Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15723/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 27.07.2021. Зареєстровано: 29.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2021
Результат оскарження 29.11.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		27 липня 2021 року                                        м. Київ                                        № 826/15723/17
		 
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді     - Шевченко Н. М.,
		суддів: Аверкової В. В., Літвінової А. В.,
		розглянувши в судовому засіданні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Національного банку України в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ», ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний Банк «Капітал», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
		за участі представників: 
		позивача 1 - Головченко І. О.,
		відповідача 1 - Сапальова В. В.,
		відповідача 2 - Шутова О. О.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ» (позивач 1, ТОВ «Промгаз України»), ОСОБА_1 (позивач 2, ОСОБА_1 ) до Національного банку України (відпвоідач 1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 2, ФГВФО), Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач 3, Відділ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний Банк «Капітал» (третя особа, Банк), в якій заявлено:
		-          визнати протиправною та скасувати рішення Правління Національного банку України № 466/БТ від 20.07.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до категорії неплатоспроможних» з моменту її прийняття;
		-          визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний банк Капітал» до категорії неплатоспроможних» з моменту її прийняття;
		-          визнати протиправною та скасувати постанову НБУ від 29.10.2015 № 753 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк Капітал» з моменту її прийняття, у зв`язку з чим зобов`язати НБУ повернути ПАТ «АКБ «Капітал» банківську ліцензію від 24.10.2011 № 122 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «АКБ «Капітал» від 24.10.2011 № 122 (з додатками);
		-          визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття, у зв`язку з чим зобов`язати Фонд повернути ПАТ «АКБ «Капітал» свідоцтво учасника Фонду від 22.03.2011 № 26;
		-          визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 02.112015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		-          зобов`язати Відділ скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо знаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» у стані припинення.
		 
		Рух справи.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 позов задоволено частково:
		-          визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 20.07.2015 № 466/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» до категорії неплатоспроможних» з моменту її прийняття;
		-          скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» з моменту його прийняття;
		-          скасовано постанову Національного банку України від 29.10.2015 № 753 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» з моменту її прийняття, зобов`язавши Національний банк України повернути ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» банківську ліцензію від 24.10.2011 № 122 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» від 24.10.2011 № 122 (з додатками);
		-          скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття, зобов`язавши Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» свідоцтво учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2011 №26;
		-          скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		-          зобов`язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо знаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» у стані припинення.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 апеляційні скарги Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відхилено, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз Україна» та ОСОБА_2 задоволено:
		-          змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 шляхом внесення змін до мотивувальної та резолютивної частини відносно визнання протиправними: Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ», Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		-          визнано протиправними Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ», Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
		в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 11.06.2019 касаційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 залишено без змін.
		 
		Обставини справи, встановлені судами під час первинного розгляду справи.
		ТОВ «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ» є власником простих іменних акцій в бездокументарній формі ПАТ «АКБ «Капітал» у кількості, що складає 15,4592 % від загальної кількості акцій.
		ОСОБА_1 є власником простих іменних акцій ПАТ «АКБ «Капітал» у кількості, що складає 20,4142 % від загальної кількості акцій. Крім того, ОСОБА_1 є учасником TOB «ФПК «Капітал», яке володіє акціями ПАТ «АКБ «Капітал» в кількості, що складає 9,9966 % від загальної кількості акцій та одним з учасників TOB «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ», який володіє 65 % статутного Капіталу Товариства.
		Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 43/БТ ПАТ «АКБ «Капітал» було віднесено до категорії проблемних.
		Постановою Правління Національного банку України від 20.07.2015 № 466/БТ зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Цю постанову прийнято на основі пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду про необхідність віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних, інформації, викладеної у доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 20.07.2015 № В/20-03008/46799/БТ та результатів безвиїзного нагляду та позапланової перевірки ПАТ «АКБ «Капітал» з окремих питань активів та ліквідності, фінансового моніторингу та валютного контролю, стану організації IT-систем, процесів та IT-інфраструктури, дотримання вимог стандартів системи управління інформаційною безпекою, виконання вимог до інформаційного забезпечення операційної діяльності ПАТ «АКБ «Капітал» (у тому числі програмного забезпечення), щодо захисту інформації та документів від підроблення, викривлення та знищення, проведеної станом на 22.06.2015 за період з 05 січня по 22.06.2015 згідно з розпорядженням Національного банку України від 19.06.2015 № 308-р.
		Підставою для прийняття постанови від 20.07.2015 № 466/БТ стали порушення, які викладені у мотивувальній частині даної постанови:
		До Національного банку України надходять скарги фізичних осіб щодо невиконання/несвоєчасного виконання зобов`язань перед клієнтами. З 05 січня по 17.07.2015 надійшло 62 скарги фізичних осіб, з них 56 - у зв`язку з неповерненням коштів. ПАТ «АКБ «Капітал» не здійснює обліку невиконаних документів клієнтів на позабалансовому рахунку 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк», в той час як невиконаними станом на 20.07.2015 залишалися розрахункові документи клієнтів на загальну суму 0,6 млн грн.
