Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/6074/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2021. Зареєстровано: 06.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2021.

Номер судового провадження: П/380/8854/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2021 року м. Львів справа №320/6074/20
		 
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Карп`як О.О.,
		секретар судового засідання Шавель М.М.,
		за участю:
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача  Ясинецького О.А.,
		представника відповідача- Камарчук В.В.,
		представника третьої особи  Філіпова Г.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості, зобов`язання вчинити дії, - 
		 
		встановив:
		 
		 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просить:
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 361393, 46 грн заборгованості по заробітній платі;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 20931, 10 грн. пеню за несвоєчасну оплату;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 7589,24 грн. інфляційні витрати;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 3980, 27 грн.  3% річних;
		-зобов`язати Міністерство закордонних справ України видати трудову книжку службовцю ОСОБА_1 та внести в трудову книжку відповідні відомості щодо звільнення 03 червня 2020 року у зв`язку з закінченням строку контракту;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 200 000 грн. моральної шкоди;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 25000 грн. витрат на правничу (правову) допомогу;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 36139,34 грн. гонорару 10% за виграш у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про стягнення заборгованості та видачі трудової книжки працівнику;
		-стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 4454, 73 грн. судового збору.
		Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 вказану адміністративну справу передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
		Позивачем оскаржено ухвалу від 17.07.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 клопотання адвоката Ясинецького О.А. від 03.08.2020 про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 залишено без розгляду; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, третя особа Державна прикордонна служба України про стягнення заборгованості та видачі трудової книжки  повернуто особі, яка її подала.
		02.10.2020 Київським окружним адміністративним судом вказана справа скерована до Львівського окружного адміністративного суду.
		Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 справу передано на розгляд судді Карп`як О.О.
		Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позов залишено без руху.
		Ухвалою від 29.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року замінено неналежну третю особу Державну прикордонну службу Україна на належну Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
		25.11.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача.
		09.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
		29.12.2020 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи.
		Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		24.03.2021 третьою особою долучено додаткові докази  копію грошового атестату позивача.
		Ухвалою від 21.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні для подання відповідачем додаткових доказів.
		06.05.2021 відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові докази.
		Позиція позивача:
		Позивач зазначає, що згідно Наказу №346-ос від 19.02.2016 року Міністерства закордонних справу України його з 16.03.2016 року призначено на посаду чергового коменданта Посольства України в Іспанській Республіці Пакистан. Його 16.03.2016 відряджено до посольства України в Ісламській Республіці Пакистан. Разом з ним виїхала і його дружина. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 23.06.2017 року №626-ос йому присвоєно чергове військове звання капітана. Вказує, що від квітня 2016 по грудень 2020 перебував на чергуванні 3024 години згідно графіка чергування. В той час, як графіком робочого часу передбачено тривалість робочого часу 36 годин на тиждень (1296 годин). За період з квітня 2016 по грудень 2016 Міністерством закордонних справ України була оплачена позивачу заробітна плата за 1296 годин. За період з січня 2017 року по грудень 2017 року позивач перебував на чергуванні 4032 години. За період з січня 2017 по грудень 2017 року позивачу оплачено 1728 годин. За період з січня 2018 року по грудень 2018 року позивач перебував на чергуванні 4032 години. За період з січня 2018 по грудень 2018 року позивачу оплачено 1728 годин. За період з січня 2019 року по грудень 2019 року позивач перебував на чергуванні 4080 години. За період з січня 2019 по грудень 2019 року позивачу оплачено 1728 годин. За період з січня 2020 року по лютий 2020 року позивач перебував на чергуванні 672 години. За період з січня 2020 