Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18576/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 05.07.2021. Зареєстровано: 07.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2021.
Дата набрання законної сили: 05.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного  позову 
		 05 липня 2021 року                                        м. Київ                                        № 640/18576/21 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши, у порядку письмового провадження, заяву б/н від 02.07.2021 «Про забезпечення позову» ОСОБА_1 у адміністративній справі   
		за позовом ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупціїтреті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України,  Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",   Наглядова рада Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",  Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Новіков Олександр Федорович,  В.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Шульга Олександр Геннадійович,провизнання протиправним та скасування припису,  
		В С Т А Н О В И В: 
		ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (адреса: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28, ідентифікаційний код - 40381452) (надалі - відповідач, Національне агентство, НАЗК), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.07.2021 № 31-02/62/21. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1601-р ОСОБА_1 був призначений першим заступником Міністра енергетики України з 22 грудня 2020 року.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р на                  ОСОБА_1 було тимчасово, з 22.12.2020, покладено виконання обов`язків Міністра енергетики України.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 367-р ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Міністра енергетики України згідно з поданою заявою, а розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р визнано таким, що втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 368-р. 
		28.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 370-р «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України»».
		Згідно з пунктами 8, 9 розпорядження від 28.04.2021 № 370-р Кабінет Міністрів України розпорядився: обрати та призначити ОСОБА_1 з 29 квітня 2021 року головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строком на один рік; уповноважити Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Петрашка Ігоря Ростиславовича на підписання контракту з головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ОСОБА_1 .
		Позивач вказує, що зазначене розпорядження базується на положеннях пункту 15 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2020 року № 997) (в тексті - Статут), згідно з яким засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет Міністрів України.
		29 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 394-р затвердив умови контракту з головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 , який підписаний останнім цього ж дня.
		Поряд із цим, 01.07.2021 Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято припис № 31-02/62/21 (по тексту - Припис, Спірний припис, Оскаржуваний припис), відповідно до якого НАЗК відзначає, що: 
		« ОСОБА_1 у період з 21.12.2020 по 28.04.2021, виконуючи обов`язки Міністра енергетики України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р, брав участь у підготовці рішень щодо діяльності НАК «Нафтогаз України».
		Зокрема, під час засідання Кабінету Міністрів України 03.03.2021 прийнято рішення (протокол засідання від 03.03.2021 № 28), згідно з яким Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України спільно, серед іншого, з Міністерством енергетики України доручено підготувати та подати до Кабінету Міністрів України проект рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення основних напрямів діяльності НАК «Нафтогаз України» з метою розвитку ринку природного газу.
		Міністерством енергетики України листом від 04.03.2021 № 26/1.1-7.3-3457 за підписом виконуючого обов`язки Міністра енергетики України ОСОБА_1 надано пропозиції до проекту зазначеного рішення.
		Листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.04.2021 № 3222-01/25359-03 до Міністерства енергетики України надійшов на розгляд проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у п. 2 якого мала бути надана оцінка роботі наглядової ради та правління НАК «Нафтогаз України».
		ОСОБА_1 розглянув вказаний проект та листом від 28.04.2021 № 26/1.1-19.2-6900 запропонував визнати роботу правління та наглядової ради незадовільною.
		Надалі така пропозиція врахована у п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 370-р, яким роботу правління та наглядової ради НАК «Нафтогаз України» було визнано незадовільною.
		Листом виконуючого обов`язки Міністра енергетики Україні ОСОБА_1 від 12.01.2021 № 26/1.1-19.3.300, адресованим Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, погоджено із зауваженнями проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління об`єктами державної власності».
		У зауваженнях пропонувалось доповнити текст розпорядження пунктами, що передбачали передачу до сфери управління Міністерства енергетики України пакета акцій, які належать НАК «Нафтогаз України» у статутному капіталі AT «Укртранснафта» та ВАТ «Кіровоградгаз».
		Призначення ОСОБА_1 та укладення з ним трудового договору (контракту) із НАК «Нафтогаз України» здійснено з порушенням ст. 9 Конституції України, ч. 4 ст. 7 п. «е» ч. 2 ст. 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції». 
