Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 365/358/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2021. Оприлюднено: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 31.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		                                                                                    
		 
		    Апеляційного провадження:                                                                   Доповідач - Кулікова С.В.
		    № 22-ц/824/6595/2021
		 
		                                                  П О С Т А Н О В А
		 
		                                 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ                                                                                                             Справа № 365/358/20
		 
		20 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді    - Кулікової С.В.
		суддів                          - Заришняк Г.М.
		                                     - Рубан С.М.
		при секретарі              - Климчук Т.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Денисенко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування Згурівської районного державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування Згурівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином.
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Згурівського районного суду Київської області від 27.06.2019  року шлюб між ним та відповідачем розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого визначено з матір`ю. Починаючи із січня місяця 2019 року, їхні шлюбні відносини припинилися та відповідач разом із сином переїхала мешкати до своїх батьків. Він регулярно сплачує аліменти на сина.
		Розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 25.07.2019 № 117 було визначено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні із сином, а саме: у перші та треті вихідні з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі шляхом забирання ОСОБА_3 до місця проживання позивача. У подальшому розпорядженням від 24.01.2020 № 23 було внесено зміни в попереднє розпорядження, зокрема доповнено словами «Забирання та повернення ОСОБА_3 здійснюється виключно при особистій присутності матері дитини - ОСОБА_2 ».
		Однак відповідач постійно чинить перешкоди йому у побаченні із сином, не виконує відповідні розпорядження РДА, створює конфліктні ситуації та не дає спілкуватися із дитиною, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до поліції.
		Посилаючись на наведене, позивач просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні із сином; встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні із сином побачення: кожну суботу тижня з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин неділі без присутності відповідача, його юридичного представника та його               родичів (а.с. 38).
		Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 26.01.2021 року позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування Згурівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином задоволено частково.
		Зобов`язано  ОСОБА_2  не перешкоджати  ОСОБА_1  у спілкуванні з сином  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визначено  ОСОБА_1  такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином : побачення з 10 години 00 хвилин суботи до 17 години 00 хвилин неділі кожного першого та третього тижня місяця без присутності ОСОБА_2 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення  ОСОБА_3  за місцем перебування матері ОСОБА_2 .
		Стягнуто із  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. 
		Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував постанову Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 487/2621/17-ц, та відповідно безпідставно не задовольнив позов у повному обсязі. 
		Крім того зазначав, що суд безпідставно не урахував рішення Органу опіки та піклування Згурівської районної державної адміністрації від 18.11.2020 року, яким було установлено спосіб участі батька у вихованні сина шляхом спілкування з 17 години п`ятниці до 18 години неділі кожні перші, треті тижні місяця без присутності відповідача, її юридичного представника, її родичів, шляхом забирання дитини із дошкільного закладу чи іншого місяця перебування та повернення матері за місцем її перебуванням. 
		Також вказував на те, що суд при ухваленні рішення без наявних в матеріалах справи доказах необгрунтовано врахував графік роботи відповідача та графік роботи дитячого навчального закладу.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що врахувавши вік дитини на час розгляду справи, особливості розвитку дитини, характер та тривалість взаємовідносин між батьком та дитиною, суд прийшов до обґрунтованого висновку про визначення порядку участі у вихованні та спілкування батька з дитиною - побачення з 10 години 00 хвилин суботи до 17 години 00 хвилин неділі кожного першого та третього тижня місяця без присутності  ОСОБА_2 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення  ОСОБА_3 за місцем перебування матері ОСОБА_2 , що відповідає найкращим інтересам дитини.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
		Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що сторони від шлюбу, який розірвано рішенням Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39, 40, 41-42 - копії свідоцтв про народження та про шлюб, рішення суду).
		Батьки не дійшли згоди щодо способу участі батька в спілкуванні з дитиною, яка проживає разом із матір`ю, про що свідчать неодноразові звернення позивача у 2020 році до Згурівського відділення поліції та Згурівської районної державної адміністрації. Ці заяви (звернення) стосувалися обмеження відповідачем батьківських прав позивача у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Зазначені обставини підтвердив також свідок ОСОБА_5 .
		Із висновку Згурівського відділення поліції за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_1 встановлено, що в ході проведених перевірок ознак будь-яких правопорушень, передбачених чинним законодавством України, що відноситься до компетенції Національної поліції, не встановлено (а.с. 52-71, 72-73, 75-76 - копії матеріалів звернень).
		Судовим наказом із відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на сина в розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.45-46 - копія судового наказу).
		Розпорядженням Згурівської райдержадміністрації від 25 червня 2019 року № 117 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 24 січня 2020 року № 23) ОСОБА_1 було визначено спосіб його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 у перші та треті вихідні дні з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі шляхом забирання ОСОБА_3 до місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та особистим поверненням батьком дитини до місця проживання матері по АДРЕСА_1 . Забирання та повернення дитини здійснювати виключно за особистої присутності матері дитини ОСОБА_2 . Матір дитини ОСОБА_2 зобов`язано не перешкоджати батькові у його правах на спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_3 (а.с.47, 79 - копії розпоряджень).
		Орган опіки і піклування Згурівської районної державної адміністрації Київської області надав на вимогу суду висновок щодо визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином від 18.11.2020 року, відповідно до якого вбачає за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 з 17 години 00 хвилин п`ятниці до 18 години 00 хвилин неділі кожні перші, треті тижні місяця без присутності  ОСОБА_2 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання дитини із дошкільного закладу чи іншого місця її перебування та повернення матері ОСОБА_2 за місцем її перебування.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи рівність прав батьків на спілкування з дитиною, вбачав за доцільне визначити такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином: побачення з 10 години 00 хвилин суботи до 17 години 00 хвилин неділі кожного першого та третього тижня місяця без присутності відповідача, її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування матері.
		Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
		Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.
		Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
		Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
		Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
		Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд першої інстанції, врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи та висновку органу опіки та піклування.
		Отже, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши запропоновані рекомендації органу опіки і піклування щодо встановленого графіку спілкування батька з сином, наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимоги статей 157, 158 СК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доцільність встановлення способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні сина, у такому порядку: побачення з 10 години 00 хвилин суботи до 17 години 00 хвилин неділі кожного першого та третього тижня місяця без присутності  ОСОБА_2 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення  ОСОБА_3 за місцем перебування матері ОСОБА_2 .
		Колегія суддів, вважає, що саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
		Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував постанову Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 487/2621/17-ц, та відповідно безпідставно не задовольнив позов у повному обсязі, колегією суддів не приймаються, оскільки вказана постанова прийнята за іншими встановленими судами фактичними обставинами справи, які не є тотожними правовідносинам у даній справі.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд при ухваленні рішення без наявних в матеріалах справи доказах необгрунтовано врахував графік роботи відповідача та графік роботи дитячого навчального закладу, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яких суд дійшов з урахуванням принципу рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтересів дитини з огляду на  конкретні обставини даної справи.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати, насамперед, її інтересам.
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Наявність обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, апеляційним судом  не встановлено. 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 28 травня 2021 року.
		 
		 
		          Головуючий:                                          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...