Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/4362/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.

Номер судового провадження: П/140/4374/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4362/21 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Андрусенко О. О.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стохід Нова Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Стохід Нова Агро» (далі  ТзОВ «Стохід Нова Агро», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі  ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 12.11.2020 №2419 «Про проведення фактичної перевірки»; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2020 №0046470705 про сплату штрафних санкцій в розмірі 500000,00 грн. та від 02.04.2021 №0019450705 про сплату штрафних санкцій в розмірі 26520,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями і вважає, що фактичну перевірку позивача проведено неналежним чином, з порушенням податкового законодавства, без належної оцінки обставин та документів, наданих позивачем, а податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та таким, що прийняті з порушеннями податкового законодавства. Зокрема, представник позивача вказує, що наказ на проведення перевірки не містить законної підстави для проведення фактичної перевірки. Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактичні обставини чи передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) фактичної перевірки. Ні під час ознайомлення позивача з наказом, ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду заперечень позивача на акт, відповідачем не надано доказів наявності підстав на проведення перевірки позивача, що визначені пунктом 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, та в наказі не зазначено жодних відомостей чи посилань на джерела інформації щодо порушень норм законодавства з боку позивача. Крім того, представник позивача вказує, що у пункті 2 наказу зазначено «Період діяльності що перевіряється згідно статті 102 Податкового кодексу України», тобто наказ не містить зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, що є обов`язковим за змістом абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Посилання в наказі на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності позивача є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створює у позивача відчуття правової невизначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. Отже, наказ відповідача не відповідає вимогам підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2. статті 80, статті 81 Податкового кодексу України щодо підстав для проведення фактичної перевірки та періоду діяльності позивача, який мав би перевірятися.
		Щодо виявленого порушення, представник позивача зазначає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для цистерн/ємностей, які розташовані на відповідних земельних ділянках (тобто мають місце/територію розташування), а порядок отримання ліцензії у разі знаходження пального в транспортних засобах виключно для власних потреб суб`єкта господарювання - відсутній. Отримання транспортними засобами та сільськогосподарською технікою позивача пального здійснюється виключно через паливозаправник, який переміщує пальне для заправки безпосередньо в паливні баки транспортних засобів в місцях їх знаходження під час виконання робіт в межах господарської діяльності позивача, про що свідчать Звіти про заправку та роздачу палива (далі - «Звіти»), які надавались під час перевірки, але це не знайшло відображення в Акті та додатках до нього. Відповідно до Звітів паливозаправником здійснюється заправка комбайнів, телескопічних навантажувачів, тракторів тощо, оскільки сільськогосподарська техніка позивача не має/не завжди має можливість здійснювати роз`їзди для здійснення заправки без шкоди виробничому процесу. Позивач використовує паливо виключно у власній господарській діяльності, як сільськогосподарський виробник, та не здійснює роздрібної та/або оптової торгівлі пальним, а також не здійснює зберігання пального у будь-який інший спосіб/в іншому місці. Відповідачем під час перевірки не встановлене протилежне. Враховуючи вищевикладене, паливозаправник (транспортний засіб) позивача не є місцем зберігання пального в розумінні Закону № 481, отже, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481. Таким чином, висновок відповідача щодо необхідності отримання позивачем ліцензії на зберігання пального суперечить нормам Закону № 481, відповідно відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 500 000,00 грн.
		Щодо необхідності подання позивачем повідомлення форми 20-ОПП представник позивача вказує, що подання повідомлення за формою №20-ОПП не було предметом перевірки. В направленнях та наказі посилання на те, що предметом перевірки є повідомлення за формою 20-ОПП, відсутнє. Таким чином, акт є протиправним в частині зазначеного порушення пункту 22.1 статті 22, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, оскільки метою та предметом фактичної перевірки позивача не були та не могли бути питання дотримання порядку подання позивачем повідомлення за формою 20-ОПП. Крім того, представник позивача вказує, що стаття 117 Податкового кодексу України не передбачає штрафних санкцій за неподання повідомлення за формою 20-ОПП. Пункт 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом. Повідомлення за формою 20-ОПП щодо орендованої позивачем техніки та нерухомості не є тим документом, за неподання якого можна застосувати штрафну санкцію, що передбачена пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України. Позивач не має правових підстав для подання повідомлення 20-ОПП на 32 об`єкти, визначені в акті, оскільки вказане нерухоме майно використовується позивачем в межах виробничої діяльності для розміщення сільгосптехніки, її обслуговування та ремонту, а також розміщення працівників. Зазначена сільськогосподарська техніка та транспортні засоби позивачем також орендується з метою використання безпосередньо в своїй господарській діяльності відповідно до видів економічної діяльності, визначених Статутом.
