Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3556/09/9104 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2010.
Дата набрання законної сили: 13.04.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                       
		 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 У Х В А Л А 
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 13 квітня 2010 року                                           № 3556/09/9104 
		              
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі: 
		головуючого судді             Любашевського В.П. 
		суддів                        Заверухи О.Б.  
		    Ніколіна В.В. 
		При секретарі судового засідання Гром В.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу  
		за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до  управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  управління Державного казначейства України в м. Тернополі про стягнення незаконно отриманого 3 % збору на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля, -  
		 В С Т А Н О В И Л А: 
		 У жовтні 2008 року позивач - ОСОБА_2 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до участі у справі залучено управління Державного казначейства України в м. Тернополі. У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними та протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо стягнення 3 % збору в сумі 3275 грн. із ОСОБА_2 та стягнути з управління Державного казначейства України в м. Тернополі в користь позивача безпідставно та незаконно отримані 3 % збору на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля. 
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому, постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в ідповідно до п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до ч.1 ст. 17 Закону № 1251-ХІІ провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1996 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів. 
		Пунктом 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). 
		Відповідно до п.1 Порядку - цей Порядок регулює питання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». 
		У Законі № 400/97-ВР вказано, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи при здійсненні господарської операції - відчуженні легкових автомобілів. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, Закон № 400/97-ВР не деталізує, хто саме відчужувач чи набувач повинен сплатити цей збір. Зазначений лише вид операції - відчуження транспортного засобу. Порядок застосування даної норми, на думку суду, передбачений Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, відповідно до якого платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі. 
		Оскільки в Законі № 400/97-ВР, який є нормативним актом вищої юридичної сили, не визначено, хто саме повинен сплачувати вищезазначений збір, то Тернопільський окружний адміністративний суд вказав, що необхідно застосовувати Порядок, який є підзаконним нормативним актом і прийнятий для регулювання питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Наведене стало підставою для висновку, що платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є особа, яка набуває право власності на автомобіль, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними й задоволенню не підлягають. 
		Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 08 грудня 2008 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в постанові Пленуму Верховного Суду України від  1  листопада  1996 р № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» в п. 5 вказано, що судами необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування, накази і інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та органів, тощо, підлягають оцінці на відповідальність  як  Конституції  так  і  Закону.  Якщо  при  розгляді  справи  буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи перечить  законові,  суд  зобовязаний  застосувати  закон,  який  регулює  ці правовідносини. Також скаржник посилається на те, що є безпідставними висновки суду, що Законом не визначено хто саме має виплачувати вищезазначений збір, оскільки у п. 7 ст. 1 Закону «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», зазначено платниками цього збору є фізичні та юридичні особи при відчуженні легкових автомобілів. Відчуження, зазначає апелянт, - це продаж, тому на його думку платником збору повинен бути саме продавець.  
		Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду  без змін, з наступних підстав:  
		 При розгляді справи в суді встановлено, що у серпні 2008 р. ОСОБА_2 придбав у ТзОВ «Мотор-Центр» Галичина» автомобіль Daihatsu Terios DX. При реєстрації автомобіля у ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області позивач сплатив 12 серпня 2008 р. до Пенсійного фонду України збір на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % вартості автомобіля, що склало суму 3275 грн.  
		Із позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати  незаконними та протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо стягнення 3 % збору в сумі 3275 грн. із ОСОБА_2 та стягнути з управління Державного казначейства України в м. Тернополі в користь позивача безпідставно та незаконно отримані 3 % збору на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля. 
		Надаючи оцінку вказаним вимогам адміністративного позову судова колегія бере до уваги, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Суд апеляційної інстанції розглядаючи справу встановив, що позивач добровільно сплатив збір в сумі 3275 грн. Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви на переказ готівки (а.с. 11). 
		Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. 
		В силу підпункту 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 вказаного Закону, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. 
		Із змісту вказаної норми вбачається, що платнику, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування надано право звертатися до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплаченого збору обовязкове державне пенсійне страхування. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.  
		Як встановлено колегією суддів, позивач вказаним правом на подання заяви про повернення, на його думку, надміру сплаченого збору на обовязкове державне пенсійне страхування не скористався та жодних дій спрямованих на повернення сплаченого збору не вчинив. У свою чергу відповідач у справі - управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі не допускав дій та не приймав рішень, які б порушували права свободи чи законні інтереси позивача.  
		Наведене свідчить про відсутність дій, визнати неправомірними які просить позивач, отже предмет оскарження у справі судом апеляційної інстанції не встановлений. Зазначене дає підстави для визнання безпідставними позовних вимог, а тому такі підлягають залишенню без задоволення. Враховуючи, що суд першої інстанції оскаржуваною постановою від 08 грудня 2008 року відмовив у задоволенні позову, колегія суддів вважає таке рішення законним і таким, що не підлягає зміні чи скасуванню. 
		Попри це, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що  відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
		Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. 
		Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які_ набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). 
		На зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд не звернув належної уваги, та не дав оцінки, не зробив правильних висновків, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України. 
		Проте наведене, як встановлено судом апеляційної інстанції, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому  постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року у справі № 2а-9097/08 слід залишити без змін. 
		Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -  
		 У Х В А Л И Л А: 
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року у справі № 2а-9097/08  без змін. 
		  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. 
		 Головуючий суддя                                          В. П. Любашевський  
		Судді                                                     О.Б. Заверуха 
		В.В. Ніколін  
		Повний текст ухвали 
		виготовлено та підписано 
		14.04.2010 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...