		ПАТ «АКБ «Капітал» не відображає невиконані зобов`язання перед ПАТ «Укрексімбанк» за простроченим міжбанківським кредитом (23,2 млн грн) на позабалансовому рахунку 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк».
		В частині порушень, зазначених у п.п. 1, 2 зазначено, що у зв`язку з наявністю у ПАТ «АКБ «Капітал» розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до пункту 2.5 глави 2 та пункту 3.5 глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368), значення нормативів миттєвої ліквідності (Н4) та поточної ліквідності (Н5) ПАТ «АКБ «Капітал» дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов`язань.
		Не виконані вимоги Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, у частині недостатності сформованих резервів під кредитні операції та фінансову дебіторську заборгованість (доформування становило 148,0 млн грн та 12,4 млн грн відповідно).
		Не виконані вимоги Інструкції № 368 у частині некоригування (зменшення розміру регулятивного Капіталу на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дня їх нарахування (88,1 млн грн) та на суму перевищення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) над нормативним значенням (35,0 млн грн).
		Не виконані вимоги Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 № 309 (далі - Інструкція № 309), у частині не відображення реального фінансового результату за договорами купівлі-продажу цінних паперів, які обліковуються як операції форвард (результат переоцінки за форвардними операціями з продажу ОВДП, номінованих у доларах США, становив 113,0 млн грн.).
		Не виконані вимоги Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 481 (Інструкція № 481), у частині невідображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу активів з відстроченням платежу аналогічно до обліку операцій з надання кредитів, тобто на рахунках кредитної заборгованості.
		Не виконані вимоги Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 (далі - Положення № 315), у частині невключення до переліку пов`язаних з банком 17 юридичних осіб.
		Вказано, що ці порушення призвели до подання до Національного банку України недостовірної інформації/звітності, що є порушенням Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 №124 (зі змінами), внаслідок чого розмір регулятивного капіталу набув від`ємного значення та становив «-» 243,7 млн грн (за даними ПАТ «АКБ «Капітал» 247,3 млн грн), що призвело до порушень усіх економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал. За даними перевірки, фінансовий результат діяльності становив «-» 288,4 млн грн (за даними ПАТ «АКБ «Капітал» 15,3 млн грн).
		Не виконано доопрацьований план фінансового оздоровлення на період з 23 січня по 17 липня 2015 року, затвердженого спостережною радою (протокол засідання від 24.03.2015) та правлінням ПАТ «АКБ «Капітал» (протокол засідання від 24.03.2015) у частині збільшення розміру регулятивного Капіталу (заплановано на 01 липня - 281,9 млн грн, фактично на 16.07.2015 - 230,7 млн грн) та не забезпечено продаж майна, що перейшло у власність банку як заставодержателя (25,4 млн грн).
		Зазначені порушення у своїй сукупності стали підставою для прийняття постанови Правління Національного банку України від 20.07.2015 № 466/БТ.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.07.2015 № 466/БТ Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал», згідно з яким 20.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «АКБ «Капітал» з 21 липня по 20 жовтня 2015 року включно.
		Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.10.2015 прийняла рішення № 191 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку по 20.11.2015 (включно).
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 23.10.2015 звернувся до Національного банку України з пропозицією № 22-40652/15 щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал».
		Правління Національного банку України 29.10.2015 прийняло постанову № 753 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал».
		Відповідно до вказаної постанови Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.10.2015 прийняла рішення № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		02.11.2015 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Вказані рішення стали передумовою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про перебування ПАТ «АКБ «Капітал» у стані припинення.
		 
		Мотиви, покладені в основу рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
		Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані рішення прийнято за відсутності законних підстав.
		Суд першої інстанції при перевірці обставин справи встановив відсутність підтверджених матеріалами справи обставин невиконання банком зобов`язань перед вкладниками і кредиторами в повному обсязі та невідображення невиконаних документів клієнтів на відповідних рахунках.
		Встановлено відсутність доказів письмового звернення вкладників за отриманням суми вкладу у готівковій формі, а отже відсутність доказів існування необґрунтованих відмов у поверненні коштів або зміни лімітів на зняття готівки, що спростовує твердження Постанови № 466/БТ від 20.07.2015 в цій частині.
		Суд першої інстанції також виходив з того, що формальне невідображення банком невиконаних зобов`язань на позабалансовому рахунку 9804, не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваної постанов про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а висновок Національного банку України про нульовий рівень нормативів ліквідності Банку є необґрунтованим.
		Суд також дійшов висновку про необґрунтованість інших доводів Національного банку України про порушення у частині недостатності сформованих резервів під кредитні операції та фінансову дебіторську заборгованість, невідображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу активів з відстроченням платежу аналогічно до обліку операцій з наданням кредитів, оскільки такі доводи базуються на фактах, які не відповідають дійсності або є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що під час проведення перевірки були відсутні підстави, наведені у статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», які б могли зумовити застосування до ПАТ «АКБ «Капітал» такого заходу впливу, як віднесення до категорії неплатоспроможних, а отже таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, судом встановлено підстави для скасування всіх наступних оскаржуваних рішень відповідачів без визнання їх протиправними, оскільки такі рішення приймались на виконання оскаржуваної постанови НБУ від 20.07.2015 № 466/БТ.
		Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог і не погодилася з висновками в частині вимог, у задоволенні яких було відмовлено.
		Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду у даній справі, який викладено в постанові від 13.11.2018, де зазначено про поважність причин пропуску процесуального строку звернення з позовом до суду, а тому відповідні доводи апеляційних скарг Національного банку України та ПАТ «АКБ «Капітал» щодо пропуску позивачами строку звернення судом не розглядалися.
		З урахуванням висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.06.2017 № 21-3739а16, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі мають право на звернення до суду.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не задовольняв вимог, які б свідчили про втручання у дискреційні повноваження Національного банку України. Висновки Національного банку України щодо не приведення ПАТ «АКБ «Капітал» своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства не відповідають критерію обґрунтованості, що свідчить про відсутність втручання судом у дискреційні повноваження Національного банку України.
		Судом апеляційної інстанції зауважено, що на час прийняття оскаржуваної постанови розмір статутного капіталу ПАТ «АКБ «Капітал» становив 194,1 млн грн, а на час прийняття оскаржуваної постанови від 20.07.2015 № 466/БТ зазначено, що розмір регулятивного капіталу банку станом на 16.07.2015 був сформований на рівні 230,1 млн грн, тобто перевищував розмір статутного капіталу ПАТ «АКБ «Капітал» та відповідав п. 2.4 глави 2 Інструкції № 368. Отже, висновок Національного банку України щодо не приведення діяльності банку у відповідність із вимогами законодавства в частині формування регулятивного капіталу є безпідставним.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал», рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» є результатом процесу виведення неплатоспроможного банку з ринку, що відбувався на виконання актів індивідуальної дії, визнаних судом неправомірними. Отже, такі акти також є неправомірними та такими, що не підлягають виконанню. З цих підстав суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги позивачів в цій частині.
		Суд касаційної інстанції, в межах доводів поданих відповідачами касаційних скарг, зазначив про наявність права позивачів звертатись до суду, оскільки останні мають істотну долю часток (акцій) Банку, який зазнав втручання у діяльність зі сторони НБУ та ФГВФО та втратив можливість діяти через власні виконавчі органи. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального законодавства викладений у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 в адміністративній справі № 826/4275/16.
		Стосовно дискреційних повноважень колегією суддів акцентовано увагу на тому, що такі повноваження стосуються обрання заходу впливу Національним банком України, проте, самі акти не можуть бути поза судовим контролем, якщо заявник вважає, що вони порушують його права та законні інтереси.
		Судом також відхилено доводи касаційних скарг стосовно вичерпання актів індивідуальної дії, якими є постанови про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії, оскільки наслідки у вигляді ліквідації Банку тривають.
		Щодо змісту оскаржуваної постанови НБУ від 20.07.2015 № 466/БТ, колегією суддів Верховного Суду зазначено, що підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних можуть бути лише ті порушення вимог законодавства, які не були усунені станом на день прийняття рішення про визнання банку неплатоспроможним.
		Серед підстав прийняття згаданої постанови, скарги вкладників про необґрунтовану відмову в поверненні коштів. Доказів на підтвердження згаданої обставини відповідачами не надано, що призвело до визнання безпідставними таких посилань.
		Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність в банку розрахункових документів, зокрема, від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», які не виконані в строк з його вини, призводить до зменшення значення нормативу миттєвої та поточної ліквідності незалежно від того, чи була така заборгованість облікована з дотриманням вимог Інструкції № 280. В той же час, наявність невиконаних у строк розрахункових документів не є достатньою підставою вважати, що значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю. Обов`язковою передумовою для такого висновку має бути встановлення вини банку в невиконанні розрахункових документів.
		Один з висновків постанови № 466/БТ - про недостатність сформованих резервів під кредитні операції та фінансову дебіторську заборгованість. На усунення згаданого порушення Банк 17.07.2017 направив відповідні документи відповідачу, проте останні не прийняті 20.07.2017, із застереженням про брак часу. Наведена позиція НБУ критично сприйнята Верховним Судом із посиланням на необхідність з`ясування всіх істотних для прийняття рішення обставин.
		Стосовно посилань на не включення Банком пов`язаних осіб, перелік яких передбачений ч. ч. 1- 3 ст. 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність», судом зауважено про відсутність доказів настання обставин, передбачених ч. 3 ст. 52 Закону щодо процедури визнання або заперечення, натомість, посилання на нез`ясоване порушення не є релевантним.
