Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/4844/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2021. Зареєстровано: 26.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2021.
Дата набрання законної сили: 25.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/804/2059/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 243/4844/20 
		Номер провадження 22-ц/804/2059/21        
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 серпня 2021 року                                            м. Бахмут Донецька область
		 
		Донецький апеляційний суд у складі:
		головуючого судді: Канурної О.Д., 
		суддів: Корчистої О.І., Космачевської Т.В.,
		за участю секретаря судового засідання: Володовського Ю.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року у цивільній справі № 243/4844/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року (суддя першої інстанції Пронін Сергій Георгійович), -
		 
		                                    В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року.
		В обґрунтування позовної заяви позивачі посилалися на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку батьків із дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		При цьому, ОСОБА_2 належить ? частка бази відпочинку, ОСОБА_3 - ? частка та ОСОБА_5 - ? частка.
		01 червня 2017 року між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованими за адресою: АДРЕСА_1 до 30 травня 2020 року.
		У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди від 01.06.2017 року, 21 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 направила орендодавцям проект Додаткової угоди від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2020 року, яким запропонувала: 
		1. Пункт 9.1 Договору оренди від 01.06.2017 року викласти у наступній редакції: 
		Даний договір набуває чинності з 1 червня 2017 року та припиняє свою чинність 30 травня 2020 року. У разі укладання Сторонами Додаткової угоди до цього Договору у зв`язку із закінченням строку його дії, строк дії даного Договору продовжується. 
		Строк дії цього Договору продовжується починаючи з 31 травня 2020 року до 29 травня 2023 року включно.
		2. Інші умови Договору оренди від 01.06.2017 року, не змінені цією Угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами у Договорі оренди від 1 червня 2017 року і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.
		3. Дана Угода складена українською мовою, на одній сторінці у чотирьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
		4. Дана Угода набирає чинності з 31 травня 2020 року.
		За наслідками розгляду пропозиції ФОП ОСОБА_1 , орендодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 погодились укласти Додаткову угоду від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2020 року в запропонованій орендарем редакції.
		Проте, орендодавець ОСОБА_4 відмовилась від укладання Додаткової угоди від 21.04.2020 року  до Договору оренди від 01.06.2020 року в запропонованій ОСОБА_1 редакції, про що повідомила в листі від 30.04.2020 року.
		Позивачі просили суд першої інстанції визнати укладеною  Додаткову угоду від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2020 року в запропонованій орендарем редакції.
		Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, закрито.
		Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду.
		Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті Постановою Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у цивільній справі № 243/4844/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року, у вигляді заборони ОСОБА_4 чинити перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у користуванні нежитловими будівлями та спорудами бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: А-1 гуртожиток 244,5 кв.м.: Ам мансарда 110,3 кв.м; А прибудова 43 кв.м., А1 прибудова 14,9 кв.м., А2 ганок 8,3 кв.м.; Б-1 кафе 445,6 кв.м.: Бм мансарда 149,3 кв.м., Б погріб 15,9 кв.м., Б1 погріб 11,2 кв.м., Б2 вхід в погріб 9 кв.м., Б3 вхід в погріб кв.м., Б4 веранда 81,7 кв.м., Б5 щітова 1,3 кв.м., Б6 прибудова 25 кв.м., Б7 прибудова 11,1 кв.м., Б8 тераса 69,6 кв.м., Б9 ганок 2,6 кв.м.; В-1 сушка-пральня 26,4 кв.м.; Г-1 спальний корпус № 1 353,7 кв.м.: Г веранда 21,4 кв.м., Г1 веранда 66 кв.м., Гм мансарда 106,2 кв.м.; Г2 ганок 4,1 кв.м.; Г3 ганок 2,5 кв.м.; Д-1 фільтровально-насосна будівля 46,3 кв.м.; Е-2 адміністративний корпус 723,1 кв.м., Ем мансарда 63,4 кв.м., Е2 прибудови 134,6 кв.м, 307,1 кв.м., 130,4 кв.м., 42,3 кв.м., 9,7 кв.м.; К сторожка 8,3 кв.м., М-1-1 водокачка 20,8 кв.м., М прибудова 4,4 кв.м., Ш-2 спальный корпус 396,9 кв.м.: Ш мансарда 34,9 кв.м., Ш1 балкон 10,8 кв.