Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/264/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2021. Зареєстровано: 25.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.
Дата набрання законної сили: 12.05.2022
Результат оскарження 12.05.2022 Центральний апеляційний господарський суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.07.2021м. ДніпроСправа № 904/264/20
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі  судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір 
		за позовом Твариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА", м. Дніпро
		до Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича, м. Дніпро
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан", с. Виповзів, Козелецький район, Чернігівська область      
		про стягнення суми збитків у розмірі 253 067,64 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016 року.   
		 
		Представники:
		від позивача Присяжнюк Л.П.  
		від відповідача Гаєва Н.О.
		від третьої особи не з`явився
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича заборгованість у розмірі 253 067,64 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 255 від 25.11.2016, а саме, в частині своєчасної та у повному обсязі доставки вантажу.
		Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що 18.05.2019 року близько 18.40 на 239 км. автодороги Київ-Ковель, відбулося зіткнення між автопоїздом в складі вантажного сідлового тягача марки DAF моделі "FT XF 95/380", д.н.з НОМЕР_1 та напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі "S 01", д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м. Ковеля та автопоїздом в складі вантажного загального сідлового тягача марки DAF, FT XF 105.460, д.н.з НОМЕР_3 та напівпричепа марки SCHMITZ SKO 24, д.н.з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в напрямку м. Києва.
		В результаті ДТП, що сталась, водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, від яких на місці ДТП загинув. За фактом порушення правил дорожнього руху, слідчим відділенням Олевського відділення поліції 19.05.2019 року розпочато кримінальне провадження № 12019060260000177 за попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст. 286 КК України, а 27.06.2019 року було закрите в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується Постановою про закриття кримінального провадження слідчого СВ Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції Онищук Р.Л.  
		В умовах даної пригоди, даних дорожніх умовах водій сідлового тягача марки DAF, FT XТ 105.460, д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричепа марки SCHMITZ SKO 24, д.н.з НОМЕР_4 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.
		У даній дорожній обстановці водію ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, який зобов`язує водія транспортного засобу у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей технічним вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачається. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі Перевізника. В своєму позові ТОВ "Омега" зазначене підтверджує, тим самим визнаючи ДТП причиною пошкодження манго. Згодом товар був перевантажений в автомобіль DAF НОМЕР_5 п/п НОМЕР_6 та доставлений ТОВ "Омега", тобто те, що залежало від експедитора та перевізника для збереження та транспортування вантажу було виконано.
		ФОП Якимчук Д.В. листом вих. № 45 від 20.05.2019 року сповістив позивача про ДТП та її наслідки, вжиті заходи для перевантаження вантажу в інше авто, виклик поліції для фіксації пригоди та сповіщено про орієнтовну дату прибуття авто на митницю в м. Дніпро.
		30 травня 2019 року директором з логістики Поєнко Ю.О. та головним бухгалтером Стюпан С.А. був складений Акт оцінки збитків, згідно якого внаслідок потрапляння вантажного автомобіля НОМЕР_3 / НОМЕР_4 Перевізника у ДТП, експедитором ФОП Якимчук Д.В. було знищено та часткового зіпсовано Товар у розмірі 253 067,64 гри. Зазначений акт містить в собі протиріччя, бо як видно з зазначених вище висновків експерта Дніпропетровської ТПП від 22.05.2019 та 28.05.2019 р. збитки нанесені внаслідок ДТП за участі автомобіля Перевізника, тому звинувачення Експедитора в знищенні та частковому зіпсуванню вантажу безпідставне. Особисто Експедитор не є винуватцем псування вантажу, навпаки ним разом з Перевізником були вжиті заходи для перевантаження вантажу в інше авто та доставку вантажу на митницю в м. Дніпро та ТОВ "Омега".
		Після отримання ФОП Якимчук Д,В. від позивача претензії вих. № 2405/2019 від 24.05.2019 року, в якій зазначено, що Експедитор повинен відшкодувати завдані збитки вантажоотримувачу, останній в свою чергу направив листом вих. № 24/05-01 від 24.05.2019 претензію перевізнику ТОВ "Володан" про відшкодування збитків під час перевезенням останнім вантажу відповідно до Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 161018-03 від 16.10.2018 року та Договору - заявки № 10/05-05 від 10 травня 2019 року. Претензія залишена без реагування.
		Враховуючи те, що псування та пошкодження товару відбулось внаслідок ДТП, винуватцем якого не є Експедитор чи Перевізник, а Експедитор не брав на себе зобов`язання відповідати за дії сторонньої особи, винуватої в ДТП, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
		Оскільки, відсутність вини водія Перевізника, залученого відповідачем, встановлена у кримінальному провадженні по вказаному вище ДТП, а тому підстав для визнання винним відповідача у стягненні збитків через пошкодження і втрату вантажу не вбачається, як і не вбачається підстав для задоволення позову.
