Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10275/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2021. Зареєстровано: 25.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  910/10275/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
		за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської   І.П.
		від 16.03.2021
		за позовом ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» 
		про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису
		за участю представників:
		позивача: Білан Л. М.
		відповідача: Жукова Д.О.
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		До Господарського суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», як учасник вказаного товариства, в якому просила суд:
		- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» №   1/19 від 06.12.2019, підпис ОСОБА_2 на якому засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ільяшовим О.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1387).
		- скасувати реєстраційний запис 10741070011047447 від 17.12.2019, вчинений державним реєстратором Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації Гноць Олександром Юрійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документах; 17.12.2019 10741070011047447; Гноць Олександр Юрійович ; Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформація про засновників, зміна складу підписантів.
		Позовні вимоги (з урахуванням прийнятої місцевим господарським судом заяви про зміну підстав позову) обґрунтовані тим, що:
		- спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» № 1/19 від 06.12.2019, не відповідає вимогам законодавства, що діяло під час проведення загальних зборів, прийняте всупереч положенням статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» та порушує права і законні інтереси позивача як учасника Товариства на участь в його управлінні;
		- у порушення вимог статей 31, 32, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пунктів 10.11, 10.12, 10.13 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» ОСОБА_1 як учасник Товариства не отримувала від ОСОБА_2 вимоги про скликання загальних зборів учасників Товариства, а також не отримувала відповідного повідомлення про проведення загальних зборів учасників, порядку денного і, відповідно, була позбавлена можливості як взяти участь у загальних зборах, так і ознайомитись з документами, внесеними на розгляд загальних зборів відповідно до порядку денного;
		- враховуючи, що позивач володіє часткою статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» у розмірі 41%, загальні збори учасників останнього відбулися за відсутності кворуму, а тому за змістом частини 1 статті 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 10.8 статуту Товариства такі збори були неповноважними, а рішення, прийняті на таких зборах, порушують корпоративні права позивача;
		- державному реєстратору Гноць О.В. подавались два протоколи з однаковим номером 1/19 від 06.12.2019 різного змісту, якими оформлені рішення загальних зборів учасників Товариства від 06.12.2019. Спочатку рішення загальних зборів учасників Товариства від 06.12.2019 було оформлене протоколом № 1/19 від 06.12.2019, копія якого засвідчена 11.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрована в реєстрі за №   1898, підпис ОСОБА_2 засвідчений 11.12.2019 цим же нотаріусом, внесено до реєстру за № 1897. Втім, державним реєстратором Оболонської районної державної адміністрації Гноць О.В. розгляд пакету документів з даним протоколом був зупинений до 30.12.2019 відповідно до повідомлення про зупинення розгляду документів. У повідомленні зазначено: в протоколі № 1/19 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» відсутні підстави щодо звільнення директора Товариства згідно з Кодексом законів про працю та вказано, що у разі усунення підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку розгляд документів буде поновлено. Водночас, позивач вказує, що загальні збори не проводились повторно, натомість рішення загальних зборів Товариства від 06.12.2019 повторно було оформлено вже іншим протоколом №   1/19 від 06.12.2019, підпис ОСОБА_2 на якому засвідчений 17.12.2019 приватним нотаріусом Ільяшовим О.В. (внесено до реєстру за № 1387).
		- станом на 06.11.2019 у ОСОБА_2 ще не існувало права скликати загальні збори.
		Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4870/19, зокрема, визнано недійсною редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 07.02.2019, затверджену протоколом загальних зборів № 07/02/2019 від 07.02.2019, та поновлено чинність редакції від 08.12.2014. Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та постановою Верховного Суду від 27.11.2019.
		Тобто у період жовтень-грудень 2019 року діяв статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  редакції 2014 року, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», оформленим протоколом № 3 від 08.12.2014. 
		Відповідно до пунктів 2.1, 5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  у редакції 2014 року учасниками Товариства є: громадянка України ОСОБА_1  та громадянин України ОСОБА_2 .
		Частки у статутному капіталі Товариства розподіляються наступним чином: громадянка України ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 1 066 041,00 грн, що становить 41% статутного капіталу; громадянин України ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 1 534 059,00 грн, що становить 59% статутного капіталу.
		Пунктами 10.1, 10.2 Статуту Товариства визначено, що вищим органом управління, через який в управлінні Товариством беруть участь всі учасники Товариства, є загальні збори учасників.
		Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі (пункт 10.4 Статуту).
		Згідно з пунктом 10.8 Статуту загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
		Відповідно до пункту 10.11 Статуту учасники Товариства, що володіють більш як двадцятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
		У пункті 10.12 Статуту визначено, що про проведення загальних зборів учасників Товариства учасники повідомляються письмово або під розписку із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до дня скликання загальних зборів учасників.
		ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» з вимогою від 17.10.2019 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства, із зазначенням питань, які підлягають включенню до порядку денного позачергових загальних зборів учасників.
		Зазначена вимога надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» 18.10.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист із відтиском поштового штемпеля від 18.10.2019, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах.
		Вказана вимога була повернута відправнику поштовою установою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.
		У зв`язку з невиконанням виконавчим органом Товариства вимоги ОСОБА_2 від 17.10.2019, останній, на підставі частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», звернувся до ОСОБА_1 із повідомленням від 05.11.2019 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  на 06.12.2029 об 11:00 за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши такі питання, які включені до порядку денного позачергових загальних зборів учасників Товариства:
		1. обрання голови зборів;
		2. заслуховування директора ОСОБА_1 про результати фінансової діяльності Товариства за останні три роки, про укладені договори та інші правочини;
		3. заслуховування директора ОСОБА_1 щодо обставин відчуження майна Товариства;
		4. вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства та призначення нового директора;
		5. зміна місцезнаходження Товариства;
		6. зміна складу осіб, уповноважених представляти Товариство;
		7. зміна інформації про здійснення зв`язку з Товариством;
		8. визначення осіб, відповідальних за вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
		Це повідомлення було надіслано на адресу ОСОБА_1 06.11.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи, однак було повернуте відправнику поштовою установою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		Відповідно до протоколу № 1/19 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, на спірних загальних зборах був присутній ОСОБА_2 , частка якого в статутному капіталі Товариства складає 59%, що відповідає 59% голосів учасників. На загальні збори учасників Товариства не з`явився учасник ОСОБА_1 , яка володіє 41% частки в статутному капіталі Товариства; повідомлялась належним чином; причини неявки не повідомила. Таким чином, на загальних зборах учасників Товариства був присутній учасник, який володіє 59% частки в статутному капіталі Товариства.
		На загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» 06.12.2019 розглядались питання про обрання голови зборів; заслуховування директора ОСОБА_1 про результати фінансової діяльності Товариства за останні три роки, про укладені договори та інші правочини, обставини відчуження майна Товариства; вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства та призначення нового директора; зміна місцезнаходження Товариства; зміна складу осіб, уповноважених представляти Товариство; зміна інформації про здійснення зв`язку з Товариством; визначення осіб, відповідальних за вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі прийнятих рішень.
		Рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, оформленими протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» № 1/19 від 06.12.2019:
		- обрано головою зборів ОСОБА_2 та уповноважено його підписати протокол загальних зборів учасників на підставі частини 4 статті 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
		- висловлено недовіру директору Товариства ОСОБА_1 за неналежне виконання обов`язків керівника; відкликано всі довіреності, видані Товариством, та вирішено вчинити всі необхідні дії для розірвання договорів про надання правової (правничої) допомоги з третіми особами; вирішено не погодити укладення договорів купівлі-продажу нежилих приміщень (з розстроченням платежу) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонікс Груп» від 05.09.2019; вирішено вчинити всі необхідні дії, спрямовані на визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень (з розстроченням платежу) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонікс Груп» від 05.09.2019, звернутися до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за розтрату майна Товариства;
		- вирішено припинити повноваження директора Товариства ОСОБА_1 06.12.2019 на підставі частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України  та розірвано з нею трудовий договір 06.12.2019 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та покладено виконання обов`язків директора Товариства на учасника Товариства - ОСОБА_2 з 09.12.2019 без укладення з ним трудового договору та нарахування і виплати заробітної плати;
		- вирішено виключити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1  як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо та включити відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_2 як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо;
		- вирішено змінити номер телефону Товариства, за яким можливе здійснення з ним зв`язку;
		- уповноважено ОСОБА_2 провести всі необхідні дії для внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі прийнятих рішень.