		Національне агентство з питань запобігання корупції вимагає від голови наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» припинити контракт № 1 з головою правління НАК «Нафтогаз України» від 29.04.2021, як незаконний на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції»».
		На думку позивача, приймаючи Оскаржуваний припис, НАЗК невірно встановлено фактичні обставини, неправильно з`ясовано зміст пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а також відповідач всупереч приписам статті 19 Конституції України та з порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		Позивач, виокремлює, що, по-перше, Припис є необґрунтованим та прямо суперечить ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», на яку посилається Національне агентство з питань запобігання корупції, оскільки виносячи цей припис НАЗК не встановило та не надало належної оцінки фактам, зокрема, чи належить до повноважень ОСОБА_1 , як виконуючого обов`язки Міністра енергетики України, здійснення контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень стосовно НАК «Нафтогаз України; чи є рішення, які наведені в обґрунтування оспорюваного припису, рішеннями суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, що мають наслідком застосування обмежень, передбачених пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції»; чи віднесено нормативно до повноважень виконуючого обов`язки Міністра енергетики України повноваження з підготовки рішень НАК «Нафтогаз України».
		Так, за переконанням ОСОБА_1 , НАК «Нафтогаз України» не відноситься до сфери управління Міністерства енергетики України; виходячи з повноважень Міністерства енергетики України, визначених Положенням про міністерство, Міністерство енергетики України також не здійснює контролю та нагляду за діяльністю НАК «Нафтогаз України»; повноваження з розробки та подання рішень акціонера НАК «Нафтогаз України» - держави в особі Кабінету Міністрів України, Статутом НАК «Нафтогаз України» віднесені до повноважень наглядової ради та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а не Міністерства енергетики України. Повноваженнями з прийняття відповідних рішень стосовно діяльності НАК «Нафтогаз України» наділений саме Кабінет Міністрів України.
		Тому, ОСОБА_1 , як виконуючий обов`язки Міністра енергетики не був наділений повноваженнями контролю, нагляду за діяльністю, підготовки та прийняття рішень стосовно НАК «Нафтогаз України».
		По-друге, Припис не містить жодної інформації, що ОСОБА_1 , як перший заступник Міністра енергетики України чи як особа, на яку тимчасово покладено виконання обов`язків Міністра енергетики України, був наділений повноваженнями з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності НАК «Нафтогаз України», а тим більше висновків про наявність у позивача вказаних повноважень протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки фактично ОСОБА_1 здійснював обов`язки міністра з грудня 2020 року по квітень 2021 року, тобто 4 місяці.
		При цьому, позивач звертає увагу, що особа, яка здійснює обов`язки міністра, не входить до складу Кабінету Міністрів України, не голосує на його засіданнях, тобто не має повноважень члена Кабінету Міністрів України.
		Відтак, ні заступники міністрів, ні особи, на яких тимчасово покладе обов`язок виконувати обов`язки міністрів, не входять до складу Кабінету Міністрів України, не голосують на його засіданнях, та, відповідно, не наділені повноваженнями з контролю, нагляду, підготовки та прийняття рішень щодо діяльності юридичних осіб, управління корпоративними правами яких здійснює Кабінет Міністрів України.
		З огляду на це, позивач відмічає, що присутність таких осіб на засіданнях Уряду, надання ними пропозицій, не може вважатись участю у підготовці проектів рішень Кабінету Міністрів України, у тому числі і стосовно НАК «Нафтогаз України», що за такого не є порушенням пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» саме через відсутність у них повноважень члена Кабінету Міністрів України.
		У зв`язку із цим ОСОБА_1 зауважив, що він як перший заступник Міністра енергетики України та/або особа, на яку тимчасово покладено виконання обов`язків Міністра енергетики України, не був членом Кабінету Міністрів України та не голосував на його засіданнях і відповідно не міг брати участі у прийнятті рішень стосовно НАК «Нафтогаз України».
		Виходячи з цього, посилання в Приписі на норми Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 та Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.06.2020 № 507 щодо погодження Міністерством енергетики проектів актів Кабінету Міністрів є безпідставним, оскільки пропозиції Міністерства можуть і не враховуватись при визначенні остаточної редакції проекту акту. Вирішення питання стосовно остаточної редакції акту Кабінету Міністрів України в такому випадку належить до компетенції органу, який є розробником проекту відповідного акту.
