Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/23003/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2021. Зареєстровано: 21.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.
Дата набрання законної сили: 25.07.2023
Номер судового провадження: 2/947/1081/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ 
		_____________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 947/23003/19
		Провадження № 2/947/1081/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.05.2021 року
		 
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		       головуючого - судді Петренка В.С.,
		       за участю секретаря - Ратовської А.С., 
		за участю представників сторін: 
		прокурор - Бондаревській О.М., діючий на підставі посвідчення та довіреності;
		представник Одеської міської ради- Романець Ю.-В.О., діюча на підставі довіреності, посадової інструкції та розпорядження про призначення, в порядку самопредставництва юридичної особи;
		представник  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Манушин В.О., діючий на підставі ордерів, угоди про надання правничої допомоги, договору про надання правової допомоги,
		представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат Бандура Б.Ю., діючий на підставі довіреностей, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру;
		представник ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - адвокат Корнілова Л.І., діюча на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
		Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради 
		до ОСОБА_6 ,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради 
		до ОСОБА_1 , 
		треті особи - ОСОБА_3 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради 
		до ОСОБА_1 , 
		треті особи - ОСОБА_8 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради 
		до ОСОБА_9 , 
		треті особи - ОСОБА_10 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради 
		до ОСОБА_5 , 
		треті особи - ОСОБА_11 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради 
		до ОСОБА_4 , 
		треті особи - ОСОБА_12 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 
		про витребування земельної ділянки,
		за позовом ОСОБА_1 
		до Одеської міської ради,
		треті особи - ОСОБА_3 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_12 
		про визнання протиправним та скасування рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		23.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , в якій просить суд витребувати у ОСОБА_6 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0805 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0071, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		23.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , в якій просить суд витребувати у  ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0937 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0098, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		23.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_8 , в якій просить суд витребувати у  ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0972 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0097, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		24.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_10 , в якій просить суд витребувати у  ОСОБА_9 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0966 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0072, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		24.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_12 , в якій просить суд витребувати у  ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0918 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0091, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		24.09.2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_13 , в якій просить суд витребувати у  ОСОБА_5 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0854 га, розташовану в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110136900:39:007:0090, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		В обґрунтування вимог позовних заяв Заступник прокурора Одеської області посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради №3633-IV від 28.01.2005 «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель»
		ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0805 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0937 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0966 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0918 га, розташовану в АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0854 га, розташовану в АДРЕСА_1 .
		Заступник прокурора Одеської області вказує, що земельна ділянка, загальною площею 3,3155 га, за адресою АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли вищевказані земельні ділянки площами 0,0805 га, 0,0937 га, 0,0972 га, 0,0966 га, 0,0918 га, 0,0854 га, є власністю територіальної громади м. Одеси та знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» у якому організована профілактика і лікування, у зв`язку з чим, на підставі абзацу 8 Додатку № 1 до Рішення Одеської міської ради № 122-ХХ/ІІ від 27,02.1997 року «Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» вказана територія не підлягає приватизації.
		Заступник прокурора Одеської області зазначає, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» користується земельною ділянкою, яка йому була надана Одеською міською радою на підставі Рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 24.09.1956 року за № 806, яке на сьогоднішній день не скасовано та ніким не оспорюється.
		Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 635 від 20.10.2000 року «Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165» вирішено оформити та видати ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на вищезазначені будівлі вказаного санаторію.
		На підставі вищезазначеного рішення, виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на будівлі санаторію ім. Горького від 25 жовтня 2000 року за №010076.
		Свідоцтвом про право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького від 05 червня 2008 року підтверджується, що Закритому акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», належить на праві приватної власності об`єкт в цілому, який складається з будівель літ. «А», літ. «А1», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», літ. «Е», літ «Е1», літ. «Е2», літ «ЕЗ», літ. «Е4», літ. «Е5», літ. «Є», літ, «Є2», літ. «ЄЗ», літ. «Є4», літ. «Є6», літ. «Ж», літ. «З», літ. «31», літ. «И», літ. «Й», літ. «К», літ. «Л», літ. «М», літ. «Н», літ. «Ш», літ. «Н2», літ. «О», літ. «П», літ. «Р», літ. «С», літ. «Ф», літ. «Щ», літ. «ЩЗ», літ. «Ь», літ. «Ь1», літ. «Ь2», літ. «Ь», літ. «Ь1», літ. «Ю», літ. «Ю1», літ. «Ю2», літ. «ЮЗ», літ. «Ю4», літ. «Ю5», літ. «Ю6», літ. «Я», літ. «Я1», літ. «Я2», загальною площею 15 986,5 кв.м., відображених у технічному паспорті від 03.03.2008 року.
		Вказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.05.2008 року №434 замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 25.10.2000 року, зареєстрованого ОМБТІ та РОН від 01.11.2000 року під №11 неж-стор.40-р№997.
		Рішенням Одеської міської ради від 25 грудня 2008 року за № 3791-V було погоджено оголошення парку санаторію ім. Горького парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.
		Одеською обласною радою 20.03.2009 року прийнято Рішення № 798-V «Про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького», відповідно до якого територію ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8,28 га оголошено парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького».
		Крім того, заступник прокурора вказує, що земельні ділянки, які були безоплатно передані вищевказаним фізичним особам у приватну власність на підставі рішення ОМР від 28.01.2005 року № 3633-ІV, є землями оздоровчого призначення, що мають особливу оздоровчу цінність, у зв`язку з чим на підставі п. «в» частини 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення № 3633-ІУ), відноситься до земель комунальної власності, що не можуть передаватися у приватну власність.
		Також заступник прокурора зазначає, що на земельних ділянках переданих на підставі рішення ОМР від 28.01.2005 року № 3633-ІV, громадянам ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудов та перебувають у фактичному користуванні санаторію при цьому на вказаних земельних ділянках розташовані стадіон, березовий гай, каштанова алея, металеві сходи до виходу на море. Тобто, жодних житлових будинків на цій території ніколи не існувало та не існує до теперішнього часу.
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, 18 листопада 2016 року ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» звернувся до Одеської міської ради з приводу скасування рішення Одеської міської ради №3633-ІV від 28.01.2005 року, при цьому, рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», вирішено: скасувати рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га., за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам:
		ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 0,0805 га;
		ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 0,0937 га;
		ОСОБА_8 - земельна ділянка площею 0,0972 га;
		ОСОБА_10 - земельна ділянка площею 0,0966 га;
		ОСОБА_12 - земельна ділянка площею 0,0918 га;
		ОСОБА_13 - земельна ділянка площею 0,0854 га. 
		Заступник прокурора зазначає, що підставою для прийняття Одеською міською радою рішення № 1397-VII від 07.12.2016 року, яким було скасовано рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель», стало те, що ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» звернувся з листом у якому аргументовано зазначалось, що на земельних ділянках, які були передані громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , на момент передачі та по теперішній час відсутні будь - які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію, що унеможливлювало їх передачу у приватну власність зазначеним громадянам у 2005 році.
		Таким чином, заступник прокурора вважає, що з урахуванням набуття вищевказаними громадянами права власності на спірні земельні ділянки на підставі рішення Одеської міської ради, яке наразі скасоване, з огляду на його незаконність та безпідставність, спірні земельні ділянки підлягають поверненню у власність територіальній громаді міста Одеси.
		Також, в обґрунтування заявленого позову до ОСОБА_6 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV ОСОБА_2 отримано державний акт Серія ОД № 063091 від 09.03.2005 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0071 загальною площею 0,0805, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		Проте у зв`язку із втратою зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 отримано дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №111745 від 09.03.2005 року.
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2012 №683424, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_7 , яким на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року, серія та номер 5441, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_6 у якого остання перебуває в даний час у власності.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_2 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		В обґрунтування заявленого позову до ОСОБА_1 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV  ОСОБА_3 отримано державний акт Серія ОД № 063105 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0098 загальною площею 0,0937, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2005 №14932, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_1 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯБ №296314 від 02.12.2005 року, та у якого остання перебуває на даний час.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_3 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		В обґрунтування заявленого позову до  ОСОБА_1 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV  ОСОБА_8 отримано державний акт Серія ОД № 063097 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0097 загальною площею 0,0972, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2005 №3129, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_1 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯБ №295251 від 18.05.2005 року, та у якого остання перебуває на даний час.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_8 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		В обґрунтування заявленого позову до  ОСОБА_9 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV  ОСОБА_10 отримано державний акт Серія ОД №063063 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0072 загальною площею 0,0966, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2012 №6362, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_9 , у якої остання перебуває на даний час.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_10 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		В обґрунтування заявленого позову до  ОСОБА_4 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV  ОСОБА_12 отримано державний на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0091 загальною площею 0,0918, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2006 №17017, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_4 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №667041 від 01.11.2007 року, та у якого остання перебуває на даний час.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_12 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		В обґрунтування заявленого позову до  ОСОБА_5 заступник прокурора посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV  ОСОБА_13 отримано державний на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0090 загальною площею 0,0854, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У подальшому, як вказує заступник прокурора, на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2006 №15873, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А. зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_5 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №667040 від 01.11.2007 року, та у якого остання перебуває на даний час.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірну земельну ділянку у власність  ОСОБА_13 , є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом про витребування спірної земельної ділянки.
