Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-4868/08/1570 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2010. Зареєстровано: 11.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2010.
Дата набрання законної сили: 19.03.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
			 
			19 березня 2010 р.Справа № 2-а-4868/08/1570

Категорія: 2.14.3Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М. 
			Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
			 
				 
				головуючого Димерлія О.О. 
				суддів Домусчі С.Д., Єщенка О.В. 
				при секретарі Коєвій О.В.
				розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Приморської митниці Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман»до Приморської митниці Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», за участю прокуратури міста Іллічівська, про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,
				 ВСТАНОВИЛА:
				 У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Толиман»звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом. Уточнивши позовні вимоги, підприємство просило: визнати неправомірними дії Державного підприємства «Одеський регіональний центр Стандартизації метрології та сертифікації», що полягають у неприйнятті без поважних причин вчасно у ТОВ «Толиман»заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2467, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2462, заявки, яка подавалась 17.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2546, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2468, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2456, заявки яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2466, заявки яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2453, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2470, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2484, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2483, заявки яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2543, заявки яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2542, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2476, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2478, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2469, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2487, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2472, заявки яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2489, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2452, заявки, яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2545, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2464, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2459, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2535, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2465, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2451, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2457, заявки, яка подавалась 24.09.2007р. і була прийнята лише 01.10.2007р. за № 2544, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2463, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2454, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2455, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2460, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2477, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2482, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2461, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2450, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2449, заявки, яка подавалась 04.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2458, заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2485,заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2486р, заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2474 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2471 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2479 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2481 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2480 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2473 заявки, яка подавалась10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2488 заявки, яка подавалась 10.09.2007р. і була прийнята лише 28.09.2007р. за № 2475 на проведення сертифікації партії продукції (дорожньо-транспортних засобів) у Системі сертифікації УкрСЕРПО; визнати неправомірними дії Приморської митниці щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман», яка оформлена листом від 10.01.2008р. № 114/16-03/40, у наданні висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих митних зборів за перебування товарів під митним контролем; зобов'язати Південну митницю надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суму надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман»митних зборів за перебування товарів під митним контролем у сумі 1 857 924,51 грн; на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суму надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман»митних зборів за перебування вантажу під митним контролем, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області суму надмірно сплачених митних зборів за перебування товарів під митним контролем у розмірі 1 857 924,51 грн.
				02 листопада 2009 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою повністю задовольнив позов з тієї підстави, що ТОВ «Толиман»надано суду достатні докази на підтвердження обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.
				У поданій апеляційній скарзі Головне управління Державного казначейства України (далі ГУДКУ) в Одеській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
				Вважаючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, з апеляційною скаргою звернулась Приморська митниця. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. 
				Посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, з апеляційною скаргою звернулась Південна митниця та просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у позові.