		ОСОБА_1 посилаючись на порушення порядку скликання та проведення 06.12.2019 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», визначених, зокрема, Статутом Товариства, просила суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» № 1/19 від 06.12.2019, та скасувати відповідний реєстраційний запис, вчинений державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства.
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
		Визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019 року, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»  № 1/19 від 06.12.2019 року, підпис ОСОБА_2 на якому засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ільяшовим О.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1387).
		Скасував реєстраційний запис 10741070011047447 від 17.12.2019, вчинений державним реєстратором Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації Гноць Олександром Юрійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія»: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 17.12.2019 10741070011047447; Гноць Олександр Юрійович ; Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників, зміна складу підписантів.
		Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4   204,00   грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що станом на 06.11.2019, з урахуванням визначеного законодавством місячного строку зберігання поштового відправлення та десятиденного терміну, визначеного частиною 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у ОСОБА_2 не виникло правових підстав для самостійного скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія».
		У матеріалах справи відсутні вірогідні та допустимі докази, що свідчили б про вжиття всіх належних заходів щодо повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів учасників Товариства.
		Спірні загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» були проведені за відсутності кворуму, встановленого пунктом 10.8 Статуту Товариства (яким встановлено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60% голосів), оскільки на зборах були присутні учасники Товариства, які не володіють 60% голосів.      
		Для вчинення відповідних реєстраційних дій державному реєстратору Гноць О.В. подавалися два протоколи з однаковим номером 1/19 від 06.12.2019 різного змісту, якими оформлені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, що свідчить про те, що ОСОБА_1 як директору Товариства не направлялась вимога про скликання загальних зборів з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного, позивачку як учасника Товариства не повідомлено належним чином у встановлений строк про скликання загальних зборів учасників Товариства 06.12.2019 із зазначенням питань порядку денного.
		У зв`язку з визнанням недійними спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про скасування реєстраційних дій.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №   910/10275/20 скасував. Ухвалив у справі № 910/10275/20 нове рішення. У позові ОСОБА_1 відмовив повністю.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимога ОСОБА_2 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» надіслана на адресу Товариства 18.10.2019, мала бути доставлена до відділення зв`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» (враховуючи строки пересилання поштової кореспонденції по м. Києву) не пізніше 23.10.2019, отже, починаючи з 24.10.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» мало отримати зазначену вимогу.
		Неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» вимоги у відділенні поштового зв`язку не залежало від волі відправника, а тому не спростовує факту виконання останнім належним чином приписів чинного законодавства України в частині подання ОСОБА_2 вимоги про скликання спірних загальних зборів.
		В силу приписів частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка підлягає застосуванню, ОСОБА_2 , не отримавши протягом десяти днів з дня, коли Товариство мало отримати вимогу про скликання загальних зборів повідомлення про скликання загальних зборів учасників (24.10.2019) (доказів зворотного суду не надано), з 04.11.2019 набув право самостійно скликати такі збори.
		Враховуючи, що спірні загальні збори скликались на 06.12.2019, а письмове повідомлення про скликання цих зборів було надіслано на адресу ОСОБА_1 06.11.2019 поштовим відправленням з описом вкладення, вимога частин 3, 4 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 10.12 Статуту Товариства щодо повідомлення учасника про загальні збори не менш, ніж за 30 днів, дотримана.
		Неотримання ОСОБА_1 повідомлення від 05.11.2019 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» у відділенні поштового зв`язку не залежало від волі відправника, а тому не спростовує факту виконання останнім належним чином приписів чинного законодавства України в частині повідомлення про скликання спірних загальних зборів.
		Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення загальних зборів 06.12.2019, а також про порядок денний цих зборів, яке фактично було здійснено шляхом надсилання позивачу рекомендованого листа з описом вкладення, враховуючи завчасне здійснення такого повідомлення у передбачені Законом і Статутом строки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивачки про те, що такі збори учасників відбулись без її повідомлення, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Відсутність на офіційному веб-сайті Укрпошти відомостей про поштове відправлення не є підставою вважати, що відповідна кореспонденція не надсилалася. Термін зберігання інформації для відстеження руху рекомендованих листів обмежений, і після спливу встановленого терміну неможливо з даних вказаного веб-сайту встановити, зокрема, факт відправлення кореспонденції.