		Аналогічного змісту заперечення,  відповідачем викладені у відзиві, що надійшов на адресу суду 26.03.2021.
		В поясненнях третьої особи, які надійшли на адресу суду 02.04.2021, підприємство перевізника вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог, посилаючись на відсутність вагомих доказів, які б підтверджували вину перевізника, у втраті та пошкодженні вантажу.
		До того ж,  останній наголошує на відсутності такої вини, та вказує  на докази, які на його думку, підтверджують вказані ним обставини.
		В наданих поясненнях третя особа також зазначає зазначає, що позивач безпідставно посилається на судову практику Верховного суду і просить не застосувати її, з огляду на те, що вказані останнім судові рішення не є , на його думку, аналогічними за своїми обставинами і правовідносинами. 
		Відзив на позовну заяву позивач вважає необґрунтованим та безпідставними, вказуючи про це у відповіді на відзив, та зазначає про наступне.
		Компенсувати збитки  позивачу за спірними договором та замовленням повинен саме відповідач, оскільки за втрату, псування, нестачу вантажу за даним договором відповідальним перед позивачем залишається відповідач, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою.
		При цьому позивач посилався на норми статті 924 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору та норм частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" якою передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено   договором транспортного експедирування.
		За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. 
		Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, утому ж порядку, як і за власні дії. 
		Також у відповіді на відзив містяться посилання на правові позиції Вищого господарського суду та Верховного суду, викладених у постановах,  відповідно -  911/2032/16; 907/603/17.
		В запереченнях відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзивах на позов.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Якимчук Дмитра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" збитки у розмірі 253       067,64 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 796,01 грн.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 вказане вище рішення господарського суду залишено без змін.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 у справі № 904/264/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 розгляд справи № 904/264/20 доручено судді Мельниченко І.Ф.
		Ухвалою від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2021, з подальшим його відкладенням до 05.05.2021.
		Ухвалою суду від 05.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.06.2021 та відкладено підготовче засідання до 02.06.2021, з наступним відкладенням до 10.06.2021.
		10.06.2021 о 13:54 надійшло повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Дніпропетровської області.
		          У зв`язку з надходженням вищезазначеної інформації, розгляд справ, призначених на 10.06.2021 року у період часу з 14:10 до 15:30 не здійснювався про що складено Акт від 10.06.2021.
		За вказаних обставин судове засідання у справі № 904/264/20 яке призначено на 10.06.2021 о 14:40 год. не відбулось.
		З огляду на викладене підготовче засідання відкладалося до 23.06.2021.
		Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.2021.
		У судове засідання представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.
		14.07.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
		Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Омега" про стягнення з ФОП Якимчука Д. В. збитків у сумі 253      067,64 грн., що завдані  внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором та заявкою, які полягають в  не забезпеченні збереження вантажу, через що виникла його  нестача та псування.
		25.11.2016 між ФОП Якимчуком Д. В. (експедитор) і ТОВ "Омега" (клієнт) укладено договір № 255, за змістом пункту 1.1 якого цей договір регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта. Експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта відповідно до умов договору та узгоджених сторонами заявок, що є невід`ємною частиною договору, виконати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, організовувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги, погоджені сторонами.
		10.05.2019 між експедитором та клієнтом складено та підписано заявку      № YA-19/2019 до договору, згідно з якою відповідач зобов`язався організувати міжнародне перевезення та експедирування вантажу рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Нідерланди - м. Дніпро, Україна на адресу позивача (клієнта), згідно з умовами: вантаж - манго, вага брутто, у відповідності з пакувальним листом (до 21.5 т/авто); пункт завантаження: Rivits-Goes Handling B.A/ Handelscentrum ZHZ 55-60. 2991 LD Barendrecht; пункт розвантаження: м. Дніпро, Україна (один з РЦ ТОВ "Омега"); строк доставки: 5 днів, з них до кордону 3, після прикордонного переходу 2 дні; нормативний час: погрузка + митне оформлення = 48 годин, розвантаження + митне оформлення = 48 годин.
		У заявці також передбачено вимоги до автомобіля, а саме: рефрижераторний вантажний автомобіль 86 м3   (з документами відповідно до законодавства України та міжнародним нормам), температура при подачі автомобіля під загрузку +9   0С, після загрузки температура повинна бути встановлена на рівні +9   0С на всьому проміжку шляху, логер/термограф.