		Щодо порушення плану оздоровлення Банку, Верховний Суд звернув увагу на те, що згаданий план не є нормативно-правовим актом. Відтак, порушення плану оздоровлення, якщо таке не має наслідком недотримання положень нормативно-правових актів, включаючи постанови НБУ, не є підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Додатково зазначено про те, що НБУ не доведено реальний розмір регулятивного капіталу Банку, який, за змістом оскаржуваної постанови № 466/БТ, має різне значення, що є протиріччям в обґрунтуванні рішення суб`єкта владних повноважень. Таким чином, за відсутності встановленого факту невідповідності регулятивного капіталу (230,1 млн грн), який, за дослідженням суду апеляційної інстанції, не повинен бути меншим за статутний капітал (194,1 млн грн), підстава прийняття оскаржуваної постанови не підтверджується.
		Решта позовних вимог, за висновком судів попередніх інстанцій, з чим погоджується Верховний Суд, підлягає задоволенню за наслідком визнання протиправною постанови № 466/БТ, оскільки остання є передумовою для запровадження тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії, початок процедури ліквідації та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ.
		Через канцелярію суду 01.04.2021 представником Національного банку України подано заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 за нововиявленими обставинами, у якій просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити.
		Зміст нововиявлених обставин полягає у надходженні від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листа від 26.03.2021 з копією висновку від 06.08.2018, проведеної за результатами перевірки на предмет додержання ПАТ «АКБ «Капітал» вимог законодавства.
		Ухвалою від 08.07.2021 відкрито провадження за нововиявленими обставинами, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
		В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначено про те, що під час розгляду адміністративної справи Національному банку України не було відомо про докази, якими додатково встановлюються обставини, про які зазначено в постанові № 466/БТ, та які визнані судами недоведеними.
		Представником позивача 1 надано пояснення, зміст яких зосереджено в тому, що заявлені обставини неможливо вважати нововиявленими, оскільки вони мали бути відомі відповідачу 1 під час розгляду справи та не могли стати відомими лише після ознайомлення з матеріалами справи № 826/15723/17, оскільки НБУ є учасником даної справи.
		Щодо змісту нововиявлених обставин зазначено про те, що всім переліченим доказам надавалась оцінка судами всіх інстанцій, а такі докази, у свою чергу, не можуть слугувати підставою для зміни висновків судів.
		Від представника НБУ надійшло клопотання, зміст якого зосереджений на необхідності скасувати рішення суду першої інстанції від 15.03.2018 та ухвалити нове, яким закрити провадження на підставі норм Закону № 590-ІХ.
		У судовому засіданні представники НБУ та ФГВФО заяву про перегляд за нововиявленими обставинами підтримали, наполягали на скасуванні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018, представник позивача проти заявлених Національним банком України вимог заперечувала, просила залишити згадане рішення без змін.
		Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає судовому розгляду відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України.
		 
		Формальний зміст нових обставин та релевантні заперечення.
		Із положень висновку від 06.08.2018 убачається дослідження обставин, що вплинули на формування резервного капіталу Банку. На виконання вимог постанови Правління НБУ № 23 від 25.01.2012 (Положення № 23), Банком укладено договір іпотеки на суму 218 млн грн та прийнято в заставу земельні ділянки в загальному розмірі 4,35 га, що знаходяться у Київській області, Обухівському районі, смт. Козин. Згадана сума застави оцінена судами як доформування резервного капіталу. Отримані НБУ докази, за висновком останнього, підтверджують факт виведення з-під застави земельних ділянок та нежитлових приміщень без погашення заборгованості по кредитним договорам, що спричинило збитки на суму понад 260 млн грн.
		17.07.2015 НБУ отримав документи про доформування резервів за рахунок обтяжень у вигляді застави, 19.07.2015 обтяження на земельні ділянки виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідачем 1 також встановлені інші істотні обставини, серед яких прийняття погашення заборгованості за кредитом за рахунок коштів вкладника без фактичного надходження грошових коштів, внаслідок чого Банку, Фонду, вкладникам та кредиторам Банку завдано майнової шкоди. Крім того, службовими особами Банку в інтересах колишнього акціонера Банку всупереч інтересів юридичної особи виведено з-під застави об`єкт нерухомого майна, внаслідок чого завдано майнової шкоди. 
		Про виведення коштів також свідчить дострокове розірвання договору депозитного вкладу кредитора ОСОБА_3 на суму 21 889 526 грн.
		Національним банком України встановлені інші епізоди порушення Банком законодавства.
		За висновком представника позивача 1, зміст заяви НБУ зводиться до переоцінки висновків судів всіх інстанцій щодо вже неодноразово встановлених ними обставин щодо спірних рішень, а основна частина заяви містить незгоду із висновками судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України).
		Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 361 КАС України).
		Із наведених положень процесуального закону убачається, що законодавець, регламентуючи інститут перегляду рішень за нововиявленими обставинами, не оперує поняттям «висновок» суду, як застереженням. Натомість, даний інститут діє з метою надання суду можливості оперувати обставинами, які не були і не могли бути відомі під час розгляду справи, задля ухвалення кінцевого рішення з їх урахуванням, надаючи можливість суду, за наявності підстав, підтвердити або сформувати відмінний, від викладеного раніше, висновок.