		Також позивач вказує на суперечність висновків НАЗК частині першій статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» про те, що виконуючий обов`язки Міністра енергетики України ОСОБА_1 брав участь у розробці інших актів Кабінету Міністрів України, які безпосередньо стосувались діяльності НАК «Нафтогаз України», посилаючись на листи Міністерства енергетики України стосовно погодження або надання зауважень стосовно певних актів Кабінету Міністрів України, позаяк таке нормативне положення поширюється лише на суб`єктів які здійснювали повноваження з підготовки (а не участі у розробці) рішень щодо цих юридичних осіб.
		ОСОБА_1 переконаний, що укладання ним трудового договору (контракту) з НАК «Нафтогаз України» не порушує обмеження передбачені пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		Відповідно, Припис прямо суперечить пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		По-третє, приймаючи Спірний припис відповідач вийшов за межі своєї компетенції, визначеної законом, оскільки у відповідності до абзацу третього частини 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
		Таким чином, абз. 3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює для НАЗК чіткі наслідки у разі виявлення порушень п. 1 ч. 1 ст. 26 цього закону - звернення до суду для припинення трудового договору, а не винесення припису, тим самим Закон України «Про запобігання корупції» не передбачає такого заходу реагування на порушення, визначені статтями 26 та 67, як припис, що свідчить про прийняття Припису не у спосіб та не у порядку, що встановлені чинним законодавством України, як наслідок, його винесення суперечить абз. 3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		Крім цього позивач примічає, що НАЗК не є судовим органом, отже не має повноважень визнавати трудові договори незаконними, у зв`язку з чим встановлення відповідачем у Приписі незаконності контракту, як підстави для його припинення, говорить про вихід НАЗК за межі своєї компетенції та порушення ст.ст. 19, 124 Конституції України.
		По-четверте, Припис адресований неналежній посадовій особі, тому що голова наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є самостійним суб`єктом, який має повноваження щодо припинення контракту з головою правління.
		Додатково позивач акцентує, що пунктом 70 Статуту НАК «Нафтогаз України» передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про обрання та припинення повноважень голови та інших членів правління.
		Тому наглядова рада як колегіальний орган наділена повноваженнями з припинення повноважень голови правління.
		Підпунктом 22 пункту 47 Статуту НАК «Нафтогаз України» встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить призначення та звільнення з посади голови правління відповідно до пропозицій наглядової ради, що подаються на підставі рішень наглядової ради про обрання та припинення повноважень голови правління.
		Відтак, повноваження щодо припинення контракту з головою правління НАК «Нафтогаз України» належать виключно загальним зборам, а саме Кабінету Міністрів України.
		За наведеного ОСОБА_1 зазначає про винесення НАЗК Припису посадовій особі НАК «Нафтогаз України», яка не наділена повноваженнями щодо припинення контракту, тобто звільнення, з головою правління.
		Позивач наголошує, що згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Ні голова наглядової ради НАК «Нафтогаз України», ні сама Наглядова рада НАК «Нафтогаз України» не наділені повноваженнями звільняти голову правління.
		По-п`яте, пунктом 3 Розділу І Порядку внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції (наказ НАЗК від 15 січня 2021 року № 8/21) передбачено, що припис підписує Голова Національного агентства, заступник Голови Національного агентства відповідно до розподілу обов`язків або керівник відповідного самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства, якому згідно з положенням про самостійний структурний підрозділ надано право вносити Приписи.
		Виконуючий обов`язки керівника відповідного самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства відсутній в цьому переліку.
		Оскаржуваний припис підписано виконуючим обов`язки керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів обмежень щодо запобігання корупції.
		Згідно позиції позивача, зазначена особа не входить до кола осіб, які згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, мають право підписувати приписи.