м., Ш2 балкон 6,4 кв.м., ШЗ балкон 6,4 кв.м., Ш4 балкон 10,8 кв.м., Ш5 балкон 11,8 кв.м., Ш6 балкон 11,8 кв.м., Ш7 балкон 41,1 кв.м., Ш78 балкон 11,8 кв.м., Ш9 балкон 11,8 кв.м.; У-1-1 спальний корпус 256,8 кв.м.: У веранда 22,0 кв.м., У1 веранда 21,4 кв.м., У2 прибудова 3,5 кв.м., УЗ ганок 2,8 кв.м., У4 ганок 2,9 кв.м., У5 ганок 1,1 кв.м., У6 ганок 3,2 кв.м., У7 ганок 1,3 кв.м., У8 навіс 15,3 кв.м.; Ж навіс для шашликів 46,9 кв.м., З альтанка 27,7 кв.м., И альтанка 27,7 кв.м., Л котельня 30,9 кв.м., Н альтанка 9,3 кв.м., П навіс 218,3 кв.м., Е-1-2 спальний корпус 245,4 кв.м.: е4-7 тераса 23,3 кв.м., е1 тераса 40,8 кв.м., е2 тераса 27,9 кв.м., е3 ганок 10,3 кв.м., е4-7 балкон 36,4 кв.м., О1-1 спальний корпус 386,2 кв.м., О1 веранда 28,8 кв.м., О2 веранда 26,5 кв.м., О3 ганок 10,0 кв.м, О4 ганок 7,9 кв.м, О5 ганок 1,90 кв.м, О6 ганок 1,7 кв.м, О7 ганок 1,1 кв.м, Р1-1 спальний корпус 342,5 кв.м., Р ганок 6,6 кв., С навіс 37,7 кв.м., Т навіс 33,6 кв.м., Ф басейн 135,1 кв.м., Ф1 басейн 41,0 кв.м., Ф2 басейн 151,3 кв.м., X навіс 43,9 кв.м.; Ц убиральня 12,6 кв.м.: Ц ганок 1,3 кв.м., Ц1 ганок 1,3 кв.м., Я навіс-бар 86,4 кв.м., Я1 навіс 39,1 кв.м, № 1 огорожа 415,6 кв.м., № 2 вимощення 1475,0 кв.м, № 3 огорожа 217,4 кв.м.
		Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області повернути Фізичній особі-підприємцю  ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2102,00 грн. сплаченого за платіжним дорученням № 8 від 25.05.2020 року.
		Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області повернути ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. сплаченого за платіжним дорученням № 9 від 25.05.2020 року.
		Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області повернути ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. сплаченого за платіжним дорученням № 10 від 25.05.2020 року.
		Із вказаною ухвалою суду не погодилися позивачі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та подали апеляційну скаргу, яка безпосередньо надійшла до Донецького апеляційного суду. 
		В обґрунтування апеляційної скарги позивачі посилається на те, що вважають ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року у справі № 243/4844/20 незаконною, необґрунтованою та прийнятою із порушенням норм процесуального права, а саме ст. 2, 19, 158, 263 ЦПК України.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просять Донецький апеляційний суд скасувати повністю ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі № 243/4844/20 від 14 червня 2021 року, якою закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання укладеною Додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до Договору оренди від 01 червня 2017 року; роз`яснено ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у цивільній справі № 243/4844/20; зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області повернути ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір. Направити справу № 243/4844/20 для продовження розгляду до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та встановлено ОСОБА_4 строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
		До Донецького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Жеболенко Г.М. (том № 3, а.с. 32-34).
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 цивільну справу було призначено до розгляду на 25 серпня 2021 року.
		В судове засідання Донецького апеляційного суду 25.08.2021 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність (том № 3, а.с. 38).
		В судове засідання Донецького апеляційного суду 25.08.2021 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до статті 130 ЦПК України, що підтверджується  довідкою Укрпошти (том № 3, а.с. 44).
		Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Сокольську О.О., вислухавши пояснення відповідачки ОСОБА_4 , пояснення представника ОСОБА_4 - адвоката Жеболенко Г.М.,  представника ОСОБА_4 - адвоката Поддашкіну О.Ю., представника ОСОБА_4 - адвоката Моїсеєнко К.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як вбачається із пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.              
		Згідно із частиною третію статті 3 ЦПК України,  провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
		Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції послався на те, що даний спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства, оскільки спір вирішується щодо укладення правочинів у господарській діяльності між  фізичною особою - підприємцем  ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з приводу визнання укладеною Додаткової угоди від 21.04.2020 року до Договору оренди від 01.06.2017 року.
