Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3319/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); надання послуг.
Надіслано судом: 27.07.2021. Зареєстровано: 28.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.07.2021
Результат оскарження 30.11.2021 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 липня 2021 рокум. ОдесаСправа № 916/3319/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Аленіна О.Ю.
		суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А. 
		секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
		 
		За участю представників учасників справи:
		від ТОВ "ІНФОКС" - адвокат Несветайло І.М.
		від ТОВ "Завхоз" - адвокат Фатєєва І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВХОЗ
		на рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2021
		по справі №916/3319/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВХОЗ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал
		про визнання дій незаконними
		 
		ВСТАНОВИВ
		В листопаді 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВХОЗ" (далі  ТОВ "ЗАВХОЗ") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі  ТОВ "ІНФОКС") в якому просило:
		- визнати незаконними дії щодо нарахування відповідачем 26 746,38 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Велика Арнаутська,2А, м. Одеса, відповідно до Розрахунку понаднормативного скиду від 19.07.2019 №73577 на підставі відбору проб згідно акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.07.2019;
		- визнати незаконними дії щодо нарахування відповідачем 63 486,22 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Велика Арнаутська,2А, м. Одеса, відповідно до Розрахунку понаднормативного скиду від 14.10.2019 №75567 на підставі відбору проб згідно акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 15.10.2019;
		- визнати незаконними дії щодо нарахування відповідачем 55 135,53 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Велика Арнаутська,2А, м. Одеса, відповідно до Розрахунку понаднормативного скиду від 16.12.2019 №77139 на підставі відбору проб згідно акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 16.12.2019;
		- визнати незаконними дії щодо нарахування відповідачем 61 854,35 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Велика Арнаутська,2А, м. Одеса, відповідно до Розрахунку понаднормативного скиду від 20.02.2020 №78214 на підставі відбору проб згідно акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 20.02.2020.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "ЗАВХОЗ" зазначає, що коефіцієнти, які були застосовані відповідачем під час здійснення нарахувань та складення Розрахунків не погоджені з позивачем. З огляду на що, при здійсненні розрахунку плат за понаднормативний скид стічних вод та складенні відповідних Розрахунків відповідач повинен був керуватися виключно положеннями укладеного договору, та даними, що погоджені у додатку № 4 до договору.
		За твердженням позивача, порушення з боку відповідача договірних домовленостей, а саме застосування непогоджених у договорі коефіцієнтів забруднюючих речовин, а також реальна загроза припинення послуг водовідведення за несплату нарахувань, стали підставами для звернення до суду з вимогами про визнання незаконними дій щодо нарахувань відповідачем за результатами відбору проб на контрольний аналіз стічних вод.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до преамбули укладеного між сторонами договору, сторони перебачили керуватись, зокрема, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку. За твердженням суду першої інстанції, після набуття чинності Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси №561, додатком №4 (також із змінами відповідно до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 193 від 30.05.2019), були встановлені нові допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси.
		Як вказано судом першої інстанції, відповідно до запису у Журналі реєстрації додаткових угод, представнику ТОВ "ЗАВХОЗ" були надані документи підписані представником відповідача, зокрема - додаткова угода №1 до договору про внесення змін до додатку №4, та викладення його в новій редакції. Судом першої інстанції відхилено посилання позивача на той факт, що жодний з його робітників не уповноважувався на вчинення таких дій, відсутні будь-які документи щодо повноважень, такі як довіреність, накази, відповідні додаткові угоди до договору № 01784/3 від 28.08.2017 про уповноваження іншої особи окрім директора позивача, діяти в інтересах позивача, суд першої інстанції зазначив, що 19.07.2019 на об`єкті позивача, за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 2А у присутності представника позивача, а саме інженера ТОВ ЗАВХОЗ Булиги Д.І. була відібрана проба стічної води. За результатами відбору було складено акт та особисто підписано уповноваженим представником позивача, без зауважень, що свідчить про те що, керівником було забезпечено присутність уповноваженої особи, яка має право брати участь у відборі проб та підписувати документи. Також в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту на опломбування № 24834 від 19.12.2018, та зазначаємо що дані роботи були проведені у присутності також інженера ТОВ ЗАВХОЗ Булиги Д.І., про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства.
		Отже, на переконання суду першої інстанції, ТОВ ЗАВХОЗ з лютого 2019 не підписав вищенаведені документи, та ухиляється від врегулювання даного питання, що на думку місцевого господарського суду свідчить про безпідставність на необґрунтованість посилань позивача, щодо непогодження нормативів якості стічних вод, які були використані при розрахунку.