		Вимоги пункту 10.8 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» щодо наявності кворуму суперечать статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка визначає лише кількість голосів учасників товариства, необхідну для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників і наділяє учасників товариства визначити у статуті шляхом прийняття одностайного рішення іншу кількість голосів учасників, необхідну для прийняття рішень з певних питань, але не меншу, ніж більшість голосів.
		Оскільки через рік після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» не внесло відповідні зміни до Статуту, положення Статуту Товариства, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники Товариства з 17.06.2019 повинні керуватися нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		З огляду на те, що на спірних загальних зборах учасників Товариства від 06.12.2019 був присутній учасник - ОСОБА_2 , який володіє 59% статутного капіталу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кількість голосів останнього була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів, які позивач просить суд визнати недійсними.
		Правові підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав відсутності кворуму, передбаченого Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», не приведеним у відповідність до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за наявності кількості голосів, необхідних для прийняття рішення відповідно до вимог вказаного Закону, відсутні.
		Існування двох різних протоколів з однаковим номером 1/19 від 06.12.2019 пов`язане з вимогами державного реєстратора щодо зазначення в протоколі підстав звільнення директора, на виконання яких (вимог) до протоколу було внесено посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.
		Внесення такого посилання не змінило ні порядку денного зборів від 06.12.2019, ні суті протоколу, а відтак не є тотожним новому розгляду питань порядку денного та/або проведенню нових загальних зборів без повідомлення іншого учасника Товариства.
		Крім того, в силу закону протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю не може бути предметом оскарження у корпоративному спорі, а предметом спору є саме рішення, прийняте зборами.
		Рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» відповідають порядку денному, який був зазначений у повідомленні про скликання позачергових загальних зборів учасників  від 05.11.2019, надісланому ОСОБА_2 позивачу.
		Позивачем не доведено порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення спірних загальних зборів, відтак, підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019, оформленого протоколом №   1/19 від 06.12.2019, відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №   910/10275/20, у якій просила постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначила пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Зазначила про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування положень пункту 1 частини 1 статті 5, статті 29, статей 31, 32, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статей 98, 116 Цивільного кодексу України, а також статей 13, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №   923/876/16, від 18.03.2020 у справі №   129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №   916/2584/18, від 27.11.2019 у справі №   917/171/19, від 10.05.2018 у справі №   906/592/17, від 18.06.2020 у справі №   922/298/19, від 23.10.2019 у справі №   917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №   910/18036/17.
		Скаржником також зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо моменту виникнення у учасника товариства з обмеженою відповідальністю права на самостійне скликання загальних зборів учасників.
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, а також щодо відсутності предмету спору, з огляду на неможливість оскарження протоколу зборів, що було виправлено судом апеляційної інстанції.
		Розгляд клопотань.
		Відповідачем подано заяву про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, яка мотивована тим, що наведені позивачкою у касаційній скарзі постанови, що стали підставою для відкриття касаційного провадження прийняті на підставі іншого законодавства, а тому наведена судова практика не є релевантною для даної справи.
		Позивачка заперечила проти закриття касаційного провадження  відкритого за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для закриття касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини 2  статті 287 Господарського процесуального кодексу України та у справі №   910/10275/20 є подібними. Висновок щодо того чи суперечить рішення суду апеляційної інстанції у цій справі №910/10275/20 наведеним у цих постановах висновкам Верховного Суду та чи підлягали вони застосуванню при розгляді справи №910/10275/20 буде здійснено за результатами розгляду касаційної скарги по суті.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.
		Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.
		Згідно з частинами першою та другою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.
		Таким чином, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.
		Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про збори кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо такий строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
		Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
		Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
		Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
		Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
		Отже у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16.
		Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17 та від 27.11.2018 у справі №916/58/18.
		Оцінивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 , як особою, що ініціювала проведення загальних зборів, виконано вимоги закону щодо повідомлення позивачки про проведення зборів, шляхом надсилання повідомлення, яке містило інформацію щодо питань порядку денного, та було надіслано за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, поштовим відправленням з описом вкладення за місцем її реєстрації, яке зазначено і в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» у відомостях про учасників Товариства.
		Апеляційний господарський суд правильно визнав помилковими висновки суду першої інстанції про неналежне повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», оскільки спірні загальні збори скликались на 06.12.2019, а письмове повідомлення про скликання цих зборів було надіслано на адресу ОСОБА_1 06.11.2019 поштовим відправленням з описом вкладення, а тому вимога частин 3, 4 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 10.12 Статуту Товариства щодо повідомлення учасника про загальні збори не менш, ніж за 30 днів, дотримана.
