Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/1305/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2021. Зареєстровано: 10.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2021.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Результат оскарження 30.09.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 4059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		 
		01.06.2021 Справа № 920/1305/20 м. Суми
		Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1305/20 в порядку загального позовного провадження
		за позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455),
		до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991),
		про стягнення 2 285   901,21 грн,
		та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991),
		до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455),
		про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1.
		за участю представників сторін:
		позивача - не з`явився,
		відповідача - не з`явився.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду 24.12.2020 з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 260   989,77 грн заборгованості, 8   601,95 грн інфляційних втрат, 16   309,49 грн - 3 % річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 24.10.2019 договору № 3906/1 на централізоване водопостачання.
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 з протоколом розбіжностей від 11.11.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 15.11.2019 щодо оплати наданих відповідачу послуг з централізованого водопостачання, а тому наявні підстави для нарахування 3 % річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пеню на підставі пунктів 3.4, 4.2.4, 5.1.2 договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1.
		У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 34   288,52 грн.
		Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
		Згідно з Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020, головуючим суддею у справі було визначено суддю Резніченко О.Ю.  
		Ухвалою суду від 28.12.2020 заявлено та задоволено самовідвід судді Резніченко О.Ю. у справі № 920/1305/20 та зазначену справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 головуючим суддею у справі № 920/1305/20 визначено суддю Джепу Ю.А.
		Ухвалою від 04.01.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1305/20; призначити підготовче засідання на 25.02.2021, 11:00; відповідачу- подати відзив на позовну заяву у строк до 28.01.2021; позивачу - подати відповідь на відзив у строк до 19.02.2021.
		28.01.2021 представником відповідача подано до суду відзив від 27.01.2021 № 18-7/71 (вх. № 601к від 28.01.2021), в якому представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та посилаючись на те, що договір не містить істотних умов таких як «режим надання послуг» та «обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання», обов`язковість яких передбачена Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», у договорі не зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення, зазначає про неукладенність договору.
		Крім наведеного представник відповідача у відзиві посилаючись на вимоги статті 91 ГПК України, просить суд витребувати у позивача - Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455) оригінали письмових доказів, доданих позивачем до позовної заяви, а саме: супровідного листа від 07.05.2020 № 24/3135, рахунку від 30.04.2020 № 3906/1 та акту приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.04.2020; супровідного листа від 03.06.2020 № 24/3703, рахунку від 29.05.2020 № 3906/1 та акту приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 29.05.2020; супровідного листа від 03.07.2020 № 24/4246, рахунку від 30.06.2020 № 3906/1 та акту приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.06.2020; супровідного листа від 06.10.2020 № 24/6380, рахунку від 30.09.2020 № 3906/1; супровідного листа від 05.11.2020 № 24/6904, рахунку від 30.10.2020 № 3906/1 та акту приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.10.2020; супровідного листа від 02.12.2020 № 24/7571, рахунку від 30.11.2020 № 3906/1 та акту приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.11.2020.
		У цьому відзиві представник позивача зазначає, що не заперечує проти розміру судових витрат, заявлених позивачем при поданні позову по даній справі; та зазначає, що відповідач при розгляді даної справи не планує понести судові витрати.
		Також представником відповідача 28.01.2021 подано зустрічний позов від 27.01.2021 № 18-7/72 (вх. № 602зп від 28.01.2021) про визнання договору недійсним, відповідно до якого просить суд визнати недійсним договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1, укладений між сторонами.
		04.02.2021 позивачем разом із супровідним листом від 03.02.2021 № 22/320 надано суду копію наказу позивача від 05.02.2020 № 35 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» та копію довіреності представника позивача від 04.01.2021 № 22/03.
		Надані позивачем письмові документи та докази долучено судом до матеріалів цієї справи.
		18.02.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив від 17.02.2021 № 22/1227, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених останнім у відзиві на позов, підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю, посилаючись на те, що всі умови договору є погодженими сторонами, укладений між сторонами договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, а тому згідно статей 526, 629 ЦК України, статей 175, 193 ГК України зобов`язання за цим договором підлягають обов`язковому виконанню їх сторонами. Змін до договору, або додаткових угод щодо припинення або розірвання договору сторони не укладали і не підписували.
		Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач вважає акти приймання-передачі послуг від 30.04.2020, від 29.05.2020, від 30.10.2020 та від 30.11.2020, а також рахунки від 07.05.2020, від 03.06.2020, від 03.07.2020, від 06.10.2020, від 02.11.2020 та від 05.11.2020, неналежними доказами у справі, оскільки на них стоїть штамп АТ «Сумське НВО», який не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003, проте, як зазначає позивач, КП «Міськводоканал» не може нести відповідальність за недотримання АТ «Сумське НВО» вимог ДСТУ 4163-2003 щодо оформлення вхідної кореспонденції.
		Ухвалою від 25.02.2021 у справі № 920/1305/20 судом постановлено зустрічну позовну заяву від 27.01.2021 № 18-7/72 (вх. № 602зп від 28.01.2021) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) залишити без руху; встановити Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом дев`яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 2270,00 грн; клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) про витребування оригіналів доданих позивачем до позовної зави документів, яке викладено останнім у відзиві від 27.01.2021 № 18-7/71 (вх. № 601к від 28.01.2021) задовольнити; витребувати у позивача - Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455) оригінали документів доданих до позовної заяви, для огляду судом в судовому засіданні; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі №920/1305/20 на тридцять днів з 05 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року; відкласти підготовче засідання на 23.03.2021, 12:00 з повідомленням учасників справи. 
		15.03.2021 від представника відповідача до суду надійшла заява б/д, б/н (вх. № 2665/21 від 15.03.2021) про усунення недоліків зустрічного позову у справі № 920/1305/20, відповідно до якої представником відповідача на усунення недоліків зустрічної позовної зави надано суду квитанцію від 15.03.2021 № 0.0.2051624929.1 про сплату судового збору в сумі 2   270,00 грн.
		Також представником відповідача 23.03.2021 до суду подано письмові заперечення від 22.03.2021 № 18-7/242 на відповідь на відзив на первісний позов, в яких проти первісного позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача зазначає про неукладенність договору, недійсність строків оплати послуг, на які посилається позивач та про відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати коштів на користь позивача. Також представник відповідача зазначає, що позивачем не надано первинних документів, що підтверджували б обсяги споживання послуг за договором, зокрема, позивачем не надано звітів водоспоживання, актів зняття показів засобів вимірювальної техніки на ЦТП, роздруківок інформації електронної системи обліку розрахунків.
		Ухвалою від 23.03.2021 у справі № 920/1305/20 судом постановлено зустрічну позовну заяву від 27.01.2021 № 18-7/72 (вх. № 602зп від 28.01.2021) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 - прийняти до спільного розгляду з первісним позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455), об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 920/1305/20; встановити відповідачу за зустрічним позовом - Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455) строк для подання до господарського суду відзиву на зустрічний позов до 13.04.2021; встановити позивачу за зустрічним позовом - Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) строк для подання до господарського суду відповіді на відзив на зустрічний позов до 21.04.2021; встановити відповідачу за зустрічним позовом - Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455) строк для подання до господарського суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов до 28.04.2021; відкласти підготовче засідання на 29.04.2021, 11:30 з повідомленням учасників справи. 
		08.04.2021 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшов відзивна зустрічний позов від 06.04.2021 № 22/2353, відповідно до якого проти задоволення зустрічного позову заперечує, зазначаючи, що постачання АТ «Сумське НВО» холодної води не буде наданням АТ «Сумське НВО» житлово-комунальної послуги з централізованого водопостачання в розумінні відповідного закону, оскільки отриманий від виконавця (КП «Міськводоканал» Сумської міської ради) обсяг холодної води в подальшому використовується АТ «Сумське НВО» не для забезпечення умов свого проживання або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, а для виробництва гарячої води та надання мешканцям м. Суми (далі - Кінцеві споживачі) послуг з централізованого постачання гарячої води, виробником та виконавцем яких є АТ «Сумське НВО» відповідно рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 № 322 та від 18.06.2019 № 322. Природа взаємовідносин між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та АТ «Сумське НВО» в даному випадку більш схожі на природу договору купівлі-продажу товару (води як сировини).
