Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/752/21 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 09.08.2021. Зареєстровано: 09.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2021.
Дата набрання законної сили: 05.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/635/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 409/752/21
		Провадження № 22-ц/810/635/21
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		05 серпня 2021 року                                                                                     м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Коновалової В.А.,
		суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
		за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г.,
		учасники справи:
		стягувач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
		боржник - ОСОБА_1 ,
		приватний виконавець виконавчого округу Луганської області - Лиманський В.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої дії представник ОСОБА_2 ,
		на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 червня 2021 року, постановлену судом у складі судді Максименко О.Ю. в смт Білокуракине Луганської області,
		за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту, стягувач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
		 
		в с т а н о в и в:
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої дії представник ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту, в обґрунтування якої вказала, що заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6035,97 доларів США, 17493,44 грн та судовий збір у сумі 956,90 грн. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2/409/28/15, за яким приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. відкрито виконавче провадження № 63337789. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримувала. 13 березня 2019 року скаржник зареєстрована як внутрішньо переміщена особа 30 квітня 2020 року. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням, у зв`язку з чим у 2020 році остання оформила пенсію по інвалідності та відкрила пенсійний рахунок у Ощадбанку. 
		В квітні 2021 року ОСОБА_1 від працівників банку дізналась, що постановою приватного виконавця Лиманського В.Ю. накладено арешт на її пенсійні виплати та стягнуто нараховану пенсію по інвалідності в розмірі 15172,86 грн за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року.
		ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо арешту в повному обсязі пенсії ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2/409/28/15, який виданий Білокуракинським районним судом Луганської області, скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. про арешт коштів ОСОБА_1 та стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. незаконно утриману суму пенсії ОСОБА_1 у розмірі 15172,86 грн.
		Білокуракинський районний суд Луганської області ухвалою від 04 червня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту відмовив у повному обсязі.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої дії представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області ухвалою від 04 червня 2021 року, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи зазначені в скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту, та крім того, судом першої інстанції не враховані в повній мірі всі обставини справи.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду Луганської області від 09 липня 2021 року приватному виконавцю виконавчого округу Луганської області Лиманському В.Ю., Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
		Приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. надано відзив на апеляційну скаргу, який підлягає поверненню, оскільки останнім не надано доказів, як це передбачено ч. 4 ст. 360 ЦПК України надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи.
		Учасники процесу в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку і у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Від представника скаржника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Постановляючи ухвалу від 04 червня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича щодо винесення постанови про накладення арешту, суд першої інстанції виходив з того, що підстав вважати рахунок ОСОБА_1 , на який надходить пенсія, рахунком зі спеціальним режимом використання, як то передбачено частиною 2 статті 48 Закону №1404, судом не встановлено. Крім того, на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України», можуть надходити кошти, які належать ОСОБА_1 , і з інших джерел. 
		Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до частини першої якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення  залишалося невиконаним  (рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також "Півень проти України", "Жовнір проти України",  "ОСОБА_4  проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
		Згідно з частиною 1  статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Отже під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
		Судом першої інстанції встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2/409/28/15, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області 20 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1  на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором  у розмірі 6035,97 доларів США,  та 17493,44 грн, судовий збір у розмірі 956,90 грн, відкрито виконавче провадження № 63337789.
		Із матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. в рамках ВП № 63337789, та на підставі положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6639,56 доларів США та 20651,68 грн, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника у ВП № 63337789 (а.с. 43 ).
		Отже в постанові про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. визначено банківським установам порядок виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.
		Згідно довідки про фінансовий стан, на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в АТ «Державний ощадний банк України», на який надходять пенсійні виплати.
		У зв`язку з винесенням постанови приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 63337789, арештовано кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 та частина арештованих коштів списана (а.с. 24-25, 42).
		Права та обов`язки державного виконавця визначені у частинах другій та третій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
		Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 2,3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Згідно частини другої статті 48  Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
		Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
		Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що приватний виконавець в межах наданих йому повноважень, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, вжив заходів щодо його виконання, зокрема, на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка не містить будь-яких обмежень у вчиненні таких дій, обґрунтовано прийняв постанову про арешт коштів, що містяться на відкритих ОСОБА_1 рахунках або будуть нею відкрити після винесення постанови, за винятком коштів, на які законом заборонено накладати арешт, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
		Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в якому відкрито рахунок на ім`я ОСОБА_1 та на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок  визначити статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, виконав постанову приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 63337789 та здійснив арешт суми на рахунку і частково списав арештовану суму. Отже банк не визнав рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. 
		Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що суд  першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав вважати неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку  ОСОБА_1  відкритому в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», не має, оскільки дії приватного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника відповідають вимогам закону, є правомірними та такими, що здійснені у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Окрім того, абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
		Як під час розгляду справ в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала доказів того, що зверталась до приватного виконавця із заявою та надавала достатні документи на підтвердження того, що до приватного виконавця від АТ «Державний ощадний банк України», в якому відкрито відповідний рахунок надходила інформація, що її рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання.
		Клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи довідки від 13 липня 2021 року, поданої до суду в електронній формі сформований в системі «Електронний суд» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Посилання скаржника на те, що довідка в АТ «Ощадбанк» отримана тільки 13 липня 2021 року, оскільки до цього часу не мала можливості її отримати особисто за станом здоров`я та у зв`язку з карантинними обмеженнями є безпідставними, оскільки скаржником не зазначено поважної причини, пов`язаної з карантинними обмеженнями. Саме по собі посилання на карантинне обмеження без належного обґрунтування, а саме: не наведено конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали скаржнику своєчасно подати доказ або заявити клопотання про витребування доказів. 
		Крім того, скаржником не надано докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду довідки від 13 липня 2021 року, як це передбачено ч. 7 ст. 43 ЦПК України.
		Тому колегія суддів не приймає та не надає оцінку новому доказу, доданому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме довідці від 13 липня 2021 року, поданої до суду в електронній формі сформований в системі «Електронний суд» .
		Слід зазначити, що судом першої інстанції враховано висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15, згідно якого кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
		Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
		Посилання скаржника на положення п.2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
		Стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» міститься у Розділі IX Закону України «Про виконавче провадження», яким регулюється порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
		Частинами першою, третьою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. в рамках ВП № 63337789 виносилась постанова про арешт коштів боржника, яка оскаржується ОСОБА_1 .
		В матеріалах справи відсутні відомості про винесення приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. постанови про звернення стягнення на пенсію та інші доходи боржника.
		Таким чином, посилання скаржника на положення п.2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» у даній справі є помилковим. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
		Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої дії представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 червня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 06 серпня 2021 року.
		 
		Головуючий                                                                                      В.А. Коновалова
		Судді О.Ю. Карташов
		                                                                        Ю.П. Лозко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...