		Ухвалами Київського районного суду м. Одеси було прийнято позовні заяви до розгляду та відкрито провадження по вказаним цивільним справам. Розгляд справ призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовчі засідання. 
		Ухвалами Київського районного суду м. Одеси було витребувано з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області належним чином завіренікопії державних актів щодо спірних земельних ділянок, а також витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни належним чином завірені копії матеріалів нотаріальних справ щодо купівлі-продажу спірних земельних ділянок.
		Крім того, ухвалами Київського районного суду м. Одеси було накладено арешти на спірні земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 ; заборонено державним реєстраторам, суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_1 ; заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії щодо забудови спірних земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_1 ; заборонено Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вчиняти дії щодо реєстрації будь-якої дозвільної документації (повідомлень про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації тощо) щодо об`єктів, будівництво яких проводиться на спірних земельних ділянках, які розташовані в АДРЕСА_1 .
		22.10.2019 року та 28.10.2019 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси від представника Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» надійшли заяви про залучення Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до участі у справах за позовами Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки земельна ділянка, загальною площею 3,3155 га, за адресою АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли вищевказані спірні земельній ділянки, вільні від забудови та знаходяться у користуванні Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» на підставі рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 24.09.1956 року за № 806, яке на сьогоднішній день не скасовано, у зв`язку з чим, рішення по даним справам може вплинути на права та обов`язки Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького».
		Так, Київським районним судом м. Одеси було залучено Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до участі у справах за позовами Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		09.12.2019 року від представника ОСОБА_9  - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву Заступника прокурора Одеської області, в якому представник ОСОБА_9  просить суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_9 , треті особи -  ОСОБА_10 ,  Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки у повному обсязі, з посиланням на положення Конституції України, Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 стосовно права органів місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, рішення ЄСПЛ, Закон України «Про прокуратуру», норми ЦК України та ЦПК України.
		Представник відповідача вважає, що прокурором не були довдедені твердження, викладені у позовні заяві, а саме те, що на момент прийняття рішення № 3633-IV від 28.01.2005 року, на спірній земельній ділянці знаходився будь-який зі вказаних об`єктів та те, що спірна земельна ділянка відносилася до земель оздоровчого призначення, адже порядок встановлення категорії земель за основним цільовим призначення Земельний кодекс передбачав, та, крім того, вказане питання вже досліджувалося судами під час розгляду багатьох позовів органів прокуратури, у тому числі з приводу скасування рішення Одеської міської ради № 3633-IV від 28.01.2005 року. В Ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі № 1570/2633/2012 суд встановив, що 16.05.2004р. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» продало, а ТОВ «МАРС» придбало 179/1000 частин будівель санаторію ім. Горького, а в подальшому подарувало придбане 35 громадянам, які звернулися із заявами до Одеської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які були ними виготовлені та погоджені з відповідними установами у встановленому законодавством порядку. Рішенням Одеської міської ради від 28.01.2005р. №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» змінено цільове призначення земельної ділянки площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (п.1); затверджено проекти землеустрою щодо відведених земельних ділянок згідно додатку 1 (п.2); передано безоплатно у приватну ,власність громадянам України земельну ділянку загальною площею 3,3155 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, із земель міста. Судом було встановлено, що рішення №3633-ІV від 28.01.2005р. прийнято Одеською міською радою на підставі і в межах повноважень, що передбачені Конституцією України та статями 12, 20 ЗК України, які дають право органам місцевого самоврядування розпоряджатися землями територіальної громади, встановлювати та змінювати цільове призначення земель.
		Матеріали справи жодним чином не доводять порушення прав позивача відповідачем, це все при тому, що позивачем у справі є юридична особа - Одеська міська рада, а з позовом звернувся прокурор, який має в своєму підпорядкуванні юридичний підрозділ, що вказує на те, що представники прокурора, які створили позов були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України), за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
		На думку представника відповідача, неподання прокурором належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог повинно стати підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необгрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем у позові обставини, ґрунтуються на припущеннях, що повністю вступає у протиріччя з частиною 6 ст. 81 ЦПК.
		24.12.2019 року до канцелярії суду від представника третьої особи - Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» надійшли письмові пояснення на позовні заяви Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в яких представник третьої особи просив позови Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування земельних ділянок задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування наданих письмових пояснень представник третьої особи посилається на те, що як постійний користувач земельними ділянками розташованими за адресою АДРЕСА_1 , ДП «Клінічний санаторій ім.. Горького» повністю погоджується з доводами позивача, що дані земельні ділянки не підлягають приватизації, оскільки відповідно до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій», затвердженої рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997 року №122-XXII, ділянки по  АДРЕСА_1 , віднесено до курортно - рекреаційної зони, в якій можуть розміщатися санаторії та рекреаційно-оздоровчі заклади. Рішенням № 122-XXII встановлено, що землі оздоровчого призначення, а також території санаторіїв у яких організована профілактика та лікування не підлягають приватизації.
		Рішенням Одеської міської ради від 25 грудня 2008 року за № 3791-V було погоджено оголошення парку санаторію ім. Горького парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.
		Одеською обласною радою 20.03.2009 року прийнято Рішення №798-V«Про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького», відповідно до якого територію ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8,28 га оголошено парком-пам`яткою садово- паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького».
		Таким чином, на думку представника третьої особи, Одеська міська рада, приймаючи рішення від 28.01.2005 р. № 3633 - IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3, 3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» не мала законних підстав для зміни цільового призначення та приватизації вказаної земельної ділянки.
		Крім того, представник третьої особи вказує, що 18 листопада 2016 року ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» звернувся до Одеської міської ради з приводу скасування рішення Одеської міської ради №3633-IV від 28.01.2005 року. 
		При цьому, рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VІІ «Про
		скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІУ «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну
		цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га., за адресою:  АДРЕСА_1  для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам:  ОСОБА_13 - земельна ділянка площею 0,0854 та;  ОСОБА_10 - земельна ділянка площею 0,0966 га;  ОСОБА_2  - земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 - земельна ділянка площею 0,0985 та; ОСОБА_8 - земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 - земельна ділянка площею 0,0918 га; ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 0,0937 га.
		Рішення Одеської міської ради № 1397-VII від 07.12.2016 року було аргументовано тим, що ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» звернувся з листом у якому зазначалось, що на земельних ділянках, які були передані громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , на момент передачі та по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію.
		З урахуванням викладеного, ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» вважає повністю законною та обґрунтованою вимогу заступника прокурора Одеської області про витребування на користь територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок.
		Крім того, на думку представника третьої особи, витребування спірних земельних ділянок у відповідачів не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки загальний інтерес у контролі за використанням
		земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та
		не погіршення екологічної ситуації у цих справах переважає приватний інтерес набувачів у збереженні прав на земельні ділянки.
		19.02.2020 року та 27.02.2020 року від представника відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - адвоката Бандури Богдана Юрійовича надійшли заяви про застосування строків позовної давності за позовними вимогами Заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_11 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, та за позовними вимогами заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_12 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки.
		В обґрунтування наданих заяв адвокат Бандура Богдан Юрійович посилається на те, що як вбачається з позовної заяви, спірні земельні ділянки вибули із володіння власника на підставі рішення Одеської міської ради № 3633 від 28.01.2005 року, а тому строк позовної давності за позовними вимогами сплинув 28.01.2008 року, а з відповідними позовами до суду Заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради звернувся у 2019 році, тобто з пропущенням трирічного строку.