				З апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду звернулось також ДП «Одесастандартметрологія». Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апелянт просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
				Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
				Колегією суддів встановлено, що 29 червня 2007 року між приватним підприємством (далі ПП) «Меритайм Трансшипмент Центр»(комітент) та ТОВ «Толиман»(комісіонер) було укладено договір комісії № МСТ 29/06, відповідно до якого комітент доручає, а комісіонер зобовязується від свого імені та за рахунок комітента за винагороду купити товар у термін та за ціною, встановленими Договором, а також укласти договір з брокерськими фірмами для проведення митного оформлення товару. На виконання умов зазначеного договору між ТОВ «Толиман»(покупець), з одного боку, та компанією «REDRICK COMPANY LTD»(продавець), з другого, було укладено контракт № RTM 06/2007 року, за умовами якого продавець зобовязується поставити, а покупець отримати та оплатити товар. Власником та вантажоотримувачем товару є ПП «Меритайм Трансшипмент Центр». 16 липня 2007 року між ПП «Меритайм Трансшипмент Центр»та ТОВ «Толиман»було укладено додаткову угоду до договору комісії, згідно з якою комісіонер зобовязаний на свій ризик та від свого імені, проте в інтересах комітента, здійснювати заходи з визначення митної вартості, сплати необхідних платежів, повернення та отримання надміру сплачених грошових коштів. Отриманий ТОВ «Толиман»на підставі договору комісії та за контрактом вантаж легкові автомобілі закордонного виробництва у розукомплектованому вигляді надійшов партіями 14.08.2007 року, 22.08.2007 року, 28.08.2007 року та 14.09.2007 року згідно коносаментів (а.с. 134-137, Т. 5). З метою одержання сертифікатів відповідності на зазначений товар ТОВ «Толиман»звернулось до ДП «Одесастандартметрологія»із заявками, що були зареєстровані 28.09.2007 року та 01.10.2007 року. Сертифікати на товар було видано 10.10.2007 12.10.2007 року. Вантажні митні декларації (далі ВМД) ТОВ «Толиман»оформлені Приморською митницею 09.11.2007-11.11.2007 року. З моменту переміщення товару через митний кордон України до закінчення процедури його митного оформлення вантаж перебував під митним контролем, у звязку з чим декларантом самостійно нараховано та сплачено збір у розмірі 1 857 924,51 грн. Вважаючи, що подання заявок на здійснення сертифікації товару зупиняє нарахування митного збору за перебування вантажу під митним контролем, декларант звернувся до митного органу з проханням провести звірку та надати висновок для повернення надмірно сплачених коштів з державного бюджету. Листом №114/16-03/40 від 10.01.2008 року митниця відмовила підприємству у наданні такого висновку, у звязку з чим ТОВ «Толиман»звернулось до суду. 
				Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт перебування товару під митним контролем не з вини декларанта, що є підставою для повернення з бюджету надміру сплачених коштів у вигляді збору у розмірі 1 857 924,51 грн.
				Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, вважає його вірним з наступних підстав.
				З матеріалів справи, зокрема граф 25, 29 (вид транспорту на кордоні, митниця на кордоні) ВМД вбачається, що товар був доставлений транспортним засобом за кодом 10 у зону діяльності Приморської митниці через митний пост за кодом 511000100. 
				Відповідно до відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення, затверджених Наказом Державної митної служби України № 1048 від 12.12.2007, коду 10 кореспондує транспортний засіб «морське судно». 
				Згідно з Класифікатором митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій, затвердженим Наказом Державної митної служби № 335 від 26.04.2006 року коду 511000100 кореспондує «Іллічівський морський торговельний порт». 
				За змістом положення п. 7.1 Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією" № 363 від 23.06.1998, строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів водним транспортом у разі здійснення митного оформлення митницею, у зоні діяльності якої знаходиться порт, якщо отримувач вантажу розташований у зоні діяльності цієї митниці, обчислюється з дати отримання митницею інформації порту про надходження вантажу. В усіх випадках строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування під митним контролем при ввезенні (імпорті) товарів обчислюється до завершення митного оформлення ВМД. 
				Судовою колегією встановлено, і сторони це не заперечують, що вантаж згідно коносаментів надійшов партіями 14.08.2007 року (256 автомобілів), 22.08.2007 року (370 автомобілів), 28.08.2007 року (245 автомобілів) та 14.09.2007 року (376 автомобілів), а перетнув кордон відповідно 20.08.2008 року, 03.09.2007 року, 07.09.2007 року, 22.09.2007 року. Митне оформлення відповідно до ВМД завершено 09.11.2007 року, 10.11.2007 року, 11.11.2007 року. Отже, протягом зазначених періодів часу товар перебував під митним контролем, за що сплачувався збір. Цей факт апелянтами не заперечується та підтверджується довідкою акціонерного банку «Південний»про рух грошових коштів ПП «Меритайм Трансшипмент Центр»за період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року (а.с. 131, Т. 5). Крім того, у службовій записці відділу митних платежів Південної митниці на імя начальника юридичного відділу зазначено, що митний збір за перебування товарів під митним контролем за ВМД, зазначеними в розрахунку, наданому ТОВ «Толиман», був перерахований до державного бюджету України Приморською митницею (а.с. 128, Т. 4 ). 
				Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Толиман»зазначило, що тривале перебування вантажу під митним контролем обумовлено причинами, що не залежать від декларанта, а саме.
				Товар було задекларовано у режимі імпорту, що підтверджується даними граф 1 ВМД (тип декларації ІМ 40). 
				Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України. 
