Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 486/271/14-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 16.07.2021. Зареєстровано: 18.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: 6/486/14/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 486/271/14-ц
		Провадження № 6/486/14/2021 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2021 року        Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
		у складі:    головуючого    судді    - Савіна О.І.
		       при секретарі     - Деменко К.Л.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області заяву Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки,
		   без участі сторін
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		02.02.2021 року на адресу суду надійшла заява Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"(далі - АТ "УКРСИББАНК")про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання у цивільній справі №486/271/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Заява мотивована тим, що 22 жовтня 2014 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №486/271/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки. Виконавчий лист був направлений до ВДВС Южноукраїнського МУЮ для примусового виконання.
		У червні 2019 року та пізніше представник банку звертався до відділу ДВС із заявами про надання інформації щодо ходу виконавчого провадження. 14 січня 2021 року була надана відповідь, що виконавчий лист був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 16 серпня 2016 року, а матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання. Представник стягувача вважає, що виконавчий лист було втрачено державною виконавчою службою, його пошуки жодних результатів не дали. У зв`язку з чим просить видати дублікат виконавчого листа та поновити строк на його пред`явлення до виконання.
		В судове засідання сторони не з`явились, направили 01.07.2021 року та 06.07.2021 року письмові заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі. Боржник ОСОБА_2 зазначив, що з заявою Банку не згоден.
		Згідно до ч. 3ст. 433 ЦПК України, неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання
		Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 05 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково (а.с. 93-95 т.1).
		Вказане рішення суду в частині стягнення заборгованості, залишено без змін рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2014 року (а.с.137-138 т.1) та Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с. 207-209 т.1).
		16.05.2014 року позивач звернувся з заявою про видачу виконавчих листів, які були направлені на адресу стягувача 22.10.2014 року та отримані Банком 24.10.2014 року (а.с. 145, 148 149 т.1).
		Банк посилається на те, що виконавчий лист був направлений до ВДВС Южноукраїнського МУЮ для примусового виконання, а в подальшому, після неодноразових звернень Банку із заявами про надання інформації про хід виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, 14.01.2021 року Банк отримав повідомлення Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса), що виконавчий лист був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 16.08.2016 року, а виконавчі провадження, які передані до архіву, знищуються за закінченням строків зберігання.
		18.03.2021 року, на адресу суду надійшло заперечення на заяву стягувача, в якому боржник ОСОБА_3 посилається на недоведеність факту втрати оригіналів виконавчих листів, відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та ненастання строку для пред`явлення їх до виконання, а також фактичну відсутність заборгованості станом на 30 грудня 2020 року. У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк».
		З`ясувавши правові позиції сторін суд зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконанняє одним із видів процесуальних строків, які передбаченістаттею 120 ЦПК України. За правиламистатті 127 ЦПКсуд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
		Відповідно достатті 433 ЦПКу разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
		Зміст цієї норми кореспондується з положеннями частини 6статті 12 Закону «Про виконавче провадження»(даліЗакон 2016 року). Метою цього правила є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин.
		Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
		З аналізу наведених норм логічним є висновок про те, що поновлено судом може бути лише той строк,який вже пропущений стягувачем.
		Для встановлення факту пропуску процесуального строку важливе значення набувають правила обчислення цих строків з урахуванням можливих ускладнень його перебігу.
		Так, за загальним правилом статтей123,124 ЦПКперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а закінчується цей строк (строк, обчислюваний роками) - у відповідні місяць і число останнього року строку.
		Відповідно до статті 12 Закону 2016 року переважна більшість виконавчих документів можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Ці строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили (окрім певних виключень)
		Правилами статті 12 Закону 2016 року (стаття 23 Закону в редакції, яка діяла до жовтня 2016 року, даліЗакон 1999 року) також передбачені випадки переривання виконавчої давності та особливості подальшого перебігу цього строку.
		Так, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із встаноленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно боржника строк пред`явлення такого документу до виконання після переривання встановлюєтьсяз дня закінчення строку дії відповідної заборони(частина 5 статті 12 Закону 2016 року, частина 3 статті 23 Закону 1999 року).
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 9 вересня 2014 року, звернуте стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 25 травня 2007 року кредитної заборгованості в розмірі 156 523 грн., що складало 19 582,51 доларів США (з зазначенням складових заборгованості) на предмет іпотекиквартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимогзакону «Про іпотеку»з початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, але не нижче 307950 грн., а також розподілені судові витрати (а.с.93-95,137-138 т.1).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, залишено без змін (а.с. 207-209 т.1).