по лютий 2020 року позивачу оплачено 288годин. Тому вважає, що він перепрацював: 1728 годин у період з квітня 2016 по грудень 2016; 2304 години у період з січня 2017 по грудень 2017; 2304 години у період з січня 2018 по грудень 2018;2352 години з січня 2019 по грудень 2019; 384 години за період з січня 2020 по лютий 2020. У нього заробітна плата встановлена на рівні мінімальної заробітної плати, що станом: на квітень 2016 року становила 1378 грн. за місяць у розрахунку на годину 8,29 грн.; на травень 2016 року становила 1450 грн. за місяць з розрахунку на годину 8,69 грн.; з червня 2016 року по грудень 2016 року становила 1600 грн. за місяць у розрахунку за годину 9,59 грн.; з січня 2017 по грудень 2017 року становила 3200 грн. за місяць у розрахунку за годину 19,34 грн.; на січень 2018 становила 3200 грн. за місяць у розрахунку за годину 19,34 грн., з лютого 2018 по грудень 2018 становила 3723 грн. за місяць у розрахунку за годину 22,41 грн.; з січня 2019 по грудень 2019 становила 4173 грн. за місяць у розрахунку на годину 25,13 грн.; з січня 2020 по лютий 2020 становила 4723 грн. за місяць у розрахунку на годину 28,31 грн. Відповідно до ст.106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. Тому вважає, що відповідачу необхідно сплатити позивачу: з квітня 2016 по грудень 2016 року 30234,74 грн., з січня 2017 по грудень 2017 року 89118,72 грн., з січня 2018 по грудень 2018 року 102086,40 грн., з січня 2019 по грудень 2019 118211,52 грн.; з січня 2020 по лютий 2020 року 21742,08 грн. Таким чином, вважає, що відповідачу необхідно сплатити на його користь 361393, 46 грн. заборгованості. Наказом від 02.06.2020 №271-ос позивача звільнено з військової служби в запас за пп. «а» (у зв`язку з закінченням стоку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 03.06.2020. Щодо моральної шкоди вказує, що з квітня 2016 по лютий 2020 він жодного разу не ходив у відпустку. Позивач вказує, що протягом 4 років працював по 24 години потім 24 години відпочинок. Також звертає увагу на те, що в Ісламській Республіці Пакистан склалась небезпечна внутрішньополітична та епідеміологічна ситуація, саме через це передбачено час знаходження а службі 36 годин на тиждень, однак, незважаючи на особливі умови проходження служби, він перебував на службі по 72 години або 96 годин на тиждень. Відповідач не здійснив всі розрахунки з ним, як це передбачено законодавством, що призвело до його моральних переживань та страждань. У зв`язку з відсутністю відпустки та постійного перебування позивача на робочому місці, сімейне життя позивача поступово погіршилось та призвело до фактичного припинення шлюбу та розлучення. Позивач оцінює обсяг страждань, які понесені через відповідача на загальну суму 200 000 грн. З огляду на вищенаведене, просить позов задоволити повністю.
		У відповіді на відзив позивач вказує, що Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. КЗпП України та Законом України «Про оплату праці» передбачені норми оплати праці за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, тощо. Враховуючи, що позивач працював в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час в більшості годин, ніж передбачено законодавством України виникає необхідність у виплаті відповідачем позивачу заробітної платні за відпрацьовані години в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час в подвійному розмірі. Вказує, що позивач звертаючись до відповідача з претензією від 06.07.2020 просив також видати трудову книжку, однак станом на сьогоднішній день такої не отримав. Таким чином вважає, що роботодавець, не видаючи у день звільнення працівнику трудову книжку, порушує вимоги трудового законодавства, тим самим, перешкоджає працівнику у реалізації гарантованого Конституцією України права на працю та позбавляє його можливості подальшого працевлаштування, що в свою чергу призводить до фінансових труднощів. Щодо рівня моральної шкоди вказує, що такий залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача  органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Також вказує, що дружина позивача хотіла поїхати разом з позивачем на відпочинок, однак йому було відмовлено у наданні відпустки. Окрім того, відповідно до ст.50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. В той час, як позивач працював по 76 або 96 годин на тиждень. Саме тому, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		Заперечення відповідача:
