Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22 Ц-433/2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2010.
Дата набрання законної сили: 17.02.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 22 Ц - 433/ 2010р.                     Суддя I- ї інстанції: Висоцька Г.А. 
		Категорі - 53                                Суддя доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І 
		                                    
		                            Р І  Ш  Е  Н Н Я 
		                          Іменем  України    
		 
		2010 року, лютого місяця, 17 дня,    Колегія суддів судової палаты в цивільних справах апеляційного суду  Миколаївської області в складі: 
		   головуючого:         Галущенка О.І. 
		   суддів:              Кутової Т.З. 
		                           Шолох З.Л. 
		          при секретарі:     Поліщук Ю.В. 
		         за участю:   
		         позивачки -         ОСОБА_3 
		          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у  м. Миколаєві  цивільну справу за 
		                           апеляційною скаргою 
		 ОСОБА_3 на  рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.12.2009 р., постановлене за 
		                позвом 
		    ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської Ради про зобовязання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		                      встановила: 
		    17.10.2009 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської Ради про зобовязання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.    Позивачка зазначала, що 08.09.2009 р. їй необгрунтовано відмовлено в прийнятті на посаду 0,5 ставки практичного психолога відділення соціальної реабілітації дітей інвалідів відділу соціальної допомоги Управління з мотивів недостатнього рівня професійної освіти та поганим станом здоровя. 
		   Посилаючись на ці обставини, позивачка просила в судовому порядку зобовязати відповідача укласти з нею трудову угоду про прийняття на зазначену посаду та стягнути середній заробіток за час вимущеного прогулу.  
		     Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.12.2009 р. постановлено про відмову в задоволенні позову. 
		   В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, вважаючи, що суд допустився помилки в застосуванні норм матеріального права та при оцінці наданих доказів.  
		   Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		   Вирішуючи спір суд виходив з того, що роботодавець обґрунтовано відмовив позивачці в укладенні трудового договору, оскільки відповідно до вимог трудового законодавства не вправі був відмовити в прийнятті на спірну посаду молодого спеціаліста, який не може на рівних конкурувати на ринку праці. 
		   Але з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам закону. 
		   Трудовим законодавством не встановлено обмежень стосовно кількості трудових договорів за якими працівник може виконувати трудові обовязки на одному чи декількох підприємствах. 
		   Так, відповідно до ч.2 ст. 21 КЗпП України та згідно з п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 р. «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (в ред..постанови №1033 від 31.08.1996 р., далі- Про сумісництво) робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної роботи, іншу роботу на умовах трудового договору на тому ж або іншому підприємстві у вільний від основної роботи час. 
		   Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та не більше половини місячної норми робочого часу. 
		   За таких обставин гарантії, які передбачені ст..22 КЗпП, щодо заборони у необґрунтованому прийнятті на роботу, розповсюджуються і на випадки, коли мова йде про заміщення посади на умовах сумісництва. 
		   Виключенням з цього правила можуть бути обмеження, які повязані з вимогами закону щодо віку, рівня освіти, стану здоровя працівника. 
		   З матеріалів справи вбачається, що позивачка погодилася працювати на посаді вчителя  реабілітолога після зміни істотних умов праці, які полягають у зменшенні розміру оплати праці та неповного робочого часу і висловила бажання зайняти вакантну посаду практичного психолога з такими ж умовами праці та режимом робочого часу, подавши з цього приводу, завчасно відповідну заяву. 
		   Відмовляючи в укладенні трудового договору роботодавець послався на незадовільний стан здоровя працівника, відсутність досвіду роботи та недостатній рівень професійної освіти. 
		   В той же час, з наданих особистих документів позивачки вбачається, що вона має вищу освіту за фахом педагогіка та психологія, тривалий педагогічний стаж практичної роботи. 
		   Що стосується стану здоровя, то вона є інвалідом третьої групи, а рекомендовані обмеження полягають у скороченні робочого часу на три години. 
		   Суд не звернув уваги на ці обставин справи та не дав належної юридичної оцінки доказам, які свідчать про відповідність фахового рівня позивачки посаді, яку вона бажає обіймати та відсутність законних обмежень для укладення трудового договору. 
		   Встановлене, згідно з приписами ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення та ухвалення нового. 
		   Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів виходить з таких встановлених фактів та вимог закону. 
		   Позивачка працює у відповідача на посаді вчителя  реабілітолога з 0.5 ставки посадового оклалута в режимі неповного робочого часу. 
		   Вона завчасно, тобто до подачі заяви іншим працівником, подала заяву про  зайняття вакантної посади практичного психолога з такими ж умовами праці та режимом робочого часу. 
		   Виконання трудових договорів на обох посадах не виходить за межі обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про сумісництво». 
		   Для заміщення цієї посади позивачка має відповідний рівень професійної освіти, а стан її здоровя не перешкоджає виконувати трудові обовязки на обох посадах, оскільки висновок про її стан здоровя (а.с.-14) встановлює такі обмеження для роботи, які не перевищують загальної норми робочого часу, передбаченої штатним розписом та наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 44 від 12.02.2007 р..( а.с.- 5, 31-34, 46) 
		   До того ж, відповідач не надав суду доказів того, що для заміщення спірної посади встановлені спеціальні обмеження щодо стану здоровя, або рівня освіти. 
		   Встановлене свідчить про необґрунтованність відмови позивачці в укладенні трудового договору про роботу на посаді практичного психолога та необхідність поновлення її трудових прав шляхом покладення зобовязання на роботодавця укласти трудовий договір з позивачкою про роботу на посаді практичного психолога відповідно до положень штатного розпису. 
		   Суд першої інстанції погодився з мотивами роботодавця щодо відмови в укладенні трудового договору з позивачкою, які полягають в перевагах, щодо заміщення спірної посади молодим спеціалістом ОСОБА_4 
		   Але такі висновки колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки вільна посада за обставин, які встановлені судом, мала бути заміщена молодим спеціалістом лише за умови, що вона, відповідно до приписів п.з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., була раніше заявлена Управлінням праці та соціального захисту населення. 
		   В даному випадку, позивачка подала заяву значно раніше ОСОБА_4.і питання про прийняття на посаду позивачки мало вирішуватися без врахування такої конкуренції. 
		   До того ж, у попередніх листах про відмову в укладенні трудового договору з позивачкою відповідач не посилався на певні квоти, які встановлені для зайняття посад в Управлінні інвалідами чи молодими спеціалістами і таких доказів суду не надав. 
		   Що стосується вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то підстав для цього колегія суддів не вбачає, оскільки законом виплата такої компенсації повязується з відмовою в укладенні трудового договору на загальних підставах, тобто коли особа незаконно позбавляється права на отримання доходу за рахунок працевлаштування і не стосується випадків відмови в укладенні трудового договору  на умовах сумісництва, оскільки при цьому особа не позбавляється доходу за своїм основним місцем працевлаштування. 
		   Керуючись ст..ст.. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія 
		                вирішила: 
		   Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   задовольнити частково. 
		   Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.09.2003 р.- скасувати та постановити нове рішення. 
		   Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		   Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської Ради укласти з ОСОБА_3 трудовий договір про роботу на посаді практичного психолога на умовах сумісництва відповідно до штатного розпису з дня набрання рішенням законної сили. 
		   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відмовити. 
		   Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської Ради на користь держави судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.00 коп. та 8 грн. 50 коп. судового збору. 
		   Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку на протязі двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.    
		Головуючий:                                                 О.І. Галущенко 
		Судді:                                                           Т.З. Кутова 
		                                                          З.Л. Шолох

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...