		22 жовтня 2014 року на підставі судових рішень стягувачевіПАТ «УкрСиббанк» видані виконавчі листи (а.с.148,149, 225, 229, 234 т.1).
		16 серпня 2016 року, як зазначає стягувач, постановою державного виконавця виконавчий лист щодо звернення стягнення на предмет іпотеки повернутий стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону 1999 року.
		Відповідно до правил цієї норми виконавчий лист повертається стягувачеві при наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.
		Така заборона встановленаЗаконом «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII.
		Цей закон втратив чинність з 21 квітня 2021 року.
		За правилами частини 5 статті 47 Закону 1999 року, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків.
		Такий строк, незалежно від часу видачі виконавчого листа, складає три роки (частина 1 статті 12 та пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2016 року).
		Отже, враховуючи підстави повернення виконавчого листа стягувачеві (пункт 9 частини 1 статті 47 Закону 1999 року), трирічний строк виконавчої давності після переривання почав перебігз дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто з 21 квітня 2021 року(частина 5 статті 12 Закону 2016 року, частина 3 статті 23 Закону 1999 року).
		На час звернення АТ «УКРСИББАНК» до суду з заявою, строк пред`явлення виконавчого листа щодо звернення стягнення на майно відповідачів не може вважатись пропущеним.
		Таким чином, суд не вбачає підстав для його поновлення.
		Дійсною перешкодою для реалізації стягувачем його прав у виконавчому провадженні є відсутність виконавчого листа.
		Видача дубліката виконавчого листанормамиЦПК(у редакціїЗакону від 03 жовтня 2017 № 2147-VIIIроку) не передбачена, однак відповідно до пункту 4 частини 17Перехідних положень ЦПКу разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Отже, за змістом вищезазначених норм закону дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання, або у разі його поновлення.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа 2-836/11) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
		Інших умов для позитивного вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа закон не передбачає.
		З матеріалів справи вбачається, що оригінал виконавчого листа щодо звернення стягнення на іпотечне майно, який було видано судом 22 жовтня 2014 року, не перебуває на виконанні органів виконавчої служби, про що зазначає заявник.
		Докази направлення банку оригіналу виконавчого листа та отримання його стягувачем відсутні.
		Матеріали виконавчого провадження, відкритого 15 грудня 2015 року та закінченого 16 серпня 2016 року у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачеві, знищені за строком зберігання.
		Відсутній оригінал виконавчого документу і у стягувачаАТ «УКРСИББАНК», про що свідчать їх неодноразові звернення до державного виконавця (а.с. 3, 5, 8 т.2).
		Твердження заявника про втрату оригіналу виконавчого листа не спростовані.
		На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини 17Перехідних положень ЦПК, суд вбачає підстави для видачі дублікату виконавчого листа щодо звернення стягнення на майно боржника.
		При цьому суд враховує, що створення реальної можливості на виконання остаточного судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на захист та поновлення порушених права, тобто обов`язковість виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, що гарантує основний принцип статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України (рішення від 13.12.2012 року у справі №18-рп/2012, від 26.06.2013 року у справі № 5-рп/2013).
		Доводи ОСОБА_3 про те, що станом на грудень 2020 року він сплатив кредитну заборгованість, не можуть бути підставою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа.
		Видача дублікату надає можливість реалізувати стягувачеві свої права на стадії виконання, а не підтверджує наявність невиконаних зобов`язань боржника.
		Визначення дійсного розміру заборгованості, враховуючи валютний характер кредитних зобов`язань, виходить за межі питань, які вирішуються судом за заявою про видачу дублікату виконавчого документу за правиламирозділу VІ ЦПК.
		Таким чином, заява АТ «УКРСИББАНК» підлягає задоволенню в частині вимоги про видачу дублікату виконавчого листа щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на майно за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року.
		Виконавчі листи з постановами про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судового збору,повернуті до суду у зв`язку з виконанням (а.с. 223-235 т.1).
		З огляду на вищевикладені обставини та положення діючого законодавства, дослідивши заяву АТ «УкрСиббанк» та матеріали цивільної справи №486/271/14-ц, з урахуванням того, що рішення суду не виконане, суд приходить до висновку, що заява АТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, в частині видачі дублікату виконавчого листа.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, п.17.4 Розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК України(в редакції закону від 15.12.2017 року), суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Заяву Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, задовольнити частково.
		У цивільній справі № 486/271/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, видати дублікат виконавчого листа за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року, відносно боржника ОСОБА_2 .
		У задоволенні інших вимог заяви АТ «УКРСИББАНК», відмовити.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		 
		 
		Суддя Южноукраїнського 
		міського суду                             Олександр Іванович Савін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...