Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/2648/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 2/381/88/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		________________________________________________________________________________
		 
		                                                                
		2/381/88/21
		381/2648/20 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 травня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
		з участю секретаря Момот Л.С., 
		за участю позивача ОСОБА_1 , 
		за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про визнання співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя, -
		ВСТАНОВИВ:
		13.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача  ОСОБА_3 про визнання співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 23.12.2014 року було розірвано. Від подружнього життя дітей не мають. Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, 28.03.1998 року ними була куплена земельна ділянка площею 0,1851 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що для придбання земельної ділянки, будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, ще задовго до реєстрації їх шлюбу (восени 1997 року), їй надав 1000 доларів США батько - ОСОБА_4 . Крім цих грошових коштів, своїми грошовими коштами їй допомагала рідна сестра - ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 . Починаючи з 2001 року на земельній ділянці була розпочата забудова житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями. Відповідач в 2011 році виїхав до м. Києва і більше не повертався до будинку, не приймав ніякої участіу ремонтно-будівельних роботах. Грошовий вклад ОСОБА_3 в купівлі земельної ділянки і в будівництві житлового будинку був незначним, оскільки єдиним його доходом були пенсійні виплати. Фастівським міськрайонним судом Київської області було уже прийнято рішення за позовом ОСОБА_3 до неї про визнання права співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя, але оскільки позивач не використала своє право, вимушена звернутися до суду. 
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжязалишено без руху.
		28.01.2021 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті
		В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечували.
		В судове засідання відповідач не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило. 
		У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України
		Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, оглянувши матеріали цивільної справи № 381/426/17, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. 
		Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		При розгляді справи судом встановлено, 17 грудня 1997 року між ОСОБА_3 , відповідачем по справі та ОСОБА_1 , позивачем по справі, Відділом РАЦС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, актовий запис № 1788, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданого повторно 06.02.2013 року.
		23.12.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 23.12.2014 року.
		Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 28.03.1998 року державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Левченко Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 741, позивач ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,1851 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Червономотовилівської сільської ради, в с. Ч.Мотовилівка Фастівського району та 24.11.2016 року отримала на своє ім`я державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ №887436, за кадастровим номером 3224987201:01:010:0537, зареєстрований в книзі записів реєстрації від 28.09.2012 року № 322490001003829.
		За час  шлюбу на вказаній земельній ділянці був побудований житловий будинок загальною площею 75,0 кв.м і житловою 36,6 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на будинок, виготовлений 1108.2016 року Фастівським бюро технічної інвентаризації Київської області, довідкою КП Фастівської міської ради Фастівського БТІ від 28.10.2016 року.
		Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
		Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України).
		Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
		Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
		Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
		Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
		При цьому, суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
		Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
		Як передбачено ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя.
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2017 року позовні вимоги задоволено та впорядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0.1851 га, кадастровий номер 3224987201:01:010:0537, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 , як співзабудовником право на 9/20 частин збудованого у шлюбі з ОСОБА_1 , однак не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складаються з кухні 1-2, площею - 15,8 м2.; кімнати 1-3, площею - 17,9 м2, загальна площа яких складає - 33.7 м2 та вартістю - 112808 грн. та надвірних будівель: погріб під частиною будівлі «Впід», гараж «В», колодязь питний «к», Ѕ огорожі «№», Ѕ огорожі, воріт, хвіртка «№1», вартість яких - 89304 грн.
		Постановою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 06.03.2018 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року в частині визнання за ОСОБА_3 , як співзабудовником право на 9/20 частин  збудованого у шлюбі з ОСОБА_1 , однак не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складаються з кухні 1-2, площею - 15,8 м2.; кімнати 1-3, площею - 17,9 м2, загальна площа яких складає - 33.7 м2 та вартістю - 112808 грн та надвірних будівель: погріб під частиною будівлі «Впід», гараж «В», колодязь питний «к», 1/2 огорожі «№», 1/2 огорожі, воріт, хвіртка «№1», вартість яких - 89304 грн, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсації за більшу ідеальну частку в домоволодінні в розмірі - 22194 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат в розмірі 11063,20 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, який в задоволені позову в наведеній частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року постанову Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду від 25.09.2019 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2017 року скасовано та прийнято постанову, якою, зокрема позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право як співзабудовника на 9/20 частин об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, які складаються  з кухні 1-2 площею 15,8 кв.м.; житлової кімнати 1-3 площею 17,9 кв.м, загальною площею 33,7 кв.м., з надвірних будівель та споруд: гараж «В», погріб під частиною будівлі В під, колодязь питний «К», що розташовані по АДРЕСА_1 .У спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено огорожу №, огорожу, ворота, хвіртку № 1 , що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1851 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишено без змін.
		Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Звертаючись до суду, позивач просить визнати за нею право, як співзабудовника на 2/3 частки майна по АДРЕСА_1 , що складає 66 % частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна вартість яких складає 335875 грн та визнати та нею право на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,1234 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 
		Таким чином, при розгляді справи за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя, рішенням апеляційного суду, яке залишив в силі суд касаційної інстанції, було встановлено обставини, щодо яких посилається позивач в позові при розгляді даної справи, а також, здійснено розподіл спільного майна подружжя з визнанням за відповідачем в порядку спільного майна подружжя частину спільного майна подружжя.
		Разом з тим, наразі позивач не ставить питання про визнання за нею права власності на частку спільного майна подружжя, а фактично просить перерозподілити майно в нових частках. 
		Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем не вірно, в розумінні ст. 16 ЦК України, обрано спосіб захисту, звернення до суду з позовом саме про визнання права власності на 2/3 частин вищевказаного майна, та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову.
		Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
		Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
		Враховуючи наведене, повно та всебічно дослідивши та оцінивши обставини справи, надані сторонами докази, суд вважає позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.
		В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268,280-284 ЦПК України, на підставі ст. 15, 16, 331, 372 ЦК України, 60, 63, 69, 70 СК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер - НОМЕР_5 , прож.: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ідент.номер - НОМЕР_3 , зареєстр.: АДРЕСА_2 про визнання співзабудовника на частину об`єкта незавершеного будівництва та поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 26.05.2021 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		       Головуючий суддя                                                Г.В.Соловей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...