		Відповідач позов заперечує, просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Особливості статусу службовців, які працюють у державних органах, проходження ними служби, визначено спеціальним законодавством про державну службу, яке має застосовуватись пріорітетно, порівняно з законодавством про працю, у тому числі щодо прийняття, порядку проходження та звільнення з публічної служби. Так, Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 09.10.2013, робочий час в установі був встановлений з 09:00 до 17:00 з обідньою перервою з 13:00 до 14:00 з вихідними днями у суботу та неділю. Даними Правилами також передбачені цілодобові чергування дипломатичного складу, можливість в залежності від місцевих умов (безпекова ситуація, кліматичні умови тощо) внесення змін до режиму роботи установи її керівником, а також надання протягом найближчих двох тижнів іншого дня відпочинку з роботу у вихідні, святкові та неробочі дні. Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, затверджених Наказом даного Посольства від 17.05.2017 №18, в установі встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю роботи по днях6 понеділок, вівторок, середа, четвер  7 годин 30 хвилин, п`ятниця  6 годин, вихідні  субота і неділя. Зазначеними правилами передбачено, що у зв`язку з службовою необхідністю, зумовленою специфікою та особливостями роботи, у Посольстві може встановлюватись інший режим роботи (інша тривалість робочого часу працівників дипломатичної служби та обслуговуючого персоналу) відповідно до законодавства України. Правила також передбачають можливість, залучення працівника до роботи (чергування) понад установлену тривалість робочого дня, в тому числі після закінчення робочого дня, в вихідні, святкові і неробочі дні, а також у нічний час з наданням протягом місяця додаткового дня(часу) відпочинку відповідно до законодавства за заявами працівників. Особливості робочого часу встановлені Інструкцією черговому коменданту Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 30.06.2012, затвердженої наказом цієї установи від 06.07.2012 №26. Зокрема, враховуючи те, що Посольства має лише дві посади чергових комендантів, тривалість зміни становить 24 години з можливістю відпочинку з 02:00 до 06:00 безпосередньо у кімнаті чергового коменданта з ввімкненою системою охоронної сигналізації, телефонним зв`язком із зовнішньою охороною, монітором відеоспостереження із звуковим сигналом руху. З зазначеною Інструкцією позивач ознайомлений під розпис 23.03.2016. Відповідно до інформації Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан за час довготермінового відрядження позивач жодного разу не звертався з приводу надання додаткових днів (часу) відпочинку за роботу понад установлену тривалість робочого дня, святкові та неробочі дні, а також позивач не звертався з скаргами/претензіями/ пропозиціями щодо порядку графіку та особливостей його роботи. Питання оплати праці працівників дипломатичної служби України, їхнього матеріального й соціального забезпечення як державного органу, що фінансується з бюджету, здійснюється відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу» та інших актів законодавства, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема Постанови КМ України: від 06.04.2016 №268, від 18.01.2017 №15, від 24.12.2019 №1112. Вказані нормативно  правові акти не передбачають виплату працівникам дипломатичної служби України компенсації за роботу в надурочний і понаднормовий час. Ці нормативно  правові акти є спеціальними стосовно положень КЗпП України і Закону України «Про оплату праці». Частиною 1 ст.35 Закону України «Про дипломатичну службу» працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, один раз на місяць отримують компенсаційні виплати. Складові, розмір компенсаційних виплат, а також порядок їх розрахунку визначаються Кабінетом Міністрів України. Розмір компенсаційних виплат позивача, у відповідності до наказу МЗС від 19.02.2016 №346-ос склав 1920 дол. США на місяць. Крім того, у зв`язку з небезпечною внутрішньополітичною та епідеміологічною ситуацією в Ісламській Республіці Пакистан, згаданим наказом МЗС позивачу була встановлена надбавка у розмірі 10% установлених норм компенсаційних виплат в іноземній валюті на місяць. Тому відповідач вважає, що позивач не має права на виплати за роботу в надурочний і понаднормовий час, оскільки з урахуванням положень Закону України «Про дипломатичну службу» і специфіки фінансування оплати праці працівників дипломатичної служби, йому проводилися, відповідно до вищенаведеного наказу, виплати заробітної плати, компенсаційні виплати та надбавка до останніх у розмірі 10% за характер та умови роботи під час довготермінового відрядження. Діяльність чергових комендантів, які забезпечують охорону закордонних дипломатичних установ України, передбачає, в тому числі, чергування на робочому місці в понаднормовий час, що є складовою їх роботи й охоплюється встановленими наказом заробітною платою, компенсаційними виплатами та виплатою надбавки до останніх. У зВ2язку із завершенням довготермінового відрядження, позивачу було надано невикористані частини щорічних відпусток за відпрацьований в установі період терміном 88 календарних днів, виплачено відпускні та компенсацію за невикористані частини щорічних відпусток у кількості 144 календарних днів з урахуванням додаткових 26 календарних днів на рік відповідно до Постанови КМ України від 17.11.1997 №1290. Тому вважає, що у МЗС відсутня заборгованість по оплаті праці перед позивачем.
