Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/316/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 11.06.2021. Зареєстровано: 13.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Результат оскарження 05.09.2023 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено без змін вирок суду апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/679/55/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021245080000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1-кп/679/55/2021
		Справа № 679/316/21
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2021 року  м. Нетішин
		 
		Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
		судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		номер кримінального провадження 12021245080000020, внесеного 05 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
		про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нетішин Хмельницької області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, із середньою  спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		02 липня 2019 року Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
		сторони кримінального провадження:
		прокурор ОСОБА_4 ,
		потерпіла ОСОБА_5 ,
		обвинувачений ОСОБА_3 ,
		захисник ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин зазначене кримінальне провадження,
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 будучи раніше судимим, 02 липня 2019 року Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти власності.
		Так, 04 лютого 2021 року, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_3 перебуваючи в кімнаті №212 по просп. Незалежності, 18 в м. Нетішин Хмельницької області, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, під приводом здійснення телефонного дзвінка, шляхом зловживання довірою ОСОБА_5 , отримав від останньої, мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А» з об`ємом пам`яті 2/16 ГБ, вартістю 1516,67 грн, в якому були розташовані карта пам`яті об`ємом 8 ГБ, вартістю 80 грн, та дві сім карти оператора «Київстар», вартістю 20 грн кожна, загальною вартістю 40 гривень, на одній з яких знаходились кошти в сумі 156 грн.
		В подальшому, не реагуючи на вимогу потерпілої, усвідомлюючи суспільно небезпечний та відкритий характер своїх дій, ОСОБА_3 телефон для власника не повернув та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши таким чином потерпілій ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 1792,67 грн.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав. Останній вказав, що мобільний телефон за вказаних у обвинувальному акті обставин у потерпілої не брав. Зазначив, що дійсно раніше він брав у потерпілої мобільний телефон для особистого користування, але завжди його повертав. 04 лютого 2021 року він бачив потерпілу в кімнаті свідка ОСОБА_7 , але мобільного телефону у неї не бачив. ОСОБА_3 зазначив, що того ж дня до нього зателефонував ОСОБА_8 та запропонував йому зустрітись на що він погодився. Під час прогулянки біля ломбарду ОСОБА_9 повідомив йому, що у нього є мобільний телефон, який він знайшов, і вони можуть його здати у ломбард, щоб отримати кошти. Коштами, які вони отримали у ломбарді за телефон розпорядився ОСОБА_9 , а не він. Проте, що мобільний телефон, який здавав ОСОБА_9 належить потерпілій він не знав. 
		Захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 просила, з огляду на показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, визнати обвинуваченого невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати останнього. Мотивувала захисник свою позицію тим, що жодним доказом не доведеного того, що ОСОБА_3 заволодів телефоном потерпілої у спосіб зазначеним у обвинувальному акті та розпорядився таким на власний розсуд. Поряд з цим захисник зазначила, що таке формулювання обвинувачення, яке зазначено в обвинувальному акті більше підпадає під ознаки крадіжки, ніж під ознаки грабежу, оскільки заволодіння телефоном потерпілої, як зазначила остання та свідок ОСОБА_7 не мало характеру відкритого викрадення майна, а потерпіла сама добровільно надала телефон. Вважає захисник, що події, які розвивались 04 лютого 2021 року відбувались саме так, як пояснив у своїх показах свідок ОСОБА_8 .
		Потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 04 лютого 2021 року до її сусіда ОСОБА_7 , який проживає у кімнаті поруч №212 зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Пізніше до ОСОБА_7 зайшла і вона, щоб перенести свої речі, оскільки вона посперечалась зі своїм чоловіком і їй десь необхідно було тимчасово залишити свої речі. В кімнаті ОСОБА_7  ОСОБА_3 попросив у неї мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А», щоб кудись подзвонити. Вона деякий час не хотіла йому давати свій телефон, оскільки він постійно в неї його бере і їй вже це набридло, але згодом все таки дала його покористуватись для ОСОБА_3 , при цьому сама його розблокувала. В момент передачі мобільного телефону для останнього вона не думала, що він його бере з метою не повернути такий, вона була переконана, що він його їй поверне. Після чого продовжувала переносити свої речі в кімнату ОСОБА_7 та на деякий час взагалі забула за те, що віддала обвинуваченому телефон. Пізніше, приблизно через 20 хвилин, коли в неї виникла потреба зателефонувати, то вона згадала, що віддала свій телефон для обвинуваченого та попросила останнього їй його віддати. На що ОСОБА_3 їй сказав, що в нього немає телефону і де її телефон він не знає. Вона приблизно десь годину просила обвинуваченого віддати їй телефон, але ОСОБА_3 не реагував на її прохання, а тільки ходив по кімнаті та посміхався, після чого вона плачучи пішла в свою кімнату. Через деякий час до неї підійшов ОСОБА_9 та запропонував свій якийсь старий телефон замість її, але вона відмовилась його взяти та просила ОСОБА_3 повернути її телефон. Згодом вона змушена була звернутись до поліції та повідомити про подію, яка сталась. Пізніше до неї підійшов ОСОБА_9 і сказав, що якщо він взнає, що ОСОБА_3 здав телефон в ломбард, то наб`є його і поверне чи він чи обвинувачений для неї гроші. Потерпіла вказала, що у відділенні поліції вона свій телефон упізнала за такими ознаками, як модель, колір та тріщина на камері. При призначенні покарання потерпіла вказала, що обвинувачений за свої дії повинен нести відповідальність, а тому повністю згідна з позицією прокурора щодо виду та міри покарання.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , дав показання, що приблизно чотири місяці тому до його кімнати за адресою: АДРЕСА_3 зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Пізніше до ОСОБА_7 зайшла потерпіла, щоб перенести свої речі, оскільки вона посперечалась зі своїм чоловіком і їй десь необхідно було тимчасово залишити свої речі, на що він дав свою згоду. В його кімнаті ОСОБА_3 попросив у потерпілої мобільний телефон, щоб кудись подзвонити. Потерпіла спокійно віддала для ОСОБА_3 свій мобільний телефон та продовжувала переносити свої речі в його кімнату. Чув як ОСОБА_3 розмовляв по телефону вийшовши з його кімнати разом з ОСОБА_9 . Приблизно через 15 хвилин потерпіла зайшла в його кімнату та спитала у них чи не бачили її телефон, на що вони їй відповіли, що не бачили. Пізніше потерпіла почала просити обвинуваченого повернути їй телефон та сказала, що якщо він його не поверне, то вона звернеться до поліції з приводу зниклого телефону. При цьому до ОСОБА_9 потерпіла жодних претензій не мала. Проте, чи виходив ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з кімнати в цей період він не пам`ятає, але припускає, що вони з гуртожитку не виходили. Після того, як почались суперечки з приводу зниклого телефону він попросив усіх покинути його кімнату, а коли всі вийшли в коридор він зачинив у кімнату двері і пішов у власних справах. Окрім того, свідок ОСОБА_7 вказав, що йому відомо, що обвинувачений часто брав у потерпілої телефон для власного користування, проте щоразу повертав його.
		Свідок ОСОБА_8 дав показання, що з ОСОБА_3  перебуває в дружніх відносинах. Знайомий він також і з потерпілою. 04 лютого 2021 року він був у кімнаті ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 , а пізніше до них зайшла потерпіла, яка була дуже в емоційному стані, бо посварилась зі своїм чоловіком. Те, що обвинувачений у потерпілої брав телефон він не бачив. З кімнати ОСОБА_7 вони виходили по черзі, спочатку пішов ОСОБА_3 , а потім вийшов він і відразу на коридорі другого поверху біля кімнати ОСОБА_7 знайшов на підвіконні біля попільниці чорний сенсорний телефон. Після чого подзвонив до ОСОБА_3 з тією метою, щоб разом піти в ломбард та здати телефон. В ломбарді вони здали телефон приблизно за 600-700 грн та ці гроші разом потратили. Вказав свідок ОСОБА_9 на те, що в нього не було думки поцікавитись хто міг забути телефон на підвіконні і знайдений телефон він вважає своєю знахідкою, якою він може вільно розпоряджатись. Про те, що телефон, який він здав у ломбард належить потерпілій йому стало відомо у відділенні поліції.
