Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/1125/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                      
		Апеляційне провадження  №  22-ц/824/6124/2021
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		   16 червня 2021 року                                                                      м. Київ                                                                                                                       Унікальний номер 760/1125/20-ц
		             Київський апеляційний суд у складі колегії  суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В.,суддів Вербової І.М., Головачова Я.В.
		за участю  секретаря судового засідання  Кузнецової В.В.,
		         учасники справи:              
		         позивач     -          ОСОБА_1     
		         відповідач  -        Акціонерне товариство "Українська залізниця"
		         третя особа -        Кабінет Міністрів України
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві,в  порядку спрощеного позовного провадження  апеляційну  скаргу представника ОСОБА_1   - ОСОБА_2                                                                                         на рішення  Печерського  районного суду м. Києва від 10 грудня 2020  року, ухваленого в приміщенні районного суду  під головуванням судді Вовк С.В., 
		                                        
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2020 року адвокат Ліщишин І.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» (далі по тексту АТ "Укрзалізниця), третя особа Кабінет Міністрів України, про стягнення заборгованості із заробітної плати у вигляді квартальних премій за період з 01 січня  по 31 грудня 2017 року.                                                     Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що згідно Постанови КМУ № 349 від 1 червня 2016 року його введено до складу правління АТ "Укрзалізниця",а 02 вересня 2016 року між ним та товариством укладено контракт строком до 02.9.2017 року,за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити йому умови оплати праці,норми робочого часу і часу відпочинку.
		Рішенням наглядової ради від 26.12.2016 року затверджені Карти оцінки результатів праці голови та членів правління,що є невід`ємною частиною контракту
		Контрактом від 02 вересня 2016 року прямо не передбачено його автоматичної пролонгації, проте після спливу строку дії контракту, а саме після 02 вересня 2017 року сторони до 14.09.2019 року, продовжили трудові відносини і  ОСОБА_1 до вказаного часу  продовжив здійснювати повноваження члена правління АТ «Укрзалізниця» та  отримував заробітну плату, що свідчить про продовження дії контракту на невизначений строк.
		Проте, через протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у тривалому ухиленні від виконання взятих на себе обов`язків згідно з чинним законодавством, Статутом Товариства та трудовим договором ОСОБА_1 станом на  час звернення до суду, не отримав заробітну плату у вигляді премій та матеріальних винагород за 2017 рік.
		Пунктом 5.1.6 трудового контракту передбачено, що рішення про не нарахування та не виплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій приймається Вищим органом Товариства або Наглядовою радою товариства.
		 Проте, володіючи всім об`ємом інформації, а також повноважень, для самостійного співставлення планових та фактичних показників КПЕ, Наглядова рада АТ «Укрзалізниця» рішень про виплату або невиплату  йому премій, або про зменшення розміру цих премій за весь час існування трудових відносин з  ОСОБА_1 не приймала. 
		З огляду на викладене, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 3 652 000, 00 грн. та у вигляді річної премії за 2017 рік у розмірі 7 885 000, 00 грн.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Не погодившись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу та посилаючись на  неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права  просить рішення суду скасувати та  ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		На обґрунтування  доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,  що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної правової оцінки поданим доказам. Поза увагою суду залишились те, що контракт є особливою формою трудового договору і оплата праці за контрактом визначається угодою сторін. Так за умовами контракту укладеного між позивачем та відповідачем визначено, що структура оплати праці позивача складається з посадового окладу, квартальної та річної  премій та матеріальної винагороди. Пунктом 2 контракту передбачено,що відповідач зобов`язується забезпечити умови оплати праці, норми робочого часу та часу відпочинку та виплачувати члену правління винагороду (заробітну плату та інші виплати, що не належать до фонду оплати праці). Умовами контракту визначено вичерпний перелік підстав для не нарахування, невиплати або зменшення квартальної чи річної премій, не дивлячись на це суд зробив висновок про те, що згідно контракту позивачу нараховувалась винагорода в сумі 415 000 грн. щомісячно, тобто в повному обсязі. Суд не врахував роз`яснення судової практики в частині того, що розмір заробітної плати залежить від професійно-ділових якостей працівника,складності і умов виконуваної ним роботи та таке інше і всупереч норм діючого законодавства не відніс до структури заробітної плати (винагороди) позивача премії,в тому числі виплачених йому за 2016 рік, в той час як трудові стосунки позивача з відповідачем тривали після  строку визначеного контрактом 02.09.2017 року - до 14.06.2019 року, проте після звільнення премії не були йому нараховані та виплачені . Судом на порушення права позивача на звернення до суду зроблено невірний висновок про відсутність доказів звернення його з вимогами про внесення змін до контракту.                                    