				Для імпорту вказаного у митній декларації товару за кодом 8703231930 законодавством, а саме Законом України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»від 06.07.2005 року, передбачено отримання сертифікатів відповідності екологічним нормам.
				Так, за приписами п.п. 2, 3 Закону, з 01 січня 2006 року пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні зазначених транспортних засобів здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами. Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України.
				З метою отримання сертифікатів на вказаний товар декларант 04.09.2007 року, 10.09.2007 року, 17.09.2007 року та 24.09.2007 року звертався із заявками до ДП «Одесастандартметрологія». Проте ці заявки було зареєстровано лише 28.09.2007 року та 01.10.2009 року, а сертифікати на товар видано 05.10.2007 року, 09.10.2007 року, 10.10.2007 року, 11.10.2007 року, 12.10.2007 року, 06.11.2007 року (а.с. 66-89, Т. 5). Посилаючись на п. 7.3.6. Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 363 від 23.06.1998 року, ТОВ «Толиман»вважає неправомірною відмову митниці у поверненні суми збору за перебування товарів під митним контролем з моменту подання заявок на здійснення сертифікації до отримання сертифікатів відповідності.
				За змістом вказаної правової норми при нарахуванні зборів за перебування під митним контролем до строку перебування під митним контролем не включається час, витрачений імпортером на отримання дозволів державних органів на ввезення продукції та пред'явлення їх митній установі, якщо надання таких дозволів обумовлювалось проведенням відповідної експертизи продукції і вони не могли бути отримані до моменту перетинання продукцією митного кордону. Митний збір за перебування товарів під митним контролем нараховується, починаючи з четвертого календарного дня з дати отримання дозволу.
				В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані до органу сертифікації заявки не були зареєстровані у день їх надання. ТОВ «Толиман»було усно відмовлено у реєстрації заявок з огляду на відсутність методики проведення сертифікації недоукомплектованих автомобілів.
				Так, до 27.08.2007 року митне оформлення недоукомплектованих автомобілів здійснювалось відповідно до п. 5 Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Постановою КМ України №1211 від 04.11.1997 року.
				Згідно з цією нормою, підставою митного оформлення товару (продукції), що ввозиться незібраним (комплектний об'єкт), чи іншого товару (продукції), який для здійснення сертифікації потребує виконання монтажних робіт, є договір на проведення робіт із сертифікації товару (продукції) між власником (володільцем) та органом сертифікації та довідка органу сертифікації про укладення такого договору із зазначенням номера договору та дати підписання. 
				З аналізу вказаного положення вбачається, що митне оформлення товарів проводилось за умови подання декларантом договору та довідки органу сертифікації, а сама сертифікація здійснювалась вже на укомплектований товар після його випуску згідно із заявленим митним режимом.
				Колегією суддів встановлено, що 27.08.2007 року Генеральною прокуратурою України до Кабінету Міністрів України було внесено протест на п. 5 Порядку з вимогою привести цю норму у відповідність до ст. 3 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»від 06.07.2005 року. Протест зупинив дію правової норми підзаконного акту. 04.09.2007 року Генеральною прокуратурою України голові Державної митної служби України було внесено припис про усунення порушень чинного законодавства (а.с. 71, Т. 4). Листом №11/1-16/9269-ЕП від 11.09.2007 року Державна митна служба України повідомила начальника Приморської митниці про здійснення митного оформлення розукомплектованих товарів відповідно до ст. 3 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»(а.с. 70, Т. 4). У судовому засіданні представник органу сертифікації пояснив, що у звязку із зупиненням дії опротестованого акту, митний орган припинив митне оформлення розукомплектованих товарів до надання декларантом сертифікату відповідності. Разом з тим, на той час методика для проведення сертифікації дорожніх транспортних засобів у розібраному стані не була розроблена та узгоджена у встановленому порядку. За таких обставин, сертифікати на задекларовані ТОВ «Толиман»розукомплектовані транспортні засоби були видані після затвердження відповідної методики. 
				Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ДП «Одесастандартметрологія»зазначило, що заявки ТОВ «Толиман»було подано саме 28.09.2007 року та 01.10.2009 року, а не раніше, як це вказано у позовній заяві. 
				Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції взяв до уваги письмові пояснення генерального директора ДП «Одесастандартметрологія»В.М. Царюк, в яких вказано, що заявки ТОВ «Толиман»на проведення сертифікації було подано 17.09.2007 року, проте їх реєстрація в органі сертифікації здійснена лише 28.09.2007 року та 01.10.2009 року (а.с. 181-182, Т. 4).
				Не погоджуючись з висновком суду з цього питання, апелянт зазначив, що вказані пояснення були підписані не уповноваженою на це особою, а тому є недопустимим доказом. 
				Перевіряючи відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія зазначає, що довід ДП «Одесастандартметрологія»про підписання пояснень особою, яка не мала на це повноважень, не підтверджений доказовою базою, а відтак підстав вважати ці пояснення недопустимим доказом не вбачається. 
				Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію звернення директора ПП «Меритайм Трансшипмент Центр»Добровольського Р.В. до генерального директора ДП «Одесастандартметрологія»В.М. Царюк № 25/2 від 25.09.2007 року з проханням розглянути питання щодо видачі сертифіката відповідності на недоукомплектовані автомобілі з відміткою «без права реалізації»(а.с. 65, Т. 5). 
				Факт відсутності методики та практики видачі сертифікатів відповідності на недоукомплектовані автомобілі підтверджується листом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 8877-04-7/14 від 03.10.2007 року на лист ДП «Одесастандартметрологія»№ 2863-26/10 від 02.10.2007 року, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 36, Т. 4). Зазначеним листом Держспоживстандарт України повідомив, що на недоукомплектовані товари видаються сертифікати відповідності «…з додатковою інформацією, що вказані автомобілі не підлягають подальшій реалізації. Після повної доукомплектації автомобілів та проведення додаткових сертифікаційних випробувань, оформлення остаточного сертифіката відповідності є обовязковим з попереднім поверненням тимчасового сертифіката в Орган сертифікації». 
				З урахуванням наведеного аналізу правових норм, а також припису ч. 3 ст. 86 КАС України про те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «Толиман»про визнання неправомірною відмову митного органу у наданні висновку для повернення з державного бюджету надмірно сплачених коштів у вигляді збору за перебування товарів під митним контролем за період часу з моменту перетину товаром митного кордону до надання сертифікатів їх відповідності.
				Крім того, у залученій до матеріалів справи службовій записці відділу митних платежів на імя начальника юридичного відділу Південної митниці зазначено, що за період перебування товарів під митним контролем у звязку з проведенням його сертифікації декларантом було сплачено збір в сумі 584226, 64 гривень, проте розрахунок цієї суми суду не надано (а.с. 128, Т. 4). 
				Разом з тим, ТОВ «Толиман»надало суду розрахунок сплачених в якості збору за перебування товарів під митним контролем грошових коштів за час, витрачений на отримання сертифікатів відповідності товарів (а.с. 39-50, Т. 4).
				Згідно з розрахунком за весь час перебування товарів під митним контролем декларантом сплачено збір у розмірі 1864375, 89 (а.с. 39, Т.4). Така сума зазначена у ВМД та сплачена до бюджету. Факт перерахунку Приморською митницею коштів за ВМД ТОВ «Толиман»до бюджету Південною митницею визнається (а.с. 128, Т. 4). З моменту перетину товаром митного кордону до закінчення триденного строку з моменту видачі сертифікатів відповідності товарів позивачем сплачено митний збір у розмірі 891 896, 86 гривень. Зазначена сума підлягає поверненню ТОВ «Толиман», як надмірно сплачена, оскільки зазначений час був витрачений декларантом на проведення сертифікації товарів. 
				Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Приморська митниця зазначила, що у поданих ТОВ «Толиман»вантажних митних деклараціях не було зазначено про подачу заявок для отримання сертифікатів відповідності товарів, а тому позовні вимоги в частині надання висновку для повернення коштів з бюджету за цей період не підлягають задоволенню. 
				Вирішуючи спірне питання судова колегія звертає увагу на положення ч. 1 ст. 72 Митного кодексу України, відповідно до якого митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
				Отже, розпочинаючи митне оформлення товарів, митний орган перевіряє наявність усіх необхідних документів, в тому числі сертифікатів відповідності товарів. Виходячи з викладеного, Приморська митниця не могла не знати про строки здійснення сертифікації товарів.
