2017, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви та вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви.
		При цьому, суд зауважує, що податковий орган протягом 15 робочих днів, з дня отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску, проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Таким чином, податковий орган на підставі оскаржуваного в даній справі акту камеральної перевірки повинен був прийняти рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову у такому списанні.
		Разом з тим, матеріали справи не містять рішення податкового органу прийнятого за результатом проведеної камеральної перевірки, що виключає можливість суду, згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 30 квітня 2021 року у справі 620/2525/19,  надати правову оцінку наявним в ньому висновкам, оскільки така (правова оцінка), може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. 
		В той же час, суд зауважує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у не здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Таким чином, суд вважає, що відповідач не прийнявши рішення, передбачене абзацом четвертим пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, допустив протиправну бездіяльність.
		Разом з тим, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати акт Головного управління ДПС у Вінницькій області про результати камеральної перевірки №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 від 16.12.2020 року.
		Визначаючись щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування акту, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30 квітня 2021 року у справі 620/2525/19, згідно яких акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. 
		Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення діяльності арбітражного керуючого, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
		Таким чином, оскаржуваний акт перевірки контролюючого органу не порушує права чи інтереси позивача, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
		Разом із тим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить.
		Так, згідно з частиною першою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
		Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
		Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
		Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		З огляду на викладене, керуючись ст. 9, 245 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення на підставі акту №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 від 16.12.2020 року.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені від 31.08.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,  суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав,  позовній вимоги підлягають задоволенню частково.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Враховуючи, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за даним адміністративним позовом до ухвалення судового рішення, суд вважає за можливе стягнути з позивача та відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Адміністративний  позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо не прийняття рішення на підставі акту №4653/02-32-04-16/ НОМЕР_1 від 16.12.2020 року.
		Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені від 31.08.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150) у спеціальний фонд Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні).
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у спеціальний фонд Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні).
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
		Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний  підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150)
		 
		 
		Суддя                                                                                         Дончик Віталій Володимирович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...