Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/832/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2021. Зареєстровано: 22.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.
Дата набрання законної сили: 05.08.2021
Номер судового провадження: 852/13826/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		05 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 333/832/20
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді Чабаненко С.В.,
		 суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №333/832/20 за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 року № Ф-12286-49.
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12286-49 від 12 лютого 2020 року.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
		Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
		Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 27.07.2009 року зареєстрований як фізична особа  підприємець, за видом діяльності: код КВЕД 52.48.9  роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.
		ГУ ДПС у Запорізькій області 12.02.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12286-49, відповідно до якої вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020, відповідно до ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
		Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі  Закон №2464-VI). 
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Приписам абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Отже, з аналізу наведеного вбачається, що для фізичних осіб  підприємців, незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває такий підприємець, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, не залежно від розміру отриманого доходу.
		Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Нормами абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
		Крім того, згідно із частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
		Отже, з наведеного вбачається обов`язок фізичної особи  підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
		При цьому колегія суддів критично розцінює доводи позивача стосовного того, що більше п`яти років він не займається підприємницькою діяльністю, а тому не повинен сплачувати ЄСВ, з огляду на наступне.
		Так, позивачем не надано жодних доказів щодо припинення підприємницької діяльності, навпаки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи як в суді першої інстанції так і в судів апеляційної інстанції не припинив підприємницьку діяльність, відповідний запис в реєстрі відсутній.
		Крім того, як зазначалось вище, в силу положень абз.2 п. ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI особа не звільняється від обов`язку сплати ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску навіть у разі не отримання нею доходу від підприємницької діяльності. 
		Водночас, доказів того, що позивач підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що обов`язок позивача зі сплати ЄСВ передбачений приведеними вище положеннями Закону №2464-VI, при цьому порушення процедури направлення оскаржуваного податкового рішення не звільняє платника податків від сплати єдиного внеску, а може бути лише підставою щодо незастосування в подальшому штрафних санкцій до платника податків.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №333/832/20  скасувати.
		Прийняти нове судове рішення, яким в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1  відмовити.
		Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст.ст. 328  329 КАС України.
		 
		 
		Головуючий - суддяС.В. Чабаненко 
		 
		 суддяС.Ю. Чумак 
		 
		 суддяІ.В. Юрко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...