		Неотримання ОСОБА_1 повідомлення від 05.11.2019 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», направленого їй 06.11.2019, у відділенні поштового зв`язку не залежало від волі відправника, а тому не спростовує факту виконання останнім належним чином приписів чинного законодавства України в частині повідомлення про скликання спірних загальних зборів.
		За змістом частин 1, 2, 5 - 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:
		1) з ініціативи виконавчого органу товариства;
		2) на вимогу наглядової ради товариства;
		3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
		Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
		Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.
		Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.
		Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.
		Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.
		У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.
		Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з частиною 4 статті 98 Цивільного кодексу України порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
		Тобто, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Цивільний кодекс України передбачають спосіб реалізації корпоративних прав учасника, який володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, на управління товариством у разі невиконання його вимоги про скликання загальних зборів шляхом самостійного скликання таких загальних зборів.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у  справі №910/8802/19. 
		У спірних правовідносинах учасник, який володіє часткою у розмірі 59 % статутного капіталу, звернувся 18.10.2019 до виконавчого органу відповідача з вимогою від 17.10.2019 скликати загальні збори учасників товариства. Вказана вимога надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» рекомендованим листом з описом вкладення.
		Матеріали справи не містять доказів виконання виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» вимоги учасника про скликання загальних зборів учасників та повідомлень виконавчого органу товариства про відмову в скликанні загальних зборів учасників.
		Отже, враховуючи приписи статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та частини 4 статті 98 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 мав право сам скликати загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія».
		Положення частини 9 статті 31 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначають умови за яких учасники товариства можуть скликати загальні збори учасників самостійно, а саме, якщо особи, які ініціювали проведення загальних зборів, не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів.
		Аналіз частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»  дає підстави для висновку, що встановлені в ній умови початку перебігу строку для направлення товариством повідомлення про скликання загальних зборів учасників, який пов?язується не лише з моментом отримання вимоги, але і  з моментом коли товариство мало отримати таку вимогу, спрямовані на забезпечення добросовісного виконання товариством своїх обов?язків щодо отримання такої вимоги та її задоволення.
		У зв?язку з чим правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що початок перебігу строку направлення товариством його учасникам повідомлення про скликання загальних зборів учасників, пов?язується з датою здійснення учасником направлення вимоги про проведення загальних зборів та строком поштового обігу, який визначає момент коли товариство мало отримати таку вимогу, а не з моментом повернення рекомендованого поштового відправлення поштовою установою у зв?язку з закінченням терміну зберігання. Так як повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання обумовлюється тим, що  товариство не виконало свої обов?язки щодо своєчасного отримання поштової кореспонденції чи свідомо ухилилось від її отримання, та жодним чином не визначає момент коли товариство мало отримати таку вимогу.
		Вищезазначені приписи Закону не містять умов щодо надсилання вимоги про скликання загальних зборів учасників крім виконавчого органу товариства також і іншим учасникам товариства, а тому судом апеляційної інстанції правильно зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що про неналежне повідомлення позивачки про загальні збори свідчить те, що  із наданих відповідачем копій опису вкладення, конверту та експрес накладної не вбачається за можливе встановити дату повернення поштового відправлення №   0315067902646, відправленого ОСОБА_2 18.10.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», в якому містилась вимога про скликання позачергових загальних зборів.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення ОСОБА_1 про загальні збори товариства було надіслано ОСОБА_2 , який у даному випадку виконував обов?язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», 06.11.2019 за адресою її реєстрації, яка зазначена у Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» у відомостях про учасника. Правильність адреси, на яку ОСОБА_2 було здійснено направлення повідомлення про скликання загальних зборів, позивачем не заперечується, цю ж адресу: АДРЕСА_2 зазначено скаржником для листування у касаційній скарзі. 
		Свідоме небажання позивачки отримувати надіслану на її адресу рекомендовану кореспонденцію, що стало підставою для її повернення поштовою установою відправнику за закінченням терміну зберігання, не може свідчити про неналежне виконання відповідачем обов?язку з повідомлення позивачки про проведення загальних зборів товариства.