		Пунктом 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред`являють військовий квиток. При цьому, повноваженнями вносити будь  які записи до військового квитка, як вбачається з приписів Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджених Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016 та Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського кладу, Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджених Указом Президента України від 25.05.1994 №263/94. МЗС не наділене. При цьому, відповідно до п.2.19 Інструкції до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову і дати звільнення зі служби. Листом від 23.07.2020, яким надано відповідь на претензію позивача про сплату заборгованості, МЗС вкотре запропонувало йому надати оригінал відповідного документа про трудову діяльність для внесення запису про перебування останнього у довготерміновому відрядженні на посаді чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан. Тому, такий запис до трудової книжки позивача внесений не був за відсутності оригіналу трудової книжки при працевлаштуванні, тому вимоги в цій частині вважають безпідставними.
		Окрім того вказує, що позивачем не надано обґрунтувань щодо наявності причинного зв`язку між предметом позову та розірванням шлюбу, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому МЗС та його посадовими особами моральної шкоди, не доведено причинного зв`язку між діями МЗС та його посадових осіб та моральною шкодою, не вказано та необґрунтовано винні дії / бездіяльність МЗС та його посадових осіб спрямованих на завдання йому моральної шкоди. З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Пояснення третьої особи:
		Третя особа вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне. Аргументи позивача про застосування до спірних правовідносини КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» вважає безпідставними, оскільки на час спірних правовідносин позивач був військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, який перебував у довгостроковому відрядженні за кордоном. Відповідно до ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів і інших нормативно  правових актів України у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Діюче законодавство, яке регулює питання оплати праці військовослужбовців не передбачає здійснення компенсації за роботу в надурочний і понаднормовий час. Діюче законодавство регулює проходження військової служби та передбачає і чергування і ненормований робочий день, що є фактичною складовою військової служби як такої. Питання оплати праці працівників дипломатичної служби України, їх матеріального й соціального забезпечення як державного органу, що фінансуються з бюджету, здійснюється відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу» та інших актів законодавства, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Вказані нормативно  правові акти не передбачають виплату працівникам дипломатичної служби України компенсації за роботу в надурочний і понаднормовий час. Частиною 1 ст.35 Закону України «Про дипломатичну службу» працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, один раз на місяць отримують компенсаційні виплати. Складові, розмір компенсаційних виплат, а також порядок їх розрахунку визначаються Кабінетом Міністрів України. Розмір компенсаційних виплат позивача, у відповідності до наказу МЗС від 19.02.2016 №346-ос склав 1920 дол. США на місяць. Крім того, у зв`язку з небезпечною внутрішньополітичною та епідеміологічною ситуацією в Ісламській Республіці Пакистан, згаданим наказом МЗС позивачу була встановлена надбавка у розмірі 10% установлених норм компенсаційних виплат в іноземній валюті на місяць. Вказані доводи узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України №21-8а15 від 17.02.2015 року. Тому, положення КЗпП України і Закону України «Про оплату праці» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Позовні вимоги про видачу трудової книжки є безпідставними, а не внесення відповідачем запису у трудову книжку позивача про перебування останнього у довготерміновому відрядженні відбулось з вини позивача, який не подав оригінал трудової книжки. Також вважає надуманою, необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заявах по суті справи, просить позов задоволити.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Представник третьої особи проти позову заперечила з підстав, наведених у поясненні, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
		Відповідно до Наказу Міністерства закордонних справ України від 19.02.2016 року №346-ос «Про призначення ОСОБА_2 », ОСОБА_1 призначено з 16.03.2016 року на посаду чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан на час довготермінового відрядження, встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 689 грн. на місяць, встановлено норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 1920 дол. США на місяць; у зв`язку з небезпечною внутрішньополітичною та епідеміологічною ситуацією, що склалась в Ісламській Республіці Пакистан, ОСОБА_3 встановлено з 16.03.2016 року надбавку у розмірі 10% установлених норм відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць;  ОСОБА_2 відряджено 16.03.2016 до Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан літаком за маршрутом Київ  Ісламабад; разом з ним виїжджає його дружина  ОСОБА_4 .