		Представник позивача в апеляційний скарзі посилається також на хибність висновків суду першої інстанції з приводу дискреційний повноважень відповідача, оскільки за законом це поняття на нього (відповідача) не поширюється, так як відповідач не є органом державної влади та місцевого самоврядування. Суд безпідставно не врахував,що відповідач повинен був виконувати свої обов`язки з оплати праці через свої органи, в даному випадку через Наглядову раду, яка  в результаті затвердження контракту реалізувала свої свою виключну компетентність та встановила розмір винагороди. Окрім цього, судом не враховано, що за умовами контракту на Наглядову раду було покладено обов`язок схвалювати виконання показників Карти члена Правління,яке зобов`язане було нараховувати та виплачувати премії і за умовами контракту Наглядова рада не була наділена виключною компетенцію в односторонньому порядку не схвалювати виконання показників Карти. Не схвалювання виконання показників Карти оцінки результатів праці члена правління Наглядова рада мала право лише в одному випадку - це прийняття рішення про не нарахування та невиплату премій відповідно до п.п 5.1.4 контракту, однак такі рішення не приймались. Зазначене свідчить про відсутність у  суду підстав для відмови позивачу в позові, у зв`язку з несхваленням Наглядовою радою відповідача показників Карти.
		 Є таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону, на думку представника позивача, висновок суду про те, що Карта оцінки результатів праці члена правління затвердження виключно в 2016 році, а тому не може бути використана для виплати премій на інші роки,оскільки докази які містяться в матеріалах справи свідчать про необхідність затвердження однієї картки,тобто поняття "Карта" у пп.5.1.2 та .1.3. не має множинного значення і доказів того, що до зазначених положень контракту внесені зміни, зокрема, що  "карта" повинна схвалюватися на кожен рік не існує. Відтак, вважає представник  позивача, Карта оцінки результатів діяльності члена правління ОСОБА_1 відповідає правилам та принципам побудови систем КПЕ, оформлена як додаток до контракту та продовжила свою дію на 2017 рік. Доказом продовження дії контракту разом з його невід`ємними частинами є висновки Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені Академіка Ф.Г.Бурчака № 01-9/1-183 від 24.10.2018 року за наслідками проведення науково-правової експертизи.                                                                        Судом невірно застосовано положення цивільного законодавства субсидіарно з трудовим та зроблено висновок щодо порушення рівності прав громадян на достатній життєвий рівень, оскільки предметом позову є не припинення повноважень члена правління,а порушення його прав на оплату праці і трудових законодавством не передбачено,що премії не виплачуються або зменшуються в залежності від середньої заробітної плати інших працівників, в той час як контракт укладений між позивачем та відповідачем відповідає вимогам закону і не визнано недійсним з підстав невідповідності його системі оплати праці.
		Таким висновком суд дискримінує особу позивача, який  укладаючи контракт справедливо розраховував на отримання заробітної плати у розмірі визначеному контрактом,проте ці обставини судом залишено поза увагою, як і обставини того, що жодних підстав для невиплати позивачеві премій та матеріальної винагороди за ефективне управління майном, передбачених умовами контракту не було.