		Доводи касаційної скарги позивача про відсутність вірогідних та допустимих доказів, що свідчили б про вжиття належних заходів щодо повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» у зв?язку з не зазначенням на описі вкладення номеру поштового відправлення, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. 
		Відповідачем надано копію опису вкладення у цінний лист із відтиском штампу поштового відділення від 06.11.2019, що відповідає даті здійснення поштового відправлення № 0315068320888, про направлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 05.11.2019. Відповідність вкладення опису перевірена працівником органу зв`язку, що підтверджується підписом останнього та штампом поштового відділення. 
		Опис вкладення у цінний лист оформляється у разі приймання поштового відправлення та підтверджує його вміст. Відповідність вкладення опису не перевіряється та не засвідчується працівником поштової установи без здійснення поштового відправлення. Отже, у разі якщо надані відповідачем документи містять, на думку позивача, ознаки фальшування, він не був позбавлений права звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів.
		Доказів не здійснення зазначеного відправлення, здійснення його за неналежною адресою, чи існування обставин, що унеможливили отримання цього поштового відправлення позивачем не надано.
		Відтак, слід погодитись з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для визнання рішень загальних зборів недійсним у зв`язку з відсутністю доказів дотримання відповідачем порядку повідомлення учасника про проведення загальних зборів, відсутні.
		Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про відсутність безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону, а саме прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» рішень за відсутності кворума.
		17.06.2018 набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1).
		Разом з тим, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		Наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України «Про господарські товариства». Якщо протягом «перехідного періоду» (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18.
		Оскільки Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набрав чинності 17.06.2018, то відповідні зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» повинні бути внесені до 17.06.2019.
		Оскільки через рік після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» не внесло відповідні зміни до Статуту, положення Статуту Товариства, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники Товариства з 17.06.2019 повинні керуватися нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		На відміну від пункту 10.8 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» яким визначається правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, не передбачає вимог щодо встановлення кворуму зборів учасників товариства - найменшої кількості учасників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а встановлює кількість голосів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників (стаття 34 Закону ).
		Положеннями частини 5 статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно.
		Відповідно до пункту 10.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників. З питань визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, а також при вирішенні питання про виключення учасника з Товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства.
		Оскільки на спірних загальних зборах учасників Товариства від 06.12.2019 був присутній учасник - ОСОБА_2 , який володіє 59% статутного капіталу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що кількість голосів останнього була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів, які позивач просить суд визнати недійсними.
		Відтак, доводи позивачки та висновки суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для скасування оскарженого рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» від 06.12.2019 свого підтвердження не знаходять.
		У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 922/298/19, на яку посилається скаржник на підтвердження своїх доводів щодо законності визначення у статуті товариства з обмеженою відповідальністю положень щодо кворуму, встановлено, що оскаржувані рішення Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал»  були прийняті 28.09.2018 - тобто в «перехідний період», визначений пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Також встановлено, що впродовж «перехідного періоду» положення Статуту відповідача не змінювалися - діяла редакція від 09.09.2016.
		Виходячи зі змісту, наведеної норми пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом вказаного «перехідного періоду» передбачалась чинність положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал», які не відповідають цьому Закону, за умови їх відповідності законодавству станом на день набрання чинності цим Законом - тобто станом на 17.06.2018.
		У справі № 910/10275/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні рішення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» прийняті 06.12.2019, тобто по завершенню «перехідного періоду», визначеного пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і відповідні положення щодо кворуму до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (до 17.06.2019) внесені не були.
		Отже, висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №   922/298/19  не є релевантними для справи №910/10275/20.
		Щодо інших постанов Верховного Суду, на які посилається скаржниця у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
		У постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто (пункт 45).
		Формування таких висновків обумовлено встановленням обставин не повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів та питань порядку денного, запропонованих до голосування у визначений строк.
		Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 917/171/19 зазначив, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів ТОВ; відсутність протоколу загальних зборів акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів.
		Такі висновки зроблені виходячи з встановлених у цій справі обставин, що при проведенні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» було порушено вимоги статей 30, 32, 33, 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки жоден з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» не отримував належного повідомлення про дату, місце та час проведення загальних зборів учасників, участі у зборах не приймали, за рішення прийняті на загальних зборах учасників товариства 26.12.2018 року ні особисто, ні через уповноважених представників не голосували.
