Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-119/2002 : Окремі процесуальні питання; Заява про відновлення втраченого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/627/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 2-119/2002 
		Провадження № 22-ц/810/627/21 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 серпня 2021 року                                                                            м.Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого       Кострицького В.В.
		суддів:                           Коновалової В.А., Назарової М. В.
		за участю секретаря     Сінько А.І.
		учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 , 
		позивач ОСОБА_2 
		відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі  судових засідань Луганського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , на ухвалу Рубіжанського міського суду від 11 червня 2021 року, ухвалену у складі судді Москаленко В.В. в приміщенні того ж суду, про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, своїм рішенням,-
		встановив:
		Короткий зміст заяви
		19.05.2021 заявник звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з заявою про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, своїм рішенням.
		Мотивуючи свою заяву ОСОБА_4  зазначала, що 15 квітня 2002 р Первомайським міським судом Луганської області було винесено рішення по справі №2-119 за позовом  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Визнано неправдивими окремі відомості, викладені відповідачами в їх письмових зверненнях до правоохоронних державних органів, зобов`язано їх публічно вибачитись у присутності трудового колективу Первомайської міської санепідемстанції та стягнуто моральну шкоду і понесені витрати. Не погодившись з рішенням Первомайського міського суду Луганської області відповідачами було подано апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої, Апеляційним судом Луганської області було винесено ухвалу від 12 серпня 2002 року якою б відмовлено в задоволенні апеляційної скарги та рішення Первомайського міського с Луганської області від 15 квітня 2002 року залишено без змін. Не погодившись з рішеннями Первомайського міського суду Луганської області 15 квітня 2002 року та рішенням Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2002 року відповідачами було подано касаційну скаргу до Верховного Суду України, за результатами розгляду якої 26 лютого 2003 року було винесено рішення №06-15024кс02 яким касації скаргу ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3  було задоволено. Рішення Первомайськ міського суду Луганської області від 15 квітня 2002 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2002 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_5 ,  ОСОБА_2 відмовлено. Справу було здано на зберігання до архіву Первомайського міського суду Луганської області. Орієнтовно у період з 17 липня 2014 року по 30 липня 2014 року невідомими озброєними людьми відбулось захоплення адміністративної будівлі Первомайські міського суду Луганської області, розташованої за адресою: Луганська область, м. Первомайськ, вул. Леніна 36. Внаслідок захоплення будівлі Первомайського міського суду Луганської області, справи, що зберігалися у цьому приміщенні, у тому числі й справа №2-119, є втраченими. На час написання заяви у мене виникла необхідність отримання рішення суду для зняття арешту та виключення архівних відомостей з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який був накладений рішенням Первомайського міського Луганської області №2-119 від 10.05.2002 р. що підтверджується витягом з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. На теперішній час приміщення Первомайського міського суду Луганської області, яким винесено рішення перебуває на тимчасово непідконтрольній території України матеріали судового провадження є втраченими. Відновлення вказаного провадження необхідне для вирішення питання про зняття арешту з майна яке належить на праві приватної власності  ОСОБА_4 .. Аналогічна позиція викладена в Узагальненні практики розгляду судами деяких питань із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі тимчасово окупованій території в зоні АТО, де зазначено, що суд, у провадженні якого знаходиться справа, матеріали якої просить відновити заявник, знаходяться на такій території і матеріали цієї справи не було передано згідно з визначеною Законом № 1632/VII та розпорядженнями ВССУ підсудністю, факт втрати судового провадження не потребує доведення заявником.  
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 червня 2021 року заяву ОСОБА_4 визнано не поданою та повернуто позивачу. 
		Мотивуючи таку ухвалу тим, що заявник в уточненій заяві вказує учасника судового провадження в якості відповідача ОСОБА_3 , але з наданої копії рішення Верховного Cуду України від 26.02.2003 вбачається, що відповідачем у справі № 06-15024кс02 є ОСОБА_3 .Суд першої інстанції зазначав, що матеріали цивільних справ, які перебували на розгляді в Первомайському міському суді Луганської області, зокрема судове провадження у справі № 2-119, Рубіжанському міському суду не передавались. Як вбачається з матеріалів заяви про відновлення втраченого судового провадження, заявник звернувся до суду з цією заявою з метою скористуватися своїм правом на оскарження рішення Первомайського міського суду від 10.05.2002 про накладення арешту на належне їй майно, яке на думку заявника, було ухвалено в межах розгляду судом цивільної справи № 2-119, але доказів існування вказаного рішення суду, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, суду не надала, а згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих за № 2637039, доданого заявником до цієї заяви, підставою обтяження усього майна ОСОБА_4 є постанова, 2-119, 10.05.2002, Народного міського суду. Відповідно даних Автоматизованої системи діловодства комп`ютерної програми «Д-3»Первомайського міського суду Луганської області, яка наявна у Рубіжанському міському суді Луганської області, електронні примірники документів цивільної справи №2-119 за позовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, не встановлено. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку ,що заявник недоліки заяви не усунула.
		 
