Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1198/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання ринків фінансових послуг, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2021. Зареєстровано: 17.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/30144/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 826/1198/18
		адміністративне провадження № К/9901/30144/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стеценка С.Г.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/1198/18
		за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)»
		до    Національного банку України
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою    Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року (колегія у складі: головуючий суддя: Арсірій Р. О., судді: Кузьменко В. А., Огурцов О. П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Лічевецького І. О., суддів: Кузьменка В. В., Мельничука В. П.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.    У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» (далі - ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, в якому просило:   
		- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 20 липня 2017 року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» на момент його прийняття;
		- визнати протиправними дії Національного банку України щодо виключення ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;
		- зобов`язати Національний банк України включити ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» в реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;
		- визнати протиправними дії Національного банку України щодо анулювання свідоцтва № 0000018 про включення ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» до реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;
		- зобов`язати Національний банк України поновити та повернути свідоцтво №    0000018 про включення ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» до реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків.          
		2.    В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що Національний банк України безпідставно розцінив звіт з надання обмеженої впевненості, як звіт за результатами аудиту, оскільки ці звіти складені з різною метою та відрізняються один від одного за обсягом та методами дослідження. Таке порівняння, на думку позивача, неправомірне, оскільки вказані звіти складені з різною метою, є абсолютно різними за обсягом та методами дослідження. Крім того, оцінюючи звіт з надання обмеженої впевненості, Національний банк України застосував законодавство, що не діяло станом на граничну дату проведених досліджень.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3.  Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 20 липня 2017 року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» з моменту його прийняття. Визнано  протиправними дії Національного банку України щодо виключення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо анулювання свідоцтва № 0000018 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» до реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишено без змін.
		5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно та в порушення вимог чинного законодавства  прийнято рішення від 20 липня 2017 року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 31 жовтня 2019 року Національний банк України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить  скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що відповідно до договору про надання аудиторських послуг ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» взяло на себе зобов`язання провести щорічний аудит АТ КБ «ПриватБанк». У тому числі і щодо достатності резервів та капіталу банку. Отже, кінцевим результатом роботи ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» під час проведення обов`язкового річного аудиту АТ КБ «Приватбанк»  є виключно аудиторський висновок, тобто документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувача щодо іншої інформації згідно концептуальних основ, які бралися за основу при її складані. Національний банк України, як один із двох користувачів інформації (інший - АТ КБ «Приватбанк»), достовірність якої була підтверджена у незалежному звіті з надання обмеженої впевненості від 22 серпня 2016 року, мав усі обґрунтовані підстави вважати, що саме цим єдиним документом аудитор виконав обов`язок, оскільки саме цей документ містив інформацію, яку вимагалось підтвердити у відповідності до вимог нормативно-правових актів. Тобто, звіт з надання обмеженої впевненості складено відповідно до статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, протоколом загальних зборів акціонерів АТ КБ «Приватбанк» від 26 серпня 2016 року № 40, з якого вбачається, що акціонери затвердили всі аудиторські звіти за 2015 рік, які були складені позивачем, у тому числі і незалежний звіт з надання обмеженої впевненості, підтверджується факт того, що останній є виключно аудиторським звітом.
		Також, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Міжнародного стандарту завдань з надання впевненості 3000 завдання з надання впевненості може бути частиною більшого завдання.
		У звіті з надання обмеженої впевненості розкрито вимоги Положення про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, у тому числі і питання перевірки формування резерву та капіталу банку, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що він містить лише оцінку процесів та процедур і в ньому відсутнє чисельне підтвердження значення капіталу банку.
		При цьому, в більшості випадків позивач невірно оцінював кредитний ризик через неправильне визначення банком стану обслуговування боргу без врахування фактів повторної пролонгації/реструктуризації боргу, що було встановлено під час інспектування, яким встановлено 21 причину для збільшення розміру кредитного ризику.
		Крім того, при перевірці кредитного ризику за кредитами юридичним особам аудитор не встановив порушення критеріїв прийнятності застави згідно вимог Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, що призвело до суттєвого заниження розміру оціненого кредитного ризику та завищення розміру регулятивного капіталу банку.