		27.02.2020 року на електронну адресу суду від представника  ОСОБА_2 - адвоката Манушина Валерія Олександровича надійшла відповідь на позовну заяву  Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, в якій представник  ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		В обгрунування наданої відповіді на позову представник  ОСОБА_2 - адвокат Манушин Валерій Олександрович посилається на те, що рішення Одеської міської ради № 1397-VII від 07 грудня 2016 року «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель», скасовано в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 земельна ділянка площею 0,0854 га; ОСОБА_10 земельна ділянка площею 0,0966 га; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 0,0985 га; ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 земельна ділянка площею 0, 0918 га; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0937 га, прийнято без повідомлення власників земельної ділянки, які набули право власності на підставі скасованого рішення міської ради, без вивчення фактичних обставин про зміну власників земельної ділянки, які є добросовісними набувачами цих ділянок, без передбачених законом підстав, без з`ясування обставин повного виконання рішення міської ради про передачу у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд з оформленням державного акту на право власності на цю земельну ділянку, в порушення вимог діючого цивільного і земельного законодавства та законних прав та інтересів власників земельної ділянки, якими передбачено підстави припинення права власності.
		Адвокат Манушин Валерій Олександрович зазначає про те, що Законом не передбачено позбавлення права власності на підставі рішення органів місцевого самоврядування.
		Статтею 41 Конституції України встановлена непорушність права власності.
		На думку адвоката Манушина Валерія Олександровича рішення Одеської міської ради № 1397-VII від 07 грудня 2016 року порушує це право власності сторін.
		Адвокат Манушин Валерій Олександрович посилається на рішення Конституційного суду України № 7-рп від 16.04.2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до якого, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
		Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законів інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
		Представник  ОСОБА_2 - адвокат Манушин Валерій Олександрович вказує, що на підставі рішення Одеської міської ради №3633 виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки площею 0,0805 га за адресою АДРЕСА_1 , так і інших осіб, які, із врахуванням цього рішення, отримали у власність на підставі договорів купівлі-продажу земельні ділянки, які були передані громадянами на підставі рішення Одеської міської ради №3633.
		Представник  ОСОБА_2 вважає, що скасування рішення в частині передачі земельних ділянок громадянам з мотиву того, як вказано в оскаржуваному рішенні, що «вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що, зокрема, підтверджується графічними матеріалами» спростовується" рішенням про вилучення цих земельних ділянок у санаторію і зміну їх цільового призначення, а твердження про знаходження цих земельних ділянок у фактичному користуванні санаторію свідчить про самовільний захват земельних ділянок при відсутності на них правовстановлюючих документів.
		На думку представника ОСОБА_2 рішення міської ради, яким виправдовується самовільний захват землі і незаконне користування вилученими земельними ділянками без правовстановлюючих документів, не може вважатися заснованим на нормах земельного законодавства, яким в редакції частини 3 ст.125 Земельного кодексу України до 03 березня 2009 року було встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		Також, представник ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.141 Земельного кодексу України, яким встановлений вичерпаний перечень підстав для припинення права власності, оскільки жодної підстави для припинення права власності на землю, передбаченої законом, в оскаржуваному рішенні не наведено.
		Крім того, представник ОСОБА_2 вказує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року по справі № 2-а-268/10/1522 за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Держави, в особі Головного управління Держкомзему у Одеської області до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування п.п. 1, 2, 3, рішення, в частині зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 3,3155 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_15 безоплатно земельної ділянки загальною площею 0,0982 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, в задоволенні адміністративного позову прокурора відмовлено.
		Викладені в рішенні доводи про те, що на земельних ділянках на момент
		передачі і по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, повністю
		спростовуються документацією та графічними матеріалами, які були розглянути на сесії
		ОМР від 28 січня 2005 року та були визнані достатніми для передачі земельних ділянок
		громадянам.
		З урахуванням викладеного, представник  ОСОБА_2 - адвокат Манушин Валерій Олександрович просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки.
		04.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 1397-VII від 07 грудня 2016 року «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель» в частині» в частині скасування безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 земельна ділянка площею 0,0854 га; ОСОБА_10 земельна ділянка площею 0,0966 га; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 0,0985 га; ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 земельна ділянка площею 0, 0918 га; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0937 га.
		В обґрунтування заявленого позову  ОСОБА_1 посилається на те, що 12 жовтня 2005 року ним був укладений нотаріальний договір купівлі-продажу, згідно якому ОСОБА_3 продала, а він - ОСОБА_1 купив земельну ділянку, площею 0,0937 га, що розташована в АДРЕСА_1 , яка належала продавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ОД №063097, виданого Одеською міською радою 01.03.2005 року на підставі рішення Одеської міської ради від 25 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель».
		ОСОБА_1 вказує, що на підставі цього договору купівлі-продажу 02 грудня 2005 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії АБ №295314, який зареєстрований в книзі запису реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди за №010550503439.
		Позивач вважає, що рішення Одеської міської ради № 1397-VІІ від 07 грудня 2016 року про позбавлення права власності ОСОБА_3 , яка на час прийняття незаконного рішення не була власником земельної ділянки, прийняте без повідомлення власника земельної ділянки, яким на час прийняття рішення був він - ОСОБА_1 , без вивчення фактичних обставин про зміну власника цієї земельної ділянки - кадастровий номер 5110136900:39:007:0097, який є добросовісним набувачем цієї ділянки, без передбачених законом підстав припинення права власності на земельну ділянку, без з`ясування обставин повного виконання рішення міської ради про передачу у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд з оформленням державного акту на право власності на цю земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:39:007:0097, і цим рішенням порушуються його законні права та інтереси.
		Так,  ОСОБА_1 зазначає, що рішення Одеської міської ради №1397-VІІ від 07 грудня 2016 року приймалось без участі власників земельної ділянки, без повідомлення їх про розгляд заяви санаторію про скасування рішення Одеської міської ради, без повідомлення власників земельної ділянки про позбавлення їх права власності на земельну ділянку, і тому строк позовної давності для звернення до суду за захистом права власності починається з лютого 2020 року, коли йому - ОСОБА_1 стало відомо про незаконне рішення Одеської міської ради.
		Позивач вказує, що він є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:39:007:0097, під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки продавець ОСОБА_16 мала право власності на земельну ділянку у відповідності вимог чинного цивільного та земельного законодавства і ніхто не оспорював набуття нею права власності на земельну ділянку.
		ОСОБА_1 вважає, що скасування рішення, на підставі якого ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку не відповідає вимогам ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, якими встановлена непорушність права власності.
		На думку  ОСОБА_1 рішення Одеської міської ради № 1397-VІІ від 07 грудня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушені положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
		ОСОБА_1 вказує, що підставою для ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення став лист ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», в якому зазначено, що на земельних ділянках, переданих зазначеним громадянам, на момент передачі і по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що зокрема підтверджується графічними матеріалами.
		Однак, на думку позивача, ці відомості, на підставі яких ґрунтується оскаржуване рішення, не відповідають дійсності і змісту п.п.1, 2 Рішення Одеської міської ради №3633-IV від 28 січня 2005 року, яким вирішено вилучити у санаторію земельну ділянку площею 3,3155 та за адресою АДРЕСА_1 і змінити її цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель.
		Скасування рішення в частині передачі земельних ділянок громадянам з мотиву того, як вказано в оскаржуваному рішенні, що «вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що зокрема підтверджується графічними матеріалами» спростовується рішенням про вилучення цих земельних ділянок у санаторію і про зміну їх цільового призначення, а твердження про знаходження цих земельних ділянок у фактичному користуванні санаторію свідчить про самовільний захват санаторієм вилучених у нього земельних ділянок при відсутності на них будь-яких правовстановлюючих документів.
		Рішення Одеської міської ради, яким виправдовується самовільний захват землі і незаконне користування вилученими земельними ділянками без правовстановлюючих документів, не може вважатися заснованим на нормах земельного законодавства, яким в редакції частини 3 ст. 125 Земельного кодексу України до 03 березня 2009 року було встановлено: приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі на (місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		Також, на думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 141 Земельного кодексу України, та ст. 346 ЦК України, якими встановлений вичерпаний перелік підстав для припинення права власності, а саме: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.
		Жодної підстави для припинення права власності на землю, передбаченої законом, в оскаржуваному рішенні не наведено.
		Позивач вказує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року по справі № 2-а-268/10/1522, у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеської області до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування п.п. 1, 2, 3 рішення, в частині зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_15 безоплатно земельної ділянки загальною площею 0,0985 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, було відмовлено. Вказаним рішення встановлено, що на спірній земельній ділянці були розташовані житлові будинки.
		Таким чином, на думку позивача, викладені в рішенні доводи про те, що на земельних ділянках на момент передачі і по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, повністю спростовуються документацією та графічними матеріалами, які були розглянути на сесії ОМР від 28 січня 2005 року та були визнані достатніми для передачі земельних ділянок громадянам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		З урахуванням викладеного,  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішенняОдеської міської ради №1397-VII від 07 грудня 2016 року «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 земельна ділянка площею 0,0854 га; ОСОБА_10 земельна ділянка площею 0,0966 га; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 0,0985 га; ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 земельна ділянка площею 0, 0918 га; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0937 га.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.03.2020 року при відкритті провадження у справі до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору було залучено -  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 ,  ОСОБА_12 .
