Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/4648/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 02.07.2021. Зареєстровано: 04.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/813/5954/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/5954/21 
		Номер справи місцевого суду: 947/4648/20
		Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
		Доповідач Погорєлова С. О.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		22.06.2021 року                                 м. Одеса
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді: Погорєлової С.О. 
		суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П.
		            за участю секретаря: Дубрянської Н.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Огренич І.В., 18 листопада 2020 року в м. Одеса, -
		 
		встановила:
		 
		У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до КП «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позову посилалася на те, що з 2016 року вона працювала в КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді начальника юридичної служби. Наказом № 107-к «Про звільнення» із змінами, внесеними наказом від 17.02.2020 року «Про внесення змін до наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 107-к «Про звільнення», її було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що її було звільнено незаконно, з порушенням норм трудового законодавства, а саме: застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляду догани в один і той же день із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, що суперечить вимогам закону щодо звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; не наведення у наказі про звільнення конкретного порушення нею трудових обов`язків, яке повторно сталося після застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани; недодержання порядку звільнення, передбаченогостаттями 148-149 КЗпП України, оскільки її не було ознайомлено із документами, які зазначені в наказі про звільнення, як підстава її звільнення, та не надано можливості надати пояснення; звільнення проведено без врахування її попередньої роботи, без погодження із профспілковою організацією членом якої вона є, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення судом її на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 року № 107-к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 110-к «Про несення змін до наказу від 17.02.2020 року № 107-к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичної служби КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної служби КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної служби КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року по 17 листопада 2020 року включно, в розмірі 500296,23 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а саме з 17.02.2020 року по 17.03.2020 року в сумі 55 588,47 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь держави судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. 
		В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		Частиною першою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Відповідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 84 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою витребує відповідні докази. Будь- яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
		Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.
		Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого  суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
		Відповідно до ст. ст. 12, 13, 77, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Законом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з травня 2016 року працювала в казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді начальника юридичної служби. 
		17 лютого 2020 року відповідачем видано накази: № 114-н «Про дисциплінарну відповідальність», № 107-к «Про звільнення» та № 110-к «Про внесення змін до наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 107-к «Про звільнення». Наказом від 17.02.2020 року № 107-к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом від 17.02.2020 року № 110-к позивача звільнено з посади начальника юридичної служби казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 
		З матеріалівсправи також вбачається,що ОСОБА_1 є членомПрофесійної спілкипрацівників Казенногопідприємства «Морськапошуково-рятувальнаслужба», однак відповідач не звертався до профспілки з письмовим поданням про надання згоди на звільнення позивача відповідно до п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Згідно із ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), пунктами 25, 7 ст. 40 і пунктами 2, 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім визначених законом випадків.
		Згідно позиції представника відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, а також у апеляційній скарзі у Казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» 01.03.2012 року створена Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, яка продовжує здійснювати свою діяльність. ОСОБА_1 на підставі власної заяви від 13.02.2020 року вибула з членів даної профспілки та не повідомляла про членство в іншої профспілки, тому при процедурі звільнення у роботодавця не було підстав для звернення до діючої профспілки для отримання згоди.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (Закон 1045-XIV ) громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.
		Статтею 37 Закону 1045-XIV визначено, що профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки. Якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.
		Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України (ч. 1,2 ст. 14 Закону 1045-XIV).
		Частиною дев`ятою статті 16 Закону 1045-XIV профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.
		Рішенням Конституційного суду України № 11-рп/2000 від 18.10.2000 року визнані неконституційними положення Закону про початок діяльності профспілок з моменту їх державної реєстрації, та зазначено, що положення Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов`язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають частині третій статті 36 Конституції України.
		Таким чином, законодавець встановив початок правосуб`єктності профспілки саме з моменту її утворення шляхом прийняття статуту установчими або загальними зборами членів профспілки, та визначив можливість існування на одному підприємстві декілька професійних спілок.
		Згідно протоколу установчих зборів засновників Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 14.02.2020 року створена дана профспілка. Державна реєстрація профспілки здійснена 14.05.2020 року.
		Таким чином, починаючи з 14.02.2020 року вважається, що Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» становиться суб`єктом трудового законодавства, та при звільненні стосовно її членів роботодавець зобов`язаний погодитись з даною профспілкою у випадках визначених Законом.
		Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
		Також, відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
		Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61- 30894сво18) зазначено, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».
		Згідно з п. 15 Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами та доповненнями, суд встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмові профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З огляду на вищевказане, та оскільки, в матеріал справи відсутній висновок Професійної спілки працівників членом якої є позивач ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за необхідне звернутись до Професійної спілки працівників Казенного Підприємства «Морська Пошуково-Рятувальна Служба» (код ЄДРПОУ 43620529, 65038, м. Одеса, вул. Довга, 88, корп. А), та зобов`язати розглянути на засіданні комітету з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України питання про надання згоди (відмову у наданні згоди) на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичної служби Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду про звернення до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення працівника оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 84, 367, 368, 381, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		ухвалила:
		       
		Звернутись до Професійної спілки працівників Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ43620529, 65038, м. Одеса, вул. Довга, 88, корп. А), яку зобов`язати розглянути на засіданні профспілкового комітету, з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України, питання про надання згоди (відмову у наданні згоди) на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичної служби КП «МПРС» за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Попередити, що виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 , розглядає у п`ятнадцятиденний строк питання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .
		До одержання рішення профспілкової організації розгляд справи зупинити.
		Копію ухвали направити до Професійної спілки працівників Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ43620529, 65038, м. Одеса, вул. Довга, 88, корп. А) для виконання.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий                            С.О. Погорєлова
		 
		Судді                            О.В. Князюк
		 
		                           А.П. Заїкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...