		Доводи апеляційної скарги
		Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 червня 2021 року № 2-119/2002, що першкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник маючи намір розпорядитися своїм майном, 13.05.2021 р. при отриманні витягу з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мені стало відомо про наявність обтяження на все майно, яке належить мені на праві приватної власності. У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним. Статтею 317 ЦК України зазначено, що власникові належать право володіння користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Окрім того, відповідно до Постанови ВП ВС від 15.05.2019 року в справі №372/2904/17-ц зазначено, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно- правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Згідно інформації з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на все майно, яке належить мені на праві приватної власності, накладено арешт Первомайською державною нотаріальною конторою, за рішенням Первомайського міського суду Луганської області №2-119 від 10.05.2002 р. Оскільки, Верховним Судом України, від 26 лютого 2003 року було винесено рішення №06-15024кс02 яким касаційну скаргу ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3  було задоволено, а рішення Первомайського міського суду Луганської області від 15 квітня 2002 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2002 року було скасовано, та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 ,  ОСОБА_2 , зазначений арешт (архівний запис) підлягає зняттю та виключення архівних відомостей з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. На час написання заяви у мене виникла необхідність отримання рішення суду на підставі якого було накладено арешт, для його зняття та виключення архівних відомостей з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який був накладений рішенням Первомайського міського суду Луганської області №2-119 від 10.05.2002 р. що підтверджується витягом з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зважаючи на те, що я не можу розпорядитись належним мені майном, оскільки в Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться архівні записи про накладення арешту на все майно, вважаю що арешт підлягає скасуванню. На теперішній час приміщення Первомайського міського суду Луганської області, яким було винесено рішення перебуває на тимчасово непідконтрольній території України та матеріали судового провадження є втраченими. Відновлення вказаного провадження необхідне для вирішення питання про зняття арешту з майна яке належить на праві приватної власності  ОСОБА_4 . Аналогічна позиція викладена в Узагальненні практики розгляду судами деяких питань, пов`язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території в зоні АТО, де зазначено, що суд, у провадженні якого знаходиться справа, матеріали якої просить відновити заявник, знаходяться на такій території і матеріали цієї справи не було передано згідно з визначеною Законом № 1632/VII та розпорядженнями ВССУ підсудністю, факт втрати судового провадження не потребує доведення заявником. Враховуючи, що документи, в межах якого накладено арешт, відсутні у зв`язку з тим що провадження було втрачене, то я змушена застосувати спосіб захисту шляхом звернення до суду з вказаною заявою, оскільки збереження запису про арешт всього належного мені майна обмежують мої права щодо вільного розпорядження майном. Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення. з метою виконання завдання цивільного судочинства під час розгляду судом справи має бути встановлено, чи мало місце порушення прав заявника. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним». Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів, особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. З огляду на вищевикладене, право на звернення до суду виникає у фізичної чи юридичної особи тоді в разі порушення їх прав, свобод чи інтересів. Втім, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області вказаним нормам не відповідає, оскільки в мотивувальній частині ухвали від 11.06.2021р. №2-119/2002 зазначено що заявник не зазначив судове провадження якого суду просить визнати втраченим та відновити; не надав доказів, які свідчать про відновлення втраченого судового провадження саме по справі № 2-119 та вказаний за який рік, оскільки з документів, доданих заявником до заяви, неможливо ідентифікувати саме цей номер цивільної справи, про відновлення якої просить заявник, проте в позовній заяві, та уточненій позовній заяві було зазначено, що орієнтовно у період з 17 липня 2014 року по 30 липня 2014 року невідомими озброєними людьми відбулось захоплення адміністративної будівлі Первомайського міського суду Луганської області, розташованої за адресою: Луганська область, м.Первомайськ, вул.Леніна 36, та внаслідок захоплення будівлі Первомайського міського суду Луганської області, всі справи, що зберігалися у цьому приміщенні, у тому числі й справа №2-119, є втраченими. Тобто всі матеріали які містились у справі №2-119 у тому числі оригінали Рішення Первомайського міського суду від 15 квітня 2002 року по справі №2-119 (яким позові вимоги задоволені); Рішення Первомайського міського суду від 10 травня 2002 року по справі №2-119 (яким накладено арешт на майно заявника); Рішення Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2002 року по справі №2-119 (яким відмовлено у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишено без змін); Рішення Верхового Суду України від 26 лютого 2003 року по справі №2-119 (яким скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції та в задоволенні позову відмовлено) є втраченими.
		Звертаю увагу суду що, судове провадження - це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників процесу, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об`єктивне дослідження матеріалів провадження та постановлення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а всі матеріали справи №2-119 знаходяться в захопленій будівлі Первомайського міського суду Луганської області, то провадження Первомайського міського суду Луганської області, Апеляційного суду Луганської області та Верхового Суду України , по вказаній справі, також є втраченими та підлягають відновленню, оскільки у заявника існують обмеження щодо реалізації своїх процесуальних прав, та одночасно, заявник позбавлений можливості реалізувати захист порушеного, оспореного, невизнаного права та охоронюваного законом інтересу. Одночасно, як вбачається з мотивувальної частини ухвали від 11.06.2021р. №2- 119/2002 відповідно даних Автоматизованої системи діловодства комп`ютерної програми «Д-3» Первомайського міського суду Луганської області, яка наявна у Рубіжанському міському суді Луганської області, електронні примірники документів цивільної справи №2-119 за позовом  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, не встановлено, проте заявником було надано копію Рішення Верхового Суду України від 26 лютого 2003 року по справі №2- 119, провадження якого також є втраченим та підлягає відновленню. Оскільки, електронних примірників документів цивільної справи №2-119, відповідно даних Автоматизованої системи діловодства комп`ютерної програми «Д-3» Первомайського міського суду Луганської області, Рубіжанським міським судом Луганської області не виявлено, то відновленню підлягає лише Рішення Верхового Суду України від 26 лютого 2003 року по справі №2-119, яке було надано заявником при поданні заяви про відновлення втраченого провадження.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу 
		Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений ст. 360 ЦПК України строк не надходило, що не заважає розгляду справи.
		Щодо явки сторін
		Сторони були повідомлені про час і місце судового засідання шляхом надсилання судових повісток повідомлень на поштові адреси сторін та публікації на сайті суду для сторін які мешкають на неконтрольованій території України . Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
		 
