Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/9633/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2021. Зареєстровано: 05.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.08.2021
Номер судового провадження: 2/932/1957/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		       Справа № 200/9633/18
		Провадження № 2/932/1957/21
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді Кондрашова І.А.,
		за участю секретаря судового засідання Тимощук К.А.,
		позивача ОСОБА_1 , 
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просив зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме поліпшити житлові умови родині ОСОБА_1 . Позовна заява мотивована тим, що позивач зареєстрований та постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить в рівних частках по 1/3 його дружині  ОСОБА_4 та сину  ОСОБА_5 . Квартира має загальну площу 29, 5 кв.м., житлову  16, 2 кв.м. Позивач є інвалідом 2 групи та має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни  інвалідів війни. 
		Згідно рішення Центральної (Кіровської) районної в м. Дніпрі ради № 24 від 09.02.1996 року, позивач перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. З 17.10.2007 року ОСОБА_1 переведений до категорії осіб, які мають право позачергового отримання жилих приміщень за пільгою, передбаченою чинним законодавством для інвалідів війни, відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпрі ради № 6 від 17.01.2007 року. Позивач перебуває на обліку з 2007  го року як особа, що користується правом позачергового поліпшення житлових умов, а отже має переважне право перед всіма іншими категоріями громадян на отримання житла, і таке житло повинно надаватись протягом 2  х років з моменту постановки на облік. За цей час житло отримали інші особи, яких знає ОСОБА_1 та які або взагалі не перебували на обліку, або були зараховані набагато пізніше позивача. ОСОБА_6 звертався з приводу поліпшення житлових умов до міського голови м. Дніпра ОСОБА_7 , Міністерства соціальної політики України, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, проте звернення позивача ігноруються, черга не просувається, а питання щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_1 не вирішено протягом тривалого часу. З урахуванням уточненої позовної заяви від 14.03.2019 року, позивач просить суд визнати бездіяльність виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради щодо ненадання протягом тривалого часу позачергово житлового приміщення ОСОБА_1 з родиною  протиправною. Зобов`язати виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї, а також зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради надати позивачу у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї, в порядку ст. 48-1 ЖК.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та надано строк позивачу для усунення її недоліків  протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року відкрито провадження у справі. 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року справа прийнята в провадження судді Томаша В.І.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року закрито підготовче засідання у справі. 
		У зв`язку із закінченням строку відрядження судді Томаша В.І. справа передана судді Яковлеву Д.О. 
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2019 року справа прийнята в провадження судді Яковлева Д.О.
		Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2019 року суддю ОСОБА_8 відсторонено від здійснення правосуддя.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 27.01.2020 року справа передана судді Сліщенко І.Ю.
		Рішенням Вищої ради правосудді від 07.07.2020 р. № 2049/0/15-20 суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_9 було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 26.01.2021 року справа передана судді ОСОБА_10 .
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А.
		27.05.2021 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
		Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року клопотання задоволено та витребувано від Департаменту житлового господарства ДМР відомості щодо перебування ОСОБА_1 в черзі, зміни черговості на отримання житла, щодо кількості житла, виданого громадянам в м. Дніпрі.
		22.06.2021 року до суду надійшла відповідь в електронному вигляді на Ухвалу суду про витребування доказів.
		Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.
		В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов, є пенсіонером МВС, має інвалідність. Відповідачем пропонувалась йому квартира, але вона не відповідала санітарним нормам, оскільки в ній було підсобне приміщення. Відповідач також пропонував йому продати свою квартиру в обмін на передання житла у користування, про це не є законним і позивач відмовився. Житло йому не надається вже більше десяти років. З цих підстав просить суд позов задовольнити та зобов`язати міську раду надати його сім`ї житло в постійне користування.
		Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила, що з 2016 року і по цей час міською радою прийнято 3 рішення про надання житла у користування за пільгою інваліда війни, проте місце ОСОБА_1 в черзі не змінилось. Списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов наразі не затверджені.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
		Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Стаття 25Загальної декларації прав людинивизнає право на житло як частину права на належний рівень життя. Вона зазначає, що «кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров`я і добробуту її самої та її сім`ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини».
		Стаття 11 Міжнародного пактупро економічні,соціальні такультурні права також гарантує право на житло як частину права на належний рівень життя.
		Уміжнародному праві прав людиниправо на житло розглядається як окреме право. Це було роз`яснено у 1991 році в Загальному коментарі № 4 щодо належного житла Комітетом ООН з економічних, соціальних та культурних прав.