		21.04.2021від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла відповідь на відзив від 20.04.2021 № 18-7/343, відповідно до якої останній підтримує позовні вимоги за зустрічним позовом, зазначаючи, що застосування «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», та типового договору на централізоване водопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, є обов`язковим для позивача за первісним позовом. Посилання позивача за первісним позовом на те, що холодна вода за договором не використовується відповідачем за первісним позовом для забезпечення умов проживання або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, також не відповідає дійсності, так як послуга з гарячого водопостачання, яка надається відповідачем за первісним позовом з використанням відповідної води, безпосередньо направлена на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях. Враховуючи все вищевикладене, відповідач за первісним позовом вважає, що послуга з централізованого водопостачання, що є предметом договору, є комунальною послугою, отже, вимоги щодо форми договору, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, мають поширюватися на договір.
		27.04.2021 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов від 27.04.2021 № 22/2928, відповідно до якого представник позивача за первісним позовом зазначив, що позивачем за первісним позовом дійсно було підготовлено проект договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1, умовами якого передбачено визначення об`єму наданих відповідачу послуг (фактичного об`єму поставленої відповідачу за первісним позовом холодної води) за показаннями лічильників (вузлів комерційного обліку) холодної води, встановлених на ЦТП. Проект договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 направлено відповідачу за первісним позовом супровідним листом від 24.10.2019 за вих. № 22/8113. Відповідач за первісним позовом супровідним листом від 11.11.2019 за вих. № 21/528 направив позивачу за первісним позовом підписаний договір № 3906/1 з протоколом розбіжностей від 11.11.2019. Позивач за первісним позовом супровідним листом від 15.11.2019 за вих. № 22/8717 направив відповідачу за первісним позовом підписаний протокол розбіжностей, а також запропоновані для підписання два протоколи узгодження розбіжностей від 15.11.2019. Тож, у зв`язку з неврегулюванням розбіжностей до договору № 3906/1, позивач за первісним позовом 29.11.2019 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою від 27.11.2019 за вих. № 22/8940 про урегулювання розбіжностей до договору. Господарським судом Сумської області 03.12.2019 за поданою позивачем за первісним позовом позовною заявою відкрито провадження у справі № 920/1184/19. У подальшому протокол узгодження розбіжностей від 15.11.2019, запропонований позивачем за первісним позовом, підписаний Генеральним директором відповідача за первісним позовом 31.12.2019, внаслідок чого спір був урегульований сторонами. У зв`язку урегулюванням розбіжностей за заявою позивача за первісним позовом про відмову від позову Господарським судом Сумської області провадження по справі № 920/1184/19 закрито згідно пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України. Згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 15.11.2019, підписаним відповідачем за первісним позовом 31.12.2019, договір набрав чинності з 01.01.2020 та діє по 31.12.2020 (пункт 9.1 протоколу). Договір № 3906/1, протокол розбіжностей від 11.11.2019 та протокол узгодження розбіжностей від 15.11.2019, підписаний відповідачем за первісним позовом 31.12.2019, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Таким чином, всі умови договору № 3906/1 є погодженими та обов`язковими до виконання сторонами.
		28.04.2021 від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання від 28.04.2021 № 22/2975 про долучення до матеріалів справи судової практики в аналогічних спорах. Зазначені документи долучено судом до матеріалів справи.
		Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 29.04.2021 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/1305/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021, 12:00.
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі № 920/1305/20 постановлено виправити описку, допущену при виготовленні повного тексту ухвали Господарського суду Сумської області від 29.04.2021 у справі № 920/1305/20, зазначивши у вступній частині ухвали Господарського суду Сумської області від 29.04.2021 у справі № 920/1305/20 учасників справи за зустрічним позовом в наступній редакції: «за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991), до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455), про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1»; виправити описку, допущену при виготовленні повного тексту ухвали Господарського суду Сумської області від 29.04.2021 у справі № 920/1305/20 та виключити з описової частини ухвали Господарського суду Сумської області від 29.04.2021 у справі № 920/1305/20 абзац 15 в наступній редакції: «Ухвалою від 01.03.2021 постановлено провадження у справі № 910/8031/20 поновити. Призначити підготовче засідання у справі № 910/8031/20 на 15.04.2021, 11:30 з повідомленням учасників справи.».
		Представники учасників справи в судове засідання по суті 01.06.2020 не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили. 
		01.06.2021 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла заява від 01.06.2021 б/н (вх. № 5229/21), де останній просить суд провести розгляд справи по суті без участі представника позивача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами, також зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
		Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.  