		Крім того, суд першої інстанції зауважив, що ТОВ „Інфокс неодноразово листами доводила до відома позивача, що з 29.12.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 561 від 26.12.2018, якими зокрема встановлені нові показники якості стічних вод, що скидаються споживачами до системи централізовано водовідведення міста Одеси та відповідно до п. 46 вищезазначених Правил повідомило про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах об`єкта, розташованого за адресою: вул. В. Арнаутська, 21а.
		На переконання суду першої інстанції, системний аналіз норм Правил приймання стічних вод № 632 та Правил № 531 свідчить про те, що у разі підписання підприємством-абонентом (його уповноваженою особою) акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод без заперечень та зауважень, за умови дотримання порядку складання цього акта та відсутності дефектів останнього, підприємство-абонент, який у майбутньому заперечує викладені в акті дані, повинен довести обставини, які перешкоджали поданню таких заперечень при складанні акта або інші поважні причини, з яких заперечення не були надані.
		Щодо посилання позивача на Держстандарт відбору проб стічних вод КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням цього КНД Додатком 5 до Правил №561 встановлена форма акту, яка не потребує зазначення інших даних.
		З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем незаконних дії щодо нарахування плат за скид понаднормативних стічних вод по вул. Велика Арнаутська, 2А, м. Одеса, відповідно до розрахунків понаднормативного скиду.
		Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "ЗАВХОЗ" з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2021 року по справі № 916/3319/20  скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване є необґрунтованим та таким, що ж відповідає дійсним обставинам справи та нормам діючого процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
		Так, апелянт зазначає, що невід`ємними частинами укладеного між сторонами договору є підписані Додатки, в тому числі Додаток № 4, із закріпленими показниками граничнодопустимої концентрації хімічних речовин стічної води. Таким чином, оскільки між сторонами укладений договір, який був і є чинним, сторони при вирішенні та регулюванні питань, що виникають із правовідносин щодо водопостачання керуються перш за все положеннями укладеного договору.
		За твердженням апелянта, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, скид стічних вод у каналізаційні мережі здійснюється відповідно до встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. Нормативи якості стічних вод, що скидаються у систему міської каналізації, були закріплені сторонами у Додатку № 4 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Тобто, як вважає скаржник, саме підписанням даного додатку сторони погодили допустимі концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживача. 
		Таким чином, апелянт вважає, що відповідач, як виробник послуг з водопостачання та водовідведення має прав здійснювати відбір проб стічної води, визначати рівні ДК забруднюючих речовин у такій воді, та, при наявності перевищення нормативів, закріплених у договорі, виставляти споживачу документи для плати з наявне перевищення ДК забруднюючих речовин у стічній воді.
		Втім, як стверджує апелянт, як вбачається з розрахунків понаднормативного скиду від, здійснених відповідачем, під час визначення рівня перевищення місткості стічних водах забруднюючих речовин, останній керувався не нормативами погодженими сторонами Додатку № 4 до Договору, який є чинним, а заниженими, які не були погодженні з позивачем. 
		За твердженням скаржника, при співставленні застосованих показників та показників, що підлягали застосуванню згідно з укладеним договором, наявна велика розбіжність у даних коефіцієнтів, та, як наслідок незаконні та необґрунтовані розрахунки понаднормативного скиду, що потягнуло за собою завищення визначення величини плати.
		Тобто, на переконання апелянта, при наявності діючого договору та додатків до нього, під час зняття проб стічних вод та складення відповідних Розрахунків відповідач повинен був керуватися виключно положеннями договору, в т. ч. даними, погодженими у Додатку № 4 до нього.
		З приводу посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до преамбули договору, сторони передбачили керуватись, зокрема, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку, зокрема такими актами є, Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, скаржник зазначає, що судом було порушено принцип верховенства законодавства, оскільки, положенні кодексу, якими встановлено імперативність норм договору, мають вищу юридичну силу, аніж положення підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються правила прийманні стічних вод та порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиді стічних вод до систем централізованого водовідведення.
		Таким чином, скаржник вважає, що що відповідно до умов договору, виключно після письмової згоди споживача, виконавець послуг водовідведення має право виявляти перевищенні нормативів забруднення стічних вод за новими коефіцієнтами. Тобто, як вважає скаржник, суд першої інстанції своїм рішенням по даній справі нівелював імперативність вимог законодавства щодо договірних засад та обмежив права споживача. 