		04.09.2020 року від представника Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник Одеської міської ради просить суд залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про захист права власності шляхом визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської № 1397-VII від 07.12.2016 року «Про скасування рішення Одеської міської від 28.01.2005 року № 3633-VІ «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель» в частині».
		В обґрунтування наданого відзиву представник Одеської міської ради посилається на те, що з урахуванням того, що на земельних ділянках, які передані відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року як на момент прийняття вказаного рішення, так і на час розгляду питання про його скасування відсутні будь-які споруди, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, на пленарному засіданні сесії міської ради, яке відбулося 07.12.2016 року Одеською міською радою прийнято рішення № 1397-VІІ «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» в частині».
		Тобто, на думку представника Одеської міської ради, оскаржуване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року було прийнято суб`єктом владних повноважень як компетентним органом, який несе відповідальність за свої рішення перед територіальною громадою міста, в тому числі і перед юридичними особами - ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», з метою забезпечення дотримання земельного законодавства та раціонального використання земельних ділянок та недопущення протиправного захоплення землями територіальної громади третіми особами у позавстановлений законодавством порядок.
		Таким чином, представник Одеської міської ради зазначає, що всупереч твердженням ОСОБА_1 , оскаржуване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1397-VІІ прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, що спростовує доводи позовної заяви та є підставою для відмови у її задоволенні.
		Крім того, представник Одеської міської ради вказує, що громадяни - ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 звернулись до Одеської міської ради із заявами щодо оформлення відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування жилих будинків та господарських споруд, посилаючись на договори дарування частин будівель санаторію ім. Горького. При цьому, своє право обґрунтовували тим, що на даній земельній ділянці нібито розташоване нерухоме майно, що належить їм на праві власності. Проте, як вказано у звернені ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» від 18.11.2016 року дана територія вільна від забудови. 
		Таким чином, вбачається те, що рішення Одеської міської ради від 28.01,2005 року № 3633-ІУ «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» прийнято з порушенням норм земельного законодавства, оскільки надані заявниками документи та відомості не відповідали дійсності.
		Крім того, представник Одеської міської ради зазначає, що відповідні земельні ділянки, яких стосувалось оскаржуване рішення Одеської міської ради, вільні від забудови, та фактично фізичні особи, яких стосується оскаржуване рішення міської ради, не приступили до використання земельних ділянок. Той факт, що земельні ділянки вільні від забудови та відповідні фізичні особи їх взагалі не використовували, свідчить про наявність підстав для скасування рішення міської ради 2005 року у відповідній частині. Тобто, оскаржуване рішення Одеської міської ради (2016 року) прийнято з метою забезпечення дотримання земельного законодавства та раціонального використання земельних ділянок, з метою недопущення протиправного заволодіння землями територіальної громади.
		Враховуючи викладене, на думку представника Одеської міської ради, Одеська міська рада мала законне право на внесення змін до раніше прийнятого рішення від 28.01.2005 року №3633-IV, а відтак, рішення міськради від 07.12.2016 року №1397-VII прийняте в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2020 року було об`єднано цивільну справу №947/23003/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, та цивільні справи №947/23004/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, №947/23010/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_8 , ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, №947/23158/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_9 , третя особа ОСОБА_10 про витребування земельної ділянки, №947/23153/19 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_11 та ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, №947/23157/19 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_12 та ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки, №947/4781/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради,треті особи - ОСОБА_3 ,  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_14 ,   ОСОБА_8 ,   ОСОБА_12 про визнання протиправним та скасування рішення, №947/5080/20 за позовом ОСОБА_17 до Одеської міської ради про захист прав власності на земельну ділянку шляхом скасування рішення Одеської міської ради, розглядати їх в одному провадженні, присвоїти об`єднаній цивільній справі №947/23003/19.
		Крім того, суд зазначає, що 10.03.2020 року ОСОБА_17 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 1397-VII від 07 грудня 2016 року «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель» в частині» в частині скасування безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 земельна ділянка площею 0,0854 га; ОСОБА_10 земельна ділянка площею 0,0966 га; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 0,0985 га; ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 земельна ділянка площею 0, 0918 га; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0937 га.
		Однак, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2020 року позовну заяву  ОСОБА_17 до Одеської міської ради про захист прав власності на земельну ділянку шляхом скасування рішення Одеської міської ради було залишено без розгляду, на підставі ч. 13 ст. 187 ЦПК України, оскільки позивачем не було усунено недоліки в зазначеній ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2020 року строк.
		04.09.2020 року від представника ОСОБА_1  - авдоката  ОСОБА_18 до канцелярії суду надійшла відповідь на позовні заяви Заступника прокурора Одеської області до  ОСОБА_1  про витребування земельної ділянки, в якій представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовів Заступника прокурора Одеської області у повному обсязі.
		В обґрунтування наданої відповіді представник відподвідача посилається на те, що прокурором обраний спосіб захисту прав Одеської міської ради при відсутності доказів наявності їх порушень, шляхом витребування земельних ділянок на підставінезаконного рішення Одеської міської ради №1397-VІІ від 07.12.2016 року не призводить поновлення прав та інтересів Одеської міської ради стосовно земельної ділянки, відносно якої виник спір.
		Представник відподвідача вказує, що в умовах, коли земельна ділянка вже передана у власність на підставі рішенняОдеської міської ради, вже вичерпало свою дію, на підставі якого відбулися нові цивільно-правові відносини, на підставі яких Одеською міською радою оформлений новий державний акт про право власності ОСОБА_1  на земельну ділянку, позов прокурора щодо витребування земельної ділянки тільки на підставі незаконного рішення Одеськоїміської ради №1397-VІІ від 07.12.2016 року при наявності не скасованого державного акту і не визнаного нечинним договору купівлі-продажу земельної ділянки, не підлягаєзадоволенню.
		Скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність не є належнимспособом захисту фактично непорушених прав органу місцевого самоврядування. Належним та ефективним способом захисту може бути тільки витребування земельноїділянки з чужого незаконного володіння з одночасним визнанням договорукупівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
		Представник відповідача зазначає, що  ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, він придбав земельні ділянки на законних підставах, у зв`язку з чим, у добросовісного набувача і власника земельної ділянки ОСОБА_1 при таких не визнаних недійсними або нечинними договорів купівлі-продажу земельних ділянок не може бути витребувані земельні ділянки на підставі ст. 377 ЦК України, а тільки на підставі ст.388 ЦК України.
		Таким чином, на думку представник відповідача, законних підстав для задоволення заявленого позову до ОСОБА_1 не існує, після прийняття скасованого рішення позивача вже укладено ряд правочинів щодо спірної земельної ділянки, які продовжуватимуть діяти і жодних з них не визнаний нечинним, що виключає можливість витребування спірної земельної ділянки у фактичних користувачів та повернення її позивачу.
		З урахуванням викладеного, у зв`язку з тим, що в Україні діє презумпція дійсності правочину, представник ОСОБА_1 вважає, що позови Заступника прокурора Одеської області до ОСОБА_1  про витребування земельних ділянок задоволенню не піддягають.
		У підготовчому засіданні 23.12.2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні 13.05.2021 року прокурор, представник Одеської міської рвади та представник Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» позови Заступника прокурора Одеської області підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
		У судовому засіданні 13.05.2021 року представник  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Манушин В.О., та представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат Бандура Б.Ю., проти позовів Заступника прокурора Одеської області заперечували, просили відмовити у задоволенні позовів у повному обсязі, позов ОСОБА_1 просили задовольнити у повному обсязі.
		Відповідач - ОСОБА_9 про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у судове засідання 13.05.2021 року не з`явилась, однак 12.05.2020 року її представник - адвокат Смирнов А.І. надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та відповідача відсутності, проти позову Заступника прокурора Одеської області заперечував у повному обсязі з підстав, зазачених у відзиві (т. 7 а.с. 151).
		Інші учасники процесу про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання 13.05.2021 року не з`явились, про поважність причин відсутності не повідомили, відзив або письмові пояснення на позовні заяви не надали.
