Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/196/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2021. Зареєстровано: 13.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2021.
Дата набрання законної сили: 12.07.2021
Результат оскарження 20.07.2022 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		12 липня 2021 року  м. ОдесаСправа № 923/196/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Діброви Г.І.
		суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
		 
		секретар судового засідання: Іванов І.В.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області - Мурашкін А.В. за ордером від 09.07.2021 року  серія ВТ № 1011249 та Ільченко Д.О. за ордер від 29.12.2020 року серія ВТ     № 1007779;
		від Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон - не з`явився.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон
		на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року, м. Херсон, суддя Закурін М.К., повний текст рішення складено 01.07.2020 року
		у справі № 923/196/20
		за позовом Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності,-
		В С Т А Н О В И В:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
		 
		У лютому 2020 року Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м.Херсон, з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.03.2020 року, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 808 від 30.08.2019 року, укладений між Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон та повернути земельні ділянки до комунальної власності.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що спірний договір укладений з порушеннями положень ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки продаж земельної ділянки не був здійснений на конкурентних засадах. Позивач зазначав, що під час укладання спірного договору позивач виходив із того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне перебував об`єкт нерухомості, який належав на праві приватної власності відповідачу, однак, у подальшому з`ясувалося, що відповідач ввів в оману стосовно зазначеної обставини, оскільки об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці є об`єктом незавершеного будівництва, реєстрація декларації на який була скасована наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Херсонській області від 17.04.2018 у зв`язку із тим, що заявник вніс до неї недостовірні відомості щодо земельної ділянки. Тому, за твердженням позивача, на момент подання відповідачем заяви про викуп земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон не було власником нерухомого майна, а тому не мало права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах. Окрім того, позивач зазначав, що викуплену земельну ділянку було поділено відповідачем на 6 окремих земельних ділянок, а саме: 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 6524755500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі №923/196/20 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 808 від 30.08.2019 року, укладений між Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Табіті», м. Херсон; зобов`язано Товариством з обмеженою відповідальністю «Табіті», м.Херсон повернути Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 6524755500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що "об`єкт незавершеного будівництва" не ототожнюється з "об`єктом нерухомості", а тому продаж земельної ділянки, на якій він розміщений, повинен відбуватися на конкурентних засадах відповідно до положень ч. 1 ст.134 Земельного кодексу України. Суд зазначив, що об`єкт "незавершеного будівництва" був збудований самочинно, тому відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України відповідач не набув права власності на нього як на "об`єкт нерухомого майна". Земельна ділянка згідно з умовами спірного договору була продана без застосування попередньої процедури проведення земельних торгів, визначеної положеннями ст. 128 та 135 Земельного кодексу України, тому укладення спірного договору не відповідає положенням наведеного законодавства, з огляду на що, суд дійшов висновку, що спірний договір є недійсним, оскільки не відповідає положенням ст. 128, 134, 135 Земельного кодексу України. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила суд рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Харків відмовити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач, звертаючись до суду, не довів належними та допустимими доказами обґрунтування порушення його цивільних прав й охоронюваних законом інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.
		Також скаржник зауважує, що місцевий господарський суд помилково зауважив, що скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2017 року № ХС082170802344 позбавило права власності Товариство з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Харків на об`єкт нерухомого майна незавершеного будівництва бази відпочинку, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га.
		Крім того, відповідач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099, як об`єкт права власності наразі не існує, а відтак витребування новоутворених земельних ділянок за іншими кадастровими номерами, право власності на які виникли після укладання оскаржуваного договору купівлі - продажу, у даному спорі неможливо, оскільки це - інші позовні вимоги.
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Головей В.М., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті», м. Херсон задоволено; рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 скасовано; у задоволенні позову Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області відмовлено; стягнуто з Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті», м. Херсон 27484,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2021 року касаційну скаргу Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року у справі № 923/196/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
		Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив: «Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що сторонами під час укладення спірного договору не було порушено вимог чинного законодавства. Право власності на об`єкт нерухомого майна - об`єкт незавершеного будівництва підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації декларації №ХС 082170802344 не позбавило ТОВ "Табіті" права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Посилаючись на те, що на земельній ділянці перебуває об`єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано за відповідачем, суд апеляційної інстанції визнав, що укладення спірного договору не суперечить положенням статей 127, 128, 134 Земельного кодексу України. 
		Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним і погоджується з доводами скаржника про неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, а також щодо неврахування висновку про застосування положень статей 127, 128, 134 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г ….
		Отже, суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва свідчить про дотримання умов, з якими закон пов`язує наявність правових підстав набуття земельної ділянки у власність на позакокурентних засадах відповідно до положень абзацу 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація не змінює правового режиму такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України».
		04.06.2021 року матеріали справи надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відповідно Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/196/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Принцевська Н.М., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021 року.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20, справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року, з урахуванням ухвали від 08.06.2021 року про виправлення описки, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна: земельних ділянок 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 6524755500:01:001:1206 площею 0,1081 га до закінчення перегляду справи № 923/196/20 Південно-західним апеляційним господарським судом.
		Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		09.07.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано тим, що наразі представником скаржника є адвокат Величко К.В., договір з яким укладено 09.07.2021 року, з огляду на що такий представник має бажання ознайомитись з матеріалами справи та надати пояснення, при цьому директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон наразі знаходиться у відрядженні, з огляду на що не має змоги прибути в судове засідання.
		В судовому засіданні представники позивача усно заперечували проти задоволення клопотання скаржника та апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції клопотання та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 -  без змін. Представник скаржника в судове засідання не з`явився.
		Що стосується клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м.Херсон про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому скаржник посилається на те, що в зв`язку із вступом у справу нового представника в останнього виникла необхідність ознайомитись з матеріалами справи та надати додаткові пояснення/документи, а також сформувати правову позицію у справі, судова колегія відхиляє його з огляду на наступне.
		Колегією суддів відхиляються посилання адвоката скаржника на необхідність формулювання правової позиції у справі та надання додаткових доказів, оскільки правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон вже викладена в процесуальних документах по суті справи, апеляційній скарзі, подання ж додаткових доказів в апеляційній інстанції обмежується положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. 
		Крім того, адвокатом скаржника в поданому клопотанні належним чином не обґрунтовано неможливість прибуття в судове засідання, оскільки причини, наведені адвокатом (перебування поза межами міста за сімейними обставинами) не підтвердженими будь-якими доказами, а тому не можуть бути розцінені судом як поважні. 
		Що стосується неможливості прибуття в судове засідання директора скаржника в зв`язку із перебуванням у відрядженні, судова колегія наголошує, що розгляд справи (12.07.2021 року) було призначено ухвалою суду від 07.06.2021 року, тобто, скаржник, завчасно знаючи про призначене судове засідання, мав змогу належним чином підготуватись до такого засідання (в тому числі спланувати свій робочий час, завчасно укласти договір про надання правової допомоги з новим адвокатом тощо) та забезпечити явку в судове засідання або директора або іншої уповноваженої особи, або представника.
		Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, тому не можуть бути визнані поважними.
		Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		    В даному випадку, судом апеляційної інстанції дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. 
		Судовою колегією також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
		Враховуючи, що повідомлені адвокатом скаржника причини неявки не визнаються судом поважними, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, строк розгляду справи закінчується, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника. 
		Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного. 
		 
		Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
		 
		19.04.2019 року Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області рішенням № 729 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" вирішила передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон земельну ділянку з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне; під об`єктом: "літнє кафе, вбиральня з душовими, побутові приміщення, склад, навіс, альтанка, огорожа, зовнішні рукомийники, водонапірний бак, мостіння". 
		30.08.2019 року між Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон, як покупцем, укладений спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.2., 1.2 якого Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області передала у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон земельну ділянку кадастровий номер 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га, в межах згідно з планом, шляхом викупу", місце розташування земельної ділянки: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне".
		Відповідно до п. 2.1 спірного договору, продаж земельної ділянки здійснено за ціною 1081400,00 грн.
		Пунктом 3.7 спірного договору сторони погодили, що незавершене будівництво "бази відпочинку" готовністю 18 %, що розміщена на відчужуваній земельній ділянці належить покупцю на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором, від 10.05.2018 року за № 41024700, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №125878165247. 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12436855 від 10.05.2018 року до Реєстру були внесені відомості про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва "Бази відпочинку" готовністю 18 %", який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6524755500:01:063:0099 площею 1,0814 га та зазначено, що власником об`єкта нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон. 
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду 21.06.2018 року у справі №821/723/18, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року, встановлено, що 24.03.2017 року Управління ДАБІ у Херсонській області зареєструвало Декларацію № ХС082170802344, а саме: будівництво бази відпочинку між пансіонатом "Канни" та дитячим оздоровчим табором "Чорноморська хвиля" за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4; вид будівництва - нове; замовник -ТОВ "ПР Трейдінг Компані". Відповідно до цієї Декларації № ХС082170802344 будівництво здійснювалося на земельній ділянці з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099. Однак 17.04.2018 року Управлінням ДАБІ у Херсонській області виданий наказ № 57-ск, яким було скасовано реєстрацію Декларації №ХС082170802344 з будівництва бази відпочинку між пансіонатом "Канни" та дитячим оздоровчим табором "Чорноморська Хвиля" за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4.
		Відсутність у відповідача підстав для викупу земельної ділянки стало підставою для звернення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області до господарського суду з позовом у цій справі.
		 
		Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
		 
		Підставою недійсності правочину    є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).
		Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
		Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
		Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
		Підстави набуття права власності на землю визначено у ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України).
		Частиною 2 ст. 127 Земельного кодексу України передбачено, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Таким чином, положення абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України обумовлюють можливість викупу земельної ділянки на позаконкурентних засадах, зокрема, у разі розташування на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (певних будівель чи споруд).
		Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований  ст. 331 Цивільного кодексу України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Частиною 3 ст. 331 Цивільного кодексу України (у редакції Закону від 18.01.2018 року) передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
		Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво), оскільки правовий статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва .
		Подібний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 916/633/19, на яку посилався скаржник як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 910/4032/18, від 26.02.2020 року у справі № 914/1658/15.
		Державна реєстрація права власності як на об`єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно, здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі у редакції Закону від 07.03.2018 року чинного на момент проведення державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва) державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.
		Статтею 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва. 
		Відповідно до ч. 1 цієї стаття для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:
		1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);
		2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);
		3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.
		Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті. 
		Тому державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва не змінює особливого правового статусу такого об`єкта, визначеного ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, як сукупності будівельних матеріалів та обладнання, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
		Подібний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19. 
		З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що «об`єкт незавершеного будівництва» не є «об`єктом нерухомості», а тому продаж земельної ділянки, на якій він розміщений, повинен був відбуватися за положеннями ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, тобто на конкурентних засадах.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 19.04.2019 року Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області рішенням № 729 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" вирішила передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон земельну ділянку з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне; під об`єктом: "літнє кафе, вбиральня з душовими, побутові приміщення, склад, навіс, альтанка, огорожа, зовнішні рукомийники, водонапірний бак, мостіння". 
		30.08.2019 року на підставі вказаного рішення, без проведення земельного аукціону, між Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон, як покупцем, укладений спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.2., 1.2 якого Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області передала у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон земельну ділянку кадастровий номер 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га, в межах згідно з планом, шляхом викупу", місце розташування земельної ділянки: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне".
		При цьому, п. 3.7 спірного договору сторони погодили, що незавершене будівництво "бази відпочинку" готовністю 18 %, що розміщена на відчужуваній земельній ділянці належить покупцю на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором, від 10.05.2018 року за № 41024700, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 125878165247. 
		Тобто, в момент укладання оспорюваного правочину сторони такого правочину, достеменно знаючи, що «об`єкт нерухомості», розташований на земельній ділянці, яка за таким договором було продана відповідачу, є об`єктом незавершеного будівництва, тобто не є об`єктом нерухомості в розумінні чинного як на той час, так і на теперішній час законодавства України, уклали такий договір в порушення процедури, визначеної ст. 127, 134 Земельного кодексу України, тобто не за результатами проведення процедури земельних торгів, яка мала бути проведена за вимогами вказаних норм.
		Отже, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що сторонами оспорюваного договору було порушено приписи законодавства України, яке регулювало порядок та процедуру передачі у приватну власність земель комунальної власності, що відповідно є підставою для визнання такого договору недійсним та погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині.
		При цьому, посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд помилково зауважив, що скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2017 року № ХС082170802344 позбавило права власності Товариство з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Харків на об`єкт нерухомого майна незавершеного будівництва бази відпочинку, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0099, площею 1,0814 га, судовою колегією відхиляються, оскільки, як вже було зазначено раніше, відповідач права власності на об`єкт нерухомості в розумінні законодавства України так і не набув, а тому питання самовільності зведення об`єкту незавершеного будівництва, що розміщений на земельній ділянці, яка була предметом спірного договору, взагалі значення для вирішення даної справи не має.
		Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті», м. Херсон повернути Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 6524755500:01:001:1206 площею 0,1081 га, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, що була предметом спірного договору, судова колегія зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Оскільки спірний договір визнається судом недійсним, відповідно, як вірно зауважив суд першої інстанції, сторони зобов`язані повернути одна одній все, що за ним отримано, а саме позивач - вартість земельної ділянки у сумі 1081400,00 грн., а відповідач - земельну ділянку з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099. 
		Разом з тим, вказана вище земельна ділянка як об`єкт цивільних прав вже не існує, оскільки як встановлено судом її було поділено на шість земельних ділянок, яким призначено окремі кадастрові номери.
		При цьому, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, Верховий Суд зазначив, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку не змінюється, а тому за встановлених обставин, належним способом захисту порушеного права є вимога про повернення 6-ти земельних ділянок, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, що була предметом спірного договору, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог відбудеться ефективний захист прав позивача.  
		Крім того, матеріали справи не містять доказів передачі цих земельних ділянок будь-яким іншим особам внаслідок їх вибуття із користування відповідача.
		З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність повернення відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
		За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
		Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті", м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі №923/196/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 року у справі № 923/196/20 - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.07.2021 року. 
		Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року.
		 
		Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...