		Національний банк України акцентує увагу на тому, що перелічені у звіті про інспектування пункти Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями були чинними як на 31 грудня 2015 року (дата проведення аудиту), так і на 01 січня 2016 року (дата, станом на яку проводилась інспекційна перевірка), що на його думку вказує на невірність висновків суду першої інстанції щодо застосування відповідачем правових актів в ретроспективному порядку.
		Судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, а саме п. 1.2 Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 30 жовтня 2014 року № 320/9, оскільки таким положенням передбачено методику проведення перевірки уповноваженими контролерами, реєстр яких веде Аудиторська палата України, суб`єктів аудиторської діяльності, що не є предметом спору та дослідження у цій справі.
		Крім того, судами не взято до уваги, що щє однією із підстав для виключення  ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру є те, що аудитор не відобразив у звіті наявність прогалин в системі управління ризиками банку, що призвело, зокрема, до суттєвого заниження ризику концентрацій. При цьому, як прослідковується із робочих документів, аудитор чітко ідентифікував високі концентрації, проте не відобразив інформацію про це порушення у звіті. Таким чином у документації «Незалежний звіт» аудитором підтверджено інформацію щодо фінансово-господарської діяльності банку, яка є недостовірною.
		Також, на переконання скаржника, суд дійшов помилкового висновку про те, що Національний банк України повинен був звернутись до Аудиторської палати України із пропозицією застосувати до Товариства стягнення відповідно до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», оскільки Положенням про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності такий обов`язок покладено на банківську установу, яка замовила проведення щорічного аудиту. Крім того, дії чи бездіяльність Національного банку України з цього питання не є предметом спору у справі.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8.    Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31    жовтня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Ханової Р. Ф., суддів Васильєвої І. А., Пасічник С. С.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року задоволено заяви суддів Ханової Р. Ф., Васильєвої І. А., Пасічник С. С. про самовідвід. 
		10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року.
		12. Ухвалою Верховного Суду 15 червня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду, враховуючи приписи п. 3 ч. 1    ст. 345 КАС України    постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16 червня 2021 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27 жовтня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» укладено договір про надання аудиторських послуг, за умовами якого позивач зобов`язався надати наступні послуги:
		- п. 1.1.1 аудит консолідованої фінансової звітності Замовника станом на та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності;
		- п. 1.1.2 аудит окремої фінансової звітності Замовника станом на та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності;
		- п. 1.1.3 перевірку додаткової інформації Замовника, переліченої у пункті 3.3 Постанови Правління НБУ від 09 вересня 2003 року № 389 зі змінами та доповненнями, станом на та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року, а саме: 
		дотримання Замовником вимог «Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ», затверджених Постановою НБУ від 19 березня 2003 року № 124, із змінами та доповненнями («Правила організації статистичної звітності») під час складання статистичної звітності про структуру активів та пасивів за строками, що складається Замовником для подання до НБУ, станом на 31 грудня 2015 року; 
		відповідності системи управління ризиками та процедур управління активами та пасивами Замовника вимогам ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» затверджених Постановою Правління НБУ № 361 від 02 серпня 2004 року із змінами та доповненнями, в мірі наскільки ці процедури та системи мають відношення до підготовки річної фінансової звітності; 
		відповідності процесу формування резервів Замовника станом на 31 грудня 2015    року, визначених на підставі аналізу якості активів банку, а також операцій з інсайдерами/пов`язаними особами вимогам «Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями», затвердженого Постановою № 23, із змінами та доповненнями; 
		відповідності процедур бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту Замовника вимогам інструкцій НБУ з бухгалтерського обліку, ст.    45 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 20 березня 1998 року № 114, із змінами та доповненнями, в тій мірі, наскільки ці процедури та контролі мають відношення до підготовки річної фінансової звітності;
		відповідності капіталу Замовника станом на 31 грудня 2015 року вимогам «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» затвердженої Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368, із змінами та доповненнями.
		14. Пунктами 1.4, 1.5 Договору про надання аудиторських послуг від 27 жовтня 2015    року сторони за ним передбачили, що послуги зазначені у підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 будуть надані шляхом здійснення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту та відповідно до своєї власної практики, а послуги зазначені у підпункті 1.1.3 - шляхом здійснення перевірки відповідно до Міжнародного стандарту завдань з надання впевненості (МСЗНВ) 3000 «Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядовою перевіркою історичної фінансової інформації».