		Також, представник позивача вказує, що перелік порушень податкового законодавства, за які податковим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним, відповідно Податкового кодексу України встановлює мораторій на застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.
		Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами, оскільки на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 12.11.2020 №2419 здійснено фактичну перевірку ТОВ «Стохід Нова Агро» за адресою смт. Любешів, вул. Свободи, 24, де останнє здійснює господарську діяльність. За результатами перевірки складено акт перевірки, яким встановлено порушення наступних вимог: не подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявних об`єктів оподаткування (рухомого, нерухомого майна), які використовуються при веденні господарської діяльності, чим порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) та пункт 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 року за №503/25280; не отримано відповідну ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де відвантажується та зберігається пальне у паливозаправник, як ємність, що використовується для зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
		Представник відповідача вказує, що в ході перевірки платником були надані первинні документи щодо придбання дизельного пального в значних обсягах у ТЗОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» в період з 01.04.2020 по 24.11.2020 (дата закінчення фактичної перевірки) в кількості 147257 л. Згідно наданих ТТН на відпуск нафтопродуктів пунктом розвантаження є: АДРЕСА_1 . В ході проведення фактичної перевірки надано договір оренди від 15.06.2020 №20СНА073587, укладений з ФОП ОСОБА_1 щодо оренди будівель (зерноскладів) та території для розміщення та обслуговування будівель за адресою АДРЕСА_1 - тобто адреса розвантаження пального, яка вказана у наданих для перевірки ТТН та акцизних накладних (згідно баз даних ДПС), зареєстрованих ТЗОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (постачальником ПММ). Згідно наданого пояснення головного бухгалтера від 17.11.2020 ТОВ «Стохід Нова Агро» займається діяльністю у сфері вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Придбане пальне (дизельне паливо) придбавалось для проведення сільськогосподарських робіт (культивація, дискування, оранки, посіву, тощо) із використанням орендованих транспортних засобах, тобто для власного споживання. В ході перевірки надано договір суборенди техніки від 28.12.2018 №19ВТ000280, укладений з ТзОВ «ВІВО ТЕХНОПАРК», згідно якого ТзОВ «Стохід Нова Агро» орендує транспортний засіб «КАМАЗ 53213 паливоцистерна». Після передоплати на банківський рахунок ТЗОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» придбані ПММ з паливної цистерни постачальника (перевізника) зливаються у паливозаправник - транспортний засіб марки КАМАЗ 53213, д/н НОМЕР_1 , згідно технічного паспорту (серії НОМЕР_2 ) тип «спеціалізований вантажний, паливоцистерна» загальною ємністю 10160 л. Відповідальною особою - водієм паливозаправника надано пояснення, згідно якого придбані ПММ розподіляються між транспортними засобами по місцю здійснення сільськогосподарських робіт. Паливозаправник оснащений електронною колонкою із електронасосом, яка приводиться в дію при наявності електронної картки, яка є закріплена за кожним транспортним засобом окремо для ведення відповідного обліку. Після заправки транспортного засобу проводиться запис у лімітно-забірній відомості, які надані в ході перевірки.
		23.11.2020 співробітниками ГУ ДПС у Волинській області було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться територія, на якій розміщені будівлі (зерносклади), які зазначені у наданому до перевірки договорі оренди від 15.06.2020 №20СНА073587. Для виконання вимоги перевіряючих, щодо забезпечення можливості зняття залишів ПММ, яка вказана в запиті від 17.11.2020 року, на вказаній території був припаркований паливозаправник. На момент проведення обстеження фактичні залишки дизельного пального становили 7841 л згідно даних бухгалтерського обліку. По даному факту 23.11.2020 перевіряючими складено відповідний акт обстеження. У свою чергу, ТзОВ «Стохід Нова Агро» ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального станом на 25.11.2020 (останній день перевірки) не отримувало.
		Таким чином ТОВ «Стохід Нова Агро», яке використовує транспортний засіб - паливозаправник (паливоцистерна) з метою доставки та зберігання пального станом на 25.11.2020 не придбало відповідну ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де відвантажується та зберігається пальне (згідно ТТН та акцизних накладних відвантаження здійснювалось за адресою АДРЕСА_1 ) у паливозаправник, як ємність, що використовується для зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
		Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Стохід Нова Агро» не подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявних об`єктів оподаткування (рухомого, нерухомого майна), які використовуються при веденні господарської діяльності в кількості 27 одиниць, чим порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 ст.63 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) та пункт 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588.