		У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 з посиланням на правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, зазначено, що у спірних відносинах обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється у цій справі. У даному випадку такі обставини (належного повідомлення) не були встановлені, оскілки відповідачем не було доведено факту направлення на адресу позивача повідомлень про проведення загальних зборів 29.12.2017 та 07.05.2018, відповідно до вимог пункту 18.9 статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Болградтранс» та вимог частини 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства», а надані відповідачем накладні кур`єрської доставки №0287976, № 0353572, квитанції до прибуткового касового ордеру №119 від 27.11.2017 та №74 від 05.04.2018 мають формальний характер та не дозволяють достеменно встановити безпосередньо сам факт направлення повідомлення про скликання та проведення загальних зборів на адресу учасника товариства, який заперечує свою обізнаність про скликання загальних зборів товариства. Суд також виходив з того, що ці накладні не підтверджують отримання позивачем повідомлення про проведення загальних зборів, і в матеріалах справи відсутні докази про повернення неотриманої позивачем кореспонденції на адресу відповідача від фізичної особи-підприємця Кісова А.В. та фізичної особи-підприємця Гайденко А.П.
		У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 906/592/17 зроблено висновок, на який посилається скаржниця в касаційній скарзі про те, що особа, яка скликає загальні збори учасників Товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників Товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення. Проте встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини не свідчать, що відповідач довів вжиття ним належних заходів щодо повідомлення позивача про час та місце проведення зборів-1 і зборів-2 у передбачений Статутом спосіб.
		Такий висновок касаційного суду обумовлений встановленими у цій справі обставинами того, що повідомлення позивача про проведення зборів-1 і зборів-2 відбулося шляхом направленням йому повідомлення за адресою, зазначеною в якості зареєстрованого місця проживання позивача у копії посвідки на тимчасове проживання на території України, однак судами не встановлено наявність домовленості між товариством та позивачем щодо направлення йому повідомлень за іншою адресою, ніж вказана у Статуті. 
		Колегія суддів виходить із того, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі №910/10275/20 не суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, оскільки у цій справі встановлено, що повідомлення про проведення загальних зборів було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 10.12 Статуту, а саме надіслано на адресу позивачки рекомендованим листом з описом вкладення за адресою учасника, зазначеною в Статуті та було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання. Доказів того, що учасник товариства повідомив юридичну особу про зміну свого місця проживання, позивачем не надано. 
		Тобто висновки Верховного Суду у наведених позивачем справах зроблені за встановлених інших фактичних обставин ніж у справі № 910/10275/20.
		Також позивачка послалась на пункт 81 постанови Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, згідно якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №   917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). На її думку суд апеляційної інстанції не врахував зазначених висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, постановах  Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №   917/1307/18 та не звернув увагу, що факт зазначення відповідачем про направлення 18.10.2019 вимоги про скликання загальних зборів та 06.11.2019 повідомлення про проведення загальних зборів не може бути автоматично доведений лише з тих підстав, що не спростований позивачем.
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 викладено правовий висновок щодо стандарту доказування враховуючи, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу  України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що направлення відповідачем повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства підтверджено копіями конвертів, описів вкладення та поштових декларацій.
		Відомості офіційного сайту «Укрпошта» які містять інформацію про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюються та зберігаються в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації (пункт 122 Правил поштового зв?язку), а тому відсутність на офіційному веб-сайті Укрпошти відомостей про поштове відправлення не є підставою вважати, що відповідна кореспонденція не надсилалася. 
		Тобто надані відповідачем докази на підтвердження обставин дотримання порядку скликання загальних зборів правильно визнані судом апеляційної інстанції  більш вірогідними ніж припущення з боку позивача про порушення Акціонерним товариством «Укрпошта» строків доставки/вручення направлених ОСОБА_2 листів.
		Щодо інших доводів, наведених в касаційній скарзі позивачки, то вони не охоплюються наведеними нею підставами за якими відкрито касаційне провадження. 
		Висновки Верховного Суду
		За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою   статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених   статтею 300 цього Кодексу   межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
		Подані позивачем клопотання та заяву про зміни до касаційної скарги Верховний Суд не враховує. 
		Відповідно по вимог частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
		Строк на касаційне оскарження встановлено статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою касаційне скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Клопотання та заява про зміни до касаційної скарги подані скаржником поза межами строку встановленого статтею 298 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про його поновлення. 