		В судовому засіданні також було досліджено такі докази:
		- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04 лютого 2021 року, згідно даних якого потерпіла ОСОБА_5 звернулась до поліції з заявою з приводу того, що малознайома особа під приводом здійснення дзвінка з мобільного телефону шахрайським шляхом заволоділа її мобільним телефоном марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А»;
		- видаткова накладна №ФННЕ-1149-29859984 від 22 квітня 2019 року, згідно якої вартість нового мобільного телефону марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А» при його купівлі становить 2249,92 грн, загальна сума товару придбаного за означеною видатковою накладною становить 4248,80 грн;
		- товарний чек від 22 квітня 2019 року на суму 4248,80 грн;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 24 лютого 2021 року та відеозаписом до нього, за участі потерпілої ОСОБА_5 , згідно даних якого остання вказала на обставини за яких вона добровільно для ОСОБА_3 надала тимчасово в користування телефон, а коли через 20-25 хвилин сказала для останнього повернути його для неї, то ОСОБА_3 вказав, що телефон у нього відсутній;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 24 лютого 2021 року та відеозаписом до нього, за участі свідка ОСОБА_7 , згідно даних якого останній був свідком того, як в його кімнаті потерпіла добровільно для ОСОБА_3 надала тимчасово в користування телефон, а коли через 20-25 хвилин вона сказала для ОСОБА_3 повернути його для неї, то ОСОБА_3 сказав, що повернув вже їй його. Сам факт передання ОСОБА_3 для потерпілої телефону він не бачив;
		- протокол огляду від 13 лютого 2021 року з фото таблицями та відеозаписом до нього, згідно даних якого в ломбард ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» заходять ОСОБА_3 та ОСОБА_8 здають під заставу за 800 грн мобільний телефон моделі «Redmi». При цьому працівник ломбарду звертає увагу останніх, що на камері мобільного телефону наявна тріщина;
		- договір 1,2 №33121643 від 04 лютого 2021 року, згідно даних якого ОСОБА_8 в ломбард ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» здав за 800 гривень мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А»;
		- висновок експерта №СЕ-19/123-21/618-ТВ від 17 лютого 2021 року, згідно даних якого ринкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 6А», станом на 04 лютого 2021 року, могла становити 1516,67 грн;
		- довідки ПП ОСОБА_11 від 24 лютого 2021 року, згідно даних яких станом на 04 лютого 2021 року вартість бувшої у використанні карти пам`яті на 8 ГБ, становить 80 грн, а вартість бувшої у використанні сім карти оператора «Київстар», становить 20 грн;
		- ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 12 лютого 2021 року, згідно даних якої надано доступ до мобільного телефону марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 6А», оригіналу договору застави на означений телефон та відеозапис з камер спостережень, що розміщені в приміщенні ломбардного відділення за 04 лютого 2021 року, які перебувають у володінні ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія»;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документі від 13 лютого 2021 року, згідно даних яких в ПТ «Ломбард «Регіональний» ПП «Златодар 585» і Компанія» вилучено мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 6А», оригінал договору застави та відеозапис з камер спостережень.
		Судом критично оцінюються показання свідка ОСОБА_12 , надані ним в судовому засіданні, оскільки вони є суперечливими. Зокрема такі суперечать показам обвинуваченого та свідка ОСОБА_7 , а саме обвинувачений зазначив, що під час прогулянки з ОСОБА_9 він не знав, що у останнього є телефон і взнав це лише біля ломбарду. Поряд з цим свідок ОСОБА_9 вказав, що після того, як він знайшов мобільний телефон він подзвонив для обвинуваченого для того щоб разом піти та здати в ломбард знайдений телефон. Також є суперечливими показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 з приводу того, яка була доля грошових коштів виручених останнім у ломбарді за мобільний телефон. Окрім того, ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що після того, як почались суперечки між потерпілою та ОСОБА_3 з приводу зниклого телефону він попросив усіх покинути його кімнату, а коли всі вийшли в коридор він зачинив у кімнату двері і пішов у власних справах. Поряд з цим ОСОБА_9 показав, що з кімнати ОСОБА_7 вони виходили по черзі, спочатку пішов ОСОБА_3 , а потім вийшов він і відразу на коридорі другого поверху біля кімнати ОСОБА_7 знайшов на підвіконні біля попільниці чорний сенсорний телефон.
		Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно.
		Прокурором в судовому засіданні таке обвинувачення підтримано, та зміна обвинувачення, відповідно до ст. ст. 338, 341 КПК України, до суду не надходило.
		Показання потерпілої про те, що обвинувачений заволодів її мобільним телефоном зловживаючи її довірою стверджуються і показаннями свідка ОСОБА_7 , який зазначив, що потерпіла спокійно для ОСОБА_3 дала в користування свій телефон, при цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_5 знали один одного.
		Обвинувачення не надало суду переконливих доказів, які б спростували дані доводи потерпілої та свідка ОСОБА_7 , а за таких обставин суд не може погодитись з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України. 
		Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Частина 3 ст. 337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Виходячи з положень статті 186 КК, грабіж це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном. 
		Поряд з наведеним, відповідно до положень статті 190 КК України шахрайство це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Отже, предметом шахрайства є як чуже майно, так й право на нього. З об`єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. 