		Наказом Міністерства закордонних справ України від 10.02.2020 №210-ос «Про відкликання ОСОБА_2 », відкликано ОСОБА_1 , чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, в Україну 27.02.2020 у зв`язку з закінченням довготермінового відрядження.
		Наказом Міністерства закордонних справ України від 03.03.2020 №360-ос «Про надання відпустки, виплату компенсації та звільнення ОСОБА_2 », надано ОСОБА_1 , черговому коменданту Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, якого 27.02.2020 наказом МЗС від 10.02.2020 №210-ос відкликано в Україну, невикористану частину щорічних відпусток за відпрацьований у Посольстві період з 10.05.2016 по 26.02.2020 терміном на 88 календарних днів з 28.02.2020 по 29.05.2020 (27.02.2020  календарний день в дорозі); сплачено ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані відпустки у кількості 144 календарних днів; звільнено ОСОБА_1 , чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, 29.05.2020 з займаної посади у зв`язку із завершенням довготермінового відрядження.
		Режим робочого часу і часу відпочинку працівників Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан встановлено Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан. 
		Так, Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 09.10.2013, робочий час в установі встановлений з 09:00 до 17:00 з обідньою перервою з 13:00 до 14:00 з вихідними днями у суботу та неділю. Даними правилами також передбачені цілодобові чергування дипломатичного складу, можливість в залежності від місцевих умов (безпекова ситуація, кліматичні умови тощо) внесення змін до режиму роботи установи її керівником, а також надання протягом найближчих двох тижнів іншого дня відпочинку за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.
		Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, затверджених наказом даного посольства від 17.05.2017 №18, в установі встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер  7 годин 30 хвилин, п`ятниця  6 годин, вихідні  субота і неділя. 
		Зазначеними Правилами перебачено, що у зв`язку з службовою необхідністю, зумовленою специфікою та особливостями роботи, у Посольстві може встановлюватись інший режим роботи (інша тривалість робочого часу працівників дипломатичної служби та обслуговуючого персоналу) відповідно до законодавства України. Правила також передбачають можливість, залучення працівника до роботи (чергування) понад установлену тривалість робочого дня, в тому числі після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні, а також у нічний час з наданням протягом місяця додаткового дня (часу) для відпочинку відповідно до законодавства за заявами працівників.
		Особливості робочого часу чергових комендантів встановлено Інструкцією черговому коменданту Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 30.06.2012, затвердженої наказом цієї установи від 06.07.2012 №26. Зокрема, враховуючи те, що Посольство має лише дві посади чергових комендантів, тривалість зміни становить 24 години з можливістю відпочинку з 2:00 до 06:00 вночі безпосередньо у кімнаті чергового коменданту з ввімкненою системою охоронної сигналізації, телефонним зв`язком зі зовнішньою охороною,, монітором відеоспостереження зі звуковими сигналами руху. З зазначеною Інструкцією позивач ознайомився 23.03.2016 року.
		Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Особливості статусу службовців, які працюють у державних органах, та проходження ними служби, визначено спеціальним законодавством про державну службу.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Частиною 11 ст.6 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до міжнародних договорів України можуть бути направлені для проходження військової служби на посадах у багатонаціональних органах військового управління, закордонних дипломатичних установах України та міжнародних організаціях. Такі військовослужбовці утримуються за рахунок відповідно Міністерства оборони України, інших військових формувань у межах затвердженої законом чисельності. Порядок направлення та строки перебування військовослужбовців на зазначених посадах встановлюються Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями.
		Пунктами 137,138,148 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, визначено, що військовослужбовці, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку, можуть проходити військову службу за кордоном у складі миротворчого персоналу, а також з метою охорони дипломатичних представництв України та навчання. Відбір та направлення військовослужбовців для проходження військової служби за кордоном у складі миротворчого персоналу чи з метою охорони дипломатичних представництв України здійснюється на добровільній основі в порядку, що визначається Адміністрацією Держприкордонслужби, з резерву кандидатів для направлення за кордон у складі миротворчого персоналу чи охорони дипломатичних представництв України (далі - резерв кандидатів для направлення за кордон). Військовослужбовці, направлені за кордон з метою охорони дипломатичних представництв України, а також на навчання строком понад один рік, звільняються із займаних посад, виключаються зі списків особового складу органу Держприкордонслужби та зараховуються у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України.
		Правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України визначає Закон України "Про дипломатичну службу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно статті 1 Закону України "Про дипломатичну службу" у цьому законі терміни вживаються у такому значенні: 
		дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; 
		дипломатичний працівник - державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг; 
		довготермінове відрядження - перебування працівників дипломатичної служби за принципом ротації в закордонних дипломатичних установах України у строки, передбачені цим Законом.
		Відповідно до ст.12 Закону України «Про дипломатичну службу»(в редакції на момент призначення позивача), Кадри дипломатичної служби складають:
		1) працівники, які займають штатні дипломатичні посади на постійній основі;
		2) працівники, які займають штатні адміністративно-технічні посади на постійній основі;
		3) працівники, які займають штатні дипломатичні та адміністративно-технічні посади на визначений термін (контракт).
		Відповідно до Наказу Міністерства закордонних справ України від 19.02.2016 року №346-ос «Про призначення ОСОБА_2 », ОСОБА_1 призначено з 16.03.2016 року на посаду чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан на час довготермінового відрядження, встановлено посадовий оклад в національній валюті у розмірі 689 грн. на місяць, встановлено норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 1920 дол. США на місяць; у зв`язку з небезпечною внутрішньополітичною та епідеміологічною ситуацією, що склалась в Ісламській Республіці Пакистан, ОСОБА_3 встановлено з 16.03.2016 року надбавку у розмірі 10% установлених норм відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць;  ОСОБА_2 відряджено 16.03.2016 до Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан літаком за маршрутом Київ  Ісламабад; разом з ним виїжджає його дружина  ОСОБА_4 .
		Режим робочого часу і часу відпочинку працівників Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан встановлено Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан.
		Так, Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 09.10.2013, робочий час в установі встановлений з 09:00 до 17:00 з обідньою перервою з 13:00 до 14:00 з вихідними днями у суботу та неділю. Даними правилами також передбачені цілодобові чергування дипломатичного складу, можливість в залежності від місцевих умов (безпекова ситуація, кліматичні умови тощо) внесення змін до режиму роботи установи її керівником, а також надання протягом найближчих двох тижнів іншого дня відпочинку за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.
		Правилами внутрішнього трудового розпорядку Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, затверджених наказом даного посольства від 17.05.2017 №18, в установі встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер  7 годин 30 хвилин, п`ятниця  6 годин, вихідні  субота і неділя. 