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи.
		Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
		Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України   у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Стосовно первісних позовних вимог суд зазначає наступне.
		Між комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладено договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3905/1 з протоколом розбіжностей від 11.11.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 15.11.2019 (далі - договір).
		Згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 15.11.2019 договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3905/1 набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020 (пункт  9.1 договору).
		Між сторонами у справі укладена додаткова угода від 16.12.2019 № 1 до договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3905/1, відповідно якої сторони дійшли згоди змінити додаток № 1 до договору «Перелік об`єктів надання послуг з централізованого водопостачання - центральні теплові пункти (ЦТП), на яких встановлені (введені в експлуатацію) та прийняті на абонентський облік вузли комерційного обліку холодної води», доповнивши його новими об`єктами водопостачання та виклавши його в новій редакції.
		Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язується надати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (предмет договору).
		Відповідно до п.п. 1.3, 6.1 договору об`єктами надання послуг з централізованого водопостачання холодної води є центральні теплові пункти (ЦТП), в яких здійснюється передача послуг від виконавця (позивача) відповідачу (споживачу), розташовані за адресами, зазначеними у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору. Транспортування виконавцем обсягів холодної води здійснюється водопровідними мережами виконавця до точок розподілу, визначених сторонами за умовами договору. Точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з централізованого водопостачання холодної води від виконавця споживачу, є (ЦТП), визначені в додатку № 1 до договору.
		Обсяг наданих споживачу послуг визначається сторонами за показаннями взятих виконавцем, на момент укладення договору, на абонентський облік засобів вимірювальної техніки (вузлів обліку холодної води, далі ЗВТ), встановлених (введених в експлуатацію) в точках розподілу (ЦТП) за адресами об`єктів водопостачання, зазначених в додатку № 1, в яких здійснюється передача холодної води від виконавця споживачеві, що передбачено п. 1.4 договору.
		Відповідно п. 2.2 договору розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання визначається сторонами за загальним об`ємом фактично наданих послуг згідно показань ЗВТ в точках розподілу (ЦТІІ) за адресами об`єктів водопостачання, зазначених в додатку № 1 до договору, в яких здійснюється передача холодної води від виконавця споживачеві та встановленими уповноваженими органами тарифами на послуги з централізованого водопостачання.
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що тарифи на централізоване водопостачання на момент укладення договору становлять 9   792,00 грн за 1 м. куб. з ПДВ у відповідності до постанови НКРЕКП від 17.09.2019 № 1968 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 № 1141». Тарифи на централізоване водопостачання встановлюються та змінюються уповноваженими органами згідно з чинним законодавством. У разі зміни тарифів на централізоване водопостачання, вони є обов`язковими для сторін з моменту їх введення в дію. Інформацію про зміну тарифу доводиться до відома споживача шляхом надсилання (вручення) останньому рахунку без внесення додаткових змін до даного договору.
		Виконавець на підставі показань ЗВТ, встановлених на ЦТП, не пізніше 3 числа місяця, наступного за рахунковим, складає двосторонній акт приймання-передачі обсягів поставленої холодної води, який є підставою для проведення розрахунків за договором. Споживач протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання вищезазначених документів підписує та повертає виконавцю один примірник акту приймання-передачі обсягів поставленої холодної води або надає обгрунтовані заперечення щодо обсягу та вартості послуг, зазначених у відповідному акті, що передбачено п. 3.1 договору.
		Згідно з  пунктами 3.1, 3.2 вищезазначеного договору розрахунковим періодом по договору є календарний місяць з 01 по 31(30) число. Між сторонами застосовується щомісячна система оплати послуг з централізованого водопостачання, платежі  вносяться споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця.
		Судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі послу з централізованого водопостачання:
		- від 30.04.2020 № 3906/1 на суму 554 886,20 грн;
		- від 29.05.2020 № 3906/1 на суму 552   910,49 грн;
		- від 30.10.2020 № 3906/1 на суму 590 728,18 грн;
		- від 30.11.2020 № 3906/1 на суму 590   320,99 грн;
		та виставлено відповідні рахунки на оплату від 30.04.2020, від 29.05.2020 № 3906/1, від 30.06.2020 № 3906/1, від 30.09.2020 № 3906/1, від 30.10.2020 № 3906/1, від 30.11.2020 № 3906/1.
