Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/3363/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 13.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Оприлюднено: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 11.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4823/938/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		11 серпня 2021 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 740/3363/20
		Головуючий у першій інстанції  Шевченко І. М.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/938/21
		 
		 
		Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючої  судді Бобрової І.О.,
		суддів  Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
		 
		за участю секретаря  Зіньковець О.О.,
		 
		сторони справи:
		 
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут»,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення заробітної плати,
		місце ухвалення судом першої інстанції рішення м. Ніжин,
		дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення 20.04.2021, 
		 
		 У С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України, відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01.09.2014 по 03.10.2019 в сумі 423182,40 грн. 
		З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.01.2021 (а.с. 139-154 т.1), поданої після скасування ухвалою від 04.01.2021 заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2020 по даній справі, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену заробітну плату за період з 01.09.2014 по 30.09.2019 у сумі 728993,70 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 31.08.2001 року по 03.10.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відокремленим підрозділом НУБіП України «Ніжинський арготехнічний інститут». На думку позивача, нарахування та виплата заробітної плати, розпочинаючи з 2014  2015 до 2018  2019 навчальних років здійснювалась з порушенням трудового законодавства в оплаті його праці. 
		У зазначений період рівень заробітної плати увесь час знижувався. Відповідач на власний розсуд коригував рівень доходів позивача шляхом зменшення педагогічного навантаження, неправильно нараховував доплату за вчене звання, за виконану роботу, що призвело до незаконного зменшення ставки та, відповідно, заробітної плати. 
		За наказом від 26 жовтня 2012 року № 380-К «Про продовження трудових договорів науково-педагогічних працівників...» позивач працював на посаді доцента. 
		Педагогічне навантаження на 2014  2015 навчальний рік складало 953 години. Рівень педагогічного навантаження на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі на той час складав 900 годин на ставку. Ставка доцента за 19-м розрядом складала 2914,0 грн. З урахуванням доплат за наукову ступінь кандидата наук  15 %, вислугу років  20 %, вчене звання доцента  10 %, загалом  45 %, посадовий оклад складав 4225,3 грн, як і ставки кафедри з аналогічною доплатою. 
		Втім, за підрахунком позивача, посадовий оклад фактично складав 1,1 ставки (953 години : 900 годин =1,1 ставки). Недоплачена заробітна плата склала 422,5 грн за місяць, за 12 місяців  5070,4 грн. 
		Обґрунтовуючи вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01.09.2014 по 30.09.2019, ОСОБА_1 стверджував, що розрахунок недоплаченої заробітної плати, що підлягає стягненню, має відбутися саме за рівнем посадового окладу за 19-м тарифним розрядом, встановленим постановою КМУ № 750, яка набрала чинності з 01.09.2020 у розмірі 7610 грн з доплатою 80 % (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 % (відповідно до штатного розпису на 2015 рік, ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» № 1556 від 01.07.2017 та рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18), вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)), а всього  13698 грн за місяць, що відповідає 1,0 ставки. 
		Таким чином, за такого підходу до проведення розрахунків, з урахуванням фактичного рівня ставки 1,1 заробітна плата у 2014-2015 навчальному році складає 15067,80 грн/місяць, отже сума недоплаченої заробітної плати за місяць склала 10842,50 грн (15067,80-4225,30=10842,50) грн, за 2014-2015 навчальний рік  130110 грн, що підлягає стягненню. 
		У наступному 2015  2016 навчальному році навантаження позивача складало 776 годин. З розрахунку на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі відповідач самовільно встановив 700 годин. Посадовий оклад за 19-м розрядом з 01.09.2015 складав 3461,0 грн, з доплатою 45 % (кандидат наук  15%, вислуга років  20%, доцент  10%) - 5018,5 грн, як і підрахована ставка кафедри. З 01.12.2015 по 30.04.2016 тарифна ставка та відповідно ставка кафедри зросли до 3806 грн, оклад позивача складав 5518,70 грн, а з 01.05.2016 по 31.08.2015  до 4053 грн, оклад складав 5876,90 грн. 
		У той же час відповідач, встановлюючи навчальне навантаження на одну ставку 700 годин, порушив п. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», що набув чинності 01.09.2015, який встановлює максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника - 600 годин на навчальний рік. Відповідач не врахував також, що доплата за вчене звання доцента не 10, а 25 % (відповідно до штатного розпису на 2015 рік, ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» № 1556 від 01.07.2017). На вказані порушення вказує також рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18.
