Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/191/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2021. Зареєстровано: 16.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 15.07.2021
Номер судового провадження: Зв/9901/97/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 липня 2021 року 
		Київ
		справа №814/191/16
		адміністративне провадження №Зв/9901/97/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М.,  Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року за виключними обставинами у справі №814/191/16 
		за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного суду м. Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області про зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Корабельного районного суду м. Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області в якому просив:
		- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м. Миколаєва у видачі наказу про виплату йому вихідної допомоги;
		- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка викладена у листі від 03 лютого 2016 року №5/2-108/16 щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;
		- зобов`язати голову Корабельного районного суду м. Миколаєва видати наказ про виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;
		- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		2. Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідачів нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі   ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"   в редакції, чинній станом на час його звернення до Вищої ради юстиції та до Верховної Ради України із заявою про відставку.
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від          25 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
		4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених   Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалася шляхом подання останнім заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної ради України, мали місце до набрання чинності   Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із   Закону України «Про судоустрій і статус суддів»   було виключено статтю 136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
		5. Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року, задоволено касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від   03 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від   25 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
		6. Суд касаційної інстанції, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).
		7. А Відтак, зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивача було відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Провадження за виключними обставинами
		8. 01 червня 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про перегляд судового рішення - постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №814/191/16 (К/800/17160/16) - за виключними обставинами, яку позивач просить переглянути та прийняти судове рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишити без змін.
		9. На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається як на виключну обставину на рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020, яким встановлено неконституційність положень підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
		10. Позивач, посилаючись на  частину 1 та пункт 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2016 закінчено розгляд справи, вказане рішення набрало законної сили, не є виконаним, оскільки не підлягало виконанню, а тому може бути переглянуте за виключними обставинами.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2020 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року за виключними обставинами у справі №814/191/16 за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного суду м.Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області, про зобов`язання вчинити певні дії.
		12. 13 липня 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у зазначеній справі до прийняття об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення у справі №808/1628/18.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2020 було зупинене провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №808/1628/18.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 поновлено провадження №Зв/9901/97/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року за виключними обставинами у справі №814/191/16 за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного суду м.Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області, про зобов`язання вчинити певні дії та призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Релевантні джерела й акти їх застосування та позиція Верховного Суду 
		15. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
		16. Відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
		17. Згідно зі статтею 89 Закону № 2136-VIII рішення Конституційного Суду України не передбачає встановлення будь-яких обставин, однак передбачає зазначення мотивів прийнятого рішення із зазначенням положень Конституції України, відповідно до яких Конституційний Суд України обґрунтовує своє рішення, та акта (його окремих положень), що його Конституційний Суд України визнав конституційним чи неконституційним.
		18. Статтею 91 Закону № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		19. Згідно з частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		20. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		21. Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		22. Згідно з частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній до 01.04.2014) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		23. Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII).
		24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Верховний Суд виходить з такого.
		25. Встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.
		26. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини п`ятої   статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України   містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність)   закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
		27. Відтак, спірним є питання щодо наявності у особи, якій відмовили у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстав, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України, чи відсутності такої - тільки у зв`язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню.
		28. Вказане питання, зокрема, було предметом розгляду у справі №808/1628/18, за результатом розгляду якої у постанові від 19 лютого 2021 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду дійшла висновків, що в разі відмови у задоволенні позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому не підлягає перегляду за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України.
		29. Так, об`єднана палата, погоджуючись із правовими позиціями Верховного Суду, висловлених у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а., зазначила, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
		30. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками та не вбачає підстав для їх відступлення.
		31. Окрім того, відповідно до частини другої   статті 152 Конституції України   закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення      про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у   статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року.
		32. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що в національному законодавстві на момент прийняття рішення Верховної Ради України про звільнення позивача із посади судді, норми статті 136 Закону № 2453-VI, які передбачали виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені.
		33. Тому наявність рішення Конституційного суду не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
		34. Аналогічна позиція, також, висловлювалась об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.
		35. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови за виключними обставинами.
		Керуючись статтями 361-369 КАС України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року за виключними обставинами у справі №814/191/16.
		2. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №814/191/16 залишити в силі.
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк 
		 Ж.М. Мельник-Томенко 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...