		 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представника Одеської міської ради, представників Фаренюка О.В., Бааджи П.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представника ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовів Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської радита відмову у задоволенні позову  ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, земельна ділянка, загальною площею 3,3155 га, за адресою АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли спірні земельні ділянки, відносилась до земель рекреаційного призначення, була власністю територіальної громади м. Одеси, та знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького», у якому організована профілактика і лікування, у зв`язку з чим, на підставі абзацу 8 Додатку № 1 до Рішення Одеської міської ради №122-ХХ/ІІ від 27.02.1997 року «Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» вказана територія не підлягала приватизації (т. 1 а.с. 12-14).
		Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» користується земельною ділянкою, яка йому була надана Одеською міською радою на підставі Рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 24.09.1956 року за №806, яке на сьогоднішній день не скасовано та ніким не оспорюється (т. 1 а.с. 20-22).
		Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 635 від 20.10.2000 року «Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165» вирішено оформити та видати ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на вищезазначені будівлі вказаного санаторію (т. 1 а.с. 18-19).
		На підставі вищезазначеного рішення, виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на будівлі санаторію ім. Горького від 25 жовтня 2000 року за №010076 (т. 1 а.с. 23).
		Свідоцтвом про право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького від 05 червня 2008 року підтверджується, що Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», на праві приватної власності належить об`єкт в цілому, який складається з будівель літ. «А», літ. «А1», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», літ. «Е», літ «Е1», літ. «Е2», літ «Е3», літ. «Е4», літ. «Е5», літ. «Є», літ, «Є2», літ. «ЄЗ», літ. «Є4», літ. «Є6», літ. «Ж», літ. «З», літ. «31», літ. «И», літ. «Й», літ. «К», літ. «Л», літ. «М», літ. «Н», літ. «Ш», літ. «Н2», літ. «О», літ. «П», літ. «Р», літ. «С», літ. «Ф», літ. «Щ», літ. «ЩЗ», літ. «Ь», літ. «Ь1», літ. «Ь2», літ. «Ь», літ. «Ь1», літ. «Ю», літ. «Ю1», літ. «Ю2», літ. «ЮЗ», літ. «Ю4», літ. «Ю5», літ. «Ю6», літ. «Я», літ. «Я1», літ. «Я2», загальною площею 15986,5 кв.м., відображених у технічному паспорті від 03.03.2008 року (т. 1 а.с. 25).
		Вказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.05.2008 року №434 замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 25.10.2000 року, зареєстрованого ОМБТІ та РОН від 01.11.2000 року під №11 неж-стор.40-р№997.
		Рішенням Одеської міської ради «Про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького» від 20 березня 2009 року за №798-V було оголошено територію дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8,28 га, парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького» (т. 1 а.с. 26).
		Судовим розглядом також встановлено, що рішенням Одеської міської ради №3633-IV від 28.01.2005 «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» було змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; передано безоплатно у приватну власність громадянам України земельну ділянку загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, із земель міста, а саме: 
		ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0805 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0937 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0966 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0918 га, розташовану в АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0854 га, розташовану в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 15).
		При цьому, суд підкреслює, що рішення про вилучення цих земельних ділянок у Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького», у користуванні якого вони перебувають з 1956 року, Одеською міською радою не приймалось.
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, ОСОБА_2 було отримано державний акт серія ОД № 063091 від 09.03.2005 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0071 загальною площею 0,0805 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .
		У зв`язку із втратою зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 отримано дублікат державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №111745 від 09.03.2005 року (т. 1 а.с. 31).
		24.07.2012 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_7 , яким, на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2016 року, серія та номер 5441, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_19 , у якого на даний час вона перебуває (т. 1 а.с. 27-28, 117).
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV,  ОСОБА_3 отримано державний акт серія ОД № 063105 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0098, загальною площею 0,0937 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 66).
		На підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2005 року за №14932, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., вказану земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_1 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯБ №296314 від 02.12.2005 року, у якого на даний час вона перебуває (т.2 а.с. 64, 139).
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, ОСОБА_8 отримано державний акт серія ОД № 063097 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0097 загальною площею 0,0972 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 12).
		На підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2005 року за №3129, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_1 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯБ №295251 від 18.05.2005 року, у якого на даний час вона перебуває (т.3 а.с. 14, 87).
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV,  ОСОБА_10 отримано державний акт серія ОД №063063 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0072, загальною площею 0,0966га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 18).
		На підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року за №6362, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., зазначену земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_9 , у якої на даний час вона перебуває (т.4 а.с. 16-17).
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, ОСОБА_12 отримано державний на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0091, загальною площею 0,0918 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т.5 а.с. 113).
		На підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2006 року за №17017, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., вказану земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_4 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №667041 від 01.11.2007 року, у якого на даний час вона перебуває (т.5 а.с. 15, 112).
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, ОСОБА_13 отримано державний на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0090 загальною площею 0,0854 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 6 а.с. 72).
		На підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2006 року за №15873, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., вказану земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_5 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №667040 від 01.11.2007 року, у якого на даний час вона перебуває (т. 6 а.с. 32).
		Право власності на вищезазначені земельні ділянки було зареєстровано за відповідачами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними інформаційними довідками, які наявні у матеріалах справи.
		Рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», було вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам:
		ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0854 га;
		ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,0966 га;
		ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0805 га;
		ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 0,0985 га;
		ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0972 га;
		ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,0918 га;
		ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0937 га (т. 1 а.с. 17).
		Підставою для прийняття Одеською міською радою вищезазначеного рішення №1397-VII від 07.12.2016 року стало те, що за результатами розгляду звернення ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» від 18.11.2016 року з приводу скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 р. № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» в частині передачі безоплатно у приватну власність громадянам ОСОБА_13 земельної ділянки площею 0,0854 га, ОСОБА_10 , земельної ділянки площею- 0,0966 га, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0805 га, ОСОБА_20 земельної ділянки площею 0,0985 га, ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0972 га, ОСОБА_12 земельної ділянки площею'0,0918 га, ОСОБА_3 земельной ділянки площею 0,0937 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель встановлено наступне.
		На підставі договорів дарування від 06.08.2004 року, 18.08.2004 року,17.08.2004 року, 20.06.2004 року громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 отримали у приватну спільну часткову власність частини будівель санаторію ім. Горького.
		Вищезазначені громадяни звернулись до Одеської міської ради з
		заявами щодо оформлення відведення земельних ділянок для експлуатації
		жилих будинків, посилаючись на вищезазначені договори дарування частин будівель санаторію їм. Горького.
		Тобто, зазначені громадяни звернулись для передачі їм земельних ділянок, на яких, начебто, розташовано нерухоме майно, яке належить їм на праві власності.
		В свою чергу, у листі ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» зазначено, що на земельних ділянках, які передані вищенаведеним громадянам на момент передачі та по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що, зокрема, підтверджується графічними матеріалами.
		З урахуванням викладеного, вважаючи, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірні земельні ділянки у власність відповідачів, є незаконним, його не можна вважати волевиявленням власника земельної ділянки, воно суперечить інтересам територіальної громади міста Одеси та скасоване з вищевказаних підстав, Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідними позовами про витребування спірних земельних ділянок.
		Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ч 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
		За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
		Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
		Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. 
		У комунальній власності перебувають усі  землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. 
		Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради. 
		Таким чином, власником спірних земельних ділянок до моменту їх відчуження була Одеська міська рада як орган, що уповноважений по закону розпоряджатися землями комунальної власності.
		Статтями 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міські ради як органи місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Однією з основних функцій держави, що віднесені до ведення міських рад є регулювання земельних відносин.
		Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належит ь розпорядження землями територіальних громад ; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Підставою для прийняття Одеською міською радою рішення №3633-IV від 28.01.2005 року «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» стало те, що на підставі договорів дарування від 06.08.2004 року, 18.08.2004 року,17.08.2004 року, 20.06.2004 року громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 отримали у приватну спільну часткову власність будівлі санаторію ім. Горького (т. 8 а.с. 183-184, 215-216, 234-235, т.9 а.с. 4-5, 23-24).
		Вищезазначені громадяни звернулись до Одеської міської ради з
		заявами щодо оформлення відведення земельних ділянок для експлуатації
		жилих будинків, посилаючись на вищезазначені договори дарування частин будівель санаторію ім. Горького.
		Тобто, зазначені громадяни звернулись для передачі їм земельних ділянок, на яких, начебто, було розташоване нерухоме майно, яке належить їм на праві власності.
		Разом з тим, згідно листа ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», на земельних ділянках, які передані вищенаведеним громадянам на момент передачі та по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що, зокрема, підтверджується графічними матеріалами.