		Відповідно до ст.360 ЦПК України представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому  зазначає, що у АТ "Укрзалізниця" немає заборгованості перед позивачем по заробітній платі, оскільки виходячи зі змісту пунктів 5.1.2, 5.1.3 та 5.1.6 Контракту, інші види винагороди у формі квартальних та річних премій, матеріальної винагороди за ефективне управління майном не є фіксованими та встановлюються при певних обставинах за рішенням наглядової ради АТ «Укрзалізниця». Позивачем не надано підтверджень щодо будь-яких його особистих досягнень  при виконанні ним повноважень члена правління АТ «Укрзалізниця» з 2016 по 2019 роки.                                          Розраховане позивачем заохочення на 2017 рік у сумі 11 537 000, 00 грн. у 3 рази перевищує розмір винагороди за весь 2017 рік, що в будь-якому випадку не може бути розумним і справедливим відносно інших працівників АТ «Укрзалізниця" і питання заохочувальних виплат, повинні прийматися компетентним органом управління Товариства, на підставі окремого рішення, а не працівником самостійно. Відповідне заохочення необхідно погоджувати з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації проте належних  доказів позивачем не надано і рішення наглядової ради, загальних зборів чи профспілкового органу щодо виплати ОСОБА_1 такого виду заохочення, як премії за 2017 рік відсутнє.
		Представник третьої особи Кабінету Міністрів України подав письмові пояснення, в яких заперечуючи проти позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до пункту 75 Положення про правління акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 682, структура та розмір винагороди голови, його заступників та членів правління формуються відповідно до законодавства та визначаються положенням про винагороду голови, його заступників та членів правління, затвердженим наглядовою радою, та регулярно переглядаються нею. Система винагород повинна відповідати структурі та рівню, встановленим на ринку, та враховувати не лише персональні показники, але і бізнес-ситуацію товариства його фінансовий стан та перспективи.  
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.
		Представники АТ "Укрзалізниця" та КМУ проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону, просили його залишити без змін.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  не  підлягає задоволенню, з огляду на наступне.                                                                    Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно- ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.                                                                         Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.                                                                                                                          Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.                                                                                                        Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.                                                                                     До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.                                                                                               Згідно з п. 2.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 квартальна премія відноситься до фонду додаткової заробітної плати. Згідно з абз. 2 п. 2.3.2 вказаної Інструкції винагороди за підсумками роботи за рік відносяться до фонду оплати праці як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.                                                                                                       Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.                                                                                                      Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.                                                                               Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (дане положення також узгоджується із ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).                                                                       Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.                                                                                                                      
		Стаття 144 КЗпП України передбачає, що заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.                                                                                                                                    Згідно із ст. 146 КЗпП України за особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, і нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.                                                                                  Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.                                  Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI (далі - Закон № 4442-VI) визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.                                Згідно із ч. 1-5 ст. 2 Закону № 4442-VI утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.                                                                                                 Утворення Товариства не потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України.                                                                                                                                         Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.                                                  Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.                            Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.                                  У відповідності із ч. 1-4 ст. 6 Закону № 4442-VI органами Товариства є: загальні збори; правління; наглядова рада; ревізійна комісія.                                                                         Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.                                                                                                             Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.                                                                                                                          Очолює правління голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.                                                                                                                Чисельність і персональний склад правління затверджуються Кабінетом Міністрів України.                                                                                                                                             Контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів Товариства здійснює наглядова рада.                                                                                                                                    Чисельність і персональний склад наглядової ради затверджуються Кабінетом Міністрів України.                                                                                                                                     Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 4442-VI управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України.                                                                   Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання Закону № 4442-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.                                           Державну реєстрацію AT «Укрзалізниця» здійснено 21.10.2015 року, про що свідчить загальнодоступна інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.                                                                           Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 815 «Про деякі питання правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено, що чисельність правління AT «Укрзалізниця» становить 6 осіб, у тому числі голова правління та затверджено склад правління.                                                                                                        Також, вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено склад правління AT «Укрзалізниця».                                                                                                     Управління товариством здійснюють його органи, якими відповідно до положень п. 54 Статуту AT «Укрзалізниця» є загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.      Відповідно до п. 87 Статуту Товариства, колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.                            Згідно із п.9) ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди.                                                    Згідно із ч. 4 ст. 62 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами укладеними з ними).