		15. За змістом пункту 6.1 вказаного договору після закінчення надання послуг позивач повинен надати ПАТ КБ «ПриватБанк» звіти, які включатимуть:
		- стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.1 - аудиторський звіт щодо консолідованої фінансової звітності Замовника станом на та на рік до 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності;
		- стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.2 - аудиторський звіт щодо окремої фінансової звітності Замовника станом на та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності;
		- стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.3 - незалежний звіт з надання обмеженої впевненості українською мовою, щодо додаткової інформації, переліченої у пункті 3.3 Постанови Правління НБУ № 389 зі змінами та доповненнями.
		16. 20 липня 2017 року Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 462-рш «Про виключення товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків».
		17. Вказаним рішенням, на підставі ст. 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 7, 15, 55 Закону України «Про Національний банк України», підпункту «а» пункту 6.4 розділу VI Положення про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2011 року №    410, анульовано Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків № 0000018, видане ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» на підставі рішення Комітету від 17 вересня 2012 року № 39 та виключено позивача з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків.
		18. Оскаржуване рішення вмотивоване тим, що відповідно до вимог Положення про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 вересня 2003 року № 389, звіт аудитора, який подається банком до Національного банку України, крім іншого, має містити висновок аудиторської фірми (немодифіковану або модифіковану думку - умовно-позитивну думку, негативну думку, відмову від висловлення думки) про відповідність річної фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) дійсному фінансовому стану банку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, а також іншу інформацію (оцінку), яка має бути викладена в окремому розділі звіту аудитора одразу за параграфом про аудиторську думку, стосовно, зокрема, достатності резервів та капіталу банку, яка повинна визначатися на підставі аналізу якості активів банку, а також операцій з інсайдерами/пов`язаними особами відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі з питань регулювання діяльності банків та оцінки ризиків щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями.
		Нормативно-правовими актами Національного банку України з питань визначення достатності резервів та капіталу банків, регулювання діяльності банків та оцінки ризиків щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями станом на відповідну дату були, зокрема, Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України № 368 від 28    серпня 2001 р., та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 25    січня 2012 року № 23.
		Національний банк України 02 вересня 2016 року отримав лист ПАТ КБ «ПриватБанк» від 02 вересня 2016 року № Е.15.0.0.0/4-154893, який містив, зокрема, незалежний звіт з надання обмеженої впевненості щодо додаткової інформації, зазначеної у пункті 3.3 Постанови № 389, підписаний аудитором Оленою Волковою 22 серпня 2016    року, у якому аудиторська фірма зазначає таке:
		«за винятком невідповідностей, зазначених у розділі Підстави для надання висновки із зауваженнями вище, за результатами проведених процедур нашу увагу не привернув жодний аспект, який би надав би нам підстави вважати, що процес оцінки кредитного ризику станом на 01 січня 2016 року, не відповідає, в усіх суттєвих аспектах, внутрішнім положенням Банку та вимогам Положення № 23.»
		«За результатами проведених процедур нашу увагу не привернув жодний аспект, який надав би нам підстави вважати, шо розмір капітану Банку за даними Звіту про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції (форми №    611 згідно з Правилами організації статистичної звітності що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України № 124 від 19 березня 2003 року зі змінами) станом на кінець дня 31    грудня 2015 року не відповідає, в усіх суттєвих аспектах, вимогах Інструкції № 368. Слід зазначити, шо врахування суми відхилень, зазначених у підрозділі «Підстави для надання висновку із зауваженнями» розділу 111 цього звіту, призведе до відповідного зменшення регулятивного капіталу».
		Водночас, у звіті про інспектування ПАТ КБ «ПриватБанк» за період діяльності з 01    травня 2014 року по 01 січня 2016 року встановлено, що:
		«неадекватна оцінка ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного ризику призвела до втрати економічної вартості капіталу, який за результатами інспектування набуває від`ємного значення - «-» 36 563 746, 3 тис. грн. станом на 01 січня 2016 р.;
		зменшення розміру регулятивного капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» на величину непокритого кредитного ризику, визначену інспектуванням (51 212 858, 0 тис. грн.) та зменшення додаткового капіталу, у зв`язку із розміру до рівня нижче нормативного (120 000,0 тис. грн.) й порушення економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н9, Л13-1, Л13-2».