		Таким чином фактичне навантаження позивача склало: 776 годин : 600 годин = 1,29 ставки. З урахуванням фактичної ставки 1,29, посадового окладу за тарифним розрядом на 01.09.2020 та доплати 80% (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 %, вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)) заробітна плата за рік мала складати 212044,80. За вирахуванням фактично нарахованої суми, стягненню за 2015-2016 навчальний рік підлягає 145888,20 грн (212044,80-66156,30=145888,20).
		У 2016  2017 навчальному році навантаження позивача складало 564 години. З урахуванням встановленого відповідачем навантаження 800 годин, індивідуальне навантаження позивача склало 0,7 ставки, тобто меншим повної ставки. 
		Відповідач без законних на те підстав зменшив обсяг навчальних годин, що призвело до погіршення оплати праці, зменшення розміру заробітної плати, чим порушив також ст. 9 КЗпП України. Такі дії визнані незаконними і рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18.
		У зв`язку з встановленням такої ставки з 01.09.2016 по 30.11.2016 при повній тарифній ставці 4053 грн фактична ставка кафедри складала 3039,80 грн, а з доплатою позивача 45% - 4407,70 грн. З 01.12.2016 по 31.12.2016 при повній тарифній ставці 4566 грн фактична ставка кафедри складала 3424,50 грн, а з доплатою позивача 45% - 4965,50 грн. З 01.01.2017 по 31.08.2017 при повній тарифній ставці 5472 грн фактична ставка кафедри складала 4104 грн, а з доплатою позивача 45% (до 30.04.2017)  5950,80 грн, з доплатою позивача 55% (з 01.05.2017 у зв`язку з отриманням 27.04.2017 диплома доктора наук)  6361,20 грн.
		Оскільки відповідачем було встановлено навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника 800, а не 600 годин, посадовий оклад складає 1,42 ставки (800 годин:564 години=1,42). 
		За цих умов, з урахуванням фактичної ставки 1,42, посадового окладу за тарифним розрядом на 01.09.2020 та доплати 80% (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 %, вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)), стягненню за 2016-2017 навчальний рік підлягає недоплачена заробітна плата в сумі 165977,80 грн.
		У 2017  2018 навчальному році навантаження позивача складало 370 годин. З урахуванням незаконно встановленого відповідачем навантаження 730 годин, індивідуальне навантаження позивача склало 0,5 ставки. 
		У зв`язку з встановленням такої ставки з 01.09.2017 по 31.12.2017 при повній тарифній ставці 5472 грн фактична ставка кафедри складала 2736 грн, а з доплатою позивача 55% - 4240,80 грн. З 01.01.2018 по 31.08.2018 при повній тарифній ставці 6026 грн фактична ставка кафедри складала 3013 грн, а з доплатою позивача 55% - 4670,20 грн. 
		Оскільки відповідачем було встановлено навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника 730, а не 600 годин, індивідуальне навантаження позивача складає 1,22 ставки. 
		За цих умов, з урахуванням фактичної ставки 1,22, посадового окладу за тарифним розрядом на 01.09.2020 та доплати 80% (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 %, вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)), стягненню за 2017-2018 навчальний рік підлягає недоплачена заробітна плата в сумі 146214,40 грн.
		У 2018  2019 навчальному році навантаження позивача складало 148 годин. З урахуванням встановленого відповідачем навантаження відповідно до закону 600 годин, індивідуальне навантаження позивача склало 0,24 ставки. 
		У зв`язку з встановленням такої ставки з 01.09.2018 по 31.12.2018 при повній тарифній ставці 6026 грн фактична ставка кафедри складала 1506,50 грн, а з доплатою позивача 70% - 2561,10 грн. З 01.01.2019 по 31.08.2019 при повній тарифній ставці 7293 грн фактична ставка кафедри складала 1823,25 грн, а з доплатою позивача 70% - 3099,50 грн. 
		За цих умов, з урахуванням повної ставки, посадового окладу за тарифним розрядом на 01.09.2020 та доплати 80% (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 %, вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)), стягненню за 2018-2019 навчальний рік підлягає недоплачена заробітна плата в сумі 129335,60 грн.
		Крім того, у вересні 2019 року при повній ставці 7293 грн ставка кафедри складала 1312,20 грн, а з доплатою позивача 70% - 2230,40 грн. З урахуванням повної ставки, посадового окладу за тарифним розрядом на 01.09.2020 та доплати 80% (за наукову ступінь доктора наук  25 % (диплом від 27.04.2017), вчене звання доцента  25 %, вислугу років  30 % (станом на 01.09.2019)), посадовий оклад мав би складати 13698 грн. Отже, стягненню за вересень 2019 року підлягає недоплачена заробітна плата в сумі 11467,70 грн.
		Так, згідно з уточненим позивачем розрахунком заборгованість за період 2014  2015 навчальний рік становить 130 110,00 грн; 2015  2016 навчальний рік  145 888,20 грн; 2016  2017 навчальний рік  165 977,80 грн; 2017  2018 навчальний рік  146 214,40 грн; 2018  2019 навчальний рік  129 335,60 грн; за вересень 2019 року  11 467,70 грн.
		Шляхом додавання всіх сум, розмір недоплаченої заробітної плати, що підлягає стягненню, за підрахунками позивача складає 728993,70 грн. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2019, яким визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме: в 2015-2016 н.р.  700 годин, 2016-2017 н.р.  800 годин, 2017-2018 н.р.  730 годин, що потягло невірне вирахування ставки викладача в порушення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту»; у зменшенні доплати за вчене звання доцента з 25% до 10% в порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Також посилається на рішення цього ж суду від 10.02.2020, яким визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає у зменшенні навантаження викладача протягом 2016-2017 н.р. з 1,0 ставки до 0,75 ставки, протягом 2017-2018 н.р.  до 0,5 ставки, протягом 2018-2019 н.р.  до 0,24 ставки.
		 
		Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 403756,80 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
		Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року вказане судове рішення скасоване, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 73185,07 грн, та в дохід держави - 729 грн судового збору. 
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду його позовну заяву, визнати розрахунки відповідача не повними, не об`єктивними, заниженими, задовольнити позовні вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, у повному обсязі. Вважає, що прийняте рішення не відображає повноту обставин, які мають значення для справи, містить неправильне їх дослідження та оцінку, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи. 
		Доводи апеляційної скарги зводяться до неврахування судом мотивів позовної заяви. ОСОБА_1 звертає увагу, що суд першої інстанції у своїй ухвалі від 04.01.2021 та рішенні від 06.04.2021 розглядав позовну заяву, як заяву про стягнення заборгованості із заробітної плати, в той час як позивач звертався із заявою про стягнення заробітної плати, її недоплаченої частини. 
		Наголошує на преюдиційності рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.09.2019, та додаткового рішення Ніжинського міськрайонного суду від 10.02.2020 у цій справі. 
		На думку скаржника, сума недоплаченої заробітної плати, що визнана відповідачем в розмірі 73185,07 грн, є заниженою. Розрахунок відповідача зроблений за тодішніми тарифними ставками без посилання на будь-які закони, що знецінило можливий рівень стягнення. Погодившись з такою сумою, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 263 ЦПК України. ОСОБА_1 вважає, що використаний ним для розрахунку рівень тарифної ставки ЄТС станом на 01.09.2020 в розмірі 7610 грн урівноважує те знецінення коштів, яке відбулось за усі заявлені в позові роки - з 2014 по 2020 рік. Районний суд не підтримав такого підходу до розрахунку, при цьому не обґрунтував таку відмову жодним із законів. 
		Крім того, скаржник зазначає, що ним наводились розрахунки і за тарифними ставками, що діяли у відповідні конкретні періоди навчальних років, проте на такі розрахунки районний суд уваги не звернув та зробив висновок на користь відповідача, зазначивши, що позивач застосовує ставку ЄТС не відповідного періоду. 
		Рішення суду в частині відмови у стягненні заробітної плати за 2014-2015 навчальний рік позивач вважає необґрунтованими. Так, суд першої інстанції підтримав доводи відповідача, що Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності у вересні 2015 року, тому його дія не поширюється на правовідносини, які існували у 2014-2015 році. Однак, суд не звернув увагу, що в обґрунтування вимог за цей період позивач посилався на ст. 49 п.1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002, що був чинний у той період і передбачав максимальне навантаження 900 годин. Позивач впевнений, що в той період також діяла надбавка за вчене звання доцента 25% та просив відповідача підтвердити або спростувати дане припущення, що останнім зроблено не було.
		З рішенням суду в частині відмови у стягненні недоплаченої зарплати за 2018-2019 навчальний рік та з 01.09.2019 по 03.10.2019 (день звільнення) ОСОБА_1 також не погоджується. Підставою такої відмови стали твердження відповідача про те, що позивач був належним чином попереджений про зменшення його навантаження та, відповідно, ставки з 01.09.2018 та 01.09.2019, в силу ст. 32 КЗпП України останній зі зміною істотних умов праці погодився, трудовий договір з ним на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України припинений не був, крім того така зміна істотних умов праці була належним чином погоджена з профспілковим комітетом. 
		Такі доводи скаржник вважає незаконними. Так, рішенням Ніжинського міськрайонного суду у справі № 740/2871/18 від 10.02.2020, на яке посилається позивач і у позовній заяві, зменшення навантаження ОСОБА_1 протягом 2016-2017 н.р. з 1,0 ставки до 0,7 ставки, 2017-2018 н.р.  до 0,5 ставки, протягом 2018-2019 н.р.  до 0,24 ставки визнано незаконним та зобов`язано повернути повне навантаження. 
		Надане відповідачем «подання» № 226 від 15.05.2018 до профспілки позивач вважає фальшивим, оскільки свого підпису під ним він не ставив, в матеріалах вказаної вище справи таке подання як доказ відсутнє, судом не досліджувалось. 
		Щодо наданого відповідачем «подання» від 21.05.2019 № 01-09/196, а також доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 був попереджений про можливе зменшення його ставки з 01.09.2019, останній погоджується, що поставив свій підпис, однак стверджує, що таке зменшення навантаження було незаконним, фактично підстав для такого зменшення у відповідача не було, а одного посилання на статтю 32 КЗпП України для вказаних дій недостатньо. Посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 19.08.200 у справі № 334/4326/17, скаржник зазначає, що перевагу на залишення на роботі мають працівники, які мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Профспілковий комітет не врахував таких обставин, не врахував високу кваліфікацію позивача (доктор наук з 2017 року, доцент, ст. науковий співробітник) і продуктивність його праці (наукові винаходи та досягнення) та надав відповідний дозвіл відповідачу.
		Крім того, скаржник зазначає, що відповідач нараховуючи йому заробітну плату не врахував, що надбавка за вислугу років зросла з 20% до 30 % що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
		ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також звертає увагу, що відповідач неправильно звільнив його з роботи, тим самим позбавив його права на вихідну допомогу. Так, у попередженнях відповідача про зміну істотних умов праці зазначено, що у разі незгоди з новими умовами та відмови від роботи трудовий договір буде припинено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. У своїй заяві на звільнення позивач зазначив, що йому не повідомлено про рівень його навантаження, чим порушено умови трудового договору, у зв`язку з чим він припиняє свої трудові стосунки з установою просить звільнити його з роботи з 24.09.2019. Таким чином підставою для звільнення мала бути ст. 36 КЗпП України із застосуванням ст. 44 цього кодексу, а не ст. 38 КЗпП України про звільнення за власним бажанням, як зазначив відповідач у наказі про звільнення.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив змінити статтю 38 КЗпП України про його звільнення за власним бажанням на ст. 36 КЗпП України з урахуванням положень ст. 44 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за 2018-2019 навчальний рік в сумі 10778 грн. Таким чином, на думку скаржника загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 739772 грн. Аналогічні доводи були викладені позивачем у відповіді на відзив від 08.02.2021. 
		Сума недоплаченої заробітної плати з урахуванням тарифних ставок, що діяли у 2014-2019 роках складає 305752,20 грн.
		Свої розрахунки ОСОБА_1 вважає правильними та такими, що не спростовані ні відповідачем, ні судом, у зв`язку з чим просить позов задовольнити. 
		 
		Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Національний університет біоресурсів і природокористування України не скористався.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року вимогам ст. 263 ЦПК України відповідає не повністю.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої заробітної плати за 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 навчальні роки в розмірі, що визнається відповідачем, суд першої інстанції зазначив, що позивач в основу своїх розрахунків поклав один розмір тарифної ставки за весь період - 7610 грн, разом з тим, розрахунки відповідача зроблені з урахуванням розміру тарифних ставок, що діяли у відповідні періоди, та з урахуванням рішень судів у справі № 740/2871/18, які набрали законної сили. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що визнаний відповідачем розмір заборгованості із недоплаченої заробітної плати не спростований позивачем, підтверджується матеріалами справи, відповідає загальним засадам цивільного законодавства та вимогам ст. 5 ЦК України. 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення недоплаченої заробітної плати за 2014-2015 навчальний рік суд першої інстанції зауважив, що Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності 06.09.2014, а абзац 3 ч. 2 ст. 56 цього закону, яким передбачено максимальне навантаження 600 годин, набрав чинності з 01.09.2015, у зв`язку з чим не поширюється на правовідносини сторін, які існували у період 2014-2015 навчального року.
		Крім того, Ніжинський міськрайонний суд погодився з твердженнями відповідача, що позивач був попереджений про зменшення його навчального навантаження, що призвело до зменшення ставок починаючи з 01.09.2018 та з 01.09.2019. Позивач зі зміною істотних умов праці погодився, оскільки колишні умови праці не могли бути збережені, а позивач трудовий договір не припинив. Указана зміна істотних умов праці була належним чином погоджена на засіданнях профспілкового комітету інституту, що підтверджується поданнями відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на ім`я голови профспілкового комітету від 15.05.2018, 21.05.2019, витягами з протоколів засідання профспілкового комітету від 22.05.2018 та 31.05.2019, попередженням про зменшення педагогічного навантаження від 18.06.2019, з яким позивач ознайомлений 26.06.2019. У зв`язку з викладеним, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. 
		 
		З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд частково не погоджується.
		 
		Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з «Ніжинським агротехнічним інститутом» з 2001 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.155-157 т.1).
		Наказом директора Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» № 380 «К» від 26.10.2012 продовжено строк трудового договору ОСОБА_1 , як такому, що обраний за конкурсом на посаду доцента строком на п`ять років по 31.08.2017 з оплатою праці відповідно до розподілу ставок за рахунок коштів загального та спеціального фондів (а.с. 11 т.1).
		Наказом відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» від 31.08.2017 продовжено строк трудового договору ОСОБА_1 , як такому, що обраний за конкурсом на посаду доцента кафедри аграрної економіки строком на п`ять років по 31.08.2022 з оплатою праці за 19-м тарифним розрядом в розмірі посадового окладу згідно з штатним розписом (5472 грн на місяць) відповідно до розподілу ставок за рахунок коштів загального та спеціального фондів (а.с. 159 т.1).
		За період 2014-2019 років посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав: з 01.09.2014  2914 грн, з 01.09.2015  3461 грн, з 01.12.2015  3806 грн, з 01.05.2016  4053 грн, з 01.12.2016  4566 грн, з 01.01.2017  5472 грн, з 01.01.2018  6026 грн, з 01.01.2019  7293 грн, з 02.09.2019  7292,70 грн, що підтверджується даними, що надані відповідачем (а.с. 115-116 т.1, 136-138 т.1), а також наказами інституту «Про установлення посадових окладів працівникам інституту 7-21 тарифних розрядів» (а.с. 236-244 т.1). 
		Штатним розписом Ніжинського агротехнічного інституту на 2015 рік передбачено виплату надбавки доценту за вчене звання  25%, за наукову ступінь  15% (а.с. 166 т.1).
		З копій розрахункових листів про виплату зарплати ОСОБА_1 вбачається, що з 01.09.2014 йому нараховувалась заробітна плата з надбавкою 45%, з яких за наукову ступінь кандидата наук 15%, за вчене звання доцента  10 %, за вислугу років  20 %. З травня 2017 року у зв`язку з отриманням наукового ступеня доктора наук надбавка зросла до 55 %, з яких за ступінь доктора наук 25%, за вчене звання доцента  10 %, за вислугу років  20 %. З вересня 2018 року надбавка ОСОБА_1 складала 70 %, з яких: за ступінь доктора наук 25%, за звання доцента  25 %, за вислугу років  20 % (а.с. 40-46 т.1). 
		Навчальне навантаження ОСОБА_1 у 2014-2015 навчальному році складало 953 години (а.с.161 т.1), у 2015-2016 при встановленому навантаженні на 1,0 ставки у 700 годин  776 годин (а.с. 167 т.1), у 2016-2017 при встановленому навантаженні на 1,0 ставки у 800 годин  564 години, тобто 0,7 ставки (а.с. 171 т.1), у 2017-2018 при встановленому навантаженні на 1,0 ставки у 730 годин  370 годин, тобто 0,5 ставки (а.с. 176 т.1), у 2018-2019 при встановленому навантаженні на 1,0 ставки у 600 годин  148 годин, тобто 0,24 ставки (а.с. 179 т. 1). Розрахунковими листами підтверджується, що ставка кафедри, відповідно до якої ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, встановлювалась виходячи із окладу з урахуванням встановленого навантаження: у 2014-2015 та 2015-2016 н.р.  за ставку 1,0, у 2016-2017 н.р.  за ставку 0,7, у 2017-2018 н.р.  за ставку 0,5, у 2018-2019  за ставку 0,24. Вказані обставини сторонами не оспорюються. 
		Інформацію про ставку кафедри, відповідно до якої позивачу була нарахована заробітна плата у вересні 2019 року та, відповідно, її розмір матеріали справи не містять. Не вбачається цих даних й з наданих позивачем двічі копій розрахункових листів за цей місяць (а.с. 46 зв., 181 зв. т.1). 
		За змістом рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України, Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про визнання незаконною недовиплату заробітної плати, вбачається, що порядок формування та розподілу обсягу навчального педагогічного навантаження кафедр відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» було затверджено рішенням Вченої ради інституту від 27.05.2015. Відповідно до вказаного Порядку навантаження, обчислене наприкінці навчального року за наявним контингентом студентів та очікуваною кількістю вступників, що будуть прийняті відповідно до ліцензійного обсягу, уточнюється за підсумками прийому, поновлення, відрахування студентів. До початку навчального року остаточно обчислюється загальна кількість годин по кафедрі та індивідуальне педагогічне навантаження кожного викладача. Розподіл індивідуального педагогічного навантаження, коригування навчальної роботи та індивідуальних планів фіксується протоколом засідання кафедри. На підставі протоколу засідання кафедри наказом директора інституту затверджується розподіл індивідуального навантаження, індивідуальних планів, частки ставок науково-педагогічних працівників, штатний розклад.
		Планом заходів з реалізації рішення Вченої ради ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут» щодо результату роботи інституту в 2014-2015 навчальному році та завдання колективу на новий навчальний рік затвердженим наказом № 122 від 31.08.2015, а саме пунктом 3 вказаного Плану, прийнято рішення, враховуючи лист Міністерства освіти і науки України «Щодо особливостей організації освітнього процесу та формування навчальних планів у 2015-2016 навчальному році» № 1/9-126 від 13.03.2015, здійснити поступовий перехід від 900 до 600 годин навчального навантаження протягом 3 навчальних років (2015-2018) та установити аудиторне навчальне навантаження на 1 науково-педагогічного працівника за 2015-2016 н.р. в обсязі 700 годин, виходячи з наявного контингенту студентів та загальної кількості годин навчальних планів підготовки фахівців.
		 
		Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказано, що відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 13.01.2021 у справі № 591/5990/16-ц. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Відповідно до статей 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до положень частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		Відповідно до статті 29 цього Закону при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		За змістом частин 1-4 статті 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Частинами 2-4 статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		 
		У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
		Умови оплати праці науково-педагогічних працівників визначені, зокрема, постановою КМУ від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказом Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 № 557. 
		П.п. в), г) п.п. 3 п. 3 постанови № 1298 та п.п. в), г) п.п. 3 п. 4 наказу № 557, в редакції, чинній у спірний період, передбачено виплату доплати працівникам за вчене звання: доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) за науковий ступінь доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового 
		окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним ученим званням, науковим ступенем. 
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника  25 відсотків посадового окладу, професора  33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.
		 
		Доводи скаржника про те, що до 01.01.2015 за вчене звання доцента він також мав право на доплату в розмірі 25% заслуговують на увагу. 
		 
		Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Статтею 56 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 встановлено, що робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. 
		Відповідно до абзацу 3 частини 2 вказаної статті, що набрав чинності з 01.09.2015, максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. 
		Відмовляючи у стягненні заборгованості за 2014  2015 навчальний рік, суд першої інстанції зазначив, що зазначена норма не поширюється на правовідносини сторін, які існували в період 2014  2015 навчального року.
		Однак, суд не звернув уваги на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги за вказаний період позивач посилався на Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-ІІІ, ч. 1 статті 49 якого передбачено, що максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. 
		Доводи ОСОБА_1 в цій частині є слушними. Твердження про недоплату заробітної плати за 2014-2015 навчальний рік  обґрунтовані.
		 
		Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 740/2871/18 визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме: в 2015  2016 навчальному році  700 годин, 2016  2017 навчальному році  800 годин, 2017  2018 навчальному році  730 годин, що потягло неправильне вирахування ставки викладача, на порушення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту»; у зменшенні доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». 
		Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.02.2020, зокрема, визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у зменшенні навантаження викладача протягом 2016  2017 навчального року з 1,0 ставки до 0,75 ставки, протягом 2017  2018 навчального року до 0,5 ставки, протягом 2018  2019 навчального року  до 0,24 ставки, та ухвалено повернути повне навантаження. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.07.2020 додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.02.2020 змінено, шляхом виключення із мотивувальної частини абзаци 13 -15, а з резолютивної частини  абзац 3, про розгляд судом позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною недовиплату заробітної плати через зміну істотних умов праці у зв`язку зі зменшення доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % в порушення ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". Підставою для зміни стало те, що дані вимоги були розглянуті та задоволені основним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2019. 
		 
		Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати за 2018-2019 навчальний рік та за вересень 2019 року, Ніжинський міськрайонний суд дійшов висновку, що позивач був попереджений належним чином, за погодженням з профспілковим комітетом (а.с. 199-209 т.1), про зменшення його навчального навантаження, що призвело до зменшення ставок починаючи з 01.09.2018 . Однак, суд не звернув уваги, що встановлення відповідачем у 2018-2019 навчальному році ОСОБА_1 у вказаний період 0,24 ставки визнано незаконним додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.02.2020. Вказане рішення в цій частині сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили. З огляду на положення ст.82 ЦПК України суд першої інстанції повинен був врахувати дані висновки при ухваленні рішення у даній справі. 
		 
		Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", судам роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.
		 
		Зменшення педагогічного навантаження потягло за собою зміну режиму роботи позивача, і як наслідок  відповідне зменшення заробітної плати. Згідно з п.2 ст.233 КЗпП України позивач мав право на звернення з позовом про стягнення заробітної плати за вказаний період, оскільки рішенням суду від 10.02.2020 було встановлено порушення відповідачем законодавства про оплату праці. 
		У зв`язку з наведеним, доводи скаржника в частині стягнення недоплаченої заробітної плати за 2018-2019 навчальний рік заслуговують на увагу. 
		 
		Як зазначено вище, ставку кафедри, відповідно до якої позивачу була нарахована заробітна плата у вересні 2019 року та, відповідно, її розмір із наданих копій розрахункових листів встановити неможливо. Не містять такої інформації і матеріали справи. З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідачем законодавства про оплату праці при нарахуванні заробітної плати у вересні 2019 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач до позовних заяв надав декілька варіантів розрахунку за спірні періоди. Остаточно в позовній заяві від 19.01.2021 (а.с.139 т.1) просив стягнути з відповідача суму, вирахувану за рівнем посадового окладу станом на 01.09.2020 та надбавки в розмірі 80%. Апеляційний суд з такими розрахунками не погоджується, оскільки застосування такого підходу, як стверджує скаржник - з метою урівноваження знецінення коштів, яке відбулось за спірний період, чинним законодавством не передбачено. Вимог про проведення індексації позивач в ході розгляду справи не заявляв. 
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої заробітної плати за 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 навчальні роки в розмірі, який визнаний відповідачем, суд першої інстанції зазначив, що розрахунки відповідача зроблені з урахуванням розміру тарифних ставок, що діяли у відповідні періоди, та з урахуванням рішень судів у справі № 740/2871/18, які набрали законної сили, дані розрахунки не спростовані позивачем та підтверджуються матеріалами справи. 
		Однак, колегія суддів з таким твердженням районного суду не погоджується. Так, розрахунки відповідача (а.с. 115-116, 136-138, у відзиві на позов на а.с. 195-198 т.1) неповні, не відповідають вимогам до оформлення фінансових документів, містять неточності та не відповідають матеріалам справи, зокрема, щодо різниці між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці. На вказану обставину звертав увагу і позивач. 
		 
		Верховний Суд в постанові від 07.10.2020 у справі № 673/69/16-ц зауважив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що в силу статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Із урахуванням наведеного суд і сам не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. Незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові.
		Тобто, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок недоплаченої заробітної плати), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
		 
		Суд першої інстанції, поклавши в основу свого рішення розрахунок відповідача, належним чином його не дослідив, не перевірив, не оцінив у сукупності з іншими доказами, у зв`язку з чим дійшов не вірного висновку щодо сум, які підлягають стягненню на користь позивача.
		 