		За твердженням апелянта, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, лише з моменту погодження будь-яких змін чи доповнень, в тому числі й щодо зміни гранично - допустимих концентрацій хімічних речовин стічних вод, їх підписанні обома сторонами, вони набувають юридичної сили та є обов`язковими для додержання та застосування сторонами договору. Втім, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував підписання сторонами додаткової угоди та/чи додатку до договору, яким були б встановлені нові гранично - допустимі концентрації хімічних речовин стічних вод за укладеним договором. 
		Більш того, як вказує скаржник, з боку відповідача не надано жодного документального підтвердження про направлення на адресу апелянта на підпис Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 29.12.2018 та Додаткової угоди № 1 до Договору, які закріплюють нові нормативи якості стічних вод, що скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси, та отримання апелянтом зазначених документів.
		Посилання відповідача про отримання представником ТОВ "ЗАВХОЗ" - інженером Булигою Д.І. вищевказаних документів під особистий підпис, що підтверджується записом у журналі реєстрації додаткових угод, на переконання скаржника, не є належним доказом про отримання апелянтом документів та не відповідають дійсності, оскільки по-перше: від імені апелянта ніхто не отримував таких документів, та відповідно, підписів ні в яких журналах реєстрації додаткових угод відповідача не ставив, по-друге: підпис, що міститься в журналі реєстрації додаткових угод не є підписом Булиги Д.І., по-третє: жодний з робітників апелянта не уповноважений на вчинення таких дій, відсутні будь-які документи щодо повноважень, такі як довіреності, накази, відповідні додаткові угоди до договору про уповноваження іншої особи окрім директора апелянта, діяти в інтересах апелянта, по-четверте: відсутня печатка апелянта на підписі в журналі реєстрації додаткових угод, по-п`яте: єдиним законним представником апелянта з правом підпису документів є директор, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, громадських формувань, фізичних осіб  підприємців.
		Скаржник вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що відсутність заперечень з боку ТОВ "ЗАВХОЗ" щодо правомочності інженера Булиги Д.І. підписати акт про результати відбору стічних свідчить про наявність у Булиги Д.І. правомочностей на підписання документів про отримання додаткових угод, договорів та інших важливих для апелянта документів. Право підпису таких документів наявне виключно в уповноваженої на те в законному порядку особи, якою Булига Д.І. не є. 
		Таким чином, на переконання апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність в матеріалах справи доказів належного отримання позивачем додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 29.12.2018 та додаткової угоди № 1 до договору від 28.08.2017 та доказів їх підписання, що призвело до порушення прав споживача.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/3319/20 за апеляційною скаргою ТОВ "ЗАВХОЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2021 та призначено справу до розгляду на 21.07.2021.
		Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ІНФОКС" в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що укладаючи договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення сторони погодились керуватися Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, які затверджені рішенням виконавчого комітету ОМР від 14.06.2007 №632 (далі - Правила № 632), Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, Законом України Про питну воду та питне водопостачання, Законом України Про житлово-комунальні послуги та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
		За твердженням відповідача, Правила № 632 діяли до 28.12.2018. Відповідно до п. 1,2,4 Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 561 від 26.12.2018 з 29.12.2018 набули чинності місцеві Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси з Додатками до них (далі  Правила № 561) та втратило чинність Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №632 від 14.06.2007 Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси.
		Відповідач вказує, що у спірному періоді порядок приймання стічних вод встановлений та регламентований Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017 № 316 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 57/31509 (далі  Правила № 316, Порядок № 316), а також місцевими Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси з Додатками до них, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 561 від 26.12.2018 (далі Правила № 561).
		З приводу тверджень апелянта про те, що під час визначення рівня перевищення місткості у стічних водах забруднюючих речовин, відповідач керувався не нормативами погодженими сторонами у Додатку № 4, а заниженими, які не були погоджені з апелянтом, відповідач вказує, що з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що відбір проб стічних вод з контрольного колодязю перед скидом в міську каналізацію на об`єкті апелянта за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 2-А відповідачем був здійснений після набрання чинності Правил №561, відповідачем були застосовані положення Правил № 561, правомірно.