		Таким чином, Національний банк України виявив факти недостовірності інформації щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк», достовірність якої було підтверджено ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» у «Незалежному звіті з надання обмеженої впевненості», зокрема, щодо формування резервів та оцінки кредитного ризику станом на 01 січня 2016 року, та відповідності капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31 грудня 2015 року вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
		19. Вважаючи таке рішення та дії відповідача протиправними та необґрунтованими, ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» звернулось до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених   ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		21. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. У період виникнення спірних правовідносин вимоги щодо порядку подання банками до Національного банку України аудиторських висновків (звітів) аудиторських фірм та інших документів за результатами щорічної аудиторської перевірки фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності банків, що подається до Національного банку були встановлені Положенням про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 09 вересня 2003 року № 389 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 21 вересня 2011 року № 341) (далі - Положення № 389).
		23. Згідно зі п. 2.1 Положення  389 річна   фінансова   звітність  (консолідована  фінансова звітність), що подається банком до Національного банку та підлягає оприлюдненню,  має  бути  перевірена  аудиторською  фірмою з метою висловлення  нею  думки  про  те,  що  фінансова  звітність  банку відображає   (або  не  відображає)  достовірно,  в  усіх  суттєвих аспектах його фінансовий стан або надає (не надає)  достовірну  та справедливу  інформацію  про  фінансовий  стан банку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Згідно з  положеннями  національних  стандартів  аудиту,  які затверджуються  Аудиторською   палатою   України   відповідно   до законодавства  про  аудиторську  діяльність  (далі  -  Стандарти), аудиторська фірма може  відмовитися  від  висловлення  думки  щодо фінансової звітності.
		24. За приписами п. 2.4 Положення № 389 перед проведенням аудиту банк має укласти з аудиторською фірмою  договір  про  проведення  обов`язкового  аудиту,  у  якому передбачаються предмет і термін  перевірки,  її  обсяг,  розмір  і умови  оплати  послуг,  відповідальність  сторін,  кінцевий  строк отримання банком звіту аудитора  (далі  -  договір).  Договір  має відповідати  вимогам  законодавства  України,  у  тому числі цього Положення, та Стандартів.
		До часу   укладення  договору  банк  зобов`язаний  перевірити наявність в аудиторської фірми, яка проводитиме аудит банку, права на здійснення такого аудиту.
		Банк зобов`язаний  подати  до  Національного   банку   до   1 листопада поточного року,  за який здійснюється аудит,  засвідчену відбитком печатки банку копію договору,  укладеного з аудиторською фірмою,  що внесена до Реєстру аудиторських фірм,  які мають право на  проведення  аудиторських  перевірок  банків  (далі  -   Реєстр аудиторських   фірм),   складеного   українською  мовою,  а  також інформацію про дотримання ним вимог,  викладених у пункті 2.6 цієї глави.
		25. Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3 Положення № 389 банк зобов`язаний подавати щорічно не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, до Національного банку звіт аудитора, у  тому  числі  про  перевірку  річної  консолідованої  фінансової звітності. 
		Банк подає разом  зі  звітом  аудитора  виписку  з  протоколу загальних  зборів  учасників  банку,  на яких було розглянуто звіт аудитора та затверджено заходи за результатами його розгляду. 
		Якщо учасником  банку  є одна особа,  то банк подає виписку з рішення  одноосібного  учасника  про  розгляд  звіту  аудитора  та затвердження заходів за результатами його розгляду.
		Разом зі звітом аудитора  банк  подає  річну  фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність),  яку складає згідно з  вимогами  нормативно-правових  актів  Національного  банку,  що встановлюють  порядок  її складання. 