		При цьому, з урахуванням викладених вище висновків судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, відповідачами у справі не доведено: (1) надання Банком необгрунтової відмови у поверненні коштів вкладникам, (2) дотримання процедури визначення пов`язаних осіб Банку, як підстави для висновку про порушення Банком обов`язку подавати відповідну інформацію, (3) порушення Банком вимог законодавства щодо розміру резервного капіталу.
		Оскільки згадані обставини не доведені, а тягар доведення правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України), такі обставини не встановлювались судами, натомість, визнавались протиправними за відсутністю обґрунтування.
		З урахуванням викладеного, заявлені Національним банком України обставини: (1) не стосуються переоцінки доказів, досліджених судами та (2) встановлених судами обставин, - оскільки такі докази не фігурували при розгляді справи, натомість обставини, про які вони свідчать, не встановлювались та визнавались недоведеними.
		Таким чином, заява НБУ містить відомості про обставини, які є новими та стосуються предмета розгляду справи, що не спростовується доводами представника позивача 1.
		 
		Щодо строків звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.
		Представник НБУ заявляє про те, що датою обізнаності про нові обставини є 26.03.2021, оскільки згаданою датою ФГВФО направив НБУ лист № 46-4330/21 із висновком від 06.08.2018 за результатами проведеної перевірки Банку, що додається.
		Згаданий висновок застосовується НБУ як джерело доказової інформації про нововиявлені обставини.
		З приводу наведених обставин, представником позивача 1 увага звертається на неможливість визначення датою обізнаності день ознайомлення представника НБУ із матеріалами справи, оскільки НБУ є учасником даної справи.
		Оскільки висновок, яким оперує НБУ, датований 06.08.2018, такий доказ існував під час розгляду адміністративної справи, натомість, позбавлений ознаки нововиявленої обставини.
		На переконання представника ОСОБА_1 , не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені у разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
		Додатково зазначено про те, що нова обставина, яка з`явилась або змінилась після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
		При цьому, як зазначено в поясненнях із посиланням на ч. 3 ст. 361 КАС України, не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів.
		Слід критично сприймати доводи представника позивача 1 стосовно підстав ознайомлення із нововиявленими обставинами, оскільки датою обізнаності зазначено не день ознайомлення зі справою, в якій НБУ є учасником, а день отримання від ФГВФО висновку.
		Не логічним також є висновок про те, що виявлені після ухвалення рішення обставини не можуть вважатись нововиявленими. За висновком суду, однією з підстав для перегляду рішення є саме такі обставини.
		Безумовно релевантними є доводи представника позивача 1 щодо неможливості визнання нововиявленими обставини, які пов`язані із прийняттям нових нормативно-правових актів, відтак, прийняття Закону № 590-IX, на який посилається НБУ, не може вважатись джерелом нововиявлених обставин.
		Щодо своєчасності подання заявлених доказів, слід погодитись із допущеним зі сторони ФГВФО зволіканням, з огляду на наступне.
		Апеляційний перегляд справи завершився 12.03.2019. В межах, встановлених ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Таким чином, з урахуванням відсутності права суду касаційної інстанції встановлювати нові обставини (ч. 2 ст. 341 КАС України), ФГВФО мав можливість використати висновок від 06.08.2018 під час апеляційного перегляду.
		Згідно з ч. 1 ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
		Не вдаючись до оцінки належності виконання ФГВФО процесуальних обов`язків, суд звертає увагу на те, що НБУ є самостійним учасником даного процесу, з огляду на що, має права та обов`язки, які не слід ставити у залежність від поведінки співвідповідача.
		Порядок перевірки банків ФГВФО передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону (п. 9 ч. 2 ст. 4 Закону).
		За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд має право здійснювати перевірку банку щодо контролю за виконанням ним зобов`язань у зв`язку з участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб на предмет: 1) достовірності наданої Фонду звітності; 2) повноти і своєчасності розрахунків з Фондом за зборами до Фонду та нарахованою пенею; 3) повноти і достовірності ведення бази даних про вкладників; 4) дотримання вимог щодо інформування вкладників про участь банку у Фонді; 5) дотримання інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
		Інформація, щодо порушення законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб використовується ФГВФО для застосування до банків адміністративно-господарських санкцій (ст. 33 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Жодного застереження щодо обов`язку повідомляти Національний банк України про результати перевірок, згаданий закон не містить.
		Таким чином, з урахуванням пояснень представника позивача 1, суд не має обґрунтованих підстав ставити під сумнів зазначену та доведену НБУ дату обізнаності про нові обставини - 26.03.2021. Зважаючи на те, що заявлені відповідачем 1 обставини не фігурували під час розгляду даної справи в усіх інстанціях, не могли бути відомими НБУ в межах звичайної діяльності, їх справедливо визнати нововиявленими.
		Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин (п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України).