		Відповідач також звертає увагу, що відповідно до преамбули договору, сторони передбачили керуватись, зокрема, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку. Після набуття чинності Правил №561 Додатком №4 (також із змінами відповідно до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 193 від 30.05.2019), були встановлені нові допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси. Відповідно до запису у журналі реєстрації додаткових угод, представнику ТОВ "ЗАВХОЗ" під особистий підпис інженера Булиги Д.І. були надані документи підписані представником відповідача, зокрема, додаткова угода №1 від 29.12.2018 до договору про внесення змін до Додатку №4, та викладення його в новій редакції, додаток №1 до додаткової угоди №1 від 29.12.2018. 
		Позивачем, як стверджує відповідач, жодних належних доказів, зокрема, показів свідка інженера ОСОБА_1 щодо неотримання ним відповідних документів та відносно того що зазначений підпис не його, не надано. 
		Також, за твердженням відповідача, 19.07.2019 на об`єкті позивача, за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 2А у присутності представника позивача, а саме інженера Булиги Д.І. була відібрана проба стічної води. За результатами відбору було складено акт та особисто підписано уповноваженим представником позивача, без зауважень, що свідчить про те що, керівником було забезпечено присутність уповноваженої особи, яка має право брати участь у відборі проб та підписувати документи. Також відповідачем надано, належним чином засвідчена копія акту на опломбування, та зазначено, що дані роботи були проведені у присутності також інженера Булиги Д.І., про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства.
		Отже, на переконання відповідача, ТОВ "ЗАВХОЗ" з лютого 2019 не підписав вищенаведені документи, та ухиляється від врегулювання даного питання, що свідчить про безпідставність на необґрунтованість посилань апелянта, щодо непогодження нормативів якості стічних вод, які були використані при розрахунку.
		Крім того, як стверджує відповідач, він листами доводив до відома апелянта, що з 29.12.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 561, якими зокрема встановлені нові показники якості стічних вод, що скидаються споживачами до системи централізовано водовідведення міста Одеси та відповідно до п. 46 вищезазначених Правил повідомив про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах об`єкта.
		Під час судового засідання від 21.07.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
		Представник ТОВ "ІНФОКС" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Як вбачається з наявних матеріалів справи, 28.08.2017 р. між ТОВ "ІНФОКС" (Водоканал) та ТОВ "ЗАВХОЗ" (Споживач) був укладений договір №1784/5 про надання централізованого водопостачання та водовідведення, згідно умов п.п.1.1. якого, вбачається, що Водоканал зобов`язується надавати Споживачу відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надалі - послуги), а Споживач зобов`язується оплачувати Послуги в порядку і на умовах, визначених Договором та діючим законодавством.
		Відповідно до п.1.4. Договору Послуги надаються Водоканалом Споживачеві в таких обсягах і межах:
		1. за кодом 36.00 (оброблення та розподілення води трубопроводами  ДК 016-2010):
		в обсягах, згідно розрахованих водогосподарських балансів 398,5 м3/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах та проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об`єктах Споживача;
		в межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4.-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною".
		2. за кодом 37.00 (послуги каналізації  ДК 016-2010):
		в обсягах, згідно розрахованих водогосподарських балансів 398,5 м3/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах та проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об`єктах Споживача;
		у межах розрахункових додаткових об`ємів дощових і талих стічних вод, визначених в п.4.10.,4.11., 4.12. Правил № 190 по ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведення м дощових і снігових стічних вод з території міст промислових підприємств", ДБН В.2.5.-75:2013 "каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування", а також в залежності від кількості опадів по даним Гідрометцентру;
		у межах показників ГДК (гранично-допустимої концентрації), встановлених Додатком № 4 та Правилами № 632.
		Пунктом 2.1. Водоканал взяв на себе зобов`язання, зокрема: забезпечувати надання послуг Споживачеві, відповідно до умов цього Договору цілодобово або за графіком, затвердженим органами місцевого самоврядування, у разі його наявності (п.п.2.1.1.); попереджати Споживача про припинення подачі води не менш ніж за 3 доби до дня припинення водопостачання, шляхом розміщення публічного повідомлення у мережі Інтернет на сайті www.infoxvod.com.ua та/або у інших засобах масової інформації (за винятком випадків аварійного припинення водопостачання або припинення водопостачання, що пов`язане з дією обставин непереборної сили) (п.п.2.1.3.); здійснювати технічний контроль і нагляд за раціональним використанням питної води Споживачем, ведення споживачем обліку наданих послуг (п.п.2.1.4.), тощо.