				З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду щодо неправомірності відмови митниці у наданні висновку для повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів з моменту надходження товарів до митного посту до закінчення 3-денного строку з моменту видачі сертифікатів відповідності, як це передбачено п. 7.3.6. Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 363 від 23.06.1998 року.
				Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання щодо відмови митниці у наданні висновку для повернення коштів, сплачених підприємством за перебування товарів під митним контролем, починаючи з четвертого дня з моменту отримання сертифікатів відповідності і до оформлення ВМД, колегія суддів зазначає таке.
				Обґрунтовуючи позов в наведеній частині вимог, ТОВ «Толиман»зазначило, що після отримання сертифікатів відповідності товарів декларант звернувся до Приморської митниці з ВМД, проте митним органом було відмовлено у прийнятті декларацій до митного оформлення. Разом з тим, офіційну відмову позивачу не було надано. За вказаний період часу товар знаходився під митним контролем, у звязку з чим декларантом сплачено збір у розмір 972479, 03 гривень (1864375, 89 грн 891896, 86 грн) (а.с. 39, Т.4). За переконанням підприємства зазначена сума підлягає також поверненню з бюджету, як така що сплачена за перебування товару під митним контролем з вини митного органу через відмову останнього у прийнятті ВМД до митного оформлення.
				У поданій апеляційній скарзі Приморська митниця зазначила, що твердження позивача про відмову митного органу у прийнятті ВМД не ґрунтується на доказовій базі, а відтак позов в наведеній частині вимог не підлягає задоволенню. 
				Колегія суддів апеляційної інстанції вважає таку правову позицію митниці помилковою з наступних підстав.
				Судовою колегією встановлено, і сторони це не заперечують, що вантаж був представлений до митного оформлення до здійснення процедури сертифікації, проте митне оформлення було зупинено у звязку із внесенням Генеральною прокуратурою України припису Державній митній службі про усунення порушень законодавства. Згідно з актом прокурорського реагування, митним органам приписано здійснювати митне оформлення недоукомплектованих товарів за умови надання декларантом сертифікатів відповідності, через що ТОВ «Толиман»звернулось до ДП «Одесастандартметрологія». 
				У судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є митним брокером ТОВ «Толиман», пояснив суду першої інстанції, що після одержання сертифікатів декларант звернувся з ВМД до митного органу, проте відділ реєстрації ВМД Приморської митниці усно відмовив у прийнятті декларації. Про причини відмови декларанта не повідомив.
				Як вбачається з матеріалів справи, ВМД були прийняті до митного оформлення через місяць після закінчення процедури сертифікації товарів. При цьому, представник митниці пояснив, що ВМД були прийняті митним органом у день їх подання.
				Отже, досліджені в судовому засіданні представлені позивачем докази підтверджують той факт, що декларації ТОВ «Толиман»були надані митному органу ще до здійснення сертифікації. Однак, процедура митного оформлення була зупинена через відсутність сертифікатів відповідності товарів, а відтак твердження апелянта про те, що ВМД представлені вперше і раніше не надавались - не відповідають дійсності.
				Крім того, за приписом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
				Всупереч наведеній вимозі кодексу, митниця не надала суду доказів правомірності відмови у наданні висновку для повернення декларанту суми надмірно сплаченого до бюджету збору за перебування товару під митним контролем. 
				Виходячи з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також вимоги процесуальної норми про те, що обовязок доказування правомірності дій та рішень покладається на субєкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду щодо неправомірності дій митниці з відмови у наданні підтвердження надмірної сплати ТОВ «Толиман»до бюджету суми збору за перебування товару під митним контролем. 
				Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області зазначило, що декларант самостійно визначив суму митних платежів, тобто погодився з визначеною митною вартістю товарів, а тому відсутні підстави для повернення цих коштів з бюджету.
				Перевіряючи доводи апелянта, судова колегія звертає увагу на помилкове розуміння ГУДКУ предмету спору, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу повернення з бюджету надмірно сплачених коштів за перебування товарів під митним контролем, а не з приводу визначення його митної вартості та обчислення розміру мита. 