		 
		 
		Позиція апеляційного суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Однак судова колегія дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що рішення суду першої інстанції вказаним нормам не відповідає, оскільки не всебічно перевірені всі обставини по даній цивільній справі, та неправильно застосовані норми процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим було винесено необґрунтоване рішення.
		Відповідно до ст.488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється не лише спеціальними нормами, які містяться у розділі X ЦПК, а й загальними правилами.
		Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
		Згідно вимогам ст.490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		Зміст ст.488-495 ЦПК України та регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид цивільного провадження, що, на відміну від справ позовного, окремого та наказного провадження, спрямований не на захист порушених суб`єктивних матеріальних прав, свобод чи інтересів, а на захист процесуальних прав учасників процесу, пов`язаних з втратою судового провадження.
		Відповідно до ст. 491 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: 
		про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;
		які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові;
		номери засобів зв`язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв`язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові;
		наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій;
		документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою.
		До заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження.
		Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.
		Заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.
		Судова колегія на підставі ст.491ЦПК України приходить висновку, що кожній частині і кожному пункту подана заява до суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Судова колегія звертає увагу на ту обставину що згідно до п.1 ч.2 ст.491 ЦПК України заявник зазначає про відновлення якого судового провадження він просить ( відповідно до п. 3 резолютивної частини своєї заяви заявниця зазначає найменування провадження відоме їй - а.с.2). Відповідно п.2,3 ч.2 ст.491 ЦПК України данні зазначаються заявником, якщо вони йому відомі. п.4 ч.2 вказує про наявні у заявника відомості а п.5 ч.2 відповідної статті - заявник надає документи які вважає за необхідне.
		Заявником суду першої інстанції було надано рішення Верховного суду України, зазначено номер та найменування провадження якє вона бажає відновити, зазначено сторони та відомі адреси сторін, однак суд першої інстанції помилково вирішив питання, щодо повернення заяви позивачу чим обмежив ОСОБА_4 доступу до правосуддя.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
		Виходячи з наведеної позиції судова колегія наголошує , що заявниця переслідує легитимну мету - зняття арешту у справі кінцеве рішення по якій ухвалено ВСУ 2003 року і діюче законодавство не передбачає іншої процедури зняття арешту з майна ніж поновлення провадження. 
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів, особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Для членів судової колегії безспірним є факт порушення охоронюваного законом інтересу заявниці існуючим арештом на майно заявниці у справі якій ВСУ відмовив в задоволені позову до заявниці, що перешкоджає заявниці розпорядитися її майном.
		Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та норми права, які були застосовані до вказаних спірних правовідносин, судова колегія вважає висновки суду поспішними та необґрунтованими відповідною нормою процесуального права, а ухвалу суду незаконною.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними, оскільки судом першої інстанції не було надано оцінки матеріалам заявниці у їх сукупності, та винесено ухвалу яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до правосуддя заявниці у зв`язку з чим ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 червня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		               Керуючись ст. 259,367,374,379,383,384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 червня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складений - 17 серпня 2021 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий В.В. Кострицький
		 
		 
		 
		Судді В.А.Коновалова
		 
		                                                                        
		                                                                                М.В.Назарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...