Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/5130/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 27.07.2021. Зареєстровано: 28.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		 
		 
		27 липня 2021 рокуСправа №160/5130/21Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
		1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ):
		грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб;
		доплати за службу в нічний час за 88 добових чергування за період з 01.10.2017 до 01.10.2020.
		2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб у сумі 11839,88 грн. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 88 коп.) та заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.10.2017 до 01.10.2020, в сумі 4 160,64 грн. (чотири тисячі сто шістдесят гривень 64 коп.).
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 9 000,0 грн.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
		Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року позовну заяву залишено без руху.
		Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
		На виконання вимог ухвали позивач направив на адресу суду пояснення, в яких зазначив, що не звертається до суду із звернення стягнення середнього розрахунку. Частина 2 ст. 233 КЗпП України про яку зазначає позивач: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для стягнення середнього заробітку як санкції з роботодавця встановлено більш короткий строк, поряд з тим особа незалежно від місця роботи не може бути позбавлена права звернутися до суду лише з критерію того, що проходила публічну службу. Дана судова практика є не релевантною, оскільки врегульовує зовсім інші правовідносини, якщо ж звернутися до спорів про стягнення саме заробітної плати, то за текстом вказаних справ вбачається, що вказаний судом місячний строк не застосовується. Обмеження судом права позивача на стягнення належної та невиплаченої йому заробітної плати місячним строком є порушенням права на звернення до суду, імплементованого міжнародного законодавства, національного законодавства, є дискримінаційним обмеженням за ознакою професії. Цього питання наявний узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (текст додається ), де судді суду касаційної інстанції через аналіз рішень Конституційного суду України аргументують необхідність та можливість застосування ч.2 ст. 233 КЗпП України до відносин щодо невиплати заробітної плати державному службовцю. За логікою, викладеною в ухвалі від 29.06.2021 виходить так, що право на отримання заробленої заробітної плати позивач втрачає через місяць після звільнення з публічної служби, в той час коли будь-яка інша особа цим строком взагалі не обмежена. Позивач не звертається в порядку ст.ст. 116. 117, ч. 1 ст. 233 КЗпП України та не просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, тому дані норми та строки щодо їх застосування не можуть врегульовувати даний спір.
		Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному строк звернення до суду. 
		Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.
		Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
		При цьому ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38) підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
		Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
		Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав. 
		Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Згідно частини першої статті 59 Закону України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
		Отже служба в поліції є публічною службою. 
		Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення зі служби грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб, доплати за службу в нічний час за 88 добових чергування.
		Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
		Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		При цьому строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
		З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 28.09.2020 №261о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням), з 01.10.2020, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 25 роки 00 місяців 21 день, в пільговому обчисленні: 25 років 10 місяців 18 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги, стаж служби в поліції для її виплати складає 25 роки 00 місяців 21 день. Крім того в наказі зазначено, що позивачу встановлено преміювання за жовтень 2020 року у розмірі 88,042%, невикористана частина щорічної відпустки за 2020 рік за фактично відпрацьований час складає: основної  23 доби, додаткової  11 діб, сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився складає 903,58 грн.
		Також в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 міститься запис про його звільнення з Національної поліції 01.10.2020 року.
		У вказаному наказі про звільнення позивача чітко перелічені всі виплати, які належать позивачу при звільненні зі служби.
		Не є спірним питання ознайомлення позивача з наказами по особовому складу та стройовій частині.
		Таким чином, з моменту ознайомлення позивача з даним наказом йому достеменно стало відомо про те, що грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2019 рік у кількості 15 діб та за доплату за службу в нічний час за 88 добових чергування за період з 01.10.2017 до 01.10.2020 відповідач в розрахунок при звільненні позивачу не включив. Як наслідок, саме з цього часу у позивача розпочинається перебіг місячного строку звернення до суду з даним позовом.
		Однак, з даним позовом позивач звернувся лише 06.04.2021, майже через пів року після звільнення, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 
		Звільнення з публічної служби охоплює в себе не тільки процедуру безпосереднього звільнення, а й проведення розрахунку з приводу належних сум особам, що проходили публічну службу, на час їх звільнення.
		Суд наголошує, що строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені спеціальним законодавством, яким і є Кодекс адміністративного судочинства України, у частині п`ятій статті 122 якого чітко передбачено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. 
		Таким чином, судом констатовано, що позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку звернення встановленого частиною п`ятою статтею 122 КАС України.
		Висновки суду в цій справі відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 р. справі № 240/532/20.
		У наданих до суду поясненнях позивач фактично не погоджується з ухвалою суду від 29.06.2021 року.
		При цьому не зазначає підстав звернення до суду майже через пів року після звільнення, а також не надає докази на підтвердження поважності причин звернення до суду майже через пів року після звільнення.
		Згідно частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
		Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		Визнати підстави поновлення строку звернення до суду,- неповажними
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку, - відмовити.
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
		Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 
		Повний текст ухвали складено та підписано 27.07.2021 року.
		 
		Суддя О.М. Неклеса

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...