		Окремо позивач визначив, що вимоги відповідача за Приписом ґрунтуються на неправильному застосуванні НАЗК положень пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», перевищенні Національним агентством з питань запобігання корупції своїх повноважень, що порушує право ОСОБА_1 на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, адже внаслідок виконання Припису його трудові відносини можуть бути припинені, що є грубим порушенням його прав.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 14.07.2021; залучено Кабінет Міністрів України (в подальшому - третя особа-1, КМ України, КМУ), Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в ухвалі - третя особа-2, НАК «Нафтогаз України»), Наглядову раду Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", голову Національного агентства з питань запобігання корупції Новікова О.Ф., в.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Шульгу О.Г. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
		Також варто зазначити, що разом з позовом ОСОБА_1 (по тексту альтернативно - Заявник) подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію припису Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.07.2021 № 31-02/62/21.
		Мотивуючи заяву про забезпечення позову, Заявником, в контексті обставин, викладених в позовній заяві, з посиланням на положення ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), зазначається, що у разі виконання вимог Припису (до прийняття рішення у справі за відповідним позовом), ОСОБА_1 може бути звільнений з посади головні правління НАК «Нафтогаз України», контракт з ним може бути припинено, що ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача навіть у разі задоволення позовних вимог, адже з метою захисту та поновлення порушених прав ОСОБА_1 змушений буде звернутись з іншими позовними заявами.
		Тому ефективний захист та можливість поновлення порушених прав та інтересів Заявника рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва буде практично відсутніми, що й обумовлює необхідність ужиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії Припису, як індивідуального акта.
		Паралельно з обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії Припису, як індивідуального акта, через істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, ОСОБА_1 , за окреслених ним підстав позову, викладає твердження про очевидні ознаки протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень - Національного агентства з питань запобігання корупції.
		За ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.
		З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану позивачем заяву. 
		Виходячи з наведеного, проаналізувавши викладені Заявником в заяві обставини та наявні у матеріалах справи докази, вирішуючи по суті подану заяву, суд виходить з такого.
		Відповідно до   статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою   статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		В силу ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, серед іншого: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
		Отже якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або ж якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. При цьому, вживаючи заходи забезпечення позову суд має враховувати: а) співмірність таких заходів із заявленими позивачем вимогами; б) співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб; в) доцільність вжиття того чи іншого заходу забезпечення позову. 
		Як встановлено судом, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1601-р ОСОБА_1 був призначений першим заступником Міністра енергетики України з 22 грудня 2020 року.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р на                  ОСОБА_1 було тимчасово, з 22.12.2020, покладено виконання обов`язків Міністра енергетики України.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 367-р ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Міністра енергетики України згідно з поданою заявою, а розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р визнано таким, що втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 368-р. 
		28.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 370-р «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України», за яким:
		«Відповідно до   абзацу п`ятого   частини другої статті 32,   частини другої   статті 33,   статті 49,   абзацу четвертого   частини другої статті 51,   частини першої   статті 53,   абзацу першого   частини п`ятої статті 59,   абзацу першого   частини першої статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства",   Закону України   "Про управління об`єктами державної власності",   частини першої   статті 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та   пунктів 46,   47,   66,   68,   підпунктів 8,   12   пункту 70,   абзацу першого   пункту 90 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":
		1. Затвердити річний звіт акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за 2020 рік, який включає окрему фінансову звітність зазначеного товариства.
		2. У зв`язку із збитками, отриманими акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році, дивіденди за 2020 рік не нараховувати.
		3. Визнати роботу наглядової ради та правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у 2020 році незадовільною.
		4. Припинити достроково повноваження незалежних членів наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представників держави у наглядовій раді акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		5. Оголосити конкурсний відбір кандидатів на зайняття посад чотирьох незалежних членів наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код згідно з ЄДРПОУ 20077720).
		6. Обрати членами наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як незалежних членів на строк до прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо погодження кандидатур переможців відбору на посади незалежних членів наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", але не більше шести місяців з дня набрання чинності цим розпорядженням;
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як представників держави на строк до прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про призначення представників держави у наглядовій раді акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", але не більше шести місяців з дня набрання чинності цим розпорядженням.
		7. Припинити достроково повноваження голови правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_9 , звільнивши його із займаної посади 28 квітня 2021 р. відповідно до   пункту 5   частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
		8. Обрати та призначити ОСОБА_1 з 29 квітня 2021 р. головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строком на один рік.