		З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Позовні вимоги останнього підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних розрахунків:
		У 2014-2015 навчальному році посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав 2914 грн. Навчальне навантаження позивача у 2014-2015 навчальному році складало 953 години при встановлених законом 900 годин (а.с.161 т.1). Отже фактично позивач відпрацював 1,06 ставки. З урахуванням передбаченої чинним законодавством доплати за наукову ступінь кандидата наук 15%, за вчене звання доцента  25%, за вислугу років  20 % заробітна плата позивача за місяць мала складати 4942,14 грн (2914*1,06+60%=4942,14). Ставка кафедри була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 4225,30 грн, отже недоплата за місяць склала 716,84 грн (4942,14-4225,30), а за 2014-2015 навчальний рік  8602,13 грн.
		 
		У 2015-2016 навчальному році посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав з 01.09.2015  3461 грн, з 01.12.2015  3806 грн, з 01.05.2016  4053 грн. Навчальне навантаження позивача у 2015-2016 навчальному році складало 776 години при встановлених законом 600 годин. Отже фактично позивач відпрацював 1,29 ставки. З урахуванням передбаченої чинним законодавством доплати за наукову ступінь кандидата наук 15%, за вчене звання доцента  25%, за вислугу років  20 % заробітна плата позивача за місяць у період з 01.09.2015 до 30.11.2015 мала складати 7143,50 грн (3461*1,29+60%=4942,14). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 5018,5 грн, отже недоплата за місяць склала грн (7143,50-5018,50=2125), а за три місяці (вересень, жовтень, листопад)  6375 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.12.2015 до 30.04.2016 мала складати 7855,58 грн (3806*1,29+60%=7855,58). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 5518,70 грн, отже недоплата за місяць склала 2336,88 грн (7855,58-5518,70=2336,88), а за п`ять місяців  11684,40 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.05.2016 до 31.08.2016 мала складати 8365,39 грн (4053*1,29+60%=8365,39). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 5876,90 грн, отже недоплата за місяць склала 2488,49 грн (8365,39-5876,90=2488,49), а за чотири місяці  9953,96 грн.
		Таким чином, недоплата заробітної плати позивача за 2015-2016 навчальний рік складає 28013,36 грн.
		 
		У 2016-2017 навчальному році посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав з 01.09.2016  4053 грн, з 01.12.2016  4566 грн, з 01.01.2017  5472 грн. Навчальне навантаження позивача у 2016-2017 навчальному році було незаконно занижене відповідачем та складало 564 години при встановлених законом 600 годин. З урахуванням передбаченої чинним законодавством доплати за наукову ступінь кандидата наук 15%, за вчене звання доцента  25%, за вислугу років  20 % заробітна плата позивача на повну ставку за місяць у період з 01.09.2016 до 30.11.2016 мала складати 6484,80 грн (4053+60%=6484,80). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 4407,70 грн, отже недоплата за місяць склала 2077,10 грн (6484,80-4407,70=2077,10), а за три місяці  6231,30 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у грудні 2016 мала складати 7305,60 грн (4566+60%=7305,60). Ставка кафедри в цей місяць була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 4965,50 грн, отже недоплата за місяць склала 2340,10 грн (7305,60-4965,50=2340,10).
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.01.2017 до 30.04.2017 мала складати 8755,20 грн (5472+60%=8755,20). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 5950,80 грн, отже недоплата за місяць склала 2804,40 грн (8755,20-5950,80=2804,40), а за чотири місяці  11217,60 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.05.2017 до 31.08.2017 у зв`язку з отриманням 27.04.2017 диплома доктора наук мала складати 9302,40 грн (5472+70%=9302,40). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 6361,20 грн, отже недоплата за місяць склала 2941,20 грн (9302,40-6361,20=2941,20), а за чотири місяці  11764,80 грн.
		Таким чином, недоплата заробітної плати позивача за 2016-2017 навчальний рік складає 31553,80 грн.
		 
		У 2017-2018 навчальному році посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав з 01.09.2017  5472 грн, з 01.01.2018  6026 грн. Навчальне навантаження позивача у 2016-2017 навчальному році було незаконно занижене відповідачем та складало 370 годин при встановлених законом 600 годин. З урахуванням передбаченої чинним законодавством доплати за наукову ступінь доктора наук 25%, за вчене звання доцента  25%, за вислугу років  20 % заробітна плата позивача на повну ставку за місяць у період з 01.09.2017 до 31.12.2017 мала складати 9302,40 грн (5472+70%=9302,40). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 4240,80 грн, отже недоплата за місяць склала 5061,60 грн (9302,40-4240,80=5061,60), а за чотири місяці  20246,40 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.01.2018 до 31.08.2018 мала складати 10244,20 грн (6026+70%=10244,20). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 4670,20 грн, отже недоплата за місяць склала 5574 грн (10244,20-4670,20=5574), а за вісім місяців  44592 грн.
		Таким чином, недоплата заробітної плати позивача за 2017-2018 навчальний рік складає 64838,40 грн.
		 