		Щодо підстави для проведення перевірки, то представник відповідача вказує, що підставою для проведення перевірки слугувала інформація отримана від ДПС України листом від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07, згідно якої ДПС проведено аналіз даних (АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. Таким чином в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки визначені Податковим кодексом України та зазначені у відповідному наказі. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.
		У свою чергу, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 клопотання адвоката Сіріньок Оксани Миколаївни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідь на відзив повернуто заявнику без розгляду.
		У додаткових поясненнях від 15.06.2021 представник відповідача додатково повідомляє, що у відзиві на адміністративний позов вказано, що підставою для проведення перевірки слугувала інформація отримана від ДПС України листом від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07- 05-03-07. Згідно якої ДПС проведено аналіз даних (АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. Однак, представник відповідача вказує, що в цій частині наявна технічна описка, зокрема вказано некоректний лист. А тому, ГУ ДПС у Волинській області, на підтвердження законності підстав для проведення перевірки, надано до суду наступні документи: копію листа ДПС №18577/7/99-00-07-05-03-07 від 16.10.2020 та додаток 1 до вказаного листа; доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області №313/03-20-07-05-09 від 10.11.2020 та додаток до записки.
		Разом з тим, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням та про витребування доказів.
		У відповіді на відзив від 18.06.2021 представник позивача просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, вказує, що відповідач у відзиві не довів наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача та законність свого наказу, зважаючи на це призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що лист ДПСУ від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07 є дійсною підставою для проведення фактичної перевірки позивача. Разом з тим, якщо доданий відповідачем до відзиву «додаток 1» є дійсним витягом з додатку 1 до листа від 11.08.20, то залишається незрозумілим, як в ньому могла опинитись інформація про поставки позивачу пального 12.08.20., 28.08.20., 23.09.20. та 01.10.20.
		Також представник позивача вказує, що виходячи з аргументів відповідача, зазначених у відзиві, він плутає: місце поставки пального за адресою АДРЕСА_1 (як зазначалось в акцизних накладних, за якими постачалось паливо позивачу) з місцем зберігання пального, яке потребує отримання ліцензії; ємність для зберігання палива, що розташована на земельній ділянці та введена в експлуатацію за актом вводу в експлуатацію об`єкта/актом готовності об`єкта до експлуатації/сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, з цистерною паливозаправника, що призвело до безпідставних висновків про правомірність податкового повідомлення- рішення ГУ ДПС у Волинській області від 24.12.2020 №0046470705 про сплату штрафних санкцій в розмірі 500 000,00 грн.
		На думку представника позивача, місце зберігання пального, що потребує придбання ліцензії на зберігання, безпосередньо повинно бути пов`язане зі стаціонарною ємністю/ резервуаром/обладнанням, розташованим на земельній ділянці. Вимоги статті 15 Закону №481 та вимоги ПКУ не можуть застосовуватись до цистерни паливозаправника, оскільки фактично законодавство не містить обов`язку подання заявки на отримання ліцензії на зберігання пального для позивача, який використовує власне паливо лише у власних цілях та за допомогою цистерни паливозаправника. Таким чином, цистерна транспортного засобу позивача не є місцем зберігання пального в розумінні Закону № 481, а відповідач у відзиві перекручує трактування вимог Закону №481 на свою користь. У свою чергу, зазначення в акцизній накладній, яку заповнює постачальник палива, певної адреси викликане вимогами податкового законодавства, а не наявністю у позивача стаціонарного місця зберігання пального за цією адресою.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що 12.11.2020 начальником ГУ ДПС у Волинській області видано наказ №2419 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого керуючись пп. 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 52-2 п. 52 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів доручено забезпечити проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТзОВ «Стохід Нова Агро» з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», від 02.03.2015 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності», від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу Законів про працю в Україні від 10.12.1971 №322-VІІІ.
		Даним наказом визначено провести перевірку протягом 10 діб, починаючи з 16 листопада 2020 року. Період діяльності, що перевіряється, визначений статтею 102 ПК України.
