Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-4121 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа  № 22-ц-4121/2010 р.                                    Головуючий 1 інстанції: Шабельніков С.К. 
		Категорія: із соціальних правовідносин                     Доповідач: Хорошевський О.М. 
		            
		                          
		                              
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		             
		    28 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:  
		головуючого          - Карімової Л.В., 
		суддів:               - Табачної Н.Г., Хорошевського О.М., 
		за участю секретаря    - Шпарага О.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має правовий статус «дитини війни», - 
		 в с т а н о в и л а: 
		      В січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом. 
		    Вона зазначила, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі  Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. 
		    Посилаючись на вказані обставини, просила поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та зобовязати Управління Пенсійного Фонду України (далі  УПФУ) в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахування такої доплати за період з 09 липня 2007 року по день ухвалення рішення суду; зобовязати відповідача і в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону № 2195-IV. 
		    Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави. 
		    Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу. 
		    Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2010 року позов задоволено частково. Бездіяльність УПФУ в Зміївському районі Харківської області визнана протиправною. На УПФУ в Зміївському районі Харківської області покладено обовязок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 25 лютого 2010 року. В іншій частині позову відмовлено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. 
		    В апеляційній скарзі УПФУ в Зміївському районі Харківської області просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. 
		ОСОБА_3 постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. 
		    Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року. 
		    Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 
		    Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду. 
		    Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни. 
		    Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком. 
		    Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі  Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону. 
		    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). 
		    Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 
		    Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-IV не була зупинена. 
		    Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». 
		    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». 
		    Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обовязковим до виконання на всій території України, і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. 
		    Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року діяла ст. 6 Закону № 2195-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин. 
		Суд першої інстанції правильно визначився, що ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону № 2195-IV, яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком на 2009-2010 рік не зупинено, тому починаючи з 01.01.2009 року і до внесення відповідних змін у діюче законодавство з цього питання, УПФУ в Зміївському районі Харківської області повинно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону № 2195-IV. 
		     Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		    Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що УПФУ в Зміївському районі Харківської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року і з 22 травня по 31 грудня 2008 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. 
		    Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV на висновки суду не впливають. 
		    На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. 
		    Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. 
		    Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». 
		    Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що зазначене вище підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року  48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року  48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року  49 грн. 80 коп. 
		    Відповідно до положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195-IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. 
		    З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд обґрунтовано застосував дію Закону № 2195-IV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України. 
		    Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-IV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось. 
		    Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів  не ґрунтуються на матеріалах справи. 
		Суд першої інстанції правильно визначився щодо позовних вимог в частині зобовязання відповідача виплачувати вказані виплати в майбутньому, відмовивши в їх задоволенні, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобовязання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було, крім того суд не може врахувати та встановити обставини, які можуть бути в майбутньому.   
		    Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.       
		    Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, - 
		  у х в а л и л а: 
		      Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області  відхилити. 
		    Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.   
		    Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. 
		       Головуючий:     підпис 
		     Судді:       підписи 
		        Копія вірна. Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...