Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/375/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 18.08.2021
Номер судового провадження: А/857/12590/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/375/21 пров. № А/857/12590/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді Курильця А.Р.,
		суддів Гінди О.М., Затолочного В.С.,
		з участю секретаря Вовка А.Ю.,
		представника відповідача Липчук В.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у прийняті заяви на списання боргу з єдиного соціального внеску,-
		 
		суддя в 1-й інстанції  Главач І.А.,
		час ухвалення рішення  24.05.2021 року, 
		місце ухвалення рішення  м.Івано-Франківськ,
		дата складання повного тексту рішення  24.05.2021 року,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у прийняті заяви на списання боргу з єдиного соціального внеску. 
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, викладену у листі за №3337/10/09-19-55-10-14 від 03.08.2020, у списанні ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030,24 грн., визначеної вимогою про сплату боргу за №Ф-16036-25 від 11.05.2019, у зв`язку з не дотриманням вимог пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області списати ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030 (двадцять три тисячі тридцять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки, визначену вимогою про сплату боргу за №Ф-16036-25 від 11.05.2019, на підставі пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 
		Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що право позивача на списання недоїмки з єдиного соціального внеску відсутнє, оскільки ОСОБА_1 не дотримані вимоги, які дають право на списання такого боргу з єдиного соціального внеску згідно Закону України №592-ІХ від 13.05.2020. За результатами розгляду заяви позивача від 18.06.2020 на списання боргу з єдиного соціального внеску, проведено камеральну перевірку податкових декларацій про майновий стан і доходи, поданих позивачем. В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 26.01.2018 платником задекларовано дохід (прибуток) від підприємницької діяльності Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (КВЕД 52.48.9) у сумі 774 638,00 грн., а також вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізуються або використані у виробництві продукції у сумі 408 563,00 грн., інші понесені витрати, включаючи на вартість виконаних робіт, наданих послуг становить 366 075,00 грн., та задекларовано отримання чистого доходу  0 грн. Також, відповідно даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, підтверджено отримання позивачем дохід за ознакою  157 у сумі 544 902,69 грн. Таким чином, дані камеральної перевірки свідчать про недотримання ОСОБА_1 вимог, передбачених пунктом 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому підстави для задоволення заяви позивача від 18.06.2020 на списання боргу з єдиного соціального внеску згідно Закону України №592-ІХ від 13.05.2020 відсутні.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		З 09.09.2013 ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) працює менеджером зі збуту у ТзОВ НВФ Дніпропроект, є застрахованою особою та внесений до реєстру застрахованих осіб з обліковою карткою №1502097251.
		Згідно довідки ТзОВ НВФ Дніпропроект від 03.03.2020 за №0303-1 єдиний соціальний внесок (далі також  ЄСВ) за найманого працівника  ОСОБА_1 сплатив роботодавець у період 2017-2019 років у сумі 67 072,90 грн. (а.с.4). 
		Крім того, судом встановлено, що 05.05.2010 державний реєстратор здійснив державну реєстрацію ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, про що зробив запис в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця за №2 119 00000000 22 365.
		22.10.2019 державний реєстратор до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вніс запис за №2 119 00600030 22 365 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .. Підстава: власне рішення.
		У період з 06.05.2010 до 22.10.2019 включно, ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС Івано-Франківській області, Івано-Франківське управління, Івано-Франківська ДПІ (м. Івано-Франківськ) як фізична особа-підприємець (дата взяття на облік: 06.05.2010, номер взяття на облік: 61435; дата зняття з обліку: 22.10.2019, номер зняття з обліку: 1909150702835).
		Зазначена інформація підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		06.05.2010 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець взятий на облік як платник єдиного внеску за №15/11-32134 (зворотна сторона а.с.4).
		Як зазначає сам позивач у позовній заяві, до 20.10.2019 він був зареєстрований на загальній системі оподаткування.
		11.05.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-16036-25, згідно якої остання виставлена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у зв`язку із наявною, станом на 30.04.2019, заборгованістю зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23 030,24 грн. (зворотна сторона а.с.13).
		У зв`язку з набранням 03.06.2020 чинності пунктом 5 розділу І Закону №592-ІХ, яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-15, позивач 18.06.2020 з метою списання суми недоїмки з ЄСВ звернувся до відповідача із заявою про списання боргу з єдиного внеску у сумі 23 030,24 грн., визначеного вимогою від 11.05.2019. До вказаної заяви додав: 1) звіт по ЄСВ за 2017-2019 роки на 6 арк. та 2) відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним бажанням (а.с.14).
		За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом за №3337/10/09-19-55-10-14 від 03.08.2020 відмовив ОСОБА_1 у списанні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 23 030,24 грн., оскільки ним не дотримано вимоги пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (підтверджено отримання позивачем доходу у 2017 році), а тому право на списання такої недоїмки у нього відсутнє (а.с.18). 
		01.09.2020 позивач оскаржив в адміністративному порядку відмову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.08.2020 у списанні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску (а.с.20-21).