		Згідно  Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 р. № 349 «Про зміну складу правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» постановлено ввести, зокрема, до складу правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 815 «Про деякі питання правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 .
		На виконання вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України на засіданні наглядової ради публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 01.08.2016 прийнято протокольне рішення про зобов`язання правління AT «Укрзалізниця» подати наглядовій раді пропозиції щодо умов контрактів, що укладатимуться з членами правління; визначити членів правління відповідальними за конкретні напрями діяльності AT «Укрзалізниця» з відображенням сфер відповідальності членів правління у контрактах, що укладатимуться з ними (як окремого додатку до контракту), та подальшим визначенням КРІ діяльності членів правління.
		На черговому засіданні наглядової ради AT «Укрзалізниця» від 18.08.2016, Протоколом № 3 прийнято рішення про затвердження умов контрактів з членами правління ПАТ «Укрзалізниця»; встановлено, що невід`ємними частинами контрактів з членами правління ПАТ «Укрзалізниця» є, зокрема, карта оцінки результатів праці членів правління з урахуванням рекомендацій аудитора з числа «великої четвірки»; прийнято рішення про зобов`язання виконуючого обов`язки Корпоративного секретаря AT «Укрзалізниця» ОСОБА_3 підписати контракти з членами правління AT «Укрзалізниця» та додаткові угоди та необхідні додатки відповідно до чинного законодавства України.
		На виконання вищевказаних постанови Кабінету Міністрів України та рішень Наглядової ради AT «Укрзалізниця» 02 вересня 2016 року між AT «Укрзалізниця» в особі виконуючого обов`язки Корпоративного секретаря АТ Галущака А.Е., та ОСОБА_1 укладено Контракт.
		Пунктом 2.3.2. Контракту передбачено, що Товариство зобов`язується забезпечувати умови оплати праці, норми робочого часу і часу відпочинку відповідно до цього Контракту і законодавства. Виплачувати Члену Правління винагороду (заробітна плата та інші виплати, що не належать до фонду оплати праці на умовах цього Контракту).
		Відповідно до п. 3.1.9. Контракту Член Правління має право отримувати винагороду за виконання Функцій Члена Правління Товариства.
		Відповідно до п. 5.3. Контракту заробітна плата нараховується Члену Правління за фактично відпрацьований час та/або роботу, визначену Контрактом та виплачується в строки, визначені законодавством України та колективним договором Товариства. 
		Згідно із п 5.1 Контракту за виконання обов`язків, передбачених Контрактом, Члену Правління нараховується винагорода, виходячи з установленого посадового окладу, квартальної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними Картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджене Наглядовою Радою Товариства (квартальна премія нараховується щокварталу, максимальний розмір - три посадові оклади), та річної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними Картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджене Наглядовою Радою Товариства (річна премія нараховується один раз на рік, максимальний розмір двадцять чотири посадові оклади).
		Додатковою угодою №1 від 27 грудня 2016 року до Контракту від 02 вересня 2016 року пункт 5.2 Контракту викладено в наступній редакції:
		«5.2. Рішення про нарахування та виплату Члену Правління квартальної та/або річної премії приймається Правлінням Товариства на підставі рішення Наглядової ради Товариства про схвалення виконання показників Карти оцінки результатів праці Члена Правління з урахуванням вимог законодавства та умов цього контракту.
		Рішення про нарахування та виплату Члену Правління матеріальної винагороди за ефективне управління майном приймається Наглядовою радою Товариства».
		Цією ж Додатковою угодою №1 доповнено Контракт новим додатком «Картка оцінки результатів праці члена правління Товариства на 2016 рік», затвердженою рішенням Наглядової ради від 28 грудня 2016 року (протокол засідання №6).
