Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/171/20 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2021. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2021.
Дата набрання законної сили: 07.06.2021
Номер судового провадження: 88-ц/810/1/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 431/171/20 
		Провадження № 88-ц/810/1/21 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		   ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Коновалової В.А.,
		суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М.,
		за участю секретаря судового засідання: Вовчанської С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
		за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року за нововиявленими обставинами
		у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на спадкове майно,
		   в с т а н о в и в:
		У січні2020року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулисьдо судуіз позовноюзаявою доУправління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областіпро визнанняправа власностіна спадковемайно,в обґрунтуванняякої зазначили,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ,після смертіякого відкриласьспадщина.Починаючи з2012року ОСОБА_3 знаходився наобліку вКраснодонському відділенніФонду соціальногострахування віднещасного випадкуна виробництвіта професійногозахворювання уЛуганській області,й йомубула призначенастрахова виплатащомісяця урозмірі 5000грн напідставі довідкиМСЕК,за висновками,якої буввизнаний потерпілим-з причинипрофесійного захворюваннявнутрішніх органів,та зпризначенням йомудругої групиінвалідності (приписомповторного огляду13листопада 2014року).
		До липня2014року Фондомсвоєчасно сплачувалисьстрахові виплати ОСОБА_3 врозмірі 5268,15грн щомісячно,згідно наданихвідповідачем відомостей.
		13листопада 2014року приповторному оглядікомісією МСЕКбуло підтверджено ОСОБА_3 ступіньвтрати професійноїпрацездатності,що підтверджуєтьсядовідкою прорезультати визначенняступеня втратипрофесійної працездатностівід 13листопада 2014року серіяАА №099511(підставаакт огляду98-1152)та довідкоюдо актуогляду МСЕКсерія 10ААВ №404877.Проте,з липня2014року зазначенівиплати булипризупинені тапоновлені небули.
		Позивачі зметою отриманняспадщини звернулисьдо нотаріусата отрималисвідоцтво проправо наспадщину нанедоотриману пенсіюв сумі65000грн.На запит Приватного нотаріуса Старобільського нотаріального округу Басовій О.В. № 384/02-14 від 11 липня 2018 року відповідачем надана відповідь про те, що заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_3 відсутня. Позивачі не погоджуються з наданою відповідачем інформацією. 
		Під час розгляду справи позивачі уточнювали позовні вимоги та остаточно просили суд визнати за ними право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 , у розмірі 258821,59 грн, за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, набуті в порядку спадкування у розмірі 258821,59 грн.
		Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 10 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про встановлення прав на спадкове майно та стягнення спадкового майна задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 з урахуванням індексу інфляції за весь період, у розмірі 258821,59 грн за період, починаючи з моменту припинення виплат - липень 2014 року по момент його смерті - жовтень 2016 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхові виплати, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 258821,59 грн. Вирішено питання про судові витрати.
		Постановою Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни у Луганській області задоволено частково. Рішення Старобільського районного суду Луганської області скасовано таухвалено новесудове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за кожним за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року, шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 . Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати страхових виплати в сумі 111313,59 грн відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
		В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року за нововиявленими обставинами.
		У заяві,посилаючись нап.1ч.2ст.423ЦПКУкраїни,вказувала про наявністьнововиявлених обставин,якіна їїдумку єпідставою дляперегляду вищевказаного судового рішення.
		Заява мотивована тим, що в квітні 2021 року заявник зміг звернутися до Краснодонського відділення ФССУ в Луганській області, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, та отримавти копію Постанови № 1207/11897/11897.1, яка була винесена відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області 26 листопада 2014 року. У вказаній постанові зазначено, що на підставі повторного перегляду за висновком МСЕК 13 листопада 2014 року серії 10 АА № 099511, продовжено потерпілому ОСОБА_3 , номер справи 11897, номер випадку НОМЕР_1 , раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5268,15 грн. Зазначено, що виплату провадити з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2016 року включно. Крім того, ОСОБА_1 отримала лист-розрахунок для продовження суми щомісячної страхової виплати, засвідчений керівництвом відділення Фонду. Для надання письмовим доказам легітимності, заявник супроводжує вищезазначені документи нотаріально засвідченою заявою свідка  ОСОБА_4 . Вважає, що вказані обставини мають істотне значення для вирішення справи і постановлення правильного судового рішення та заявнику не було і не могло бути відомо про ці обставини під час розгляду справи в суді.