		На підставі вказаного наказу та направлень на проведення перевірки від 12.11.2020 працівниками відповідача проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2020. Як вбачається з даного акту, в ході перевірки платником були надані первинні документи щодо придбання дизельного пального в значних обсягах у ТзОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» в період з 01.04.2020 по 24.11.2020 (дата закінчення фактичної перевірки) в кількості 147257 л. Згідно наданих ТТН на відпуск нафтопродуктів пунктом розвантаження є: АДРЕСА_1 . В ході проведення фактичної перевірки надано договір оренди від 15.06.2020 №20СНА073587, укладений з ФОП ОСОБА_1 щодо оренди будівель (зерноскладів) та території для розміщення та обслуговування будівель за адресою АДРЕСА_1 - тобто адреса розвантаження пального, яка вказана у наданих для перевірки ТТН та акцизних накладних (згідно баз даних ДПС), зареєстрованих ТЗОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (постачальником ПММ). Згідно наданого пояснення головного бухгалтера від 17.11.2020 ТОВ «Стохід Нова Агро» займається діяльністю у сфері вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Придбане пальне (дизельне паливо) придбавалось для проведення сільськогосподарських робіт (культивація, дискування, оранки, посіву, тощо) із використанням орендованих транспортних засобах, тобто для власного споживання. В ході перевірки надано договір суборенди техніки від 28.12.2018 №19ВТ000280, укладений з ТзОВ «ВІВО ТЕХНОПАРК», згідно якого ТзОВ «Стохід Нова Агро» орендує транспортний засіб «КАМАЗ 53213 паливоцистерна». Перевіркою встановлено, що після передоплати на банківський рахунок ТЗОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» придбані ПММ з паливної цистерни постачальника (перевізника) зливаються у паливозаправник - транспортний засіб марки КАМАЗ 53213, д/н НОМЕР_1 , згідно технічного паспорту (серії НОМЕР_2 ) тип «спеціалізований вантажний, паливоцистерна» загальною ємністю 10160 л. Відповідальною особою - водієм паливозаправника надано пояснення, згідно якого придбані ПММ розподіляються між транспортними засобами по місцю здійснення сільськогосподарських робіт. Паливозаправник оснащений електронною колонкою із електронасосом, яка приводиться в дію при наявності електронної картки, яка є закріплена за кожним транспортним засобом окремо для ведення відповідного обліку. Після заправки транспортного засобу проводиться запис у лімітно-забірній відомості, які надані в ході перевірки.
		23.11.2020 перевіряючими було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться територія, на якій розміщені будівлі (зерносклади), які зазначені у наданому до перевірки договорі оренди від 15.06.2020 №20СНА073587. Для виконання вимоги перевіряючих, щодо забезпечення можливості зняття залишів ПММ, яка вказана в запиті від 17.11.2020 року, на вказаній території був припаркований паливозаправник. На момент проведення обстеження фактичні залишки дизельного пального становили 7841 л згідно даних бухгалтерського обліку. По даному факту 23.11.2020 перевіряючими складено відповідний акт обстеження. У свою чергу, ТзОВ «Стохід Нова Агро» ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального станом на 25.11.2020 (останній день перевірки) не отримувало.
		Таким чином ТзОВ «Стохід Нова Агро», яке використовує транспортний засіб - паливозаправник (паливоцистерна) з метою доставки та зберігання пального станом на 25.11.2020 не придбало відповідну ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де відвантажується та зберігається пальне (згідно ТТН та акцизних накладних відвантаження здійснювалось за адресою АДРЕСА_1 ) у паливозаправник, як ємність, що використовується для зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
		Крім того, як вбачається з вказаного акту перевірки, в ході проведення фактичної перевірки перевіряючим надано договори оренди транспортних засобів (автомобілів, комбайнів, тракторів, паливозаправника) та нерухомого майна (офіс, будівлі зерноскладу, територія для розміщення обслуговування будівель), які використовуються ТзОВ «Стохід Нова Агро» для ведення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Стохід Нова Агро» не подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявних об`єктів оподаткування (рухомого, нерухомого майна), які використовуються при веденні господарської діяльності, чим порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пункт 8.4 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588. 
		09.12.2020 позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки, які були залишені без задоволення.
		На підставі вищенаведеного акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 №0046470705, яким до ТзОВ «Стохід Нова Агро» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500000 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 №0046510705, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 32640,00 грн.
		19.01.2021 позивачем була подана скарга на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яка рішенням ДПС України від 23.03.2021 була задоволена частково, зокрема скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 №0046510705 у частині 6120 грн. застосованих штрафних санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишило без змін.
		У зв`язку з чим, 02.04.2021 ГУ ДПС сформовано нове податкове повідомлення-рішення №0019450705 про застосування до позивача штрафу у сумі 26520,00 грн. 
		Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункт 1.1 статті 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. 
		Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
		За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України);
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України).
		Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Разом з тим, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
		Як на підставу для проведення перевірки суб`єкта господарювання в наказі від 12.11.2020 №2419 «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «Стохід Нова Агро» вказані підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без зазначення джерела отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.
		У відзиві на позовну заяву як на джерело отримання такої інформації відповідач посилається на лист ДПС України від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07. Зазначений лист адресований Головним управлінням ДПС в областях та м. Києва. Як зазначено в цьому листі, ДПС України з метою здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства в сфері обігу пального повідомила, що у відповідності до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з 01.04.2020 на території України запроваджено ліцензування зберігання пального. ДПС проведено аналіз баз даних (АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримували ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. Враховуючи вищевикладене, ДПС України зобов`язала провести детальний аналіз наданої інформації, та, зокрема, зобов`язала територіальні органи ДПС провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
		Разом з тим, представником відповідача були подані до суду додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що у відзиві на адміністративний позов вказано, що підставою для проведення перевірки слугувала інформація отримана від ДПС України листом від 11.08.2020 №13939/7/99-00-07-05-03-07. Однак, представник відповідача вказує, що в цій частині наявна технічна описка, зокрема вказано некоректний лист. А тому, ГУ ДПС у Волинській області, на підтвердження законності підстав для проведення перевірки, надано до суду наступні документи: копію листа ДПС №18577/7/99-00-07-05-03-07 від 16.10.2020 та додаток 1 до вказаного листа; доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області №313/03-20-07-05-09 від 10.11.2020 та додаток до записки. Як вбачається з листа ДПС України від 16.10.2020 територіальним підрозділам податкового аудиту було доручено дослідити фактичні обсяги отриманого суб`єктами господарювання пального, встановити можливі місця його зберігання за адресами, вказаними в додатку 1 до цього листа та провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		На думку суду, у відповідача була достатня інформація на підставі листа ДПС України №18577/7/99-00-07-05-03-07 від 16.10.2020 про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а саме на підставі реєстру акцизних накладних за період з 03.08.2020 по 10.10.2020 (акцизні накладні від 03.08.2020 №220356, від 12.08.2020 №230116, від 28.08.2020 №245606. Від 23.09.2020 №270567, від 01.10.2020 №277898), з якого встановлено, що позивач придбавав пальне у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС», доставка якого здійснювалась на адресу 44250, Волинська область, Любешівський район, село Судче, вулиця Соборності 56А, де знаходиться паливозаправник позивача для заправки транспортних засобів позивача, який у свою чергу оснащений електронною колонкою із електронасосом, яка приводиться в дію при наявності електронної картки, яка є закріплена за кожним транспортним засобом окремо для ведення відповідного обліку.
		За таких обставин, надходження до відповідача листа ДПС України №18577/7/99-00-07-05-03-07 від 16.10.2020 підтверджує наявність достатньої умови для проведення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
		Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження представника позивача щодо зазначення у листі ДПС України від 11.08.2020 операцій, які були здійснені після 11.08.2020. У свою чергу, суд звертає увагу, що представником позивача не заперечується факт проведення даних операцій, про які йдеться в додатку 1.
		Щодо посилання у наказі від 12.11.2020 №2419 «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «СТОХІД НОВА АГРО» на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України без зазначення джерела отримання інформації про порушення позивачем вимог законодавства, то суд вважає, що такі недоліки наказу не є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами такої перевірки.
		Зазначені недоліки наказу від 12.11.2020 №2419, на думку суду, не призводять до відсутності правових наслідків такої перевірки. При цьому, посадовими особами позивача здійснено допуск працівників контролюючого органу до проведення перевірки. 
		Також суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що у наказі від 12.11.2020 №2419 не визначено періоду діяльності перевірки, оскільки даним наказом визначено провести перевірку протягом 10 діб, починаючи з 16.11.2020, а період діяльності, що перевірявся, визначений статтею 102 ПК України, яка встановлює строки давності та їх застосування. Таким чином, наказ містить посилання на загальний період, який перевіряється.
		Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, зокрема, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення. 
		Відтак, перевірка була проведена в межах строку, визначеного в наказі та завершена в результаті складання 25.11.2020 акта перевірки №000684.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, висловленій в постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		На думку суду, позивачем не наведено належних обґрунтувань порушення контролюючим органом вимог законодавства під час проведення такої перевірки, які тягнуть протиправність оскаржуваних наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
		Щодо виявлених під час перевірки порушень законодавства суд зазначає наступне.