		Суд критично оцінює наявні в матеріалах справи копії листів КП «ОМБТІ та РОН», відповідно до яких, частини будівель санаторію ім. Горького, які належать  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 знаходяться в аварійному стані: відсутня кровля, віконні та дверні пройоми, несучі конструкції мають ряд ушкоджень несумісних з подальшою експлуатацією, будівлі практично зруйновані, відновленню не підлягають. Будівлі підлягають зносу, оскільки судовим розглядом встановлено, що частки будівель санаторію ім. Горького, які належать  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 на підставі договорів дарування в натурі не виділялися, частини будівель санаторію ім. Горького окремими об`єктами нерухомості не визнавалися.
		Доказів того, що на спірних земельних ділянках при прийнятті Одеською міською радою відповідного рішення були наявні окремі об`єкти нерухомості, а саме: жилі будинки, будівлі або споруди, які були виділені в натурі та належали на праві приватної власності  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , представниками відповідачів суду надано не було.
		Крім того, відповідно до висновку експерта № ЕС-2401-1-1557.20 за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи, складеного 09.10.2020 року судовим експертом судовою незалежною експертизою України ОСОБА_21 на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 5110136900:39:007:0071, 5110136900:39:007:0072, 5110136900:39:007:0090, 5110136900:39:007:0091, 5110136900:39:007:0093, 5110136900:39:007:0097, 5110136900:39:007:0098, за адресою: АДРЕСА_1 , будівлі, споруди або їх частини, конструкції тощо (зокрема, житлові будинки з господарськими будівлями, які були зазначені у проектах землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у власність 2004 р.), відсутні, як і відсутні вони були на Публічній кадастровій карті України та на супутникових знімках з публічно доступних інтеренет-ресурсів Google Earth та Google Maps за період 2004-2019 років (т.8 а.с. 132-153).
		Так, статтею 102 ЦПК України встановлені вимоги до висновку експерта як доказу, який може бути визнаний належним, допустимим, або не визнаний таким під час розгляду цивільної справи у суді.
		При цьому, суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року №522/1029/18 зазначила, що ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Непопередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку тягне за собою неналежність експертного висновку.
		Таким чином, суд приймає в якості належного та допустимого доказу наданий представником Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» висновок експерта № ЕС-2401-1-1557.20 за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом судової незалежної експертизи України ОСОБА_21 , 09.10.2020 року. 
		Так, з наданого висновку вбачається, що висновок підготовлений для подання до суду. Про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України експерт попереджений (обізнаний).
		Таким чином, судовим розглядом встановлено, що на спірних земельних ділянках відсутні будівлі, споруди або їх частини, конструкції тощо, як вони і були відсутні у 2005 році під час прийняття Одеською міською радою рішення №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель».
		У будь-якому випадку, суд підкреслює, що належні фізичним особам ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 ідеальні частки будівель санаторію ім. Горького в натурі ніколи не виділялись.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у Одеської міської ради були відсутні підстави для прийняття, на підставі ст. 120 ЗК України, рішення №3633-IV від 28.01.2005 «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель», яким було змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; передано безоплатно у приватну власність громадянам України земельну ділянку загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, із земель міста, а саме: ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0805 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0937 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0966 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;  ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0918 га, розташовану в АДРЕСА_1 .  ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0854 га, розташовану в АДРЕСА_1 
		Крім того, судовим розглядом встанвлено, що земельна ділянка, загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли спірні земельні ділянки, до прийняття Одеською міської радою рішення від 28.01.2005 року №3633-IV, відносилася до земель рекреаційного призначення, є власністю територіальної громади м. Одеси, та знаходяться у користуванні Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» у якому організована профілактика і лікування, у зв`язку з чим, на підставі абзацу 8 Додатку № 1 до Рішення Одеської міської ради №122-ХХ/ІІ від 27.02.1997 року «Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» вказана територія не підлягала приватизації.
		Так, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
		Відповдіно до ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
		Відповдіно до ст.  52 ЗК України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
		Статтею 50 ЗК України надано поняття земель рекреаційного призначення та по суті визначено призначення, для якого можуть використовуватися землі рекреаційного призначення, а саме для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
		Поняття «туризму» визначається в Законі України «Про туризм», відповідно до ст. 1 якого туризм визначений як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
		До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз та інших об`єктів, визначених ст. 51 ЗК України.
		Порядок визнання територій рекреаційними зонами на землях рекреаційного призначення залежить від їхнього місцезнаходження та виду природних об`єктів на них.
		Слід звернути увагу, що землі рекреаційного призначення можуть належати одночасно до інших категорій земель, наприклад, земель лісового фонду, природно-заповідного фонду тощо.
		Правовий статус та порядок визначення земель рекреаційного призначення на землях лісового фонду встановлюється Лісовим кодексом України (п. 7 ч. 1 ст. 37) та Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733.
		Спеціальний порядок створення рекреаційних зон у складі земель природно-заповідного фонду України визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (ст.ст. 18-24, 36-54).
		Частина 1 ст. 52 ЗК України передбачає, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. В той же час, слід звернути увагу, що деякі обмеження існують, та пов`язані з тим, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких можуть бути встановлені обмеження щодо передачі у комунальну або приватну власність.
		Приватизація земельних ділянок рекреаційного призначення можлива у тому випадку, коли громадянин чи юридична особа вже володіє і користується даною земельною ділянкою або мають це на меті та займаються діяльністю, спрямованою на організацію відпочинку населення, туризму чи проведення спортивних заходів.
		Враховуючи особливості земель рекреаційного призначення та їх важливе значення, законодавством України встановлено для даної категорії земель особливий правовий режим, пов`язаний з їх охороною. Зокрема, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч. 3 ст. 52 ЗК України). Певні обмеження щодо зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення передбачені Законом України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах».
		Відповдіно до положень п. б ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом
		Суд акцентує увагу і на тому, що в порушення положень п. б ч. 1 ст. 141 ЗК України, рішення про вилучення земельних ділянок у санаторія ім. Горького, Одеською міською радою не приймалось. 
		Виходячи з викладеного, посилання представників відповідачів на правомірність відведення міською радою спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,та наявність усіх необхідних погоджень є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, Одеською міською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність та змінено цільове призначення земельних ділянок, які відносяться до земель рекреаційного призначення, для потреб, не передбачених законом, на підставі документів, що містили недостовірні данні.
		За таких обставин, підстави для прийняття рішення №3633-IV від 28.01.2005 «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» у Одеської міської ради були відсутні.
		Так, рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», було вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам:
		ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0854 га;
		ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,0966 га;
		ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0805 га;
		ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 0,0985 га;
		ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0972 га;
		ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,0918 га;
		ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0937 га.
		При цьому, у своїх позовах Заступник прокурора Одеської області посилається на ст. 388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Разом з тим, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.
		При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
		Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 дійшла висновку про те, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		Так, суд зазначає, що у зв`язку з тим, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV, яким первинно передано спірні земельні ділянки у власність ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_3 , які, у подальшому, відчужили їх на користь відповідачів, було скасовано рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII, між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а тому до зазначених правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 1212 ЦК України.
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
		Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідачів, а тому, відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України підлягає витребуванню власником, яким є Одеська міська рада, з чужого незаконного володіння.
		При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
		У пункті 52 Постанови зазначено, що оскільки вимога про визнання рішень незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
		За таких обставин, враховуючи встановлені обставини щодо протиправності рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області про витребування спірних земельних ділянок на користь теритоіріальної громади в особі Одеської міьської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про належність осіб, в інтересах яких пред`явлено позов, суд приймає до уваги наступне.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Такі випадки передбачені, зокрема, ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів.
		Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Згідно ст. 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до ч. 3. п. II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної т а комунальної власності» (набрав чинності 06.09.2012) встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
		а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
		б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
		Таким чином із урахуванням вищевказаних законодавчих змін, а також те, що право власності Одської міської ради на землі рекреаційного призначення порушено та на даний час порушення залишається не усунутим, Заступник прокурора Одеської області звертається до суду з даними позовами в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування земельних ділянок.
		Вказане вище відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в інтересах Одеської міської ради як органу наділеного повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності.
		Більш того, судовим розглядом встановлено, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» користується земельною ділянкою, яка йому була надана Одеською міською радою на підставі Рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 24.09.1956 року за №806, яке на сьогоднішній день не скасовано та ніким не оспорюється (т. 1 а.с. 20-22).
		Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 635 від 20.10.2000 року «Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165» вирішено оформити та видати ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на вищезазначені будівлі вказаного санаторію.
		На підставі вищезазначеного рішення, виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на будівлі санаторію ім. Горького від 25 жовтня 2000 року за №010076 (т. 1 а.с. 23).
		Рішенням Одеської міської ради «Про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького» від 20 березня 2009 року за №798-V було оголошено територію дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 165, площею 8,28 га, парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького» (т. 1 а.с. 26).
