Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/238/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2021. Зареєстровано: 13.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/21684/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа №620/238/19
		адміністративне провадження №К/9901/21684/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Чиркіна С.М.,
		суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Шурко О.І.) у справі №620/238/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі  Міноборони України або відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
		визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених у частині другій пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі  Порядок №975);
		визнати неправомірним і скасувати рішення Міноборони України від 28.12.2018 №134, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
		зобов`язати відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до та у розмірі, встановленому Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон №2011-XII).
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 позов задоволено частково:
		визнано неправомірним і скасовано рішення Міноборони України від 28.12.2018 №134, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
		зобов`язано Міноборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до та у розмірі, встановленому Законом №2011-XII.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
		В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 залишено без змін.
		Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу та звільнений у запас 19.08.1985, є учасником бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан у період з 30.11.1984 по 19.08.1985, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці Чернігівського ОВК від 23.08.2012 №4/759, складеною на підставі військового квитка серії НОМЕР_1 .
		Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0111875 від 05.11.2013 позивачу з 05.11.2013 по 01.12.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням і захворюванням, пов`язаним з участю у бойових діях.
		У протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.10.2012 №2091 зазначено, що поранення і захворювання  «Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії». 
		Згідно із висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 18.09.2012 №1009/Ж описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які могли бути спричинені в період проходження військової служби в Республіці Афганістан в 1985 році.
		У довідці до акта огляду МСЕК серії АВА №018566 від 01.12.2015 зазначено, що ОСОБА_1 з 01.12.2015 встановлено безтерміново ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням і захворюванням, пов`язаним з участю у бойових діях.
		02.12.2015 позивач отримав посвідчення інваліда війни ІІІ групи серії НОМЕР_2 .
		У липні 2016 року позивач звернувся через Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою та відповідними документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, які в подальшому були направленні за належністю до Департаменту фінансів Міноборони України.
		Згідно із інформацією зазначеною у витягу з протоколу від 19.08.2016 №72 , комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши документи позивача, дійшла до висновку про необхідність їх направлення на доопрацювання, оскільки у наданих матеріалах відсутнє підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, про що позивача повідомлено листом від 31.08.2016 № 5/3461с.
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №750/5567/17, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.121.2017, позов ОСОБА_1 до Міноборони України та Чернігівського ОВК задоволено частково:
		визнано неправомірними дії Міноборони України щодо повернення заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
		скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 № 72 в частині непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		зобов`язано Чернігівський ОВК направити на адресу Міноборони України заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
		Так, на виконання рішення суду у справі №750/5567/17 ІНФОРМАЦІЯ_2 02.01.2018 надіслав документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міноборони України для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. 
		Комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за наслідками розгляду поданих документів 26.01.2018 прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №9, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, про що позивача повідомлено листом від 01.02.2018 №5/402с.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №825/811/18 позов ОСОБА_1 до Міноборони України задоволено повністю:
		визнано неправомірним рішення Міноборони України, викладене у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2018 №9, в частині відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
		скасовано протокол засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2018 № 9 в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
		зобов`язано Міноборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в порядку та розмірах, встановлених Законом №2011-XII.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 №825/811/18 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 та ухвалено нове про часткове задоволення позову:
		визнано неправомірним рішення Міноборони України, викладене у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2018 №9, в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
		скасовано рішення, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2018 №9, в частині відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
		зобов`язано Міноборони України розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з 05.11.2013 відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ і Порядку №499.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		07.08.2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення суду у справі №825/811/18 надіслано документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міноборони України для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
		За результатами розгляду зазначеного питання, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 28.12.2018 прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №134, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав, що інвалідність встановлена понад 3-місячний термін, а також заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
		Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 09.01.2019 №5/86с.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. 
		Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Також стверджував, що зобов`язання Міноборони України прийняти конкретне рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги є втручанням в дискреційні повноваження цього органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Третя особа також подала відзив на позовну заяву, в якому підтримала позицію відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовної заяви.
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент подання заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Отже позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених статтями 16, 16-3 Закону №2011-ХІІ та Порядку №975.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у діях відповідача відсутня бездіяльність по розгляду його заяви від 07.07.2016, позаяк така була розглянута Міноборони України на виконання судового рішення у справі №750/5567/17.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане із датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. 
		Водночас, ані статтею 16 Закону №2011-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 03.11.2006, ані Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі  Порядок №499), які діяли на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, не передбачалося можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
		Відтак, з огляду на те, позивачу вперше інвалідність встановлена більше ніж через вісімнадцять років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
		При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 21.08.2018 у справі №807/1372/16.
		Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковими посилання Міноборони України на недотримання позивачем вимог пункту 11 Порядку №975 в частині необхідності подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), з огляду на те, що зазначений нормативний документ не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Втім, з огляду на те, що інвалідність встановлена позивачу більше ніж через вісімнадцять років після звільнення зі строкової військової служби, зазначені обставини не впливають на результат розгляду справи.
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Скаржник наполягає на тому, що судом апеляційної інстанції помилково ототожнено причини отримання інвалідності  поранення (контузія, травма або каліцтво) та нещасний випадок. За позицією скаржника, якщо особі встановлена інвалідність внаслідок поранення, яке вона отримала будучи військовослужбовцем строкової служби, то така особа має право на одноразову грошову допомогу незалежно від періоду, який минув після звільнення її зі строкової військової служби, а якщо особі встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку, який мав місце під час проходження строкової військової служби, то право на одноразову грошову допомогу обмежене в часі та наступає коли інвалідність отримана не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби. Таким чином, з огляду на причину отримання інвалідності (у зв`язку з пораненням і захворюванням, пов`язаним з участю у бойових діях) позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження. Також скаржник стверджує про те, що надав достатні докази в підтвердження причин та обставин отримання інвалідності. 
		Відповідач у поданому до суду касаційної інстанції відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначає, що на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 03.11.2006), яка передбачала виплату такої допомоги, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відповідно, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Відтак, з огляду на те, що первинне встановлення інвалідності позивачу (05.11.2013) мало місце в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII та після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у позивача як військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
		Третя особа також подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції просила відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги позивача. Стверджує, що критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу встановлені частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII, серед яких закріплено строкове обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги (не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби).
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
		Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформулював наступний висновок:
		« <…> частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає».
		Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
		Таким чином, оскільки позивачу вперше інвалідність встановлена більше ніж через 18 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону №328 від 03.11.2006) у позивача відсутнє.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, від 27.03.2020 № 274/165/17 та від 31.03.2021 у справі №240/5948/18.
		Верховний Суд зазначає, що зміст частини шостої статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону №328 від 03.11.2006) не дає підстав стверджувати, що законодавець встановлює привілеї в частині виплати одноразової грошової допомоги без обмеження тримісячним строком щодо осіб інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби. Строкові обмеження застосовуються безвідносно до причин (внаслідок порання або нещасного випадку) отримання військовослужбовцями строкової військової служби інвалідності. 
		Доводам відповідача щодо недотримання позивачем вимог пункту 11 Порядку №975 в частині неподання заявником копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про необґрунтованість застосування до спірних правовідносин приписів Порядку №975 з огляду на те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто за правилами, встановленими Порядком №499.
		За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Правильність висновків суду апеляційної інстанції доводами касаційної скарги не спростовані.
		VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №620/238/19 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
		А. А. Єзеров 
		В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...