		Звіт  аудитора, який подається банком до Національного банку, крім іншого, має містити: висновок аудиторської фірми (немодифіковану або  модифіковану думку  -  умовно-позитивну  думку,  негативну  думку,  відмову від висловлення думки) про відповідність річної  фінансової  звітності (консолідованої  фінансової  звітності) дійсному фінансовому стану банку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, а також іншу інформацію (оцінку),  яка має бути викладена в окремому розділі звіту аудитора одразу за параграфом про аудиторську думку, стосовно:
		відповідності (достовірності відображення) розподілу активів і пасивів банку за строками  до  погашення  у  формі  статистичної звітності  про  структуру  активів  та  пасивів  за  строками,  що складається банком для подання до Національного банку,  станом  на 1  січня року, наступного за звітним; 
		якості управління активами та пасивами банку;
		достатності резервів   та   капіталу   банку,   яка   повинна визначатися  на  підставі  аналізу  якості активів банку,  а також операцій з інсайдерами/пов`язаними  особами  відповідно  до  вимог нормативно-правових  актів  Національного  банку,  у  тому числі з питань  регулювання  діяльності  банків  та  оцінки  ризиків  щодо формування  та  використання  резервів  для відшкодування можливих втрат  за активними банківськими операціями; 
		адекватності системи управління ризиками банку;
		адекватності бухгалтерського  обліку,  процедур  внутрішнього аудиту та заходів контролю банку. 
		У звіті  аудитора  аудиторською  фірмою  може бути висловлена думка щодо інших аспектів діяльності  банку  відповідно  до  вимог законів   України,   Стандартів   та   нормативно-правових   актів Національного банку.
		У разі висловлення аудиторською фірмою модифікованої думки до звіту аудитора   безпосередньо   перед   параграфом,   в   якому висловлюється  думка,  має  бути  включено  параграф  з  описанням питання,  що  призвело  до  модифікації,   та   надано   кількісне визначення  фінансового  впливу  викривлення  на  річну  фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність).
		26. Порядок уключення Національним банком аудиторських фірм до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, порядок його ведення та виключення з нього аудиторських фірм установлено Положенням про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, зареєстрованим постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2011 року № 410 ( далі - Положення № 410).
		27. За приписами п. 1.1 Положення № 410 реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр), - сукупність інформації про аудиторські фірми, які мають право на проведення аудиторських перевірок (аудиту) банків, що ведеться Національним банком за встановленою в цьому Положенні формою.
		Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Свідоцтво), - документ установленого цим Положенням зразка (додаток 3), що видається Національним банком на підтвердження факту включення аудиторської фірми до Реєстру.
		28. Згідно зі п. 1.4 Положення № 410 Аудиторська фірма має право проводити аудиторську перевірку (аудит) банку та надавати аудиторський висновок (звіт) за результатами аудиторської перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності банку (далі - звіт аудитора) виключно протягом строку дії Свідоцтва. Строк дії Свідоцтва, що видається Національним банком, не може перевищувати п`яти років.
		29. Порядок виключення аудиторської фірми з Реєстру регламентовано Розділом VI Положення № 410.
		30. Відповідно до підп. «а» п. 6.4 Положення № 410 Національний банк приймає рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру у разі виявлення Національним банком фактів недостовірності річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності банку, достовірність якої було підтверджено аудиторською фірмою у звіті аудитора.
		31. Отже, рішення про виключення аудиторської фірми Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків може бути прийнято Національним банком України у разі виявлення останнім недостовірності звітності, достовірність якої підтверджено у звіті аудитора.
		32. Положеннями ст. 7 Закону України від 22 квітня 1993 року № 3125-XII «Про аудиторську діяльність» (далі - Закон № 3125-XII) аудиторський висновок - документ,  що складений відповідно до стандартів  аудиту  та передбачає надання впевненості користувачам щодо  відповідності  фінансової  звітності  або  іншої  інформації концептуальним  основам,  які  використовувалися при її складанні. Концептуальними   основами   можуть   бути закони    та    інші нормативно-правові    акти    України,    положення    (стандарти) бухгалтерського обліку,  внутрішні вимоги та  положення  суб`єктів господарювання, інші джерела.
		Аудиторські послуги  у вигляді консультацій можуть надаватись усно  або  письмово  з  оформленням  довідки  та  інших  офіційних документів.  Аудиторські  послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. 
		Результати надання  інших  аудиторських  послуг  оформляються відповідно до стандартів аудиту.
		33. За приписами ч. 7 ст. 3 Закону № 3125-XII перелік послуг,  які  можуть  надавати  аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України  відповідно  до стандартів аудиту.