		03.11.2020 Державна податкова служба України, за результатами розгляду скарги позивача, листом від №31618/6/99-00-04050106 відмовила у її задоволенні, у зв`язку з не дотриманням ОСОБА_1 вимог пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (підтверджено отримання позивачем доходу у 2017 році) (а.с.22-23).
		Не погоджуючись із відмовою контролюючого органу у списанні недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030,24 грн., визначеної вимогою за №15/11-32134 від 11.05.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
		13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).
		З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
		Відповідно до Прикінцевих положень Закону №592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02.06.2020, а тому з 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.
		"Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ (в редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про списання) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
		а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
		б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
		Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
		1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
		2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
		У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
		Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
		Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
		З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідно до цього пункту підлягають списанню за заявою платника несплачені на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платником єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
		Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням заяви позивача від 18.06.2020 на списання боргу з ЄВС, посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку:
		- звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017-2019 роки;
		- податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 26.01.2018 за №929722576; 
		- податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 11.01.2019 за №9301786056; 
		- податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік від 10.0.2020 за №21897;
		- податкової декларації платника Єдиного податку фізичної особи-підприємця за період 2017-2019 роки;
		- інформації з центральної бази даних ДПС України щодо отриманих доходів за період 2017-2020 роки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт за №1518/09-19-55-33-27 від 10.07.2020.
		У даному акті камеральної перевірки від 10.07.2020 зафіксовано факт отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2017 році доходу у сумі 774 638,00 грн. (згідно відомостей податкової декларації від 26.01.2018 за №929722576) та нарахованого доходу у сумі 544 902,69 грн. (згідно інформації з центральної бази даних ДПС України щодо отриманих доходів) (а.с.15-16).
		Зі змісту наявного у матеріалах справи додатку Ф2 розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 26.01.2018 за №929722576, слідує, що сума одержаного доходу від підприємницької діяльності Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (КВЕД 52.48.9) становила 774 638,00 грн. (графа 4), вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізуються або використані у виробництві продукції складала 408 563,00 грн. (графа 5), інші понесені витрати, включаючи на вартість виконаних робіт, наданих послуг - 366 075,00 грн. (графа 7), та задекларовано отримання чистого доходу  0 грн. (графа 9) (а.с.7).
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі  Закон №2464-VІ).
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 даного Закону платники єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		База нарахування єдиного внеску визначена статтею 7 Закону №2464-VІ, пунктом 2 частини 1 якої встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крі осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулює стаття 177 Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		Статтею 9 Закону №2464-VІ врегульовано порядок обчислення і сплати єдиного внеску, частиною 2 якої встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 3 статті 9).
		Наведене дозволяє зробити висновок про те, що необхідними умовами для сплати фізичною особою особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
		Відповідно частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. 
		Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
		Судом зі змісту наявних у матеріалах справи податкових декларацій про майновий стан і доходи фізичної особи-підприємця за 2017 рік від 26.01.2018 за №9297225761, за 2018 рік від 11.01.2019 за №9301786056 та за 2019 рік від 24.01.2020 встановлено, що позивач, як підприємець, задекларував як у графі 10 загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, так і у графі 10.7 чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності - відсутній дохід (значиться прочерк). Відповідно позивач, як підприємець, задекларував й у графі 18 загальна сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та у графі 22.1 сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року відсутні податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (значиться прочерк) (а.с.5-12).
		При цьому судом встановлено, що контролюючий орган, на виконання вимог частини 3 статті 9 Закону №2464-VІ, у зв`язку не отриманням позивачем, як підприємцем, доходу (прибутку) у звітному періоді 2017-2018 роках та періоді 2019 року, розрахував для платника суму єдиного внеску у розмірі 23 020,24 грн., виходячи з розміру мінімального страхового внеску, яку виставив у вимозі про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-16036-25 від 11.05.2019 (а.с.24-25).
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період 2017-2019 років позивач, як підприємець, не отримував дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а висновки відповідача, зафіксовані в акті камеральної перевірки від 10.07.2020 про отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 доходу у 2017 році у сумі 774 638,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
		Посилання відповідача на базу даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків як на підставу отримання позивачем, як підприємцем, доходу за ознакою  157 у сумі 544 902,69 грн., суд не приймає до уваги, оскільки відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.
		Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постановах від 21.02.2018 у справі 804/7470/16, від 22.11.2018 у справі №826/18937/14, та застосовані в даній адміністративній справі. 
		Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем при поданні контролюючому органу заяви про списання боргу зі сплати єдиного соціального внеску від 18.06.2020 дотримано вимоги пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VІ, а отже він набув підстав на списання недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 23 030,24 грн., визначеної вимогою №Ф-16036-25 від 11.05.2019.
		Як наслідок, відповідач протиправно відмовив листом за №3337/10/09-19-55-10-14 від 03.08.2020 ОСОБА_1 у списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030,24 грн., у зв`язку з не дотриманням останнім вимог пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VІ.
		Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. 
		За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача та зобов`язав Головне управління ДПС в Івано-Франківській області списати ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 030,24 грн., визначеної вимогою №Ф-16036-25 від 11.05.2019, на підставі пункту 9-15 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 300/375/21  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда   В. С. Затолочний  Повне судове рішення складено 18 серпня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...