		Пункт 4.2.1 договору від 25.11.2016 № 255 передбачає, що  експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань або частини своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, укладати від свого імені і за свій рахунок необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою перевезення вантажів клієнта на умовах підписання заявки. У будь-якому випадку відповідальність перед клієнтом за належне виконання цього договору несе експедитор.
		За домовленістю сторін за договором експедитор (відповідач) взяв на себе зобов`язання, серед іншого: забезпечити своєчасну доставку в узгоджений сторонами пункт призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача в повній цілісності разом із товаро-транспортною накладною (CMR) та із оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його проходження (пункт 4.1.8 договору); нести матеріальну відповідальність перед клієнтом за нестачу та/або псування вантажу, що виникли з вини експедитора (пункт 4.1.15 договору).
		За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань за договором, несе перед іншою стороною повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою. При здійсненні перевезення експедитор несе матеріальну відповідальність за шкоду, повну або часткову втрату, нестачу, псування вантажу клієнта внаслідок порушення температурного режиму. Матеріальна шкода, спричинена клієнту експедитора або третіх осіб, залучених до перевезення будь-яким видом, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документально підтверджених витрат, які поніс клієнт (митні платежі, вартість фракту, перевезення і т.ін.) (пункт 7.1-7.4 договору).
		Як вбачається із матеріалів справи,  під час організації відповідачем перевезення вантажу (свіжі плоди манго) відповідно до заявки № YА -19/2019 до договору 18.05.2019 на території України сталася ДТП із автомобільним транспортом державний номерний знак - НОМЕР_3 , напівпричеп - НОМЕР_4  з товаром у транспортному засобі, який перебував під митним контролем, про що свідчить лист ФОП Якимчука Д. В. від 20.05.2019 № 45.
		У результаті ДТП було пошкоджено рефрижераторну установку, а також товар, який перебував в автомобілі без визначеного температурного режиму і згодом був перевантажений в автомобіль DAF НОМЕР_5 п/п НОМЕР_6 , про що зазначено у   СМR АVС 1/1NL (U1029265) від 15.05.2019.
		Під час митного оформлення товару представником Дніпропетровської торгово-промислової палати було складено висновок від 22.05.2019 № ГО-1176, в якому було зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
		При прибутті автомобіля АІ 2249 СВ п/п НОМЕР_7 на склад вантажоодержувача - ТОВ "Омега" було складено акт про невідповідність від 24.05.2019 б/н, в якому зафіксовано нестачу товару в кількості - 926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості - 8 047,9 кг нетто.
		Факт невідповідності товару товаросупровідній документації також було зафіксовано у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.05.2019 № ГО-1176/1.
		Отже, в процесі приймання-передачі Товару Позивачем було виявлено нестачу товару та товар, якість якого не відповідає умовам Контракту № F/141 від 17.04.2019 та відповідній супровідній документації, що засвідчують якість товару, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, йому завдано  збитки від незбереження майна під час перевезення вантажу в сумі 253 067,64 грн.
		Пунктом 7.6 Договору передбачено, що претензії щодо стану вантажу, якщо пошкодження, псування або недостача носять явний характер, пред`являються Клієнтом протягом 48 (сорока восьми) робочих годин після його розвантаження на складі Клієнта, і протягом 7 робочих днів, якщо мають прихований характер.
		Згідно п. 7.7. Договору, Експедитор, до якого була пред`явлена претензія щодо стану вантажу, зобов`язаний розглянути її і відповісти по суті в письмовому вигляді в термін не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту її пред`явлення.
		На виконання умов Договору, Позивачем 24.05.2019  вручив Відповідачу  претензію № 2405/2019 щодо стану вантажу, який має явний характер нестачі та псування товару.
		В порушення умов пункту 7.7 Договору,  вказана претензія залишена Відповідачем без реагування та у добровільному порядку не виконана.
		Вказані обставини стали причиною даного спору.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  частково,  з наступних підстав.
		У   статті 509 Цивільного кодексу України   передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених   статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно зі   статтею 11 Цивільного кодексу України   цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до   статті 626 цього Кодексу   договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
		Статтями 908 Цивільного кодексу України   та    306 Господарського кодексу України унормовано, що    загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Частиною 1   статті 307 Господарського кодексу України   передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		Відповідно до   статті 920 Цивільного кодексу України   у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі   статтею 314 Господарського кодексу України   перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
		За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
		Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.
		Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено говором або законом.
		Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Нормами частини 2 статті 218 ГК України передбачено,  що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. 
		Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 2 статті 614 Ц К України).
		Згідно із частиною 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. 
		Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумція вини зобов`язаної сторони. При цьому, обов`язок доведення невинуватості лежить на перевізнику.
		Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу для перевезення й інших обставин, передбачених законом.
		Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних  властивостей  (механічні  поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено о перевезення. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
		Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
		Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризується одночасно двома ознаками:
		1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин;
		2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
		Отже, слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
		Переважному застосуванню підлягають саме норми статті 924 ЦК України, в частині обов`язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.
		Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
		Відтак, втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов`язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.
		Предметом розгляду даної справи, є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків
		Відповідно до   статті 22 Цивільного кодексу України   особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		За змістом статей   224,   225 Господарського кодексу України   учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Згідно із частинами 1, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного (перевезення вантажів від 19.05.1956 року, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
		Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
		Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено   договором транспортного експедирування.
		За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. 
		Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, утому ж порядку, як і за власні дії. 
		За змістом частини  1   статті 74 Господарського процесуального кодексу, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до частини 1   статті 73 цього Кодексу,  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
		Згідно зі   статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України   (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Згідно зі   статтею 86 Господарського процесуального кодексу України   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Так, як вже було зазначено вище, під час організації відповідачем перевезення спірного вантажу на території України сталося ДТП, в результаті якого було пошкоджено рифрежираторну установку а також товар, який перебував в автомобілі та згодом було перевантажено в інший автомобіль.
		Під час митного оформлення товару представником Дніпропетровської торгово-промислової палати було складено висновок від 22.05.2019 № ГО-1176, в якому було зафіксовано факт та характер пошкодження товару.
		При прибутті автомобіля НОМЕР_5 п/п НОМЕР_7 на склад вантажоодержувача - ТОВ "Омега" було складено акт про невідповідність від 24.05.2019 б/н, в якому зафіксовано нестачу товару в кількості - 926,25 кг нетто та товару зіпсованої якості у кількості - 8 047,9 кг нетто.
		Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-ексмпедиційних послуг №255 від 25.11.2016 та Заявки від 19.05.2019, яке виразилося у незбереженні вантажу в кількості - 926,25 кг нетто та його псуванні у кількості - 8 047,9 кг нетто, в результаті чого позивачеві завдано збитки, які повинен компенсувати саме відповідач.
		Пунктом 7.4 спірного договору передбачено, що матеріальні збитки, завдані Клієнту з вини Експедитора або третьої особи, залученого для перевезення будь-яким видом транспорту, відшкодовується з урахуванням інвойсної вартості вантажу, а також всіх документарно підтверджених витрат, які поніс Клієнт (митні платежі, вартість фрахту, перевезення та інше).
		Таким чином, матеріальні збитки Позивачем розраховані на підставі виписки з бухгалтерської документації по формуванню вартості товару № 824 від 23.05.2019 року з урахуванням інвойсної вартості вантажу, митних платежів, вартість фрахту, перевезення та інше.
		Відповідно до зазначеного вище, збитки, завдані  від втрати вантажу в кількості - 926,25 кг. складають суму 26120,25 грн., та підлягають до примусового стягнення з відповідача.
		Відносно вимог в частині стягнення збитків за псування вантажу в кількості - 8 047,9 кг, господарський суд зазначає наступне.
		Згідно із частиною 3   статті 314 Господарського кодексу України   за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
		За змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, - розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
		Проте, позивачем в порушення статтей 73-74 Господарського кодексу України, не надано доказів, які б свідчили про те, на яку суму зменшилась вартість пошкодженого вантажу, кількість вантажу яка взагалі не була придатна до використання,  та доказів його знищення.
		З огляду на викладене, слід прийти до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами розміру збитків завданих псуванням вантажу в кількості 8 047,9 кг., у зв`язку з чим  у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 226947,39 грн., які визначені позивачем, як збитки за пошкодження вантажу.
		Посилання Відповідача на те, що псування та пошкодження товару відбулось внаслідок ДТП, винуватцем якого не є Експедитор чи Перевізник, тому Експедитор не брав на себе зобов`язання відповідати за дії сторонньої особи, винуватої в ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини у втраті частини вантажу, що був прийнятий ним до перевезення.
		При цьому суд вважає можливим зазначити про те, що вказані в запереченнях відповідача обставини, подальшому можуть стати підставою для відшкодування в подальшому, в порядку регресу збитків, які заподіянні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
		Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на  сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Керуючись статтями 526,  610, 611, 623, 629, 924, 929, 934 Цивільного кодексу України, статтею 224, 225, 314 Господарського кодексу України, статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ми 73, 74, 76, 77, 81, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчука Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15; код ЄДРПОУ 30982361) збитки у розмірі 26 120,25 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 391,80 грн.
		 
		В решті позовних вимог відмовити. 
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повне рішення складено  23.07.2021. 
		 
		Суддя  І.Ф. Мельниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...