		34. Відповідно до п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 додатку до Переліку послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 22 грудня 2011 року № 244/14 аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги щодо: аудиту історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; огляду історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; виконання завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації.
		35. Пунктом 2.3 Положення № 389 установлено, що аудиторський   висновок   (звіт)   та інші   документи аудиторської   фірми   щодо  підтвердження  (або  непідтвердження) достовірності,  повноти  та  відповідності  законодавству  України річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності банку,  мають бути складені згідно  з  вимогами  цього  Положення, Стандартів  та  оформлені  у  вигляді «Звіту незалежного аудитора».
		36. Положеннями статті 70 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк зобов`язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики.
		Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр аудиторських фірм), що ведеться Національним банком України.
		Порядок ведення та включення до Реєстру аудиторських фірм визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Реєстр аудиторських фірм підлягає щорічному опублікуванню на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України.
		Банк та аудиторська фірма зобов`язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.
		Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Банк має право укладати договори на проведення аудиторських перевірок річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності з тією самою аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.
		Банк зобов`язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський висновок та інші документи за результатами аудиту.
		Аудиторська фірма зобов`язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку.
		Керівники банку зобов`язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.
		Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов`язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.
		37. Відповідно до п. 3.1 Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 30    жовтня 2014 року № 320/9 предметом перевірки відповідно до цього Положення є система контролю якості, впроваджена суб`єктом аудиторської діяльності, в тому числі за елементом «Виконання завдання» щодо окремих завершених на перше число місяця, в якому проводиться перевірка, завдань з аудиту, огляду, іншого надання впевненості.
		38. За змістом Додатку 3 до вказаного Положення перевірці підлягають, як обов`язковий аудит фінансової звітності, так і завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації.
		39. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги як щодо аудиту, так і виконувати завдання з надання впевненості.
		40. Пункт 2 Міжнародного стандарту завдань з надання впевненості 3000 визначає, що метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним за обставин завдання, проте вищим, ніж у завданні з надання достатньої впевненості, як основи для негативної форми надання висновку фахівця-практика.
		41. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, п. 6.1.3 договору про надання аудиторських послуг від 27 жовтня 2015 року передбачено, що на виконання вимог п. 1.1.3 вказаного договору (перевірка додаткової інформації замовника, переліченої у п. 3.3 постанови Правління Національного банку України від 09 вересня 2003 року № 389) виконавець (позивач) надасть незалежний звіт з надання обмеженої впевненості українською мовою щодо додаткової інформації переліченої у постанові Правління Національного банку України від 09 вересня 2003 року № 389.
		42. На виконання умов цього договору про надання аудиторських послуг ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» виконало та передало АТ КБ «ПриватБанк», зокрема визначених у п.1.1.1, послуги щодо аудиту консолідованої фінансової звітності, підготовленої відповідно до Міжнародним стандартам Фінансової звітності, станом на та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року. Вказані послуги оформлені незалежним аудитором 30 червня 2016 року.
		43. Також, відповідно до п.1.1.2 договору про надання аудиторських послуг від 27    жовтня 2015 року, позивач надав АТ КБ «Приватбанк» послуги щодо аудиту окремої фінансової звітності, підготовленої відповідно до Міжнародним стандартам Фінансової звітності, станом та за рік, що закінчується 31 грудня 2015 року. Аудит окремої фінансової звітності був оформлений у звіті незалежного аудитора від 22    липня 2016 року.
		44. Вказані звіти від 30 червня 2016 року та від 22 липня 2016 року, опубліковані на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк», та є аудиторськими висновками (звітами) аудиторської фірми відповідно до п. 3.3 Положення № 389.
		45. В обох звітах, які згідно п. 3 Положення № 389 є аудиторськими висновками, зазначено, що «за винятком можливого впливу питання, описаного у параграфі Підстава для висловлення умовно-позитивної думки «подана нижче консолідована фінансова звітність достовірно відображає , в усіх суттєвих аспектах, фінансовий стан Групи станом на 31 грудня 2015 року та її фінансові результати і рух грошових коштів за 2015 фінансовий рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності».
		46. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріали справи не містять доказів заперечення Національного банку України щодо звіту незалежного аудитора від 30 червня 2016 року та звіту незалежного аудитора від 22 червня 2016    року.