		Правовий висновок щодо застосування норми права. 
		Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Цивільний кодекс України передбачають спосіб реалізації корпоративних прав учасника, який володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, на управління товариством у разі невиконання його вимоги про скликання загальних зборів шляхом самостійного скликання таких загальних зборів.
		Положення частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначають умови за яких учасники товариства можуть скликати загальні збори учасників самостійно, а саме, якщо особи, які ініціювали проведення загальних зборів, не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів.
		Аналіз частини 9 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дає підстави для висновку, що встановлені в ній умови початку перебігу строку для направлення товариством повідомлення про скликання загальних зборів учасників пов?язуються не лише з моментом отримання вимоги, але і з моментом коли товариство мало отримати таку вимогу 
		Термін «мало отримати» означає, що у разі належної реалізації товариством своїх прав чи виконання обов`язків, у нього існувала реальна можливість отримати вимогу учасника про скликання загальних зборів та у встановлені строки виконати вимоги Закону про їх скликання.
		Момент коли товариство мало отримати вимогу учасника про скликання загальних зборів пов?язується зі способом направлення учасником такої вимоги. У разі направлення товариству вимоги про скликання загальних зборів через поштову установу, можливість отримати поштового відправлення обумовлюється строками пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку. Нормативні строки пересилання поштової кореспонденції затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень».
		Визначені у пунктах 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270, правила відповідно до яких у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження; після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, забезпечують адресату можливість отримати поштове відправлення протягом цього строку за місцем свого знаходження, однак не змінюють нормативно встановлений строк коли таке відправлення мало бути отримане адресатом.
		Судові витрати
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги позивача та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач заявив, що ним понесено витрати на правничу допомогу, що пов?язані з розглядом даного спору у суді касаційної інстанції у  розмірі 28   000,00 грн, які просив покласти позивача.
		Зазначив, що зважаючи на відсутність у нього знань у галузі права та необхідності відновлення його порушених прав шляхом представництва його інтересів у справі №   910/10275/20 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» та адвокатом Жуковим Д.О. 01.03.2021 укладеного договір №32 про надання правничої допомоги.
		Згідно доручення № 1 від 01.03.2021, яке є невід?ємним додатком до договору, відповідач доручив адвокату ведення судового спору у справі № 910/10275/20 у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному суді відповідно до потреби без обмеження кількості судових засідань, тривалості судового процесу, обсягу підготовлених процесуальних документів та вчинення дій.
		Разом з відзивом на касаційну скаргу відповідачем на підтвердження надання адвокатом Жуковим Д.О. відповідачу послуг з професійної правничої допомоги на виконання договору надано до касаційного суду копію звіту № 3 від 30.04.2021, який містить опис робіт (наданих послуг) у справі № 910/10275/20 виконаних адвокатом у Верховному Суді станом на 30.04.2021, та є підставою для проведення розрахунків, а також виписку АТ «Універсал Банк» з рахунку клієнта ОСОБА_6 про надходження гонорару у справі №   910/10275/20 у Верховному Суді згідно з рахунком на оплату № 57 від 30.04.2021 в сумі 28   000,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія». Належно засвідчені копії договору №32 від 01.03.2021 та доручення №1 від 01.03.2021, а також копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1244 від 17.06.2017 ОСОБА_6 наявні в матеріалах справи №   910/10275/20 (том 2 а.с. 15-21, 24). 
		За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини  3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). 
		Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас за змістом частини  4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)   складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)   обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, реальності понесення адвокатських витрат, а також розумності їх розміру, встановивши, що відповідачем підтверджено надання йому адвокатських послуг під час розгляду справи №   910/10275/20 у Верховному Суді у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а позивачем до суду касаційної інстанції заява про зменшення заявлених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката не подавалась, Верховний Суд вважає що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28   000,00 грн, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом у суді касаційної інстанції касаційної скарги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №   910/10275/20 залишити без змін.
		3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» (04119, м.   Київ, вул. Деревлянська, 17-А, ідентифікаційний код 38959041) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28   000,00 грн (Двадцять вісім тисяч грн 00   коп.)
		4. Видачу наказу у справі № 910/10275/20 доручити Господарському суду міста Києва.
		5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		Судді                                                                                                    О. Мамалуй
		                                                                                                    В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...