				Крім зазначеного, апелянт вказав на те, що є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобовязаннями. Оскільки ГУДКУ не порушувало прав позивача, то підстав для стягнення коштів з казначейства не вбачається.
				Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з такого.
				В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, що передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету (ст. 48 Бюджетного кодексу України). 
				Згідно з ч.1 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
				Відповідно до п. 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Держмитслужби № 618 від 20.07.2007 року, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
				Згідно з п. п. 5, 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України № 609 від 09.07.2008 року, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією особою. Повернення за рішенням суду надмірно та / або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства. 
				З цього приводу Державним казначейством України у листі № 18-04/9580-14929 від 04.09.2008 року «Щодо практики застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 N 609»надано розяснення, що у разі надходження від юридичних та фізичних осіб, на користь яких прийняті судові рішення, що передбачають стягнення сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів та з метою виконання пункту 5 Порядку, органи Державного казначейства отримують підтвердження від органу, на який покладено функції контролю за справлянням (стягненням) платежу до бюджету, про зарахування цих коштів до бюджету.
				З комплексного аналізу наведених норм вбачається, що безпосереднє списання надмірно сплачених платежів з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства. Підставою для повернення коштів є судове рішення та висновок митного органу про надмірну сплату коштів до бюджету, а тому судом першої інстанції вірно залучено ГУДКУ як сторону у справі. 
				Щодо вимог апеляційної скарги Південної митниці про те, що вона не є правонаступником Приморської митниці, не мала та не має правовідносин з позивачем, судова колегія зазначає таке. 
				Судом першої інстанції правильно встановлено, що Наказом Держмитслужби №61 від 29.01.2008 року «Про ліквідацію митних органів»з 01.05.2008 року припинено діяльність Приморської митниці шляхом її ліквідації та призначено ліквідаційну комісію. Згідно з п. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі ЄДРПОУ) запису про її припинення. На момент прийняття судом рішення у справі запис про ліквідацію Приморської митниці до ЄДРПОУ не було внесено. Однак, враховуючи те, що митний орган, з яким у позивача виникли спірні правовідносини, знаходився на стадії ліквідації, а голова ліквідаційної комісії не мав повноважень видавати підтвердження надмірної сплати декларантом митних зборів до бюджету, суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості відповідача Південну митницю. 
				Вважаючи, що судом допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, Південна митниця зазначила, що не є правонаступником Приморської митниці, оскільки остання була ліквідована без правонаступництва, а тому підстави для залучення до участі у справі Південної митниці відсутні.
				Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою правовою позицією апелянта, вважає її помилковою внаслідок невірного тлумачення правових норм, а саме.
				З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Наказу Держмитслужби №120 від 13.02.2008 року, 01.04.2008 року створено Південну митницю з підпорядкуванням її Державній митній службі України та визначенням «…зоною діяльності Одеського морського торговельного порту, морського торговельного порту «Южний», аеропорту «Одеса», м. Одеса й м. Іллічівськ, територію Іллічівського морського торговельного порту й м. Южний, Березівський, Білгород-Дністровський, Комінтернівський, Миколаївський, Овідіопольський, Саратський, Татарбунарський райони Одеської області, місцем розташування м. Одеса»(а.с. 62, 63, Т. 4). 
				Відповідно до статті 55 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.
				При визначенні процесуального правонаступництва суд виходить з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховує, що якщо під час розгляду адміністративної справи встановлено, що орган державної влади, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
				Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України зазначені вище спірні правовідносини допускають правонаступництво функцій, а відтак суд першої інстанції вірно дійшов висновку про залучення до участі у справі Південної митниці, яка з огляду на зону діяльності фактично є правонаступником функцій Приморської митниці. 
				З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій митного органу з відмови у наданні висновку про надмірну сплату ТОВ «Толиман» коштів до державного бюджету України у сумі 1 857 924,51 грн, що, відповідно до ст. 200 КАС України, є підставою для залишення судового рішення без змін, а апеляційних скарг відповідачів  без задоволення.
				 Керуючись ст.ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, 
				 УХВАЛИЛА:
				 Апеляційні скарги Приморської митниці Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації»залишити без задоволення.
				Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман»до Приморської митниці Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», за участю прокуратури міста Іллічівська, про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.
				Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
				Головуючий:
				Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...