		У відзиві на заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року за нововиявленими обставинами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області зазначило, що позивачі мешкаючи однією сім`єю з ОСОБА_3 були обізнані стосовно органу призначення страхових виплат, факту призначення та припинення останньому страхових виплат, їх розміру та періоду отримання й за належного виконання ними чи їх представником процесуальних прав, повинні були надати постанову про призначення страхових виплат чи звернутись до суду з клопотанням про виклик свідків та інше. Тому, зазначений процесуальний недолік щодо неповного з`ясування обставин справи не може вважатись нововиявленою обставиною. 
		Крім того, Управління вказує на те, що показання свідка ОСОБА_4 не можливо взяти до уваги, оскільки порядку надання показань свідків у нотаріальній конторі та посвідчених нотаріусом, цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено.
		Щодо надання позивачами копії постанови №1207/11897/11897.1 від 26.11.2014 року «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 », Управління звертає увагу на те, що зі слів позивачів вказана постанова видана Краснодонським відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, тому зазначену постанову не можна взяти до уваги, оскільки остання видана на тимчасово окупованій території України.
		Тому, у задоволенні заяви просив відмовити. 
		В судовому засіданні представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області вважав, що заява про перегляд постанови апеляційного суду за новвиявленими обставинами не підлягає задоволенню.
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, як шляхом отримання судової повістки за адресою зазначеною ними для листування, так і повідомлені в порядку, передбаченому ч. 1 ст.1-1Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», оскільки зареєстрований на тимчасово окупованій Україні території. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
		З матеріалівсправи вбачається,що постановоюЛуганського апеляційногосуду від22березня 2021року апеляційнускаргу Управліннявиконавчоїдирекції ФондусоціальногострахуванняУкраїни уЛуганськійобласті задоволеночастково.РішенняСтаробільського районногосудуЛуганськоїобластівід 10 грудня 2020 року скасовано таухвалено новесудове рішення.
		Ухвалюючи постанову апеляційний суд виходив із того, що страхові виплати потерпілому ОСОБА_3  булипризначені узв`язку зпрофесійним захворюваннямна періодз 14листопада 2012року до01грудня 2014року напідставі довідкиМСЕК серія10ААА№ 090607від 20листопада 2012року, ступіньвтратипрофесійної працездатності у відсотках 80 %, встановлено другу групу інвалідності, переогляд 14 листопада 2014 року. За життя потерпілий ОСОБА_3 не звертався до Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області або іншого відділення, щодо продовження строків виплати щомісячних страхових виплат, після спливу строку на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, як і не надавав документи проходження повторного огляду МСЕК.
		Як відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, так і Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанова про продовження виплат потерпілому ОСОБА_3 після спливу строку на який призначались страхові виплати, тобто після 01 грудня 2014 року не виносилась.
		Тому ураховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_3  на строк до 01 грудня 2014 року, за життя потерпілий у встановленому законом порядку не звертався до органів Фонду соціального страхування із зверненнями щодо продовження виплат, не надавав документів підтверджуючих проходження повторного огляду МСЕК, постанова про продовження цих виплат Фондом не виносилась, а право на призначення страхового платежу згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги позивачів про визнання за ними права власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 , за період з грудня 2014 року по жовтень 2016 року не підлягають задоволенню. 
		Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.
		Згідно ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		У пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 роз`яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.
		Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
		До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду на час розгляду такої справи, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об`єктивної істини, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
		Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
		У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 роз`яснено, що судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
		Таким чином, нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та нових доказів. Головною відмінністю нововиявлених обставин від нових обставин є момент їх виникнення. Так, нові обставини - це обставини, які виникли вже після ухвалення рішення суду та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
		Відмінність нововиявлених обставин від нових доказів полягає в тому, що нові докази - це відомості про обставини справи, які досліджувалися судом, проте ці докази з тих чи інших причин не були надані суду під час розгляду справи.
		Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
		До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення).
		Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
		Згідно зчастиною третьоюстатті 12ЦПКУкраїнидоказуванню підлягаютьобставини,якімають значеннядля ухваленнярішення усправі тащодо якиху сторінта іншихосіб,які берутьучасть усправі,виник спір,а томупідставою дляскасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справиобставини,а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
		Отже необхіднимиумоваминововиявлених обставин,визначениху пункті1частини другоїстатті 423ЦПКУкраїниє те,що вониіснували начас розглядусправи;ціобставинине моглибути відомізаявникові начас розглядусправи;вони входятьдо предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
		Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.
		Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata -принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовленихобставинамиважливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
		Процедура скасуванняостаточного судовогорішення узв`язкуізнововиявленими обставинамипередбачає,що існуєдоказ,який ранішене мігбути доступний,однак вінміг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
		Заявник узаявіпроперегляд постановиЛуганськогоапеляційного судувід 22березня 2021рокузанововиявленимиобставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доУправління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областіпро визнанняправа власностіна спадковемайнопосилається нате, що на час розгляду справи в суді їй як не було відомо, так і не могло бути відомо про обставини продовження відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської її чоловіку ОСОБА_3 , раніше призначеної щомісячної грошової суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
		На підтвердження нововиявленихобставиннадано постанову № 1207/11897/11897.1, яка винесена відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області 26 листопада 2014 року; лист-розрахунок для продовження суми щомісячної страхової виплати, нотаріально засвідчену заяву свідка  ОСОБА_4 .
		Із матеріалів справи вбачається, що позивачами як в позовній заяві, так і в уточненій заяві зазначалося про те, що з 2012 року потерпілий ОСОБА_3  перебував наобліку таотримував щомісячністрахові виплатиу зв`язкуз професійнимзахворюванням увідділенні виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодоні Луганськоїобласті.До липня 2014рокуОСОБА_3 своєчасно отримував страхові виплати, після вказаної дати фондом виплати були припинені. 13 листопада 2014 року ОСОБА_3 пройшов повторний огляд ОСОБА_5 , підтвердивши ступень втрати професійної працездатності у тих самих відсотках. Проте, оскільки потерпілий знаходився на окупованій території, де органи влади не здійснювали свої функції, тому продовження виплат не відбулося.
		Судом першої інстанції обставини щодо продовження ОСОБА_3 раніш призначеної щомісячної страхової виплати не встановлювалися.
		Під часрозгляду справив Луганськомуапеляційному судісправи заапеляційною скаргоюУправління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областіпредставником відповідачазазначалося,що ОСОБА_3  ранішепризначені щомісячні страховівиплати непродовжувалися,відділення виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодоні Луганськоїобласті,яке знаходитьсяна тимчасово окупованійтериторії,з 01грудня 2014року  припинило роботу і не було переміщено на територію України. На підтвердження обставин надавши копію витягу з реєстру потерпілих.
		Надавши правову оцінку доказам, які були надані сторонами, апеляційний суд вважав, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_3  на строк до 01 грудня 2014 року, за життя потерпілий у встановленому законом порядку не звертався до органів Фонду соціального страхування із зверненнями щодо продовження виплат, не надавав документів підтверджуючих проходження повторного огляду МСЕК, постанова про продовження цих виплат Фондом не виносилась, а право на призначення страхового платежу згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги позивачів про визнання за ними права власності на суму грошей за період з грудня 2014 року по жовтень 2016 року не підлягають задоволенню. 
		Указом ПрезидентаУкраїни від14квітня 2014року №405/2014введено вдію рішенняРади національноїбезпеки іоборони Українивід 13квітня 2014року «Про невідкладні заходищодо боротьбизтерористичноюзагрозою ізбереження територіальної цілісності України».
		Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій натериторіїУкраїни;територія проведенняантитерористичної операції-територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07 листопада 2014 року № 595 встановлено забезпечення до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ,підприємств таорганізацій,знаселенихпунктів,натериторіїяких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено Перелікнаселених пунктів,натериторіїяких органидержавної влади тимчасово нездійснюють своїповноваження,до якоговключено ут.ч. м. Сорокине (м. Краснодон) Луганської області. 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275р затверджено перелік населених пунктів, натериторіїяких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область у пункті 12 включено м. Сорокине (Краснодонська міська рада).
		Указом Президента України "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" від 30 березня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. З 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях.
		Як зазначалося вище, потерпілий ОСОБА_3  перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території. Зазначене відділення не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади та припинило роботу з 01 грудня 2014 року.
		Отже документи, надані заявником на підтвердження нововиявлених обставин, а саме винесення 26 листопада 2014 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області постанови про продовження ОСОБА_3 , раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, знаходяться на тимчасово окупованій території. 
		Враховуючи зазначеніобставини колегіясуддів вважає,що вказаніобставиниіснувалина моментрозгляду справи,входять допредмету доказування, є істотними для справи, впливають на юридичну оцінку обставин здійснених Луганським апеляційним судом у постанові від 22 березня 2021 року та не були і не могли бути відомі ні учасникам справи, ні суду на час розгляду справи, оскільки документи знаходяться на тимчасово окупованій території України, відсутні у сторін і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади та припинило роботу з 01 грудня 2014 року.