		Всі рахунки та акти приймання-передачі послуг отримано відповідачем за первісним позовом, про що свідчить відмітка канцелярії відповідача за первісним позовом на супровідних листах позивача за первісним позовом з датою отримання та вхідним номером.
		Акт приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.06.2020 № 3906/1 вихідний КП «Міськводоканал» СМР № 24/4246 на суму 203,59 направлено відповідачеві за первісним позовом 03.07.2020 та отримано останнім 06.07.2020 вхідний № 1833, але згідно з п. 3.1 договору на протязі п`яти робочих не підписано та не повернуто позивачеві за первісним позовом, заперечень щодо обсягу та вартості послуг від відповідача за первісним позовом також не надходило.
		Листом від 23.11.2020 № 21/1180 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з проханням спожиті в жовтні 2020 року 162,0 куб.м. урахувати у рахунку за листопад. 
		Таким чином, позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачеві послуги у повному обсязі.
		Згідно п. 4.2.1 договору № 3906/1 споживач зобов`язаний оплачувати послуги з централізованого водопостачання в установлений договором строк.
		Однак відповідачем за первісним позовом порушено умови договору щодо оплати наданих послуг з централізованого водопостачання, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня по листопад 2020 року за надані послуги складає 2   260 989,77 грн, що підтверджується договором, детальним розрахунком позивача, вищезазначеними актами приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання та рахунками на оплату послуг.
		Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
		Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про падання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох, органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
		Беручі до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
		Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з статі 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 
		Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
		Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Вимогами статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійсненні господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого водопостачання за період з квітня по листопад 2020 року за надані послуги складає 2   260 989,77 грн, що підтверджується договором, детальним розрахунком позивача, актами приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.04.2020 № 3906/1 на суму 554 886,20 грн, від 29.05.2020 № 3906/1 на суму 552   910,49 грн, від 30.10.2020 № 3906/1 на суму 590 728,18 грн, від 30.11.2020 № 3906/1 на суму 590   320,99 грн та рахунками на оплату від 30.04.2020, від 29.05.2020 № 3906/1, від 30.06.2020 № 3906/1, від 30.09.2020 № 3906/1, від 30.10.2020 № 3906/1, від 30.11.2020 № 3906/1.
		Твердження представника відповідача за первісним позовом, наведені останнім у відзиві щодо неукладення сторонами договору на централізоване водопостачання № 3906/1 від 24.10.2019 , оскільки договір не містить таких істотних умов, як «режим надання послуг» та «обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання», обов`язковість яких передбачена Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», суд не приймає до уваги, оскільки укладений між сторонами договір є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, а тому згідно статей 526, 629 ЦК України, статей 175, 193 ГК України зобов`язання за цим договором підлягають обов`язковому виконанню їх сторонами. Змін до договору, або додаткових угод щодо припинення або розірвання договору сторони не укладали, матеріали справи зворотнього не містять.
		Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання в сумі 2   260   989,77 грн за період з квітня по листопад 2020 року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі статте 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Згідно з пунктами 4.2.4, 5.1.2 договору та статтею 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а  також 3 % річних від суми заборгованості. 
		Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку сума річних, нарахованих за загальний період з 21.05.2020 по 30.11.2020, складає 16 309,49 грн, сума інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 21.05.2020 по 30.10.2020, складає 8 601,95 грн.
		Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснено позивачем за первісним позовом арифметично вірно та у відповідності до вимог законодавства та договору.
		Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат в сумі 8 601,92 грн та 3 % річних в сумі 16 309,49 грн.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розуміння статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.
		Стосовно зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.
		Відповідно до зустрічного позову відповідач за первісним позовом просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/2. В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначає, що умови укладеного між сторонами  договору суперечать положенням чинного законодавства, а сам договір підлягає визнанню недійним. Зокрема, умови договору на централізоване водопостачання від 21.10.2019 № 3906/1, укладеного між сторонами у справі, не відповідають умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690. Також договір не містить таких істотних умов як «режим надання послуг» та «обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання», обов`язковість яких передбачена Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що умови договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 суперечать вимогам чинного законодавства, значно звужують обсяг прав товариства, як споживача послуги з централізованого водопостачання, та обсяг обов`язків КП «Міськводоканал» СМР як надавача відповідної послуги. Таким чином, умови договору у існуючій редакції порушують права позивача за зустрічним позовом як споживача послуги з централізованого водопостачання, що є підставою для визнання договору недійсним.