		9. Уповноважити Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства ОСОБА_10 на підписання контракту з головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 та цивільно-правових договорів із членами наглядової ради, зазначеними в пункті 6 цього розпорядження.
		10. Це розпорядження набирає чинності з дня його прийняття, крім   пункту 5, який набирає чинності 5 травня 2021 р.,   пункту 6, який набирає чинності 30 квітня 2021 р. і   пункту 8, який набирає чинності 29 квітня 2021 року».
		Тобто, відповідним розпорядженням КМ України обрано та призначено ОСОБА_1 з 29 квітня 2021 року головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строком на один рік; уповноважено Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства ОСОБА_10 на підписання контракту з головою правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 та цивільно-правових договорів із членами наглядової ради, зазначеними в пункті 6 цього розпорядження.
		Як випливає з матеріалів справи, 29 квітня 2021 року Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства ОСОБА_10 підписано з ОСОБА_1 контракт № 1.
		01.07.2021 Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято припис № 31-02/62/21 (адреса розміщення у відкритому доступі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 зі змісту якого видно, що:
		«Україною як державою-учасницею Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції взято зобов`язання щодо здійснення ефективної скоординованої політики протидії корупції, встановлення і заохочення ефективних видів практик, спрямованих на запобігання корупції (ст. 5 Конвенції).
		Згідно з ч. 4 ст. 7, п. «е» ч. 2 ст. 12 Конвенції кожна Держава-учасниця прагне створювати, підтримувати й зміцнювати системи, що запобігають конфлікту інтересів, у тому числі шляхом установлення обмежень стосовно професійної діяльності колишніх державних посадових осіб.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		У зв`язку з викладеним у п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) передбачено заборону для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) з юридичними особами приватного права, якщо вони протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону порушення встановленого н. 1 ч. 1 цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору.
		Зазначене обмеження діє незалежно від того чи особа працювала на посаді до звільнення весь рік, чи його частину, та акцентоване на фактичному прийнятті рішень чи участі у прийнятті рішень щодо діяльності юридичної особи приватного права.
		Участь у прийнятті рішення щодо діяльності юридичної особи може бути пов`язана з реалізацією особою своїх безпосередніх владних повноважень або зумовлюватись певною процедурою прийняття такого рішення, навіть якщо воно приймається іншою особою.
		Так, процедура підготовки рішень Кабінету Міністрів України визначена главою 2 «Процедура підготовки» Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, яка включає декілька етапів, зокрема погодження проекту акта із заінтересованими органами (п. 5 § 33 глава 2 вказаного Регламенту).
		Згідно з пп. 7 п. 10 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2021 № 507 Міністр енергетики України погоджує акти Кабінету Міністрів України, що надходять на погодження до Міністерства.
		У ході моніторингу та контролю за дотриманням зазначених вимог Закону Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) встановлено, що у період з 21.12.2020 по 28.04.2021 ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки Міністра енергетики України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2020 № 1603-р, брав участь у підготовці рішень щодо діяльності НАК «Нафтогаз України».
		Зокрема, під час засідання Кабінету Міністрів України 03.03.2021 прийнято рішення (протокол засідання від 03.03.2021 № 28), згідно з яким Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) спільно, серед іншого, з Міністерством енергетики України доручено підготувати та подати до Кабінету Міністрів України проект рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення основних напрямів діяльності НАК «Нафтогаз України» з метою розвитку ринку природного газу.
		Міністерство енергетики України листом від 04.03.2021 № 26/1.1-7.3-3457 за підписом виконувача обов`язків Міністра енергетики України ОСОБА_1 надало пропозиції до проекту зазначеного рішення.
		Листом Мінекономіки від 27.04.2021 № 3222-01/25359-03 до Міністерства енергетики України надійшов на розгляд проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», у п. 2 якого мала бути надана оцінка роботі наглядової ради та правління НАК «Нафтогаз України».
		ОСОБА_1 розглянув вказаний проект розпорядження та листом від 27.04.2021 № 26/1.1-19.2-6900 запропонував визнати роботу правління та наглядової ради НАК «Нафтогаз України» незадовільною.
		Надалі така пропозиція врахована у п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 370-р, яким роботу правління та наглядової ради НАК «Нафтогаз України» було визнано незадовільною. 
