Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/2687/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: 31.05.2021. Зареєстровано: 01.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/833/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 431/2687/19 
		Провадження № 22-ц/810/833/20 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2021 рокумісто Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого судді Стахової Н. В.,
		суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., 
		за участю секретаря 
		судового засідання: Залюшного О. Г.,
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Старобільської районної державної адміністрації,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник  адвокат Носова Юлія Миколаївна, на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Третяка О.Г. в приміщенні того ж суду 
		у цивільній справі за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Старобільської районної державної адміністрації, про визнання права власності на 3/8 частку житлового будинку та витребування її з чужого незаконного володіння,
		                   в с т а н о в и в:
		У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , (далі відповідачка), в обґрунтування якого зазначив, що 26.09.1979 його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу було придбано недобудований житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності було оформлено на батька ОСОБА_3 . У подальшому будинок був добудований та введений в експлуатацію. 22.06.1995 ОСОБА_5 було складено заповіт, в якому вона заповідала все майно, яке їй належить ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після смерті матері спадщину прийняли її чоловік ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, який має право на обов`язкову частку в розмірі 1/8 частки та позивач як спадкоємець за заповітом, який має право на 3/8 частки спадкового майна. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. 03.07.2013 ОСОБА_3 подарував належну йому на праві спільної сумісної власності Ѕ частку будинку вартістю 84000 грн ОСОБА_1 , а 10.07.2013 батько подарував належну йому на праві спільної сумісної власності Ѕ частку будинку вартістю 84000 грн будинку вартістю 84000 грн ОСОБА_4 . 12.05.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 Ѕ частку будинку вартістю 50000 грн. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_3 здійснив відчуження ОСОБА_4 Ѕ частку будинку, яка входить до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_5 . Позивач не оспорює правомірність правочину в частині дарування 1/8 частки будинку, яку успадкував ОСОБА_3 , як обов`язкову частку. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив витребувати з володіння ОСОБА_2 3/8 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 3/8 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05.10.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та витребувано вказане майно з володіння ОСОБА_2 . 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		В апеляційній скарзі скаржниця вказує на те, що суд допустив до участі у справі у якості представника позивача ОСОБА_1  ОСОБА_6 , який не може представляти інтереси позивача за довіреністю, оскільки справа не є малозначною, а ОСОБА_6 не є адвокатом. В порушення процесуальних норм суд не залучив до участі у справі у якості третьої особи Орган опіки та піклування, оскільки у спірному житловому будинку проживає неповнолітня дитина. На момент смерті ОСОБА_5 вона володіла правом на житловий будинок у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток, після її смерті, її син та чоловік не отримували свідоцтва про право на спадщину з визначенням часток, отже ні позивач, ні третя особа не вчинили належних дій з оформлення прав на нерухоме майно після смерті одного із співвласників спільної сумісної власності. Крім того, на момент укладення договору дарування від 03.07.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був чинний договір довічного утримання, який був укладений 18.03.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який був чинний до 10.07.2013. Таким чином, на момент укладення договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03.07.2013, Ѕ частка домоволодіння належала ОСОБА_4 , тому батько не міг розпоряджатися вказаною часткою. Отже, твердження позивача про те, що батько подарував йому свою частку, а частку матері ОСОБА_4 є недоведеним. Доказів права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 позивачем суду не надано, тому задоволення віндикаційного позову є порушенням норм матеріального права.
		   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		   В судовому засіданні скаржниця та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
		   Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на сайті Луганського апеляційного суду.     Треті особи в судове засідання не з`явилися, належним чином і в установленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
		   Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи скаржниці та її представника, вислухавши доводи та заперечення сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. 
		Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Переглядаючи рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.
		Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи право власності за ОСОБА_1 на 3/8 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та витребуюючи його з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 подарувавши ОСОБА_4 Ѕ частку будинку, яка входить до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_5 фактично розпорядився чужим майном. 
		   Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи 08.07.1951 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 , виданого 08.08.1952. 
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.09.1979, укладеного між ОСОБА_8 , діючого від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 купив недобудований житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Луганської області 02.09.2005, серії НОМЕР_2 .
		Зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що остання заповідала все свої майно, яке буде їй належати та де б воно не знаходилося, і в чому б воно не виражалося своєму синові ОСОБА_1 .
		Згідно довідки Старобільської державної нотаріальної контори від 22.02.2019 № 93 ОСОБА_1 є спадкоємцем, який прийняв спадщину. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. 
		10.07.2013 договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Озеровим О.І. 10.03.2008 за реєстровим № 1265, та зареєстрований у Старобільському районному бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.07.2009 на ім`я «набувача» ОСОБА_4 за даним договором довічного утримання (догляду), за яким ОСОБА_3 «Відчужувач», передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв належну відчужувачу на праві особистої приватної власності Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 , розірваний.
		03.07.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір дарування частки житлового будинку, за яким дарувальник ОСОБА_3 безоплатно передає у власність обдарованому ОСОБА_1 , належну йому на праві спільної сумісної власності Ѕ частку житлового будинку з господарськими побудовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		10.07.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування частки житлового будинку, за яким дарувальник ОСОБА_3 безоплатно передає у власність обдарованому ОСОБА_1 , належну йому на праві спільної сумісної власності Ѕ частку житлового будинку з господарськими побудовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		12.05.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування Ѕ частки житлового будинку, за яким дарувальник ОСОБА_4 подарував належну йому Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .
		Згідно ізстаттею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		На підставі частини п`ятоїстатті 1268 ЦК Україниспадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи (ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270, ч. 2 ст.1220 ЦК України).
		Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
		Водночас відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК Українинепрацездатна вдова (вдівець) спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Статтею 396 ЦК Українивстановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положеньглави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
		У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповіднодоглави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникаєв нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина другастатті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майновід його добросовісного набувача з підстав, передбаченихстаттею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
		Відповідно до частини першої ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Частиною першої статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Відтак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
		Отже, враховуючи, що третя особа ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після померлої ОСОБА_5 та має право на обов`язкову частку у спадщині, але розпорядився всім спадковим майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на 3/8 часток житлового будинку. 
		Таким чином, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на частку успадкованого будинку - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. 
		Разом зтим,задовольняючивимоги про витребування майна, суд також не звернув уваги на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15, відповідно до якої витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі.
		В матеріалах справи немає доказів, що 3/8 часток домоволодіння виділено в натурі абочастка позивача індивідуально визначена.
		Довід скаржника про те, що ні позивач, ні третя особа не вчинили належних дій з оформлення прав на нерухоме майно після смерті одного із співвласників спільної сумісної власності, до уваги не приймається, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Що стосується договору довічного утримання, який діяв з 18.03.2008 по 10.07.2013, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то останній був розірваний 10.07.2013, тому ОСОБА_4 втратив право на отримання у власність частини спірного будинку. 
		Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).
		В ч. 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		   Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1261 грн 20 коп.
		   Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник  адвокат Носова Юлія Миколаївна, задовольнити частково.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2020 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування 3/8 часток житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 956000044251; номер запису про право власності 26108673.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.н. НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп.
		Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
		Дата складення повного тексту постанови - 28 травня 2021 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...