		В обґрунтування зустрічного позову позивач за первісним позовом (відповідач за первісним позовом), крім іншого, вказує на те, що у договорі не зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України, договір не вважається укладеним. Умови договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 не відповідають умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690.
		Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) проти задоволення зустрічного позову заперечує, зазначаючи, що постачання АТ «Сумське НВО» холодної води не є наданням АТ «Сумське НВО» житлово-комунальної послуги з централізованого водопостачання в розумінні відповідного закону, оскільки отриманий від виконавця (КП «Міськводоканал» Сумської міської ради) обсяг холодної води в подальшому використовується АТ «Сумське НВО» не для забезпечення умов свого проживання або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, а для виробництва гарячої води та надання мешканцям м. Суми (далі - Кінцеві споживачі) послуг з централізованого постачання гарячої води, виробником та виконавцем яких є АТ «Сумське НВО» відповідно рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 № 322 та від 18.06.2019 № 322. Природа взаємовідносин між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та АТ «Сумське НВО» в даному випадку більш схожі на природу договору купівлі-продажу товару (води як сировини).
		Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша   статті 626 ЦК України).
		За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
		Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
		За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
		Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
		Положення статті 20 ГК України та частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік таких вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
		Зважаючи на викладене, недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
		Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
		Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
		Відповідно до статті 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
		За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
		Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
		Судом встановлено, що у договорі сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов, зокрема предмету договору, об`єкта надання послуг, оплати послуг, визначення обсягу послуг,  прав та обов`язків сторін, відповідальності сторін, точок розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачу, порядку встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг, розв`язання спорів, строку дії договору. 
		Також судом встановлено, що договір виконується. Зокрема, наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами приймання-передачі послуг на централізованого водопостачання від 30.04.2020, від 29.05.2020, від 30.10.2020 та від 30.11.2020, що підписані сторонами, листом відповідача за первісним позовом від 01.02.2021 № 28-10/8 (а.с. 167-168), виставленими рахунками за водопостачання від 30.04.2020, від 29.05.2020 № 3906/1, від 30.06.2020 № 3906/1, від 30.09.2020 № 3906/1, від 30.10.2020 № 3906/1, від 30.11.2020 № 3906/1, підтверджується факт надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом та прийняття останнім послуг на загальну суму 2 260   989,77 грн.  
		Посилання відповідача в обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору на його невідповідність вимогам статті 20 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана норма визначає істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з централізованого водопостачання холодної води, обсяг якої використовується відповідачем для виробництва гарячої води та надання послуг з централізованого постачання гарячої води мешканцям м. Суми за адресами об`єктів водопостачання, зазначених у додатку № 1. 
		Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність умов укладеного між сторонами договору умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, оскільки відповідач, виходячи з предмету укладеного договору не є індивідуальним споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги).
		Таким чином, підстави для кваліфікації як неукладеного договору № 3906/1, що виконується сторонами, відсутні, як і підстави вважати договір недійсним за обставин, на які вказує відповідач. Оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено невідповідності договору вимогам закону, порушення договором своїх прав, як сторони договору, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову за його необґрунтованістю. 
		Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
		Розподіл судових витрат між сторонам.
		Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.  Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.  Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в сумі 34 288,52 грн за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом та витрати відповідача за первісним позовом по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, у зв`язку з відмовою в задоволенні його зустрічних позовних вимог.
		Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		1.   Первісний позов Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455) - задовольнити.
		2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 03352455) заборгованість за договором на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 в сумі 2  260 989,77 грн (два мільйона двісті шістдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 77 коп.), інфляційні втрати в сумі 8  601,95 грн (вісім тисяч шістсот одна гривня 95 коп.), 3 % річних в сумі 16 309,49 грн (шістнадцять тисяч триста дев`ять гривень 49 коп.) та відшкодування судового збору в сумі 34 288,52 грн (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 52 коп.).
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		4. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) - відмовити.
		Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
		Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано суддею 10 червня 2020 року. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                Ю.А. Джепа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...