Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2614/2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                        Справа № 2-2614/2010 р. 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		     31 травня 2010 року                Печерський районний суд м. Києва в складі:  
		головуючого  - судді                                                Волкової С.Я. 
		при секретарі                                                       Соловей Л.Г., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Прем’єр-міністра України про захист особистого немайнового права на рівність жінок та чоловіків, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в : 
		     Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідача, які в судовому засіданні скорегувала та остаточно просила визнати висловлювання Прем’єр-міністра України ОСОБА_2: “…не жіноча справа проводити реформи…” такими, що має ознаки дискримінації жінок, і її особисто, ображають її честь, гідність, ділову репутацію; надати їй можливість оприлюднити відповідь на виступ відповідача в газеті “Урядовий кур’єр”; стягнути на її користь 1 грн. моральної шкоди. 
		     В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. 
		     В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог. 
		     Статтею 277 ЦК України, на яку посилається позивачка ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог,  передбачено право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, на спростування цієї інформації, якщо той хто поширив таку інформацію, не доведе протилежного. 
		     Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		     Свобода думки і слова, вільне вираження своїх поглядів  є гарантованим правом кожної людини. Це право закріплено ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.34 Конституції України.  
		     Відповідно до ч.1,2 ст.47-1 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		     Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності. 
		     Суд, оцінивши в сукупності добуті в судовому засіданні докази, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, оскільки 19.03.2010 р. після представлення нового губернатора Дніпропетровської області О.Вілкула відповідач ОСОБА_2 висловив свою власну критичну думку щодо проведення реформ в Україні, а оспорений позивачкою вислів не містить конкретних фактів, не адресований конкретній фізичній чи юридичній особі, тим більше позивачці ОСОБА_1, висловлювання здійснене виключно у формі міркування. Не знайшли свого підтвердження посилання позивачки ОСОБА_1 в позовній заяві, її представника ОСОБА_3 в судовому засіданні, що вислів ОСОБА_2 виражає розрізнення та виняток за ознакою статі, спрямований на обмеження, а також унеможливлює визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків, є виявом прямої дискримінації жінок і особисто ОСОБА_1, спрямований на приниження честі, гідності позивачки, й завдав шкоди її інтересам, діловій репутації ОСОБА_1 
		     При таких обставинах в задоволенні вимог про визнання висловлювання Прем’єр-міністра України ОСОБА_2: “…не жіноча справа проводити реформи…” такими, що має ознаки дискримінації жінок, і особисто ОСОБА_1, ображають її честь, гідність, ділову репутацію слід відмовити. 
		     В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 будь-якими діями відповідача, тому в задоволенні вимог про відшкодування 1 грн. моральної шкоди слід також відмовити. 
		     Щодо інших вимог позову, то ОСОБА_1 в позовній заяві, її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просять постановити рішення, яким надати позивачці можливість оприлюднити відповідь на виступ ОСОБА_2 в газеті “Урядовий кур’єр”, при цьому ані позивачкою, ані її представником не надано жодного доказу поширення оспореної інформації саме в зазначеному засобі масової інформації, а відповідно до п.19 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честі чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч.1 ст.277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		     Дійсно, надані суду документи, пояснення учасників судового розгляду свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 обіймала посаду заступника керівника апарату міністра-радника міністра внутрішніх справ, що зазначена посада була скорочена на підставі наказу МВС України №79 від 18.03.2010 р. “Про організаційно-штатні зміни в апараті міністра”, а 3.05.2010 р. ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням; що 30.03.2010 р. вона зверталася за допомогою до ТОВ “Борис”. Відповідно до наданого суду консультативного заключення товариства анамнез захворювання позивачки: погіршення стану після стресу 27.03.2010 р., однак у суду відсутні підстави пов’язувати звільнення ОСОБА_1 з роботи, погіршення стану її здоров’я із будь-якими виступами відповідача. 
		     Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що 25.03.2010 р. прес-службою Кабінету міністрів України було заявлено, що засоби масової інформації поширюють неправдиву інформацію про те, що Прем’єр-міністр України ОСОБА_2 “нібито вважає реформи не жіночою справою”, й в прес-службі Кабінету міністрів України було повідомлено про те, що це є спотворенням позиції Прем’єр-міністра.  
		     На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.16,23,269-280, 1167,1174 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд  
		в и р і ш и в : 
		     В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Прем’єр-міністра України про захист особистого немайнового права на рівність жінок та чоловіків, про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – відмовити. 
		     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.     Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
		     СУДДЯ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...