		Згідно з п.2.2. договору Водоканал має право, зокрема: проводити технічний огляд засобів обліку спожитої води та засобів обліку стічних вод, здійснювати перевірку показань облікових засобів (п.п.2.2.3.); вимагати від споживача своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, згідно встановлених та затверджених за цим договором тарифів (п.п.2.2.5.); контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод споживача (п.2.2.9.); здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений із споживачем заздалегідь, відбір проб січних вод для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих правилах приймання (п.п.2.2.10.); складати акти з приписом щодо усунення порушень Споживачем вимог чинного законодавства у сфері водопостачання, водовідведення та умов Договору при їх виявлені з визначенням строку на їх усунення. Невиконання припису Водоканалу, що стосується порушень правил обліку послуг - є підставою для розрахунку витрат відповідно до п.3.3. Правил № 190. Акт складається представником Водоканалу і підписується його представником та представником Споживача. Якщо споживач (його представник) відмовляється підписати такий акт, то в акті робиться відповідний запис про таку відмову з зазначенням прізвища, посади представника Споживача, який відмовився від підпису та зазначений акт підписується представником Водоканалу одноособово. У такому випадку акти обстежень, підписані представником Водоканалу в односторонньому порядку, вважаються дійсними та є підставою для нарахувань об`ємів спожитих послуг (п.п.2.2.11.); 
		За умовами п.2.3. договору Споживач зобов`язався, зокрема: здійснювати оплату наданих Водоканалом послуг та інших витрат, передбачених умовами цього Договору вчасно та у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору (п.п.2.3.2.); здійснювати очищення стічних вод на власних локальних очисних спорудах до рівня, при якому дозволяється скидати в каналізацію Водоканалу. Здійснювати скид стоків, якість яких перебуває виключно в межах гранично допустимої концентрації, згідно з Правилами приймання стічних вод (п.п.2.3.5.) тощо.
		Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Споживач має право, зокрема: отримувати послуги від водоканалу у необхідних обсягах та відповідної якості, на умовах, передбачених цим Договором (п.п.2.4.1.); встановлювати контрольні засоби обліку, а також проводити експертизу їх технічного стану та метрологічну повірку за власні кошти, у випадку виникнення сумнівів щодо правильності показання приладів обліку (п.п.2.4.3.) тощо.
		Відповідно до п.3.1.5. договору сторони погодили, що у разі незгоди Споживача щодо кількості або вартості отриманих послуг, Споживач зобов`язаний у 5-ти денний строк з дня отримання рахунку, направити до Водоканалу свого уповноваженого представника, з відповідними обґрунтованими документами для урегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, розрахунки Виробника вважаються прийнятими до сплати.
		Пункт 3.18. Договору встановлює, що скид стічних вод у каналізаційні мережі здійснюється відповідно до встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які визначені відповідно до Правил приймання стічних вод.
		За умовами п.3.19. Договору споживач зобов`язаний подавати Водоканалу звіт про якісний склад стічних вод, що він скидає до каналізації, не пізніше одного місяця після закінчення кварталу, року в якому надавалися послуги по Договору.
		У пункті 3.20. Договору сторони погодили, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах використовуються як данні лабораторії Водоканалу так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями даній галузі.
		Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення, відповідно до наданого Водоканалом розрахунку. 
		Пунктом 8.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з дати прийняття в експлуатацію засобу обліку води та підписання обома сторонами відповідного акту технічного обстеження водомірного вузлу та діє з 10.02.2017р. до 30.11.2017р., але у будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання та водовідведення цей Договір діє до повного погашення заборгованості за ним.
		Додатком № 4 до Договору сторони погодили режим скидання стічних вод та визначили його з 12год.00 хв. до 15год.00хв. та з 00год.00хв. до 03год.00хв., крім того даним додатком були погоджені нормативи якості стічних вод, що скидаються в систему міської каналізації які не повинні перевищувати вказаних концентрацій (мг/л) за наступними показниками: 1) активна реакція pH  6,5-9,0; 2) азот амонійний  18; 3) залізо загальне  0,5; 4) жири  30; 5) мідь  0,06; 6) нітрати  10,2; 7) нітрити  1; 8) СПАР  5; 9) сульфати  300; 10) хлориди -350; 11) цинк  0,2; 12) БСК5  100; 13) завислі речовини  120; 14) нафтопродукти  0,7.