		Зазначеними Правилами перебачено, що у зв`язку з службовою необхідністю, зумовленою специфікою та особливостями роботи, у Посольстві може встановлюватись інший режим роботи (інша тривалість робочого часу працівників дипломатичної служби та обслуговуючого персоналу) відповідно до законодавства України. Правила також передбачають можливість, залучення працівника до роботи (чергування) понад установлену тривалість робочого дня, в тому числі після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні, а також у нічний час з наданням протягом місяця додаткового дня (часу) для відпочинку відповідно до законодавства за заявами працівників.
		Особливості робочого часу чергових комендантів встановлено Інструкцією черговому коменданту Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан від 30.06.2012, затвердженої наказом цієї установи від 06.07.2012 №26. Зокрема, враховуючи те, що Посольство має лише дві посади чергових комендантів, тривалість зміни становить 24 години з можливістю відпочинку з 2:00 до 06:00 вночі безпосередньо у кімнаті чергового коменданту з ввімкненою системою охоронної сигналізації, телефонним зв`язком зі зовнішньою охороною,, монітором відеоспостереження зі звуковими сигналами руху. З зазначеною Інструкцією позивач ознайомився 23.03.2016 року.
		Як вказує відповідач у відзиві, відповідно до інформації Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан за час довготермінового відрядження позивача жодного разу не звертався з приводу надання додаткових днів (часу) відпочинку за роботу понад установлену тривалість робочого дня, святкові та неробочі дні, а також позивач не звертався з скаргами/претензіями/пропозиціями щодо порядку графіку та особливостей його роботи.
		Відповідно до ст.98 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
		Разом з тим, питання оплати праці працівників дипломатичної служби України, їх матеріального та соціального забезпечення як державного органу, що фінансуються з бюджету, здійснюється відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу» та інших актів законодавства, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Як вказує відповідач, постановами Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 «Про умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько  фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України. Управління адміністративними будинками Державного управління справами. Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України у 2016 році», від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», від 24.12.2019 №1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», не передбачено виплати працівникам дипломатичної служби України компенсації за роботу в надурочний і понаднормовий час.
		Виходячи з вищенаведеного, посадовий оклад чергового коменданта визначається Схемою посадових окладів працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, з урахуванням юрисдикції державних органів, затвердженою постановою КМ України на відповідний рік, а також Класифікатора професій ДК 003:2010, та встановлюється на місяць у гривнях у цілих частинах. 
		Статтею 35 Закону України "Про дипломатичну службу" зокрема встановлено, що заробітна плата працівників дипломатичної служби складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, за науковий ступінь, надбавки за вислугу років, за знання іноземних мов та інших надбавок, передбачених законодавством.
		Посадові оклади працівників дипломатичної служби встановлюються залежно від складності покладених на них повноважень та ступеня відповідальності.
		Доплата дипломатичному працівникові за дипломатичний ранг, адміністративно-технічному працівникові за ранг державного службовця провадиться відповідно до присвоєного рангу.
		Розміри надбавок за дипломатичні ранги дипломатичним працівникам встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Надбавка за вислугу років виплачується працівникам дипломатичної служби щомісяця у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу роботи у державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
		Працівникам дипломатичної служби можуть встановлюватися надбавки за особливі умови роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також може надаватися матеріальна допомога для розв`язання соціально-побутових питань.
		Працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті.
		Умови оплати праці працівників дипломатичної служби, розміри їх посадових окладів, компенсаційних виплат, надбавок, доплат і матеріальної допомоги, в тому числі надбавок на непрацюючих членів сім`ї працівника закордонної дипломатичної установи України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Розмір компенсаційних виплат позивача, у відповідності до наказу МЗС від 19.02.2016 №346-ос, склав 1920 дол. США на місяць. Крім того, у зв`язку з небезпечною внутрішньополітичною та епідеміологічною ситуацією в Ісламській Республіці Пакистан, згаданим наказом позивачу була встановлена надбавка у розмірі 10% установлених норм компенсаційних виплат в іноземній валюті на місяць.