		Пункт 4 Контракту вказує (в редакції Додаткової угоди №1 від 27 грудня 2016 року до Контракту від 02 вересня 2016 року) за рішенням Вищого органу Товариства квартальна та річні премії не нараховуються та не виплачуються Члену Правління у разі: відсутності прибутку за звітний період; наявності простроченої заборгованості перед державним бюджетом та державними соціальними фондами; збільшення розміру заборгованості Товариства з виплати заробітної плати у поточному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом, невиконання рішень Вищого органу Товариства або Наглядової ради Товариства за умови, що Вищим органом Товариства та/або Наглядовою радою прийнято рішення про не виплату квартальної та/або річної премії.
		Згідно із п.5.1. Контракту за виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом, Члену Правління нараховується винагорода за рахунок коштів Товариства, виходячи з установлених: 5.1.1. Посадового окладу в розмірі 415 000 гривень, що нараховується щомісячно.
		Відповідно до п. 5.1.5 Контракту квартальна та річна премії за звітний період можуть бути зменшені у разі: наявності заборгованості із виплати заробітної плати - розмір премії встановлюється не більше 20% максимально можливого розміру премії; погіршення якості роботи, неналежного виконання умов Контракту, порушення трудової дисципліни зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням).
		Пунктом 5.1.6 Контракту передбачено, що рішення про не нарахування та не виплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій приймається Вищим органом Товариства або Наглядовою радою Товариства.
		Також вказаним пунктом Контракту передбачено, що виплата винагороди не повинна здійснюватися за рахунок зменшення соціальних гарантій працівникам Товариства, які визначені у колективному договорі товариства.
		Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 за 2016-2019 роки йому нараховувалась і виплачувалась винагорода за виконувану ним роботу, як члена правління Товариства, виходячи з окладу 415 000 грн.
		Відповідно до п.п. 3 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 815» від 05 червня 2019 р. вирішено вивести із складу правління AT «Укрзалізниця» ОСОБА_1 , припинивши відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України повноваження члена правління.
		Наказом (розпорядженням) №1225/ос від 14.06.2019 про припинення трудового договору (контракту) 14.06.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади члена правління на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.               Встановивши зазначені обставини та відмовляючи ОСОБА_1 у  задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що  на підтвердження своїх доводів про   протиправну бездіяльність відповідача та ухилення від виконання обов`язків щодо оплати його (позивача) праці, останнім належних доказів не надано, як  не зазначено також будь-яких особистих досягнень ОСОБА_1 при виконанні ним повноважень члена правління AT «Укрзалізниця» з 2016 по 2019 роки.
		Судом встановлено, що за п.5.1.2., 5.1.3. та 5.1.6. Контракту, інші види винагороди у формі квартальних та річних премій, матеріальної винагороди за ефективне управління майном не є фіксованими та встановлюються при певних обставинах за рішенням наглядової ради AT «Укрзалізниця» і  позивач, як член правління AT «Укрзалізниця», мав право на щомісячну гарантовану винагороду у формі посадового окладу, виключно у сумі 415 000 грн.
		При цьому, судом  враховано, що середня заробітна плата в AT «Укрзалізниця» за 2016-2019 рік в середньому складала 6 000 - 12 000 гривень на місяць, тому вважав, що розмір винагороди позивача є непропорційно завищеним в порівнянні із середньою заробітною платою у галузі і перевищує її в десятки разів, а тому  вимоги  ОСОБА_1 , як нерезидента України, у визначеному ним розмірі не можуть вважатися справедливими та  порушують рівність прав громадян України на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
		Апеляційний суд в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не приймає доводи представника позивача щодо безпідставності висновку суду стосовно порушення рівності прав громадян на достатній життєвий рівень,оскільки вимоги позивача про стягнення на його користь  заохочень  у сумі 11 537 000, 00 грн. значно перевищують, в цілому розмір винагороди за рік та, безумовно,  такі вимоги не можна визнати розумними і справедливими відносно інших працівників АТ «Укрзалізниця", на що вказує представник відповідача. Окрім цього, питання заохочувальних виплат, повинні прийматися компетентним органом управління Товариства, на підставі окремого рішення, а не працівником самостійно.