		19.07.2019 уповноваженим представником ТОВ Інфокс у присутності представника ТОВ „Завхоз інженера Булиги Д.І. було здійснено відбір стічних вод з контрольного колодязю перед скидом до міської каналізації на об`єкті споживача за адресою: вул. В.Арнаутська, 2-А, про що складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, підписаний представниками обох сторін. Згідно зазначеного акту здійснено відбір проби обсягом 3 л, шифр проби  2713 та 2714; номер пломби, якою була запломбована ємність -18881802 та 18881814. Із змісту зазначеного акту вбачається, що представник ТОВ "Завхоз" під підпис був повідомлений про його право відібрати арбітражну пробу з оформленням відповідних документів та про те, що він має право ознайомитися з результатами хімічного аналізу контрольної проби. Відомості щодо виду посуду та здійснення фіксації відбору проби відсутні.
		За результатами лабораторних аналізів стічної води за пробами, відібраними 19.07.2019 на об`єкті ТОВ Завхоз, незалежною випробувальною лабораторією ТДВ Інтерхім встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах.
		Листом № 7128 ВК-10 від 14.08.2019 ТОВ „Інфокс довело до відома споживача про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, відбір проб від 19.07.2019, за даними результатів аналізів від незалежної лабораторії.
		21.08.2019 ТОВ „Інфокс було вручено позивачу лист № 7128 ВК-10 від 14.08.2019 разом з рахунком № 505101/67257 від 13.08.2019 на суму 26746,38 грн, розрахунком суми платежів за скид стічних вод в систему горканалізації та копією акту про відбір проб. В зазначеному листі відповідачем було викладено вимогу про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищнених стічних вод в міську каналізаційну мережу у розмірі 26746,38 грн. до 30.08.2019р. та попереджено, що у випадку несплати зазначеної суми ТОВ „Інфокс буде вимушено припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження з 31.08.2019.
		В подальшому, 15.10.2019 уповноваженим представником ТОВ Інфокс у присутності представника ТОВ „Завхоз Валевич В.М. було здійснено відбір стічних вод з контрольного колодязю перед скидом до міської каналізації на об`єкті споживача за адресою: вул. В.Арнаутська, 2-А, про що складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, підписаний представниками обох сторін. Згідно зазначеного акту здійснено відбір проби обсягом по 3 л у дві ємкості, шифр проби  3522; номер пломби, якою була запломбована ємність -20248819 та 20248826. Із змісту зазначеного акту вбачається, що представник ТОВ "Завхоз" під підпис був повідомлений про його право відібрати арбітражну пробу з оформленням відповідних документів та про те, що він має право ознайомитися з результатами хімічного аналізу контрольної проби. При цьому, відомості щодо виду посуду в який здійснювався відбір проби не зазначено, однак міститься запис про проведення фотофіксації відбору.
		За результатами лабораторних аналізів стічної води за пробами, відібраними 15.10.2019 на об`єкті ТОВ Завхоз, незалежною випробувальною лабораторією ТДВ Інтерхім встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах, що підтверджується протоколом вимірювань від 23.10.2019.
		Листом № 9255 ВК10 від 11.11.2019 ТОВ „Інфокс довело до відома споживача про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, відбір проб від 15.10.2019, за даними результатів аналізів від незалежної лабораторії. 
		14.11.2019 ТОВ „Інфокс було вручено позивачу лист №9255 ВК10 від 11.11.2019 разом з рахунком № 505101/68935 від 07.11.2019 на суму 63486,22 грн, розрахунком суми платежів за скид стічних вод в систему горканалізації, копією акту про відбір проб. В зазначеному листі відповідачем було викладено вимогу про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищнених стічних вод в міську каналізаційну мережу у розмірі 63486,22 грн до 26.11.2019 та попереджено, що у випадку несплати зазначеної суми ТОВ „Інфокс буде вимушено припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження з 27.11.2019.
		Також, 16.12.2019 уповноваженим представником ТОВ Інфокс у присутності представника ТОВ Завхоз Валевич В.М. було здійснено відбір стічних вод з контрольного колодязю перед скидом до міської каналізації на об`єкті споживача за адресою: вул. В.Арнаутська, 2-А, про що складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, підписаний представниками обох сторін. Згідно зазначеного акту здійснено відбір проби обсягом по 3 л у дві ємкості, шифр проби  07062; номер пломби, якою була запломбована ємність - 20249737 та 20249742. Із змісту зазначеного акту вбачається, що представник ТОВ "Завхоз" під підпис був повідомлений про його право відібрати арбітражну пробу з оформленням відповідних документів та про те, що він має право ознайомитися з результатами хімічного аналізу контрольної проби. Відомості щодо виду посуду та здійснення фіксації відбору проби відсутні.