		Відповідно до наданих позивачем доказів, єдиним підтвердженням того, що позивач працював в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час в більшості годин, ніж передбачено законодавством України є графіки чергувань.
		Однак, такі могли змінюватись під час служби. Окрім того, графіки чергувань відповідно до ст. 73,74 КАС України не є належними та допустимим доказами кількості відпрацьованого часу позивача. Інших доказів вказаних обставин позивачем не подано.
		З огляду на вищенаведене, позивачем не обґрунтовано права на виплату йому за роботу в надурочний та понаднормовий час, а бездіяльність відповідача щодо ненадання інших днів для відпочинку спростовується як відсутністю звернень позивача у спірний період про внесення змін до режиму роботи установи її керівником та про надання іншого дня для відпочинку, сплатою компенсаційних виплат.
		З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, пені за несвоєчасну оплату, інфляційних витрат, 3% річних є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства закордонних справ України видати трудову книжку службовцю ОСОБА_1 та внести в трудову книжку відповідні відомості щодо звільнення 03 червня 2020 року у зв`язку з закінченням строку контракту.
		Питання, пов`язані з порядком веденням трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, врегульовані Поставною КМ України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі  Інструкція).
		Відповідно до п.2,3 Постанови КМ України №301 від 27.04.1993, при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Трудові книжки працівників, які працюють в міжнародних організаціях, представництвах міжнародних організацій в Україні, іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, у виконавців (юридичних осіб - нерезидентів) проектів міжнародної технічної допомоги, можуть зберігатися і вестися на підставі цивільно-правового договору з юридичними особами - резидентами, які вносять відомості до трудових книжок відповідно до довідок, виданих зазначеними міжнародними організаціями, представництвами міжнародних організацій в Україні, іноземними дипломатичними представництвами та консульськими установами, виконавцями (юридичними особами - нерезидентами) проектів міжнародної технічної допомоги.
		Відповідно до п.1.3 Інструкції, при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
		Відповідно до п.1.4 Інструкції, військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших 
		військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі Збройні Сили України та інші війська) та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред`являють військовий 
		квиток.
		При цьому, повноваження вносити будь  які записи до військового квитка відповідно до положення про військовий квиток осіб рядового , сержантського і старшинського складу, Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджених Указом Президента України від 30.12.2016 №582/2016, Положення про військовий квиток рядового, сержантського та старшинського складу, Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджених Указом Президента України від 25.05.1994 №263/94, відповідач не наділений.
		Відповідно до п.2.19 Інструкції, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.
		Листом від 23.07.2020 №201/19-091-1787, яким надано відповідь на претензію позивача, відповідач запропонував надати оригінал відповідного документа про трудову діяльність для внесення запису про перебування останнього у довготерміновому відрядженні на посаді чергового коменданта Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан (а.с.202- 204 том 1).
		Відтак, запис про перебування в довготерміновому відрядженні позивача до його трудової книжки внесений не був за відсутності оригіналу трудової книжки при працевлаштуванні.
		З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов`язання Міністерство закордонних справ України видати трудову книжку службовцю ОСОБА_1 та внести в трудову книжку відповідні відомості щодо звільнення 03 червня 2020 року у зв`язку з закінченням строку контракту є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
		Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Міністерства закордонних справ України на користь  ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, пені за несвоєчасну оплату, інфляційних витрат, 3% річних; щодо зобов`язання Міністерство закордонних справ України видати трудову книжку службовцю ОСОБА_1 та внести в трудову книжку відповідні відомості щодо звільнення 03 червня 2020 року у зв`язку з закінченням строку контракту, відтак похідні позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку суду, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні позовну слід відмовити повністю.
		Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тому відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 94, 139, 241, 243, 244, 246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, - 
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Судові витрати стягненню не підлягають.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено 05.07.2021 року.
		 
		 
		Суддя Карп`як Оксана Орестівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...