		У висновку акта перевірки 25.11.2020 №000684 встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та пункту 63.3 статті 63 ПК України, внаслідок чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP імпорт і оптова торгівля алкогольними напоями здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Експорт алкогольних напоїв здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності на підставі ліцензії на виробництво або ліцензії на оптову торгівлю. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
		Крім цього, статтею 15 Закону № 481/95-BP врегульовано, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
		Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
		Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
		У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
		Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
		Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
		Водночас у статті 1 Закону №481/95-ВР наведено визначення термінів, а саме:
		місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
		зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
		Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:
		а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
		б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
		Не є акцизним складом:
		а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
		б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
		в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
		г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
		ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
		З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.
		Згідно з частиною 19 статті 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
		підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
		підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
		суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
		Інших виключень щодо не отримання суб`єктами господарювання ліцензії на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.
		Приписами абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
		Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року. Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
		Отже з 01.04.2020 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за зберігання пального без відповідної ліцензії.
		Таким чином, зберігання пального для власного використання в господарській діяльності допускається тільки за наявності ліцензії.
		Як зазначалося вище, під час перевірки встановлено з реєстру акцизних накладних, що за період з 13.08.20 по 01.10.20 платник податків придбавав пальне - важкі дистиляти (газойлі) в ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС», що підтверджено акцизними накладними від 03.08.2020 №220356 (обсяг пального 5423 л), від 12.08.2020 №230116 (обсяг пального 5427,37 л), від 28.08.2020 №245606 (обсяг пального 5235,81 л), від 23.09.2020 №270567 (обсяг пального 7523,35 л), від 01.10.2020 №277898 (обсяг пального 5469,87 л) та не заперечується позивачем.
		Відповідно до цих акцизних накладних адресою місця отримання пального, вказано наступну адресу: АДРЕСА_1 . 23.11.2020 перевіряючими було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 . Як було встановлено актом перевірки, за вказаною адресою знаходиться територія, на якій розміщені будівлі (зерносклади), які зазначені у наданому до перевірки договорі оренди від 15.06.2020 №20СНА073587. Для виконання вимоги перевіряючих, щодо забезпечення можливості зняття залишів ПММ, яка вказана в запиті від 17.11.2020 року, на вказаній території був припаркований паливозаправник. На момент проведення обстеження фактичні залишки дизельного пального становили 7841 л згідно даних бухгалтерського обліку. По даному факту 23.11.2020 перевіряючими складено відповідний акт обстеження. 
		Відповідно до матеріалів справи, позивачем не заперечуються обставини щодо придбання товариством пального для власних потреб - використання в сільськогосподарських роботах, та щодо відсутності у позивача відповідної ліцензії на право зберігання пального.
		Отже, матеріалами справи підтверджено факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії, а тому ГУ ДПС у Волинській області правомірно застосувало до ТзОВ «Стохід Нова Агро» фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 500000,00 грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення рішення від 24.12.2020 №0046470705.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Стохід Нова Агро» не подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявних об`єктів оподаткування (рухомого, нерухомого майна), які використовуються при веденні господарської діяльності, чим порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пункт 8.4 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588. З даного приводу суд зазначає наступне.
		Пунктом 117.1 ст.117 ПК України визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
		Згідно з пунктом 63.3. статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		У пункті 22.1. статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Згідно підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
		Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган.
		Разом з тим, норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно пунктом 117.1 статті 117 ПК України.
		Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.
		Також суд зазначає, що відповідно до пункту 8.4. вказаного Наказу №1588 від 09.12.2011, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Тобто, в наказі №1588 від 09.12.2011 є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно пуктом 117.1 статті 117 ПК України.
		Таким чином, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у Волинській області про притягнення позивача за пунктом 117.1 статті 117 ПК України за неподання повідомлень за формою №20-ОПП є необґрунтованими, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 №0019450705, яким застосовані до ТзОВ «Стохід Нова Агро» штрафні санкції в розмірі 26520,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
		Отже, на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково.
		При цьому, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
		Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 10167,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.04.2021 №397 (а.с.6).
		Враховуючи, що вказані позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 394,90 грн.
		Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року №0019450705.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стохід Нова Агро» (44201, Волинська область, Любешівський район, смт. Любешів, вулиця Березня, 15, ідентифікаційний номер 41842209) судовий збір у розмірі 394,90 грн. (триста дев`яносто чотири грн. 90 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...