		Посилання відповідача на те, що позивачі мешкаючи однією сім`єю з ОСОБА_3 булиобізнані про фактпризначення таприпинення потерпіломустрахових виплат,їх розмірута періодуотримання незаслуговують наувагу,оскільки яквбачається ізматеріалів справи ОСОБА_3  відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області не виплачувалися страхові виплати з 01 липня 2014 року та відділення припинило роботу з 01 грудня 2014 року. Звертаючись із позовною заявою позивачі зазначали, що ОСОБА_3 страхові виплати призначались по 01 грудня 2014 року, а оскільки потерпілий знаходився на окупованій території, де органи влади не здійснювали свої функції, тому продовження йому виплат не відбулося.
		Таким чином, зазначені заявником обставини є нововиявленими, тому колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню частково, а постанова Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року скасуванню за нововиявленими обставинами.
		Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Не входятьдо складуспадщини правата обов`язки,що нерозривнопов`язаніз особоюспадкодавця,зокрема: 1)особисті немайновіправа; 2)право научасть утовариствах таправо членствав об`єднанняхгромадян,якщо іншене встановленозаконом абоїх установчимидокументами; 3)право навідшкодування шкоди,завданої каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 4)права нааліменти,пенсію,допомогу абоінші виплати,встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).
		Статтею 1227ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Системний аналіз положеньстатей 1219 ЦК Українитастатті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування у зв`язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні нимза життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
		Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, які не були отримані спадкодавцем, входять до складу спадщини.
		При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогиу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язкуіз каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, протене отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
		Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно ізстаттею 1219 ЦК Українидо складу спадщинине входить.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9616/19-ц та від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Сватівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
		Згідно інформації з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 березня 2012 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області.
		Страхові виплати потерпілому ОСОБА_3  булипризначені узв`язку зпрофесійним захворюваннямна періодз 14листопада 2012року до01грудня 2014року напідставі довідкиМСЕК серія10ААА№ 090607від 20листопада 2012року, ступіньвтратипрофесійної працездатності у відсотках 80 %, встановлено другу групу інвалідності, переогляд 14 листопада 2014 року. 
		Доказамиє будь-які дані, на підставіяких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електроннимидоказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
		В пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді прав у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази.
		Постановою відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області № 1207/11897/11897.1 від 26 листопада 2014 року на підставі повторного перегляду за висновком МСЕК 13 листопада 2014 року серії 10 АА № 099511, продовжено потерпілому ОСОБА_3 , номер справи 11897, номер випадку НОМЕР_1 , раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5268,15 грн, виплату проводити з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2016 року включно. До постанови доданий розрахунок для продовження суми щомісячної страїової виплати ОСОБА_3 . 
		Враховуючи, що постанова відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодон Луганської області № 1207/11897/11897.1 від 26 листопада 2014 року винесена до дати обов`язкового переміщення бюджетних підприємствзтимчасовоокупованої території та припинення відділенням роботи, містить підписи начальника відділення виконавчої дирекції Фонду Делас Н.М. та головного спеціаліста відділу відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_6 та засвідчена печаткою відділення, то колегія суддів вважає, що постанова відділенням виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодон Луганськоїобласті №1207/11897/11897.1від 26листопада 2014року тарозрахунок дляпродовження сумищомісячної страховоївиплати ОСОБА_3  прийняті повноважним органом та є належним та допустимимдоказом.
		Обставини прийняття відділенням постанови № 1207/11897/11897.1 від 26 листопада 2014 року підтверджуються заявою ОСОБА_4 , яка нотаріально засвідчена та в заяві зазначено, що свідок обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. 
		В заяві свідка зазначено про неможливість ОСОБА_4 за станом здоров`я приймати участь у судовому засіданні.
		Враховуючи зазначені обставини колегія суддів, приймає письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , які нотаріально засвідчені, як письмовий доказ.
		Зазначені вищеобставини свідчатьпро те,що потерпілому ОСОБА_3  страхові виплати призначалися відділенням виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодон Луганськоїобласті протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, тобто на строк з 14 листопада 2012 року до 01 грудня 2014 року та були продовжені 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2016 року включно за його зверненням.
		Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області було нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 26340,75 грн, остання виплата потерпілому перерахована за червень 2014 року у розмірі 5268,15 грн, що підтверджується довідкою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області № 1099/10-1 від 19 березня 2020 року.
		Отже, потерпілій ОСОБА_3 страхові виплати не отримував з липня 2014 року у зв`язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі в м. Сорокіно (Краснодоні) Луганської області, антитерористичної операції.
		Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
		Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першоїстатті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
		Статтею 40 вказаного Закону(в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
		Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. 