		Судом  перевірено встановлений відповідачем  порядок визначення та виплати винагороди членам виконавчого органу акціонерного товариства, визначений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.09.2018 №659 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2018 № 1367/32819) «Про затвердження Вимог до положення про винагороду та звіту про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства», у відповідності з яким член правління є посадовою особою акціонерного товариства та в розумінні якого визначено, зокрема, дискреційні (на власний розсуд) повноваження наглядової ради товариства щодо встановлення, нарахування та виплату члену виконавчого органу винагороди за виконувану ним роботу.
		З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду з приводу дискреційних повноважень відповідача,який не є органом державної влади та місцевого самоврядування не ґрунтуються на вимогах закону та на встановлених судом обставинах справи, які мають значення для вирішення справи.
		Суд першої інстанції встановив також, що премія, її розмір повинна визначатись компетентним органом управління AT «Укрзалізниця», а саме наглядовою радою.
		Підставою для визначення її розміру є розгляд наглядовою радою виконання показників Карти оцінки результатів праці Члена Правління.
		Згідно із п.72 Статуту AT «Укрзалізниця» (в редакції постанови КМУ від 31.10.2018 № 938) наглядова рада приймає рішення з питань, що належать до її виключної компетенції.
		Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами товариства.
		Аналогічні норми містяться в попередніх редакціях Статуту AT «Укрзалізниця» (п.66, 65, 69).
		Згідно із п.73 Статуту AT «Укрзалізниця» корпоративний секретар здійснює правове, організаційно-технічне забезпечення та координацію роботи органів товариства, обмін інформацією між ними та акціонером, виконує інші завдання відповідно до положення про корпоративного секретаря товариства, яке затверджується наглядовою радою.
		За інформацією корпоративного секретаря AT «Укрзалізниця», відповідно до умов Контракту (Розділ 5) Карта оцінки результатів праці Члена Правління затверджується Наглядовою Радою.
		Судом встановлено, що Карта оцінки результатів правці Члена Правління була затверджена виключно на 2016 рік наглядовою радою ПАТ «Укрзалізниця» 26.12.2016, протокол №6, а тому не може використовуватись для виплати премій за наступні роки.
		Також, згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про акціонерні товариства» у публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов`язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об`єднані.
		Аналогічні положення містяться у п. 73 Статуту AT «Укрзалізниця».
		Стаття 56-2 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлює, що до предмета відання комітету з винагород належать:
		- розроблення та періодичний перегляд політики (внутрішнього положення) товариства з питань винагороди;
		- внесення у разі, якщо це передбачено внутрішніми документами товариства, пропозицій акціонерам щодо винагороди членів наглядової ради;
		-  внесення пропозицій наглядовій раді щодо винагороди членів виконавчого органу;
		- надання пропозицій до наглядової ради щодо винагороди членів виконавчого органу.
		Такі пропозиції повинні стосуватися будь-яких форм компенсації, включаючи, зокрема, фіксовану винагороду, винагороду за результатами діяльності, пенсійні домовленості та компенсацію при звільненні. Пропозиції щодо схем винагороди за досягнутими результатами повинні супроводжуватися рекомендаціями щодо відповідних
		-  цілей та критеріїв оцінки;
		- надання пропозицій до наглядової ради щодо індивідуальної винагороди, що надається члену виконавчого органу, гарантуючи їх сумісність з політикою винагороди, прийнятою товариством, та їх відповідність оцінці роботи зазначених членів,
		- надання пропозицій до наглядової ради щодо форм та істотних умов договорів та контрактів для членів виконавчого органу;
		- надання пропозицій до наглядової ради щодо ключових показників ефективності та організація процедур періодичної оцінки їх виконання членами виконавчого органу товариства;
		- надання загальних рекомендацій виконавчому органу щодо рівня та структури винагороди для осіб, які здійснюють управлінські функції, контроль рівня та структури винагороди для осіб, які здійснюють управлінські функції, базуючись на достовірній інформації, наданій виконавчим органом.