		Із матеріалів справи убачається, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надійшла 01.04.2021, тобто, в межах тридцятиденного строку.
		 
		Застосування норм процесуального права.
		Верховною Радою України 13.05.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (Закон № 590-ІХ), який набрав чинності 23.05.2020.
		Згаданим законом КАС України доповнено статтею 266-1 щодо особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
		Як вже зазначалось, представник позивача 1, заперечуючи проти застосування положень Закону № 590-ІХ, апелює до ч. 3 ст. 361 КАС України, відповідно до якої перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
		Згадана норма кореспондує зі ст. 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Керуючись наведеним, судом відхилені доводи представника НБУ щодо нововиявлених обставин, які виникли у зв`язку з прийняттям Закону № 590-ІХ.
		Між тим, норми ч. 3 ст. 361 КАС України та ст. 58 Конституції України стосуються норм матеріального права, які містять припущення (гіпотезу), та/або правило поведінки (диспозицію), та санкцію. Такі норми є первинним регулятором суспільних відносин.
		На відміну від норм матеріального, норми процесуального права встановлюють порядок, зокрема, провадження в адміністративному судочинстві. Такі норми не визначають відповідальності, окрім пов`язаної із виконанням процесуальних обов`язків, водночас, регламентують межі повноважень та порядок їх використання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Оскільки Закон № 590-ІХ стосується механізмів регулювання, із застереженням ч. 3 ст. 361 КАС України, набрання ним чинності не породжує нововиявлених обставин, водночас, його норми є процесуальними та мають застосовуватись до кожної окремої процесуальної дії, яка ним регламентована.
		 
		З`ясування нововиявлених обставин та їх оцінка.
		Відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; 3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 266-1 КАС України під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
		Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо: 1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки); 2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято; 3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками; 4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
		За змістом ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і надалі в редакції, чинній на дати перебігу спірних правовідносин) Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
		1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:
		щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або
		значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;
		2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;
		3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
		4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:
		за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів;
		щодекади - два і більше разів;
		4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;
		5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;
		6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.
		Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Постановою правління Національного банку України № 43/БТ від 22.01.2015 Банк віднесено до категорії проблемних.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
		1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
		2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
		3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами;
		4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. 
		Згаданою нормою визначено перелік самостійних підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Оскаржуваною постановою Національного банку України № 466/БТ від 20.07.2015 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних на підставі мотивів, які процитовані в описовій частині даного рішення.
		Серед нововиявлених, НБУ наводить обставини, які свідчать про порушення вимоги формування резервного капіталу.
		Передумовою для відхилення доводів НБУ під час розгляду даної справи став висновок, який ґрунтується одночасно на двох судженнях: (1) обставини неможливості подання Банком оригіналів кредитних справ є виправданими, оскільки такі документи знаходяться на непідконтрольній Україні території, що свідчить про відсутність вини Банку, (2) Банком укладено договори іпотеки на суму 218 млн грн та прийнято у заставу земельні ділянки в загальному розмірі 4,35 Га, що знаходяться у Київській області, Обухівському районі, смт. Козин.
		Відповідно до ст. 36 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов`язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов`язаннях.
		Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.
		У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.
		Банки зобов`язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
		Постановою Правління Національного банку України № 23 від 25.01.2012 затверджено Положення про порядок формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (Положення № 23).
		За змістом п. 1.1 Глави 1 Розділу ІІ Положення № 23 банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам (у тому числі банкам), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:
		строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;
		кредити, що надані іншим банкам;
		кошти на вимогу інших банків (активні залишки);
		кредити, що надані за операціями репо суб`єктам господарювання;
		кредити, що надані за врахованими векселями суб`єктам господарювання;
		вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб`єктами господарювання;
		кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання;
		кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб`єктам господарювання;
		іпотечні кредити, що надані суб`єктам господарювання;
		кредити, що надані органам державної влади;
		кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
		іпотечні кредити, що надані органам державної влади;
		іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
		кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;
		фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам;
		кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам;
		іпотечні кредити, що надані фізичним особам;
		кошти на вимогу суб`єктів господарювання (активні залишки);
		кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);
		кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).
		Відповідно до п. 8.1 Глави 8 Розділу ІІ Положення № 23 банк формує резерв за дебіторською заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками таких груп:
		дебіторська заборгованість за операціями з банками;
		дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку;
		дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами;
		дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку;
		інші нараховані доходи;
		дебетові суми до з`ясування;
		дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку.
		При цьому, відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 1.9 Глави 1 Розділу І Положення № 23).
		Як зазначено НБУ, брак сформованих резервів під кредитні операції становив 148 млн грн, за дебіторською заборгованістю - 12,4 млн грн.
		Згадані обставини не заперечувались позивачами та не були предметом дискусії під час постановлення судами всіх інстанцій судових рішень.