		Право на житло також закріплено у статті 28Конвенції про права осіб з інвалідністю, статті 16Європейської соціальноїхартії таАфриканській хартії прав людини і народів. Відповідно до Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав, аспекти права на житло включають: правову безпеку права власності; наявність до послуг, матеріалів, засобів та інфраструктури; можливість придбання; придатність для проживання; доступність; розташування та культурна адекватність.
		Відповідно дост. 31 ЖК Української РСРгромадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та має пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни  інвалідів війни.
		Згідно свідоцтва про право власності на житло, видане виконкомом міської Ради народних депутатів 01 квітня 1997 року № 5/533-97, позивачу та членам його сім`ї  дружині ОСОБА_4 та сину ОСОБА_1 належить на праві спільної власності квартира, загальною площею 29, 5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Центральної районної у м. Дніпрі від 10.10.2017 року за Вих. № 16/455, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у виконкомі Центральної (Кіровської) районної у м. Дніпрі ради у загальній черзі з 09.02.1996 року; з 17.01.2007 року  у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень за пільгою, передбаченою чинним законодавством для інвалідів війни.
		Згідно Листа Міністерства соціальної політики від 03.05.2017 р. за вих. № 339/0/167/-17/402, територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування з приводу поліпшення житлових умов громадян.
		Як вбачається з Листа виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпрі ради від 18.08.2017 року за вих. № 40/18, за період з 2013-2017 р.р. жилими приміщеннями було забезпечено 14 сімей/осіб, які перебували на квартирному обліку у виконкомі Центральної районної ради у АДРЕСА_2 сімей осіб, які користуються правом позачергового отримання житла.
		Згідно Листа Департаменту житлового господарства ДМР від 19.09.2017 року за Вих. № П-434/3, у 2013  му році департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради ОСОБА_1 запропонована двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , від якої родина позивача відмовилася.
		З відповіді Департаменту житлового господарства від 22.06.2021 р. за вих. № 3112-2814 в порядку витребування доказів, вбачається, що департаментом здійснюються заходи щодо затвердження списків громадян, які перебувають на квартирному обліку, тому надати відомості щодо зміни черговості та причин зміни черговості по пільговій категорії позивача, щодо кількості виданого житла на пільгових умовах, в тому числі по м. Дніпро, відповідач не має можливості. Надати номер ОСОБА_1 у пільговій черзі неможливо, оскільки зберігання списків не передбачено, і вони не затверджені, є лише електронні списки. Копія таких списків не надана. 
		Спір у даній справі виник з приводу того, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка має пільги інваліда війни та користується правом на позачергове отримання житла протягом 2  х років з дати включення до відповідного списку, проте Дніпровською міською радою не вживаються заходи щодо передання відповідачу в користування благоустроєного приміщення протягом 14 років з дати зарахування на облік.
		Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормамиЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а такожЖК Української РСР. 
		Згідно з пунктом 18 частини першоїстатті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни та прирівняним до них особам» (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
		Отже, позивач має право на позачергове отримання житла відповідно до вимог пункту 18статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Норма ст. 13 Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» не містить виключень та спеціальних умов для отримання пільговими категоріями осіб, які потребують поліпшення житлових умов, благоустроєного житла. Поряд з цим забезпечення житлом здійснюється із визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб, перед всіма іншими категоріями.
		Житлові приміщення можуть передаватися у користування не лише з фонду міських рад, а й міністерств, підприємств, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Отже, держава взяла на себе обов`язок забезпечувати житлом пільгову категорію осіб, вказану у ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і цей обов`язок є позитивним. 
		У пунктах 50, 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Віннійчук проти України»
		(Заява № 34000/07) констатовано, що особиста ситуація заявниці, а саме неможливість отримати нове постійне житло та необхідність проживати у невеликій двокімнатній квартирі зі своєю матір`ю, дітьми та, ймовірно, іншими родичами або погодитись на певні житлові умови, - не змінилася, оскільки міська рада не надала їй таке житло. 
		Неспроможність державних органів надати заявниці нове житло серйозно вплинула на її права, гарантованістаттею 8Конвенції. Суду не було надано жодних доказів вжиття державними органами необхідних заходів з метою ефективного та оперативного вирішення житлової ситуації заявниці. Стосовно аргументу Уряду, що всупереч твердженням заявниці їй була запропонована квартира на АДРЕСА_4 , від якої вона, як було зазначено, відмовилась, то жодної інформації про цю пропозицію та жодних документів на підтримку цього твердження надано не було.
		Таким чином,на переконаннясуду,тривале (більше14років)не вирішенняжитловго питання ОСОБА_1 може становитипорушення ст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод. 