		Таким чином, позовні заяви про витребування земельрекреаційного призначення, території дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», яка оголошена парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького» із приватної власності, безумовно становить суспільний інтерес.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція)  кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
		У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні та інші природні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.  
		З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
		Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
		Прийняття рішення про передачу земель в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
		Встановлено, що земля, віднесена рішенням Одеської міської ради №3633-IV від 28.01.2005 року до категорії земель із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, належала до земель рекреаційного призначення, територія якої оголошена парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк санаторію ім. Горького». 
		Тобто, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі та її безоплатна приватизація громадянами, що призвело до безоплатного одержання вказаних земельних ділянок у власність і автоматичного їх вибуття з числа земель комунальної власності.
		За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника прокурора Одеської області до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення та безоплатної передачі їх у приватну власність, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель рекреаційного призначення, як  національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибули з такої власності.  
		Витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради відповідає критерію законності, витребування земельних ділянок здійснюється на підставі норм ст. 1212 ЦК України в зв`язку з тим, що рішення Одеської міської ради про відчуження спірних земельних ділянок на користь відповідачів було скасовано, тому відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачами.
		Суд також враховує, що частини будівель санаторію ім. Горького, ідеальні частки яких в натурі виділені не були, були отримані  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_3 у власність на підставі договорів дарування, тобто безоплатно, спірні земельні ділянки також були передані цим особам у приватну власність на підставі на рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV безоплатно.
		Тобто, досліджуючи питання дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи у випадку втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, суд приходить до висновку, що витребування спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради не спричиняє жодних збитків власникам майна, оскільки спірні земельні ділянки були передані у власність безоплатно, та, крім того, з порушенням вимог п. б ч. 1 ст. 141, ст. 120 ЗК України. 
		За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.
		Щодо посилань представника відповідачів на відсутність у заступника прокурора Одеської області повноважень на підписання позовної заяви за наявністю на дату її підписання прокурора області та його першого заступника, суд зазначає наступне.
		17 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 822/589/17, адміністративне провадження № К/9901/30317/20 (ЄДРСРУ № 94938150) досліджував питання щодо наявність повноважень у заступника прокурора області на підписання позовної заяви за наявністю на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.
		З приводу представництва інтересів держави в суді прокурором, як окремої форми представництва Верховний суд вказав, що за приписами статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Так, 13 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/2509/17, адміністративне провадження №К/9901/16792/20 (ЄДРСРУ № 92173225) вказав, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду справи по суті. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Зі змісту частини третьої статті 13 Закону № 1697-VІІ слідує, що у разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника місцевої прокуратури.
		Виходячи з наведеного, заступник прокурора області уповноважений підписувати позовну заяву лише за відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.
		Разом з тим, таке право звернення до суду положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надано прокурору.
		Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" прокурором органу прокуратури є зокрема заступник керівника обласної прокуратури.
		Частиною 2 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
		Втім слід зауважити, що частиною 3 статті 11 Закону України "Про прокуратуру" повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надано її керівнику, і лише у разі його відсутності повноваження керівника має виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників.
		Однак, у даному випадку, позовна заява була подана на захист прав, свобод та інтересів прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокурорської функції представництва інтересів в суді, у зв`язку з чим, суд зазначає, що заступник прокурора подав позовну заяву, діючи у статусі прокурора, якому надані такі повноваження, а отже посилання представника відповідачів про те, що заступник прокурора Одеської області був уповноважений підписувати позовну заяву лише за відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника, є помилковим.
		Також, суд відмовляє у задоволенні заяв представників відповідачів про застосування строків позовної давності за позовними вимогами Заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради про витребування земельних ділянок. 
		Так, в обґрунтування наданих заяв представники відповідачів посилаються на те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника на підставі рішення Одеської міської ради № 3633 від 28.01.2005 року, а тому строк позовної давності за позовними вимогами сплинув 28.01.2008 року, а з відповідними позовами до суду Заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради звернувся у 2019 році, тобто з пропущенням трирічного строку.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Суд вважає, що в даному випадку держава в особі Одеської міської ради про порушення свого права дізналась з моменту прийняття рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок відповідачам.
		Саме з цього часу, тобто з 07.12.2016 року, у позивача виникло право пред`явити вимогу про витребування земельних ділянок від відповідачів.
		До цього часу звертатись з вимогами про витребування земельних ділянок від відповідачів не було будь-яких підстав, оскільки рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» було чинним.
		Таким чином, звернувшись до суду 23.09.2019 року та 24.09.2019 року, на думку суду, заступник прокурора Одеської області не порушив строк позовної давності для вимог про витребування майна.
		Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. 
		Вищезазначене підтверджується і судовою практикою Великої Палати Верховного Суду.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у цивільній справі № 367/2022/15-ц дійшла до висновку, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (п. 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18). Проте, у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. 
		Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		Велика Палата Верховного Суду також дійшла до висновку, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. До такого ж правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у справі № 183/1617/16, постанова від 14.11.2018 року, у справі №19/028-410/13 від 30.06.2020 року.
		Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову про витребування спірних земельних ділянок, є підставою для державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури. 
		Щодо позову  ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішенняОдеської міської ради № 1397-VII від 07 грудня 2016 року «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28 січня 2005 року №3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 земельна ділянка площею 0,0854 га; ОСОБА_10 земельна ділянка площею 0,0966 га; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0805 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 0,0985 га; ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0972 га; ОСОБА_12 земельна ділянка площею 0, 0918 га; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0937 га, суд зазначає наступне.
		Як було встановлено судом вище, рішенням Одеської міської ради №3633-IV від 28.01.2005 «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» було змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; передано безоплатно у приватну власність громадянам України земельну ділянку загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, із земель міста, а саме: 
		ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0805 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0937 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0966 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0918 га, розташовану в АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0854 га, розташовану в АДРЕСА_1 .
		На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV,  ОСОБА_3 отримано державний акт серія ОД № 063105 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:39:007:0098, загальною площею 0,0937 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 66).
		На підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2005 року за №14932, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Іллічовою Н.А., вказану земельну ділянку відчужено на користь  ОСОБА_1 , яким отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серія ЯБ №296314 від 02.12.2005 року, у якого на даний час вона перебуває.
		Судовим розглядом також було встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», було вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-IV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель» в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам:
		ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0854 га;
		ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,0966 га;
		ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0805 га;
		ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 0,0985 га;
		ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0972 га;
		ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,0918 га;
		ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0937 га (т. 1 а.с. 17).
		Підставою для прийняття Одеською міською радою вищезазначеного рішення №1397-VII від 07.12.2016 року стало те, що за результатами розгляду звернення ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» від 18.11.2016 року з приводу скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 р. № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» в частині передачі безоплатно у приватну власність громадянам ОСОБА_13 земельної ділянки площею 0,0854 га, ОСОБА_10 , земельної ділянки площею - 0,0966 га, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0805 га, ОСОБА_20 земельної ділянки площею 0,0985 га, ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0972 га, ОСОБА_12 земельної ділянки площею 0,0918 га, ОСОБА_3 земельной ділянки площею 0,0937 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель встановлено наступне.
		На підставі договорів дарування від 06.08.2004 року, 18.08.2004 року,17.08.2004 року, 20.06.2004 року громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 отримали у приватну спільну часткову власність частину будівель санаторію ім. Горького.
		Вищезазначені громадяни звернулись до Одеської міської ради з
		заявами щодо оформлення відведення земельних ділянок для експлуатації
		жилих будинків, посилаючись на вищезазначені договори дарування частин будівель санаторію їм. Горького.
		Тобто, зазначені громадяни звернулись для передачі їм земельних ділянок, на яких, начебто, було розташовано нерухоме майно, яке належить їм на праві власності.
		В свою чергу, у листі ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» зазначено, що на земельних ділянках, які передані вищенаведеним громадянам на момент передачі та по теперішній час відсутні будь-які будівлі та споруди, а вказані земельні ділянки вільні від забудови та перебувають у фактичному користуванні санаторію з 1956 року, що, зокрема, підтверджується графічними матеріалами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів Учоенш, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних гжілань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Крім того, згідно із ч. 13 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування і Україні» пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.
		Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, лшення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування з межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Частиною 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції І вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		Водночас, згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою..державою, юридичними і фізичними особами.
		З урахуванням викладених у листі ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» обставин юридичним департаментом Одеської міської ради було підготовлено проект рішення Одеської міської ради «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» в частині», а саме щодо передачі у приватну власність земельних ділянок наступним громадянам: ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0854 га; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,0966 га; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0805 га; ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 0,0985 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0972 га; ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,0918 га; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0937 га.