		Крім того, п. 8 цього ж розпорядження ОСОБА_1 обрано та призначено головою правління НАК «Нафтогаз України», а п. 9 уповноважено Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_10 на підписання контракту з ОСОБА_1 .
		Листом виконувача обов`язків Міністра енергетики України ОСОБА_1 від 12.01.2021 № 26/1.1-19.3.300, адресованим Мінекономіки, погоджено із зауваженнями проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління об`єктами державної власності».
		У зауваженнях пропонувалось доповнити текст розпорядження пунктами, що передбачали передачу до сфери управління Міністерства енергетики України пакета акцій, які належать НАК «Нафтогаз України» у статутному капіталі АТ «Укртранснафта» та ВАТ «Кіровоградгаз».
		Також виконувач обов`язків Міністра енергетики України ОСОБА_1 брав участь у розробці інших актів Кабінету Міністрів України, які безпосередньо стосувались діяльності 1ІАК «Нафтогаз України»:
		листом від 10.03.2021 № 26/1.1-7.1-3784 погодив із зауваженням проект постанови «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;
		листом від 26.03.2021 № 26/1.1-11.4-4980 погодив проект розпорядження «Питання діяльності акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо призначення суб`єкта аудиторської діяльності фінансової звітності НАК «Нафтогаз України»;
		листом від 18.02.2021 № 26/1.1.-18.2-2543 надав зауваження до проекту розпорядження «Про затвердження фінансового плану акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на 2021 рік».
		Між ОСОБА_1 та загальними зборами НАК «Нафтогаз України» в особі Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_10 29.04.2021 укладено контракт № 1 з головою правління НАК «Нафтогаз України» (далі - Контракт), на підставі якого виникли трудові відносини.
		Відповідно до п. 10 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (у редакції постанови від 26.10.2020 № 997) (далі - Статут), НАК «Нафтогаз України» є підприємницьким товариством - юридичною особою приватного права.
		Отже, призначення ОСОБА_1 та укладення ним трудового договору (контракту) із НАК «Нафтогаз України» здійснено з порушенням ст. 9 Конституції України, ч. 4 ст. 7, и. «с» ч. 2 ст. 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону.
		Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону у випадках виявлення порушення вимог Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства.
		Відповідно до п.п. 44, 61 Статуту наглядова рада є органом НАК «Нафтогаз України», що згідно компетенції, у тому числі, здійснює управління компанією.
		Згідно з пп. 8 п. 70 Статуту прийняття рішення про припинення повноважень голови правління НАК «Нафтогаз України» належить до виключної компетенції наглядової ради НАК «Нафтогаз України».
		Відповідно до пп. 5.5.4 п. 5.5 розділу 5 Контракту він припиняється з підстав, передбачених законодавством. При цьому контракт може бути припинений за рішенням загальних зборів або наглядової ради НАК «Нафтогаз України» (пп. 5.5.3.1 пп. 5.5.3 п. 5.5 розділу 5 Контракту).
		Таким чином, наглядова рада НАК «Нафтогаз України» є органом, наділеним необхідними повноваженнями для усунення порушень вимог Закону на виконання припису Національного агентства.
		Механізм усунення порушення зазначених у цьому приписі вимог Закону передбачено ч. 2 ст. 26 Закону, відповідно до якої порушення встановленого п. 1 ч. 1 цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору.
		Ураховуючи викладене, на підставі п. 53 ч. 1, ч. 6 ст. 12 Закону, вимагаю припинити контракт № 1 з головою правління НАК «Нафтогаз України» від 29.04.2021 як незаконний на підставі ч. 2 ст. 26 Закону.
		Про виконання припису повідомити Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня його одержання».
		Припис винесений голові наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Клер Споттісвуд, та підписаний В.о. керівника Департаменту з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Олександром Шульгою . 
		Наразі суд примічає, що з огляду на визначені в ст.ст. 150-152 КАС України правила щодо застосування процесуального інституту заходів забезпечення позову, слід виокремити, що згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (альтернативно - Закон) він визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
		В рамках правового регулювання питань статусу Національного агентства з питань запобігання корупції, пп. 5-3, пп. 5-6 ч. 1 ст. 12 Закону визначено права Національного агентства, яке з метою виконання покладених на нього повноважень має право, зокрема: вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення. 