		На засіданні наглядової ради AT «Укрзалізниця» від 17.07.2018 утворено чотири постійні комітети наглядової ради, в тому числі і Комітет з винагород і призначень, про що свідчить витяг з протоколу № А-10/1-18.
		Згідно із ч. 3 ст. 56 Закону України «Про акціонерні товариства» висновки комітетів розглядаються наглядовою радою в порядку, передбаченому цим Законом для прийняття наглядовою радою рішень.
		З огляду на викладене, судом  першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено, що Комітет з винагород та призначень  наглядової ради відповідача  надав відповідні пропозиції наглядовій раді AT «Укрзалізниця» щодо виплати позивачеві іншої винагороди, ніж та, яка визначена у п.5.1.1. Контракту.
		Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		З огляду на встановлене, доводи апеляційної скарги, що умови Контракту не передбачали затвердження кожного року нових карт оцінки результатів праці члена правління, яка є невід`ємну частиною Контракту, який  продовжив свою дію, та  не затвердження будь-якої іншої карти, були предметом дослідження суду першої інстанції і яким суд надав належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про те, що інші Карти оцінки результатів праці члена правління Товариства - ОСОБА_1 , крім Карти оцінки результатів праці на 2016 рік наглядовою радою AT «Укрзалізниця» не затверджувалися.
		Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги  про  продовження дії на 2017 рік з посиланням на Угоду про припинення контракту з Головою правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06 червня 2016 року за угодою сторін від 09 серпня 2017 року,оскільки з  п. 4.1.вбачається, що ці дії стосуються не ОСОБА_5 , а іншої особи - ОСОБА_6 .
		Апеляційний суд погоджується  висновком суду першої інстанції стосовно того, що з дати свого призначення на посаду члена правління AT «Укрзалізниця» - 02.09.2016, ОСОБА_1 дії щодо зміни порядку нарахувань премій, згідно із умовами Контракту, як то звернення до суду про вирішення корпоративного спору, ініціювання внесення змін до Контракту, припинення повноважень члена правління з підстав невиконання компетентними органами управління AT «Укрзалізниця» своїх обов`язків не вчинялись.
		Стосовно доводів апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції положень цивільного законодавства субсидіарно з трудовим слід зазначити, що ці доводи є формальними та не мотивованими.
		В той час як суд першої інстанції, застосовуючи до вирішення позову ОСОБА_1 положення трудового законодавства субсидіарно з цивільним, підставно керувався правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 711/5711/16-ц (провадження № 61-535св18), у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16)  про те, що тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
		Згідно статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.
		Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
		Стосовно посилання представника позивача на застосування  наданого ним експертного висновку Професійної асоціації корпоративного управління щодо нормативного врегулювання та практики реалізації процедур визначення наглядовою радою розміру винагороди членів виконавчого органу акціонерного товариства від 18.05.2021 року та науково-правової експертизи проведеної Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені Академіка Ф.Г.Бурчака № 01-9\1-183 від 24.10.2018 року, апеляційний суд виходить з того, що зазначені висновки є  висновками  у галузі права і відповідно до статі 115 ЦПК не є доказами, мають допоміжний (консультаційний) характер та не є обов`язковими для суду.            
		Статею 15 ЦПК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено в статті 16 ЦК України.
		Відповідно до  ст.375 ЦПК України,  суд апеляційної інстанції залишає   апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.      
		З огляду на викладене, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався встановленого законом принципу оцінки доказів, відповідно до якого, на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи проаналізував і оцінив докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, ця оцінка  спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Судом застосовані норми матеріального права які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		 Відповідно до 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 Між тим, приведені  вище доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 367 ЦПК України.
		Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд,
		            
		                                             П О С Т А НО В И В :
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення   Печерського районного суду м. Києва  від 10 грудня  2020 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  до Верховного Суду протягом 30 днів з  моменту її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.            
		Повний текст постанови складено 23.06.2021 року.
		 
		Суддя-доповідач
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...