		47. На виконання вимог п. 6.1.3 договору про надання аудиторських послуг від 27    жовтня 2015 року ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» виконало та передало АТ КБ «ПриватБанк» звіт з надання обмеженої впевненості.
		48. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується змістом звіту з надання обмеженої впевненості, у розділі «Відповідальність аудиторів» звіту з надання обмеженої впевненості зазначено: «Ми провели нашу роботу відповідно до вимог законодавства Міжнародного стандарту з надання впевненості 3000 «Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядовою перевіркою історичної фінансової інформації». Цей стандарт вимагає від нас дотримання вимог етики, а також планування і виконання завдання з метою отримання обмеженої впевненості, щодо відповідності предмету перевірки, в усіх суттєвих аспектах критеріям, які зазначені вище.».
		49. Також, у абзаці 2 розділу «Короткий опис виконаних процедур» вказаного звіту зазначено, що «процедури збору доказів, що застосовуються під час виконання завдань з надання обмеженої впевненості, є більш обмеженими, ніж у разі завдання з надання достатньої впевненості, а отже отримується менша впевненість, ніж у завданні з надання достатньої впевненості».
		У розділі «Система управління ризиками та процедури управління активами та пасивами Банку» зазначено, що «за результатами проведених процедур нашу увагу не привернув жодний аспект, який надав би на підстави вважати, що система управління ризиками та процедури управління активами та пасивами Банку, які діяли станом на 31 грудня 2015 року, не відповідають, в усіх суттєвих аспектах, вимогам статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та «Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 02 серпня 2004 року № 361 із змінами та доповненнями, в тій мірі, наскільки ці процедури та система мають відношення до підготовки річної фінансової звітності».
		У абз. 1 розділу ІІІ «Процеси формування резервів Банку та оцінки кредитного ризику» звіту з надання обмеженої впевненості вказано, що перевірку розрахунку резервів, сформованих банком згідно МСФЗ, проведено в рамках аудиту окремої фінансової звітності, і відповідний аудиторський висновок щодо окремої фінансової звітності надано 22 липня 2016 року.
		Згідно абз. 5 розділу ІІІ «Процеси формування резервів Банку та оцінки кредитного ризику» зазначено - «за винятком невідповідностей, зазначених у розділі Підстави для надання висновку із зауваженнями вище, за результатами проведених процедур нашу увагу не привернув жодний аспект, який надав би нам підстави вважати, що процес оцінки кредитного ризику станом на 01 січня 2016 року, не відповідає, в усіх суттєвих аспектах, внутрішнім положенням Банку та вимогам Положення № 23.».
		50. Таким чином, у звіті з надання обмеженої впевненості позивачем відображена лише оцінка процесів та процедур, які АТ КБ «Приватбанк» застосовував у сферах своєї діяльності.
		51. Проаналізувавши вищенаведене законодавство, зміст звіту з надання обмеженої впевненості,колегія суддів погоджується з всиновками судів першої та апеляційної інстанції, що останній не є звітом аудитора у відповідності до статті 70 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
		52. Висновок щодо достовірності фінансово - господарської інформації АТ КБ «Приватбанк», а саме чисельне відображення показників діяльності відображені в звіті незалежного аудитора окремої фінансової звітності станом на 31 грудня 2015 року.
		53. Згідно рішення Правління Національного банку України від 20 липня 2017 року № 462 підставою для виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з Реєстру є виявлення фактів недостовірної інформації щодо фінансово-господарської діяльності АТ КБ «Приватбанк», начебто підтвердженої у звіті з надання обмеженої впевненості, зокрема щодо формування резервів та оцінки кредитного ризику станом на 01 січня 2016 року та відповідності капіталу АТ КБ «Приватбанк» станом на 31 грудня 2015    року вимогам нормативно правових актів Національного банку України.
		54. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що у звіті про інспектування АТ КБ «Приватбанк» за період діяльності з 01 травня 2014 року до 01 січня 2016 року встановлено, що неадекватна оцінка АТ КБ «Приватбанк» кредитного ризику призвела до втрати економічної вартості капіталу, який за результатами інспектування набуває відємного значення «-» 36    563    746,3 тис грн станом на 01 січня 2016 року.