		Вказаний проект рішення міської ради було розглянуто на засіданні постійної комісії Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних рршовідносин від 25.11.2016 року та одноголосно прийнято рішення рекомендувати внести вказаний проект на розгляд чергової сесії Одеської міської ради та підтримати останній.
		Таким чином, з урахуванням того, що на земельних ділянках, які передані відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.01,2005 року як на момент прийняття вказаного рішення, так і на час розгляду питання про його скасування відсутні будь-які споруди, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, на пленарному засіданні сесії міської ради, яке відбулося 07.12,2016 року Одеською міською радою прийнято рішення № 1397-VІІ «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» в частині».
		Тобто, оскаржуване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року було прийнято суб`єктом владних повноважень як компетентним органом, який несе відповідальність за свої рішення перед територіальною громадою міста, в тому числі і перед юридичними особами - ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», з метою забезпечення дотримання земельного законодавства та раціонального використання земельних ділянок та недопущення протиправного захоплення землями територіальної громади третіми особами у позавстановлений законодавством порядок.
		Таким чином, суд зазначає, що оскаржуване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VІІ прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
		Крім того, вказані вище громадяни звернулись до Одеської міської ради із заявами щодо оформлення відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування жилих будинків та господарських споруд, посилаючись ца вказані договори дарування частин будівель санаторію ім. Горького. При цьому своє право обґрунтовували тим, що на даній земельній ділянці нібито розташоване нерухоме майно, що належить їм на праві власності. Проте, судом встановлено, що дана територія була вільна від забудови як у 2005 році, так і на теперішній час. Таким чином, вбачається те, що рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року № 3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» прийнято з порушенням норм земельного законодавства, оскільки надані заявниками документи та відомості, що вони містили, не відповідали дійсності.
		В той же час, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		При цьому, Конституційний Суд зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого ірврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. 
		З цього приводу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року справі № 521/17710/15-а, зазачено про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
		Частково скасовуючи рішення від 28.01.2005 р. № 3633-IV, Одеська міська рада виходила із того, що відповідні земельні ділянки вільні від забудови, та фактично фізичні особи, яких стосується оскаржуване рішення, не приступали до використання земельних ділянок.
		У зв`язку з цим, правовідносини з реалізації прав та інтересів позивача внаслідок прийняття рішення від 28.01.2005 р. № 3633-IVне виникли, а тому відповідач не позбавлений права змінити або скасувати прийняте ним рішення.
		У постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №369/6820/16-а зроблено висновок, що відсутність доказів про завершення реконструкції належного приміщення та введення його в експлуатацію є доказом відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією його суб`єктивних прав.
		Крім того, суд зазнанчає, що рішення Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009 відносного того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, стосується суб`єктів правовідносин, відносно яких це рішення безпосередньо приймалося, а оскаржуване рішення Одеської міьської ради Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VІІ, позивача - ОСОБА_1 не стосувалося, оскільки земельна ділянка йому не виділялася.
		Також, Конституційний Суд України Рішенням від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 7-рп/2009 вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, ретщних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ; міст Належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача ремельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із ремель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення Земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних іромад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення тими вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		Відповідно до приписів ст.ст. 80, 83 ЗК України єдиним законним власником спірних земельних ділянок є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки вони розташовані в межах міста Одеси.
		Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
		Крім того, було встановлено, що відповідні земельні ділянки, яких стосувалось оскаржуване рішення Одеської міської ради, вільні від забудови, та фактично фізичні особи, яких стосується оскаржуване рішення міської ради, не приступили до використання земельних ділянок. Той факт, що земельні ділянки вільні від забудови та відповідні фізичні особи їх взагалі ніколи не використовували, свідчить про наявність підстав для скасування рішення міської ради 2005 року у відповідній частині. Тобто, оскаржуване рішення Одеської міської ради (2016 року) прийнято з метою забезпечення дотримання земельного законодавства та раціонального використання земельних ділянок, з метою недопущення протиправного заволодіння землями територіальної громади рекреаційного призначення.
		Враховуючи вищевикладені приписи діючого законодавства України, суд вважає, що спірне рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII прийняте в межах та у спосіб, що передбачені Констиуцією та законами України.
		Крім того, суд зазначає, що  ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності.
		За змістом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
		У судових засіданнях прокурор та представник Одеської міськї ради неодноразово просили суд застосувати до позовних вимог  ОСОБА_1 наслідки спливу строку позовної давності.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 ЦК України).
		Згідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі,  зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
		Суд вважає, що в даному випадку позивач -  ОСОБА_1 про порушення свого права повинен був дізнатись з моменту прийняття рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VII «Про скасування рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-ІV «Про зміну цільового призначення, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у приватну власність громадянам України земельної ділянки загальною площею 3,3155 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», в частині безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок відповідачам.
		Саме з цього часу, тобто з 07.12.2016 року, у нього виникало право пред`явити відподвіний позов.
		До суду з відповідним позовом  ОСОБА_1 звернувся 14.03.2020 року, тобто пройшло більше ніж три роки, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.
		Також, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 11 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» однією з гарантій забезпечення права осіб на доступ до публічної інформації визначено обов`язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.
		Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація
		оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати
		оновлення інформації.
		Крім цього, відповідно до ст. 21 Закону України «Про порядок висвітлення
		діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» діяльність місцевих органів державної влади та
		органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової
		інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на умовах, визначених
		у договорах між цими органами і редакціями зазначених друкованих засобів
		лісової інформації.
		Виходячи зі змісту наведених положень, опублікування акту органу місцевого самоврядування на його офіційному веб-сайті та у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження визначається законодавцем належним доведенням таких актів до відома заінтересованих осіб, у зв`язку з чим факт їх оприлюднення у вищезгаданий спосіб визначає момент, коли всі заінтересовані особи повинні були дізнатись про відповідні акти (рішення, дії).
		Оскаржуване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1397-VІІ оприлюднено 22.12.2016 року на офіційному сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ru/acts/council/91390/; 30.12.2016 року в газеті «Думська площа» № 55.
		При цьому, суд зазначає, що законодавством не визначено обов`язку щодо здійснення органом місцевого самоврядування певного роду розсилки прийнятих ним рішень, оскільки таке висвітлення діяльності суб`єкта владних повноважень здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», положення якого було належним чином дотримано Одеською міською радою, про що наголошено вище.
		Таким чином, оскаржуване рішення Одеської міської ради було доведено
		до відома необмеженого кола осіб та перебувало у вільному доступі для
		ознайомлення вже з 22.12.2016 року, тоді як даний позов подано лише 10.03.2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
		Разом з тим, суд вімовляє  ОСОБА_1 у задоволенні його позову не через пропуск строку звернення до суду, а через недоведеність позову.
		З урахуванням викладеного, у задоволенні позову  ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради слід відмовити.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу ОСОБА_1 не відшкодовуються.
		Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки - задовольнити.
		Витребувати у ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 07.09.1999 року Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0805 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0071, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 07.09.1999 року Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 715 (сто сім тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 58 коп.
		Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки - задовольнити.
		Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0937 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0098, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 125 220 (сто двадцять п`ять тисяч двісті двадцять) грн. 75 коп.
		Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_8 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки - задовольнити.
		Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0972 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0097, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 129 862 (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 28 коп.
		Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до  ОСОБА_9 , треті особи -  ОСОБА_10 ,  Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки - задовольнити.
		Витребувати у ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 26.02.2002 року Київським РВ УМВС України в Одеській області) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0966 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0072, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з  ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 26.02.2002 року Київським РВ УМВС України в Одеській області) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 129 066 (сто двадцять дев`ять тисяч шістдесят шість) грн. 59 коп.
		Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_11 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки задовольнити.
		Витребувати у  ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України, серія та номер:  НОМЕР_7 , виданий 17.09.1997 року Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0854 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0090, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України, серія та номер:  НОМЕР_7 , виданий 17.09.1997 року Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 213 (сто чотирнадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 72 коп.
		Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_12 , Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про витребування земельної ділянки - задовольнити.
		Витребувати у  ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_9 , виданий 09.07.1996 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0918 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:39:007:0091, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		Стягнути з  ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт громадянина України, серія та номер:  НОМЕР_9 , виданий 09.07.1996 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області) на користь Одеської обласної прокуратури за реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: 35213085000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101, витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 715 (сто сім тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 58 коп.
		Позов  ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_12  про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		Повний текст рішення складено 20.05.2021 року.
		 
		Суддя                                                          Петренко В. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...