		У 2018-2019 навчальному році посадовий оклад ОСОБА_1 за 19 тарифним розрядом складав з 01.09.2018  6026 грн, з 01.01.2019  7293 грн Навчальне навантаження позивача у 2016-2017 навчальному році було незаконно занижене відповідачем та складало 148 годин при встановлених законом 600 годин. З урахуванням передбаченої чинним законодавством доплати за наукову ступінь доктора наук 25%, за вчене звання доцента  25%, за вислугу років  20 % заробітна плата позивача на повну ставку за місяць у період з 01.09.2018 до 31.12.2018 мала складати 10244,20 грн (6026+70%=10244,20). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 2561,10 грн, отже недоплата за місяць склала 7683,10 грн (10244,20-2561,10=7683,10), а за чотири місяці  30732,40 грн.
		Заробітна плата позивача за місяць у період з 01.01.2019 до 31.08.2019 мала складати 12398,10 грн (7293+70%=12398,10). Ставка кафедри в цей період була встановлена відповідачем ОСОБА_1 в розмірі 3099,50 грн, отже недоплата за місяць склала 9298,60 грн (12398,10-3099,50=9298,60), а за вісім місяців  74388,80 грн.
		Таким чином, недоплата заробітної плати позивача за 2018-2019 навчальний рік складає 105121,20 грн.
		 
		Загальна сума недоплаченої заробітної плати за 2014-2019 навчальні роки складає 238128,89 грн. Вказана сума підлягає стягненню з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_1 .
		Доводи скаржника про те, що відповідач, нараховуючи йому заробітну плату, не врахував, що надбавка за вислугу років зросла з 20% до 30 % є необґрунтованими. 
		Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78. Дія зазначеного Порядку поширюється на працівників, зазначених в Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963, на яких поширюються умови оплати праці працівників навчальних закладів і установ освіти.
		Відповідно до п. 1 Порядку № 78 педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти виплачуються щомісячні надбавки за вислугу років у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи в таких розмірах: понад 3 роки  10 відсотків; понад 10 років  20 відсотків; понад 20 років  30 відсотків.
		Періоди трудової діяльності, що зараховуються до стажу педагогічної роботи, відображені в п. 2-5 Порядку.
		Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка, а також інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.
		Разом з тим, вказаним Порядком в періодах трудової діяльності, період навчання в докторантурі не вказано як такий, що зараховується до стажу педагогічної роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. 
		 
		За даними, що містяться в трудовій книжці позивача (а.с. 155-157 т.1), а також архівній довідці № 19 від 25.05.2017 (а.с. 158 т.1) вбачається, що станом на дату звільнення 03.10.2019 науково-педагогічний стаж ОСОБА_1 складав 19 років 04 місяці 17 днів, отже право на надбавку за вислугу років в розмірі 30% - не настало. Період навчання ОСОБА_1 в очній докторантурі до такого стажу не зараховано.
		 
		Доводи скаржника, що суд першої інстанції розглядав позовну заяву як заяву про стягнення заборгованості із заробітної плати, в той час як позивач звертався із заявою про стягнення недоплаченої заробітної плати, є безґрунтовними, оскільки такі твердження районного суду не вплинули на вирішення спору по суті заявлених позивачем вимог.
		 
		Вимоги скаржника про зміну статті його звільнення та стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку у зв`язку зі звільненням колегія суддів відхиляє у зв`язку з тим, що таких позовних вимог у встановленому ЦПК України порядку позивач не заявляв.
		 
		З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати за 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019 навчальні роки в розмірі 238128,89 грн. 
		 
		Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		 
		Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача недорахованої ОСОБА_1 заробітної плати за 2014-2015, 2018-2019 навчальні роки є помилковим, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з частковим задоволенням вимог позивача (в розмірі, що вказаний вище), а в частині вимог про стягнення заробітної плати за 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018  зміні. Загальний розмір суми до стягнення необхідно збільшити з 73185,07 грн до 238128,89 грн. 
		Висновок суду в частині відмови в стягненні з відповідача недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2019 року слід змінити, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови.
		 
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 на суму 238128,89 грн, що становить 32,7 % (238128,89*100%/728993,70), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору шляхом збільшення суми до стягнення в дохід держави пропорційно до задоволених вимог, а саме з 729 грн до 2381,29 грн . 
		 
		У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (на 32,7 %), з Національного університету біоресурсів і природокористування України в дохід держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції  3571,94 грн (2381,29 *150%).
		 
		Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		 П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року  задовольнити частково.
		 
		Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України про стягнення недонарахованої заробітної плати за 2014-2015, 2018-2019 навчальні роки  скасувати, частково задовольнивши вимоги в цій частині, а в частині вимог про стягнення заробітної плати за 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 навчальні роки та за вересень 2019 року змінити, виклавши мотиви в редакції цієї постанови. 
		 
		Збільшити суму до стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 73185.07 грн до 238128,89 (двісті тридцять вісім тисяч сто двадцять вісім) грн 89 коп.
		 
		Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити шляхом збільшення суми до стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) на користь держави з 729 грн до 2381,29 грн . 
		 
		Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) на користь держави судовий збір у розмірі 3571,94 грн за апеляційний розгляд справи.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
		 
		Судді Чернігівського апеляційного суду
		 І.О. Боброва
		 
		 О.Є. Мамонова
		 
		 Н.В. Шитченко
		 
		 Повний текст постанови складений 13.08.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...