		На виконання обов`язку сформувати резервний капітал, Банк уклав договір іпотеки на суму 218 млн грн та прийняв у заставу земельні ділянки в загальному розмірі 4,35 Га, що знаходяться у Київській області, Обухівському районі, смт. Козин. Відповідна інформація направлена до НБУ повідомленням від 17.07.2015.
		Керуючись наведеним, судами підтверджено висновок про те, що сформований резерв у розмірі 218 млн грн перевищує необхідний (148 млн грн + 12,4 млн грн).
		Під час попереднього перегляду НБУ зазначив про зняття обтяжень на земельні ділянки 19.07.2015, тобто, до прийняття рішення НБУ про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, проте, оскільки відповідних доказів не надано, а повідомлення від 17.07.2015 НБУ не розглянуло, суди критично сприйняли відповідні посилання.
		Із наданого висновку ФГФВО 06.08.2018 убачається наступна інформація.
		Предметом іпотеки визначено земельні ділянки, розташовані у смт Козин, Обухівський район, Київська область, 3 ділянки площами 1,05 Га, та ділянка 1,2 Га.
		Боржниками за договорами іпотеки були ТОВ «Ліней», ТОВ «Вескар», ТОВ «Капітал-Лізинг», ТОВ «Адастрас», ПП «Квелона», ТОВ «Твентікв», ТОВ «Ареа-Сервіс», ТОВ «Мираторис», ТОВ «Енерготорг».
		За відомостями з реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що 19.07.2015 обтяження у вигляді іпотеки знято на підставі повідомлення Банку від 17.07.2015. Договори про розірвання іпотеки відсутні, заборгованість за кредитами не погашена.
		Таким чином, юридично, сформований на підставі договорів іпотеки станом на 17.07.2015 резервний капітал у розмірі 218 млн грн, станом на 19.07.2015 становив 0, оскільки забезпечення у вигляді обтяження знято.
		Фактично, така поведінка Банку, який визнано проблемним, безумовно свідчить про відсутність наміру усувати виявлені порушення.
		В контексті ст. 36 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення № 23, порушенням є невиконання обов`язку щодо формування резервного капіталу.
		Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 266-1 КАС України суд покладається на кількісні показники та висновки зроблені НБУ та ФГВФО, зважаючи на відсутність заперечень щодо несформованого резервного капіталу в розмірі 148 млн грн + 12,4 млн грн та убачаючи у наданих відповідачем 1 доказах підтвердження нововиявленої обставини відсутності резервного капіталу в розмірі 218 млн грн станом на дату прийняття оскаржуваної постанови (20.07.2015), слід констатувати порушення Банком обов`язку привести свою діяльність у відповідність з вимогами положень цитованого вище законодавства.
		Слід зауважити, що неприведення банком діяльності у відповідність нормам законодавства є самостійною підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Таким чином, не зважаючи на решту висновків судів про безпідставність посилань на інші порушення, за наявності підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постанову № 466/БТ від 20.07.2015 слід визнати правомірною.
		Суд критично сприймає решту доводів заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, зокрема, які свідчать про здійснення Банком економічно безпідставної діяльності, шляхом виведення коштів по депозитним рахункам, переведення внесків акціонерів до депозитних рахунків із виплатою відсотків, маніпуляції з операціями купівлі-продажу цінних паперів тощо, оскільки наведені епізоди не зазначені як порушення в мотивувальній частині постанови № 466/БТ від 20.07.2015.
		Стосовно набрання законної сили рішенням у господарській справі № 908/2557/15, слід звернути увагу, що така обставина відбулась пізніше 20.07.2015, натомість, станом на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, грошове зобов`язання перед ПАТ «Укрексімбанк» мало спірний характер.
		Подальший ланцюг рішень, прийнятих на підставі постанови НБУ № 466/БТ від 20.07.2015 слід також визнати правомірними, оскільки єдиною підставою для їх скасування є протиправність віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ».
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:
		1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;
		2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку;
		3) відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;
		4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов`язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;
		5) продаж неплатоспроможного банку інвестору (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
		Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:
		1) відповідно до плану врегулювання;
		2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;
		3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
		Банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Керуючись згаданим нормами та на підставі пропозиції ФГВФО, постановою Правління Національного банку України № 758 від 20.10.2015 відкликано ліцензію ПАТ «АКБ «Капітал», у зв`язку з чим Банк зазначено до ліквідації.
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		У подальшому Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку»
		Таким чином, постановлення відповідачем 1 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, призвело до послідовного виникнення підстав винесення наведених вище рішень, що, як убачається із матеріалів справи, здійснено в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним, на час перебігу спірних правовідносин, законодавством.
		З урахуванням викладеного, підстави для задоволення вимог про скасування згаданих рішень НБУ та ФГВФО відсутні.
		 
		Позовні вимоги, пов`язані з відновленням банківської діяльності.