		За результатами лабораторних аналізів стічної води за пробами, відібраними 16.12.2019 на об`єкті ТОВ „Завхоз, лабораторією моніторингу вод та ґрунтів Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю відокремленого підрозділу „Причорноморський центр водних ресурсів та ґрунтів встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах.
		Листом № 347ВК10 від 16.01.2020 ТОВ „Інфокс довело до відома споживача про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, відбір проб від 16.12.2019, за даними результатів аналізів від Державного агентства водних ресурсів. 
		ТОВ „Інфокс було надіслано позивачу лист № 347ВК10 від 16.01.2020 разом з рахунком № 505101/70177 від 15.01.2020 на суму 55135,53 грн, розрахунком суми платежів за скид стічних вод в систему горканалізації, копією акту про відбір проб. В зазначеному листі відповідачем було викладено вимогу про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищнених стічних вод в міську каналізаційну мережу у розмірі 55135,53 грн до 27.01.2020 та попереджено, що у випадку несплати зазначеної суми ТОВ „Інфокс буде вимушено припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження з 28.01.2020.
		20.02.2020 уповноваженим представником ТОВ Інфокс у присутності представника ТОВ Завхоз Валевич В.М. було здійснено відбір стічних вод з контрольного колодязю перед скидом до міської каналізації на об`єкті споживача за адресою: вул. В.Арнаутська, 2-А, про що складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, підписаний представниками обох сторін. Згідно зазначеного акту здійснено відбір проби обсягом по 3 л у дві ємкості, шифр проби  702; номер пломби, якою була запломбована ємність - 22122787 та 22122712. Із змісту зазначеного акту вбачається, що представник ТОВ "Завхоз" під підпис був повідомлений про його право відібрати арбітражну пробу з оформленням відповідних документів та про те, що він має право ознайомитися з результатами хімічного аналізу контрольної проби. Відомості щодо виду посуду та здійснення фіксації відбору проби відсутні.
		За результатами лабораторних аналізів стічної води за пробами, відібраними 20.02.2020 на об`єкті ТОВ Завхоз, незалежною випробувальною лабораторією ТДВ Інтерхім встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах.
		Листом № 1612ВК10 від 17.03.2020 ТОВ „Інфокс довело до відома споживача про виявлене перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, відбір проб від 20.02.2020, за даними результатів аналізів від незалежної лабораторії. 
		ТОВ „Інфокс було надіслано позивачу лист №1612ВК10 від 17.03.2020 разом з рахунком №505101/71023 від 16.03.2020 на суму 61854,35 грн, розрахунком суми платежів за скид стічних вод в систему горканалізації, копією акту про відбір проб. В зазначеному листі відповідачем було викладено вимогу про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищнених стічних вод в міську каналізаційну мережу у розмірі 61854,35 грн до 29.03.2020 та попереджено, що у випадку несплати зазначеної суми ТОВ „Інфокс буде вимушено припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження з 30.03.2020.
		Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що коефіцієнти, які були застосовані відповідачем під час здійснення нарахувань та складення спірних розрахунків не погоджені з позивачем, а тому при здійсненні розрахунку плат за понаднормативний скид стічних вод та складенні відповідних розрахунків відповідач повинен був керуватися виключно положеннями укладеного між сторонами договору, та даними, що погоджені у додатку № 4 до договору.
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі. 
		Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне. 
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. 
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
		Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
		Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
		Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
		При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
		Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
		Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).
		У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18.
		Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. 
		Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. 
		При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
		Колегія суддів зазначає, що звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції ТОВ "ЗАВХОЗ" взагалі не зазначило, із посиланням на відповідні докази, на захист якого суб`єктивного права (інтересу) спрямований даний позов та в чому полягає його порушення з боку відповідача. 
		Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "ЗАВХОЗ" послалось на порушення з боку відповідача договірних зобов`язань, а саме застосування непогоджених у договорі коефіцієнтів забруднюючих речовин, а також реальну загрозу припинення послуг водовідведення за несплату нарахувань.
		Судова колегія відзначає, що дії відповідача щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод та здійснення Розрахунку понаднормативного скиду, є його правом, яке передбачено, як умовами укладеного між сторонами договору, так й Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, які затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018.
		Відтак, реалізація відповідачем свого права, без вчинення відповідних дій, які можуть свідчити про порушення суб`єктивного права (інтересу) позивача, виключає необхідність захисту прав позивача у заявленим ним у позові спосіб. 
		Колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних відомостей про облік та наявність у ТОВ "ЗАВХОЗ" заборгованості перед ТОВ "ІНФОКС" та вжиття відповідачем заходів щодо її стягнення, зокрема шляхом звернення із відповідним позовом до суду.
		Також, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення ТОВ "ІНФОКС" дій спрямованих на припинення (обмеження) споживання позивачем водопостачання.
		Колегія суддів зазначає, що спірні розрахунки понаднормативного скиду хоч й містять відомості про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищнених стічних вод в міську каналізаційну мережу та попередження, що у випадку несплати зазначеної суми ТОВ „Інфокс буде вимушено припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження, однак, такий розрахунок є лише фіксацією нарахованих сум та повідомленням про застосування відповідачем певних дій, а тому саме по собі нарахування відповідачем сум таких сум та попередження про можливе припинення надання послуг, без вчинення відповідачем дій щодо їх реалізації, зокрема звернення із позовом про стягнення заборгованості, припинення (обмеження) водопостачання, не може свідчити про порушення прав (законних інтересів) позивача. 
		Відтак, на час звернення ТОВ "ЗАВХОЗ" із даним позовом до суду, відсутнє жодне порушення з боку відповідача суб`єктивного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, у вигляді визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод відповідно до Розрахунку понаднормативного скиду, не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту права порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
		На думку колегії суддів, позивач у даному спорі фактично просить суд установити та надати правову оцінку певним фактичним обставинам, які натомість можуть бути установлені та оцінені судами у межах розгляду спору, зокрема, щодо стягнення плати за скид понаднормативних стічних вод. Тобто, заявлені у цій справі позовні вимоги за своєю природою є вимогами про встановлення юридичних фактів, які у свою чергу можуть бути підставами для заперечення обставин щодо плати за скид понаднормативних стічних вод, однак вони не підлягають окремому розгляду в судах. 
		За таких обставин, враховуючи встановлену відсутність порушеного права позивача на захист якого спрямований заявлений позов, що відповідно зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, колегія суддів залишає поза увагою інші доводи сторін, зокрема щодо не (застосування) до спірних правовідносин додатку №4 до договору та/або Правил, не (отримання) уповноваженою особою позивача додаткової угоди, тощо.
		Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
		Під час укладення між сторонами договору №1784/5 про надання централізованого водопостачання та водовідведення були чинними Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 червня 2007 року №632, які передбачали визначення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси у договорі, який укладається між Водоканалом та Споживачем. 
		Однак, 29.12.2018 набрали чинності нові Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018.
		Пунктом 3 даних правил визначено, що вони поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі  Виробники), та суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Одеси або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі  Споживачі).
		У Додатку №4 до названих Правил визначені допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси.
		Отже, наразі допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси визначаються не у договорі укладеному між Водоканалом та Споживачем, а у Правилах. 
		Відповідно до преамбули договору, сторони передбачили керуватись, зокрема, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
		За умовами п.п.2.2.10. укладеного між сторонами договору, порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання.
		У відповідності до п.2.3. укладеного між сторонами договору споживач зобов`язався, зокрема здійснювати скид стоків, якість яких перебуває виключно в межах гранично допустимої концентрації, згідно з Правилами приймання стічних вод (п.п.2.3.5.) тощо.
		Пункт 3.18. Договору встановлює, що скид стічних вод у каналізаційні мережі здійснюється відповідно до встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які визначені відповідно до Правил приймання стічних вод.
		Відтак, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що вони погодили використання у своїх відносинах Правил приймання стічних вод.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що листами від 29.07.2019, 28.10.2019, 26.12.2019 та від 02.03.2020 ТОВ „Інфокс доводило до відома ТОВ "ЗАВХОЗ", що з 29.12.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018, якими зокрема встановлені нові показники якості стічних вод, що скидаються споживачами до системи централізовано водовідведення міста Одеси.
		Також, ТОВ „Інфокс було вручено представнику ТОВ "ЗАВХОЗ" додаткову угоду №1 від 29.12.2018 до договору №01784/3 від 28.08.2017 про внесення змін до Додатку №4 та викладення його в новій редакції, з урахуванням набрання чинності нових Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018.
		З огляду на що, колегія суддів критично ставиться до аргументів апелянта, які зводяться до незгоди із діями відповідача щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод.
		Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. 
		Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2021 відсутні.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2021 у справі №916/3319/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
		Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2021.
		 
		Головуючий суддяАленін О.Ю.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Лавриненко Л.В. 
		 
		 
		 
		 
		СуддяМишкіна М.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...