		За змістом ст. 46 Житлового кодексу Української РСР, поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
		Наведена норма є спеціальною по відношенню до ст. ст. 43, 45 Житлового кодексу РСР, якими врегульовано питання надання жилихприміщень громадянам,які перебуваютьна обліку,в порядкучерговості,та першочерговогонадання приміщень. Навідміну відназваних статей,стаття 46ЖК РСРунормовує підставинадання житлапоза чергою,тобто наданняжитла повинновідбуватись виключнов порядкуст.46ЖК таст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».Висунення додатковихвимог,створення чергитощо,на думкусуду,буде суперечитипринципу правовоївизначеності. 
		Відповідно до частини третьоїстатті 46 ЖКУкраїнської PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
		Проте відповідачем не надано доказів того, що на даний час є затвердженим список осіб, в розумінні ч. 3 ст. 46 ЖК РСР, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень, лише є загальна черга осіб, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, в електронному вигляді. Однак цей доказ до суду також не надавався. 
		Незатвердження списку осіб, які мають право на позачергове отримання приміщень може призвести до маніпуляцій та несправедливого розподілу житла, що становитиме порушення прав як ОСОБА_1 , так й інших осіб.
		В судовому засіданні встановлено, що розподіл житла та його надання пільговим категоріям відбувається непрозоро та повільно, зокрема, позивач підтверджує, що багато осіб, які взагалі не перебували в черзі, або були включені до загальної черги набагато пізніше нього, вже отримали житло.
		Відповідачем не надано в судовому засіданні загальний список осіб по всім категоріям, а також окремого списку по особам, які мають право позачергового отримання житла на підставі ст. 46 ЖКУкраїнської PCP, тому суд позбавлений можливості стверджувати, що зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 позачергово благоустроєне житло, може становити порушення прав інших осіб, які перебувають у списку пільговиків за ст. 46 ЖК, оскільки не встановлено, що такі списки існують. Суд також позбавлений можливості з`ясувати як просувається черга, яким особам, що попереду ОСОБА_1 було надано житло, та чи було надано взагалі.
		Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
		Відповідно до норми ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Таким чином, ненадання переконливих доказів існування окремого списку осіб в розумінні , які мають право на позачергове отримання приміщень відповідно до Закону, суд визнає обставиною, яка додатково свідчить про переважне право позивача на отримання житла, і цей факт не можу визнаватись порушенням прав та інтересів інших осіб, які перебувають лише в загальній черзі. 
		Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що ОСОБА_1 була запропонована квартира, проте він сам від неї відмовився, оскільки ця квартира не відповідала санітарним та технічним вимогам.
		З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 , має право на позачергове забезпечення житлом на підставі п. 18 частини першоїстатті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і надання позачергово такого житла, як визначено ст. 46 ЖК РСР, не становитиме порушення норм чинного законодавства та прав інших осіб. Виконавчий комітет ДМР та Департамент житлового господарства ДМР ухиляються від виконання покладених на них обов`язків, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про місцеве самоврядування», щодо надання позивачу житлової площі у позачерговому порядку. 
		Між тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправної бездіяльності виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради щодо ненадання протягом тривалого часу позачергово житлового приміщення ОСОБА_1 , оскільки в силу ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Визнання бездіяльності щодо ненадання житла протягом тривалого часу протиправною, не буде ефективним способом захисту, оскільки в даному випадку спір пов`язаний безпосередньо із захистом житлових прав позивача, а не реалізацією владних повноважень виконавчого органу, тому вимоги про зобов`язання виконавчого комітету та Департаменту ДМР ухвалити відповідне рішення і надати позивачу житло, повністю сприяють захисту порушених прав позивача. Посилання позивача у прохальній частині позову на ст. 46-1 ЖК РСР суд не бере до уваги, оскільки вказаною статтею регулюється порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення, проте наразі рішення про розподіл житла ОСОБА_1 не ухвалено, тому в цій частині посилання відповідача на ст. 46-1 ЖК є помилковим.
		Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язання відповідних органів, які мають право на розпорядження житлом, надати позивачу у користування житлове приміщення, відповідно до встановлених санітарних і технічних норм, та виходячи зі складу його сім`ї. 
		Згідно ст.141ЦПК Україниз Дніпровськоїміської радиналежить стягнутина користьдержави судовийзбір урозмірі 704,00грн. 
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
		Зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Дмитра Яворницького, 75) ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, у порядку, визначеному Житловим кодексом Української РСР. 
		Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї, в порядку, визначеному Житловим кодексом Української РСР. 
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні, 00 коп. 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні  протягом 30 днів з дня отримання його копії.
		Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
		 
		 
		Суддя І.А. Кондрашов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...