		Серед заявлених позивачем та задоволених судами вимог, стосовно відновлення банківської діяльності: (1) зобов`язання НБУ повернути ПАТ «АКБ «Капітал» банківську ліцензію від 24.10.2011 № 122 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «АКБ «Капітал» від 24.10.2011 № 122 (з додатками); (2) зобов`язання ФГВФО повернути ПАТ «АКБ «Капітал» свідоцтво учасника Фонду від 22.03.2011 № 26; (3) зобов`язання Відділу скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо знаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» у стані припинення, - слід зазначити наступне.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, вирішуючи питання можливості відновлення банківської діяльності Банку після відкликання НБУ банківської ліцензії на підставі скасування відповідного рішення НБУ, дійшла наступних висновків.
		«…Якщо банк вважає, що діями НБУ здійснене незаконне втручання у діяльність банку, то він має захищати свої права відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 5 Закону про банки, вимагаючи відшкодування заподіяної шкоди у порядку, визначеному законом.
		НБУ може поновити банківську ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» у разі приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні.
		Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.
		Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.»
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; 3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		Згідно з ч. 7 ст. 266-1 КАС України суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень; 2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення; 3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
		Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень: 1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; 2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; 3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди (ч. 9 ст. 266-1 КАС України).
		Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку (ч. 10 ст. 266-1 КАС України).
		Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		За змістом п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Оскільки наведені вище три вимоги не відповідають частинам 7- 10 ст. 266-1 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 в цій частині слід скасувати, а провадження закрити.
		Аналогічне застосування норм процесуального права, в подібних правовідносинах, викладено в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/4275/16 та від 15.07.2020 у справі № 826/2607/16.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
		1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
		2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
		3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (ч. 4 ст. 368 КАС України).
		За змістом ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:
		1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;
		2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова;
		3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
		За загальним висновком, надані Національним банком України нововиявлені обставини дозволили переоцінити висновки першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо правомірності оскаржуваної постанови № 466/БТ від 20.07.2015. Оскільки згадана постанова була передумовою прийняття рішення ФГФВО № 140 від 20.07.2015, постанови НБУ № 753 від 29.10.2015, рішення Виконавчої дирекції ФГВФО № 195 від 29.10.2015, та № 196 від 02.11.2015, а протиправність постанови № 466/БТ від 20.07.2015 - єдиною підставою для їх скасування, суд дійшов до висновку про необхідність скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 в частині визнання протиправними та скасування перелічених рішень та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 в частині вимог про відновлення банківської діяльності також підлягає скасуванню, а в силу імперативних положень процесуального закону, провадження в цій частині вимог - закриттю.
		Резюмуючи викладене, оскільки Національним банком України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 заявлено до скасування повністю та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, зважаючи на закриття провадження в частині позовних вимог, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню частково.
		За подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами Національним банком України сплачено 14400,00 грн судового збору, що підтверджується меморіальним ордером № 1539003035 від 30.03.2021.
		Глава 3 Розділу ІІІ КАС України не містить спеціальних положень щодо розподілу судових витрат за наслідком перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами, натомість, застосуванню підлягають загальні норми ст. 139 КАС України.
		За змістом ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Оскільки додаткових витрат, окрім судового збору, сторонами у справі не заявлено, підстави для розподілу таких витрат відсутні.
		Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-243, 250, 361- 369 Кодексу адміністративного судочинства України,
		В И Р І Ш И В :
		 
		1.          Заяву Національного банку України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити частково.
		2.          Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ», ОСОБА_1 про:
		-          зобов`язання НБУ повернути ПАТ «АКБ «Капітал» банківську ліцензію від 24.10.2011 № 122 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «АКБ «Капітал» від 24.10.2011 № 122 (з додатками); 
		-          зобов`язання ФГВФО повернути ПАТ «АКБ «Капітал» свідоцтво учасника Фонду від 22.03.2011 № 26; 
		-          зобов`язання Відділу скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо знаходження ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» у стані припинення, -
		скасувати, ухвалити нове рішення, яким провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.
		3.          Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ», ОСОБА_1 про:
		-          визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 20.07.2015 № 466/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» до категорії неплатоспроможних» з моменту її прийняття;
		-          скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» з моменту його прийняття;
		-          скасування постанови Національного банку України від 29.10.2015 № 753 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» з моменту її прийняття;
		-          скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2015 № 195 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття;
		-          скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 № 196 «Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «КАПІТАЛ» та делегування повноважень ліквідатора банку», -
		скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
		4.          У задоволенні заяви Національного банку України в іншій частині заявлених вимог відмовити.
		5.          Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		 
		Позивач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ» (вул. Рибальська, 2, м.     Київ, 01011, код ЄДРПОУ: 32851474).
		Позивач 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
		Відповідач 1: Національний банк України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00032106).
		Відповідач 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 21708016).
		Відповідач 3: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (вул. Суворова, 19, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: невідомий).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивачів: Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний Банк «Капітал» (вул. Артема, 63, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ: 13486837).
		 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя                                                                           Н.М. Шевченко
		 
		Судді                                                                                                    В. В. Аверкова
		 
		                                                                                                    В. А. Літвінова
		 
		Повний текст рішення складено 27.07.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...