		Тобто при шахрайстві потерпілий, довіряючи, сам добровільно передає винному майно чи право на нього. При цьому, на відміну від відкритого викрадення майна (грабежу), закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		В ході судового розгляду повністю доведено факт добровільної передачі потерпілою мобільного телефону обвинуваченому, який зловживаючи довірою потерпілої привласнив собі телефон, що є обов`язковою ознакою шахрайства. 
		Оскільки зловживання довірою за таких обставин є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння утворює шахрайство. 
		Окрім того, згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.
		Враховуючи показання потерпілої та свідка ОСОБА_7 , суд вважає, що саме у момент передання потерпілою мобільного телефону для ОСОБА_3 була наявна добровільна передача майна. Потерпіла неодноразово зазначає і чітко вказує на спосіб заволодіння обвинуваченим телефоном, а саме те, що вона добровільно йому його віддала, а також на ту обставину, що вона спочатку заперечувала, а згодом не заперечувала прохання обвинуваченого надати йому телефон.
		Ретельно аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, пояснення свідків, враховуючи досліджені докази обвинувачення, та встановлені обставини, суд не погоджується з думкою сторони обвинувачення, та приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
		Відхиляє суд аргументи прокурора про те, що кваліфікація стороною обвинувачення дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України є вірною з тих причин, що між тим моментом, як потерпіла добровільно віддала для обвинуваченого телефон і до моменту вимоги потерпілої до обвинуваченого повернути такий пройшов короткий проміжок часу, оскільки, як зазначалось вище, ознакою грабежу є відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Проте в даному випадку потерпіла в момент добровільного передання для обвинуваченого телефону не усвідомлювала протиправний характер дій обвинуваченого та розраховувала на те, що обвинувачений їй добровільно поверне телефон.
		Доводи захисника ОСОБА_6 про необхідність виправдання Сірука ВА. В зв`язку з недоведеністю його вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалами кримінального провадження.
		Суд відхиляє твердження обвинуваченого проте, що покази свідка ОСОБА_7 є недопустимими, оскільки останній перебуває на обліку, як психічно хворий, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що останній є психічно хворим, в зв`язку з чим визнаний недієздатним. Поряд з цим, суд зауважує, що покази означеного свідка в судовому засіданні є послідовними, повністю відповідають тим показам, які він дав під час проведення слідчого експерименту з ним та узгоджуються з іншими у справі доказами, зокрема, показаннями потерпілої. Тому суд такий доказ, як покази свідка ОСОБА_7  вважає належним та допустимим у даній справі, а стан здоров`я ОСОБА_7 не ставить під сумнів його покази, протилежного ж сторона захисту в судовому засіданні не довела.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Частиною 2 статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, при призначенні ОСОБА_3 , покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.
		Згідно досудової доповіді на обвинуваченого, з урахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого та його вік, спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, середній рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. Виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення інтенсивного нагляду та соціально- виховних заходів.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінального правопорушення невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який на ОСОБА_13 обліку у лікаря- психіатра та лікаря- нарколога не перебуває, не працює, повторно вчинив умисний корисливий злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а також враховуючи думку потерпілої, яка при призначенні покарання погодилась з думкою прокурора щодо призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати до покарання призначеного цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року, а саме один рік та один місяць позбавлення волі, та остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.
		На переконання суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.
		Окрім того, згідно даних ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2021 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 26 квітня 2021 року. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 20 червня 2021 року.
		Тому початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту вступу вироку в законну силу, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 лютого 2021 року до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі. 
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу слід залишити у вигляді тримання під вартою, адже ОСОБА_3  призначено покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства на певний термін, яке слід відбувати реально, тому раніше обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили. Лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. 
		Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений. 
		Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України, а судових витрат відповідно до ст. 124 цього Кодексу.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України,
		 
		 УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати до покарання призначеного цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року, остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць. 
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 26 лютого 2021 року до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Речові докази: 
		-мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 6А», який переданий в кімнату зберігання речових доказів Нетішинського ВП Славутського ГУНП в Хмельницькій області (відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області)  повернути власнику ОСОБА_5 ;
		- оригінал договору застави №33121643 від 04 лютого 2021 року та оптичний диск з відеозаписами з камер відеоспостереження  залишити при матеріалах справи.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 653 гривні 80 копійок судових витрат за проведення експертизи №СЕ-19/123-21/618-ТВ від 17 лютого 2021 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній  тримання під вартою.
		Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право на отримання копії вироку в суді.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...