		Як відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, так і Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанова про припинення виплат потерпілому ОСОБА_3  у період з 01 грудня 2014 року по день його смерті не приймалась.
		Відповідно до витягу з бази даних «Реєстр потерпілих» ЦІАСФ ОСОБА_3 було нараховано страхові виплати за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 26340,75 грн та знято з обліку 30 жовтня 2016 року у зв`язку зі смертю.
		Враховуючи викладені обставини, колегія судді вважає, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_3 по 30 листопада 2016 року включно,
		постанова про припинення цих виплат Фондом не виносилась, тому неотримані суми страхових виплат, які належали померлому входять до складу спадщини, право на які мають позивачі. 
		Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
		Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.
		Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першоїстатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
		Водночас частиною першоюстатті 3 вказаного Законувстановлено, що громадянин України за обставин, визначених устатті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
		До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
		Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
		Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не єзаконом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.
		Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і вЗаконі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
		Устатті 2 цього Законупередбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
		Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу,законне передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.
		Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннямиЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(з 01 січня 2015 року в редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
		Враховуючи зазначені вище положення законів колегія суддів вважає, оскільки потерпілому страхові виплати були призначені по 30 листопада 2016 року включно, то останній мав право на нарахуваннята виплатустрахових виплатне залежновід зверненнядо робочихгруп Фондуна підконтрольнійУкраїні території,та йогопроживання наокупованій території. ОСОБА_3  за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивачі як спадкоємець відповідно до положеньстатті 1227 ЦК Українимають право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року в сумі у розмірі 73754,10 грн кожен, виходячи із наступного розрахунку: загальна сума 147508,20 грн = 5268,15 грн (щомісячна страхова виплата) х 28 місяців.
		Щодо вимоги про визнання права власності та стягнення коштів з урахуванням коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці» в сумі 111313,59 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Статтею 1227ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець не забороняєспадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат.
		Згідно частинисьомої статті47Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34Закону України "Про оплату праці".
		Відповідно до статті 34 Закону України компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		   Статтею 2 Закону України «Прокомпенсацію громадянам втрати частинидоходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року із змінами, передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. 
		Аналіз статті 1227 ЦК України та положень Закону України Прокомпенсацію громадянам втрати частинидоходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» свідчить, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не входить до складу спадщини. 
		Крім того, слід зауважити, що в уточненій позовній заяві позивачі наводять свій розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків страхової виплати.
		Зазначені обставини свідчать про те, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати не була нарахована відповідачем ОСОБА_3  за його життя, тому апеляційний суд вважає, що вимоги позивачів про визнання права власності та стягнення коштів з урахуванням коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» в сумі 111313,59 грн не підлягають задоволенню, оскільки таке право потерпілій ОСОБА_3 за життя не набув.
		Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині про визнання права власності та стягнення коштів з урахуванням коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці» в сумі 111313,59 грн, неправильно застосував до вказаних правовідносин положення статті 1227 ЦК України та статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Тому, з урахуванням нововиявлених обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів задовольнити частково. У задоволенні позовних вимог позивачів до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності та стягнення коштів з урахуванням коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці» в сумі 111313,59 грн відмовити.
		Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		   Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визначити порядок виконання постанови про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 73754,10 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року, шляхом перерахування на картковий рахунок.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2300 грн, що підтверджується квитанціями (а.с. 1,165). За подання заяви про перегляд постанови за нововивченими обставинами сплачено судовий збір в сумі 3900 грн. 
		Згідно платіжного доручення № 142 від 21 січня 2021 року відповідачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3882,33 грн.
		Оскільки позовнівимоги позивачів підлягають задоволенню частково, та враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1853,73 грн.
		Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384, 423-429 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
		п о с т а н о в и в:
		Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 22 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
		Постанову Луганського апеляційногосуду від22березня 2021року скасувати за нововиявленими обставинами.
		Апеляційну скаргу Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській області задовольнити частково. 
		Рішення СтаробільськогорайонногосудуЛуганськоїобластівід 10 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 у розмірі 73754,10 грн за кожним за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, код ЄДРПОУ 41313100, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 73754,10 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року, шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ), за № НОМЕР_4 у Філії-Луганського обласного управління АТ Ощадбанку, МФО 304665. 
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 73754,10 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності та стягнення коштів з урахуванням коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці» в сумі 111313,59 грн відмовити.
		Стягнути з Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1853,73 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 14 червня 2021 року.
		 
		   Судді                                        В.А. Коновалова
		 
		О.Ю. Карташов 
		 
		В.М. Луганська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...