		За ч. 6 ст. 12 Закону, у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
		Розділ IV Закону присвячений питанням «Запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням».
		Статтею 26 Закону визначено, що особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у   пункті 1   частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
		1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
		2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
		3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
		Порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору.
		Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними.
		У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
		Відповідні положення статті 26 Закону в частині звернення Національного агентства до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним у разі виявлення ним порушень, передбачених частиною першою цієї статті, знаходять своє відображення у ст. 67 Закону, за якою нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
		Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень.
		Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
		В силу приписів ст. 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції кожна Держава-учасниця вживає заходів, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, спрямованих на запобігання корупції в приватному секторі, посилення стандартів бухгалтерського обліку та аудиту в приватному секторі та, у належних випадках, установлення ефективних, відповідних і таких, що стримують, цивільно-правових, адміністративних або кримінальних санкцій за невжиття таких заходів.
		Заходи,   спрямовані   на  досягнення  цих  цілей,  можуть уключати, inter alia, таке, зокрема, запобігання виникненню конфлікту інтересів шляхом установлення  обмежень, у належних випадках й на обґрунтований строк, стосовно професійної   діяльності колишніх державних посадових осіб у приватному секторі після їхнього виходу у відставку або на пенсію, якщо така діяльність або робота безпосередньо пов`язана з  функціями, що такі державні посадові особи виконували в період їхнього перебування на  посаді або за виконанням яких вони здійснювали нагляд (пп. «е» ч. 2 ст. 12).
		Тобто, положення Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції передбачають вжиття заходів, які спрямовуються на запобігання корупції в приватному секторі, а вжиття таких заходів здійснюється згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права.
		Відповідно до ст.ст. 3, 43 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Також, стаття 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі. 
		За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
		З огляду на наведені положення Закону України «Про запобігання корупції», Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та Конституції України, в їх сукупності, варто акцентувати, що в межах визначених чинним законодавством України заходів, які спрямовуються на запобігання корупції в приватному секторі, відповідний орган державної влади, реалізуючи надані йому повноваження із запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, зокрема при виявленні порушень, пов`язаних з заборонами щодо укладення трудового договору (контракту), зобов`язаний діяти, у тому числі, лише у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим, в свою чергу, забезпечується вжиття уповноваженим суб`єктом тих чи інших заходів згідно з основоположними принципами внутрішнього права.
		Зокрема, у разі виявлення порушень, передбачених частиною 1 статті 26 Закону, Національне агентство звертається до суду із позовами (заявами) щодо визнання недійсним відповідного правочину, припинення трудового договору (контракту).
		Тим самим, ст.ст. 26, 67 Закону України «Про запобігання корупції» не визначає такого способу реагування Національного агентства у разі виявлення порушень, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону, як припис.
		Окрім того, в рамках питань встановлених п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону заборон, із відзначеного нормативного положення випливає про обмеження відповідним особам протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями.
		При цьому, необхідним є встановлення здійснення особами, зазначених в абзаці першому частини першої статті 26 Закону, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців.
		У зв`язку із цим, у випадку відсутності встановлення Національним агентством того чи іншого елементу складу відповідного правопорушення, виключається підстава для застосування п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону.   
		В свою чергу, особам, щодо яких зачіпається питання щодо заборон укладення трудового договору (контракту) гарантується право як на захист від незаконного звільнення, так і на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, позаяк питання встановлення наявності чи відсутності обмежень після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, і у зв`язку із цим правових питань існування підстав для припинення відповідного договору (контракту) охоплює захист прав, свобод та інтересів таких осіб, у тому числі, від незаконного звільнення.              
		В аспекті зазначених нормативних положень та обставин справи, суд акцентує, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, судом має враховуватися, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
		В розумінні наведених процесуальних норм КАС України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками зупинення дії індивідуального акта.
		Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		У постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 640/6311/19 вказано, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків  заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 № 826/10936/18.
		Крім того приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.  
		Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.
		В розрізі наведених акцентів суд також висловлюється про те, що при вирішенні процесуального питання «заходів забезпечення позову» суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. 
		Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.  
		У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Верховним Судом у постанові від 24.09.2019 під час касаційного перегляду рішення у справі № 640/6311/19 акцентовано увагу на тому, що в силу вимог пункту 2 частини другої статті 150 та частини п`ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен встановити саме очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акту. Тобто, як випливає з Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, такі ознаки мають на перший погляд свідчити про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності такого акту.          
		З`ясування обставин очевидної протиправності є суттєвим з огляду на завдання адміністративного судочинства, положення статей 150-157 Кодексу адміністративного судочинства України, позицію Конституційного Суду України (рішення від 14.12.2011   № 19-рп/2011, від 01.12.2004 № 18-рп/2004) та Великої палати Верховного Суду (постанова від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18). 
		Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відтак, суд, в контексті очевидності ознак протиправності рішення, не обмежений в праві перевіряти, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому судом має враховуватися, відповідність рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.
		Отже, з аналізу викладених обставин справи в аспекті вказаних нормативних положень, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, суд приходить до наступних висновків:
		- по-перше, встановлення НАЗК перебування ОСОБА_1 на відповідній посаді у Міністерстві енергетики України лише протягом 4 місяців, не підтверджує наявність конфлікту інтересів згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону, що очевидно виключає  підстави для констатації порушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції»;
		- по-друге, положення статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» не визначають, у разі виявлення порушень, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону, такого способу реагування Національного агентства як припис, що, як наслідок, очевидно вказує на неправильне застосування статей 26 та 67 Закону України "Про запобігання корупції";
		- по-третє, виконання вимог, зазначених у Приписі, може призвести до припинення контракту № 1 від 29.04.2021, чим безпосередньо зачіпається гарантоване Конституцією України право позивача на працю, та відповідно до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 на працю; 
		- по-четверте, очевидно, що без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення порушених прав у разі задоволення позову у даній справі ОСОБА_1 необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту і поновлення своїх прав;
		- по-п`яте, відповідний захід забезпечення позову, співмірний із заявленими позовними вимогами, і така співмірність обумовлена співвідношенням негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких Заявник звернувся до суду, наслідками зупинення Припису.
		Отже на думку суду, наведеним позивачем обґрунтуванням заяви про забезпечення позову та доданими до нього письмовими доказами доведено, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову в частині зупинення Припису істотно ускладнить виконання рішення суду, а також ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів Заявника, за захистом яких він звернувся до суду. 
		Суд звертає увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які просить Заявник, відповідають предмету позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		З огляду на наведене в цілому, приймаючи до уваги, що позивачем подані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам останнього до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з урахуванням доцільності, з огляду на вимоги ст. 152 КАС України, зупинення дії Оскаржуваного припису на час розгляду справи, та зважаючи на співвідношення прав та інтересів, про захист яких просить Заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, беручи до уваги, що вказані позивачем у заяві заходи забезпечення позову є на думку суду розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, враховуючи, що очевидними є ознаки протиправності Припису, суд дійшов висновку про достатність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Спірного припису.
		Також суд виокремлює, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Визначений захід забезпечення Заявника не перешкоджає та не забороняє Національному агентству здійснювати свої повноваження та діяльність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє дію вжитого НАЗК відповідного заходу реагування до вирішення спору в даній справі.
		Окремо суд зауважує, що ухвала стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв`язку із розглядом спору щодо визнання протиправним та скасування Припису.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, - 
		УХВАЛИВ: 
		1. Заяву б/н від 02.07.2021 «Про забезпечення позову» ОСОБА_1 - задовольнити. 
		2. Вжити у справі № 640/18576/21 заходи забезпечення позову: зупинити дію припису Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.07.2021 № 31-02/62/21.
		3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		4. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про  виконавче провадження" в строк до 06.07.2024. 
		5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. 
		6. Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішенням по справі законної сили.
		7. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали                 є ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ); боржником - Національне агентство з питань запобігання корупції (адреса: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28, ідентифікаційний код - 40381452).
		8. Ухвалу направити для виконання учасникам у справі № 640/18576/21.  
		 
		Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено.   
		 
		Суддя                                                                                                                            К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...