Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/2015/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: 61-16131ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		07 липня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 158/2015/19-ц
		 
		провадження № 61-16131св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 
		на ліквідацію,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» 
		на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 травня 2020 року у складі судді Корецької В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст скарги
		У липні 2019 року публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») звернулося 
		до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 
		на ліквідацію, про стягнення заборгованості.
		Позовну заяву мотивовано тим, що 19 лютого 2008 року між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода 
		№ 055, відповідно до умов якої останній отримав кредит у розмірі 
		28 000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,5 %, строком повернення 18 лютого 2023 року.
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначало, що виконання зобов`язань ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором, забезпечений договором поруки від 19 лютого 2008 року, укладеним між 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед товариством 
		за повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором. 
		З червня 2016 року ОСОБА_1 перестав сплачувати заборгованість 
		за кредитом та процентами за користування кредитом. Станом на 01 липня 2019 року заборгованість за кредитом становила 9 945,52 доларів США, 
		що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становила 260 353,22 грн, заборгованість за процентами - 3 830,58 доларів США 
		(100 276,81 грн), а також нарахована пеня - 3 799,93 доларів США 
		(98 950,65 грн).
		З урахуванням викладеного ПАТ «Українська інноваційна компанія» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитною угодою від 19 лютого 2008 року № 055 у розмірі 19 684,03 доларів США, що еквівалентно 515 287,33 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ «Укрінбанк» було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку, 
		у зв`язку з чим ПАТ «Українська інноваційна компанія» є неналежним позивачем у цій справі. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» залишено без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області 
		від 27 травня 2020 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія», оскільки ним 
		не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, 
		що ПАТ «Укрінбанк» було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку, а тому ПАТ «Українська інноваційна компанія» 
		є неналежним позивачем у цій справі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 
		(пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на розгляд до Господарського суду Луганської області.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, 
		що призвело до неправильного вирішення справи.
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» вважає, що спір, що виник між сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки в провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа № 913/266/20 щодо його банкрутства, а тому ураховуючи правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), справа № 158/2015/19 має бути передана на розгляд до Господарського суду Луганської області.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року було поновлено 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» строк на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 травня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 22 вересня 
		2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 158/2015/19-ц із Ківерцівського районного суду Волинської області.
		У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року призначено справу 
		№ 158/2015/19 до розгляду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на касаційну скаргу у якому зазначено, 
		що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19 лютого 2008 року між акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 055, 
		а 24 червня 2010 року додаткову угоду, відповідно до умов яких останньому надано у користування кредитні кошти в розмірі 28 000,00 доларів США. ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати щомісяця 155,56 доларів США 
		та проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12,5 %, 
		та повернути кредит не пізніше 18 лютого 2023 року (а. с. 6-14, т. 1).
		Виконання зобов`язань ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором, забезпечено договором поруки від 19 лютого 2008 року, укладеним між акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед акціонерним товариством «Український інноваційний банк» за повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань 
		за кредитним договором (а. с. 38, т. 1).
		З червня 2016 року ОСОБА_1 не сплачував заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом. 
		Станом на 01 липня 2019 року заборгованість за кредитом становила 
		9 945,52 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становила 260 353,22 грн, заборгованість за процентами - 3 830,58 доларів США (100 276,81 грн), 
		а також нарахована пеня - 3 799,93 доларів США (98 950,65 грн) 
		(а. с. 36, 37, т. 1).
		13 липня 2016 року позачерговими загальними зборами акціонерів 
		ПАТ «Укрінбанк» прийнято рішення про перейменування ПАТ «Укрінбанк» 
		на ПАТ «Укрінком», затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності 
		та сформовано органи управління ПАТ «Укрінком».
		Згідно витягу зі статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 13 липня 2016 року, воно 
		є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» (а. с. 39-41, т. 1).
		Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів 
		ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (а. с. 43-45, т. 1).
		Згідно пункту 1.1 статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 28 березня 2017 року № 6, 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність 
		на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком» 
		на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав 
		та обов`язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року 
		в справі № 913/266/20 відкрито провадження у справі про банкрутство 
		ПАТ «Укрінком».
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального 
		чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального 
		чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення 
		від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права 
		у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 
		та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені 
		з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до положень статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні 
		є боржник і кредитор. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.
		Частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор 
		у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше 
		не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
		Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором  або законом.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) викладено наступні правові висновки.
		Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
		Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України 
		(статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом 
		в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу 
		в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).
		Отже, у результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року 
		та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась.
		Власники ПАТ «Укрінбанк», приймаючи рішення про відмову від банківської діяльності, висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка 
		є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не дотримались існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного.
		Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження 
		з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено.
		Разом із тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність», також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України.
		Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року 
		та від 28 березня 2017 року не погоджувався Національним банком України, попри те, що таке погодження є обов`язковим.
		З урахуванням частини шостої статті 77 Закону України «Про банки 
		і банківську діяльність», частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку ані 
		за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.
		Незалежно від того чи введена процедура ліквідації банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності постанови правління Національного банку України про неплатоспроможність банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, постанови правління Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації банку.
		Правочину між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав 
		та обов`язків банку не відбулося, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.
		Стаття 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» 
		не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами 
		та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.
		За змістом положень банківського законодавства, зокрема 
		статей 5, 74, 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» недоліки в процедурах щодо виведення банку з ринку можуть усуватися як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки 
		не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр., частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною у правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.
		Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону України «Про Національний банк України», 
		статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.
		Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви 
		та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з Національним банком України не відповідає загальним принципам банківського законодавства.
		Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, 
		що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом Національного банку України та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Укрінком» 
		та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши те, що ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку 
		в ПАТ «Укрінком» (зміни назви на ПАТ «Укрінком», а в подальшому 
		на ПАТ «Українська інноваційна компанія», зміни місцезнаходження товариства та виключення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів) та ураховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків саме банківської установи - 
		ПАТ «Укрінбанк», дійшов правильного висновку, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», 
		що відповідає положенням чинного законодавства й правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 10 грудня 
		2019 року по справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
		Доводи касаційної скарги про те, що спір, що виник між сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є безпідставними, виходячи з наступного.
		З 21 жовтня 2019 року в Україні введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
		Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною 
		в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Отже, встановивши, що провадження у цій справі відкрито до постановлення ухвали Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року 
		в справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укрінком» та ураховуючи те, що у справі № 158/2015/19 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» є позивачем, а не боржником, тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для застосування норм 
		статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та передачі цієї справи 
		на розгляд Господарського суду Луганської області.
		Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність 
		та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, 
		що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
		З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої 
		та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» залишити без задоволення.
		Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 травня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 
		2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...