		55. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у звіті з надання обмеженої впевненості чисельного підтвердження значення капіталу АТ КБ «Приватбанк», тоді як у звіті незалежного аудитора окремої фінансової звітності станом на 31 грудня 2015 року вказано розмір всього капіталу 27 510 млн. грн.
		56. Крім того, на сторінці 31 звіту незалежного аудитора «Окрема фінансова звітність» зазначено, що резерв під знецінення кредитів визначений незалежним аудитором у розмірі 28 375 млн. грн. В свою чергу, звіт незалежного аудитора «Окрема фінансова звітність» виконано згідно стандартів МСФЗ 9 та МСБУ 39.
		57. Абзацом 1 стор. 6 звіту незалежного аудитора «Окрема фінансова звітність» передбачено, що окрема фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 фінансовий рік для капіталу АТ КБ «Приватбанк».
		58. Також, судами встановлено, що абзацом 4 розділу «Якість кредитних операцій. Кредитний ризик» звіту про інспектування капіталу АТ КБ «Приватбанк» НБУ зазначено, що за станом на 01 січня 2016 року резерв за Міжнародними стандартами фінансової звітності сформований Банком за активними операціями в обсязі 28 380 684,9 тис. грн., кредитний ризик (резерви за національними стандартами) визначений у розмірі 26   896   024,4 тис. грн. (непокритий кредитний ризик - «-» 1   484   660,5 тис. грн.).
		59. Отже, звіт відповідача про інспектування АТ КБ «Приватбанк» від 27 липня 2016    року підтверджує, що Національний банк України погоджується з розміром резервів сформованих банком. Між даними Національного банку України та звітом незалежного аудитора, який є аудитом не має розбіжностей у тому, що капітал АТ КБ «Приватбанк» станом на 01 січня 2016 року становив більш ніж 27 млрд. грн.
		60. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Національного банку України від 20 липня 2017 року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, а вчиненні на його підставі оскаржувані дії є протиправними.
		61. Доводи скаржника про те, що аудиторські висновки та звіти були затверджені на загальних зборах акціонерів АТ КБ «ПриватБанк», та сам звіт з надання обмеженої впевненості підписано Волковою О., як аудитором банку, не спростовують вказаних висновків, з огляду на таке.
		62. Так, згідно з протоколом загальних зборів акціонерів АТ КБ «ПриватБанк» від 28    серпня 2016 року № 40 на зборах були затверджені: аудиторський висновок та звіти позивача з перевірки фінансової звітності за 2015 рік. Тобто, відомості про затвердження загальними зборами акціонерів саме звіту з надання обмеженої впевненості у протоколі відсутні.
		63. Звіт з надання обмеженої впевненості підписано аудитором Волковою О., проте вказана обставина не свідчить про те, що такий звіт є аудиторським висновком у відпровідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		64. Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, що аудиторський висновок не містить висновку аудиторської фірми щодо достатності резервів та капіталу банку, оскільки рішення Правління Національного банку України від 20    липня 2017 року № 462-рш було прийнято не у зв`язку з неподанням до Національного банку інформації, у тому числі документів, відповідно до вимог статей 9 та 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як це передбачено підпунктом «в» пункту 6.4 Положення № 410, а на підставі підпункту «а» - у зв`язку з виявленням фактів недостовірності річної фінансової звітності.
		65. При цьому, згідно оскаржуваного рішення відповідача, «Національний банк України виявив факти недостовірності інформації щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк», достовірність якої було підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» у «Незалежному звіті з надання обмеженої впевненості».
		66. Отже, Національний банк України сам визнавав, що предметом його дослідження був звіт з надання обмеженої впевненості, а не а аудиторський висновок.
		67. Поряд з цим, на підставі підп.  «а» п. 6.4 Положення № 410 Національний банк приймає рішення про виключення аудиторської фірми з Реєстру у разі виявлення Національним банком фактів недостовірності річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності банку, достовірність якої було підтверджено аудиторською фірмою у звіті аудитора.
		68. Інші доводи касаційної скарги не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
		69. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		70. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		71. Відповідно до  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		72. У справі «Пономарьов проти України» (заява №    3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
		73. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №    4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
		74. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		75. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		76.  Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець   Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...