		Проте, Донецький апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.    
		Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.                 
		Частиною першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що  суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У пунктах 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктивний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Разом з цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		Визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 675/33/19.
		Посилання представників відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду на те, що позивачі і відповідачка є фізичними особами - підприємцями не відповідає дійсності, оскільки із пояснень в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 зареєструвалася як фізична особа - підприємець тільки 18.03.2021 року, а позов до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області було подано 01.06.2020 року (том № 1, а.с. 1- 6). 
		Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності  ФОП ОСОБА_1 є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розмішування (том № 1, а.с.10-11).
		Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить  частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М'-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О'-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р'-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У'-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е'-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф'; навіс-бар, Я; огорожа, 1 гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф. (том № 1, а.с.13-14).
		Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить  частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М'-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О'-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р'-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У'-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е'-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф'; навіс-бар, Я; огорожа, 1 гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф. (том № 1, а.с.15-16).
		Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, виданого Святогірською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить  частка нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять: кафе, Б-1, 361,0 кв.м.; сушка-пральня, В-1, 24,1 кв.м.; спальний корпус, Г-1, 334,2 кв.м.; свердловина-водокачка, М'-1, 17,8 кв.м.; спальний корпус, О'-1, 222,5 кв.м.; спальний корпус, Р'-1, 263,7 кв.м.; спальний корпус, У'-1, 168,9 кв.м.; навіс для шашликів, Ж; сауна, Е'-1, 108,5 кв.м.; басейн, Ф'; навіс-бар, Я; огорожа, 1 гуртожиток, А-1, 242,2 кв.м.; фільтровально-насосна будівля, Д, 34,8 кв.м.; адміністративний корпус, Е-1, 90,8 кв.м.; альтанка, З; альтанка, І; басейн, Ф. (том № 1, а.с.18-19).
		01 червня 2017 року між орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди будівель та споруд бази відпочинку батьків із дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30.05.2020 року. Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору оренди, Орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу будівлі і споруди, зазначені в цьому Договорі, для досягнення мети оренди і зобов`язується оплачувати Орендодавцям орендну плату. 
		Згідно з п. 2.1 Договору оренди, об`єкт оренди передається Орендарю для здійснення діяльності готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та надання послуг харчування (том № 1, а.с.80-81).
		21 квітня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії вищевказаного договору оренди ФОП ОСОБА_1 направила орендодавцям проект додаткової угоди від 21.04.2020 року до договору оренди від 01.06.2017 року, якою запропонувала строк дії договору оренди продовжити з 31.05.2020 року до 29.05.2023 року включно. За наслідками розгляду пропозиції ФОП ОСОБА_1 орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодилися укласти додаткову угоду від 21.04.2020 року до договору оренди від 01.06.2017 року. 
		Відповідно до відповіді ОСОБА_4 від 30 квітня 2020 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на лист щодо укладання Додаткової угоди від 21.04.2020 року до Договору оренди від 1 червня 2017 року, згідно якої ОСОБА_4 зазначає, що вона ніколи не підписувала та не передавала ФОП ОСОБА_1 в орендне користування нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, на період з 01.06.2017 року по 30.05.2020 року; ніколи не дозволяла ФОП ОСОБА_1 передавати комплекс нежитлових будівель та споруд стороннім особам, та ніколи не уповноважувала на вчинення таких дій інших осіб. Станом на сьогодні (30.04.2020 року) користування ФОП ОСОБА_1 нерухомим майном - комплексом нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1» є незаконним, та таким що порушує права ОСОБА_4 як співвласника цього майна, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до прокуратури та поліції з заявою про протиправні дії. ОСОБА_4 за будь-яких умов та обставин не має намірів передавати будь-кому в користування належну їй частку у комплексі нежитлових будівель та споруд, відтак не вбачає підстав для задоволення пропозиції ФОП ОСОБА_1 про укладення Додаткової угоди до Договору оренди. Крім того, ОСОБА_4 вимагала припинення усіх незаконних дій пов`язаних з користуванням комплексом нежитлових будівель та споруд, та повернути належну їй частку (том № 1, а.с.93-94).
		Висновок суду першої інстанції, що спір в даній справі стосується порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів ФОП ОСОБА_1 в межах здійснення нею підприємницької діяльності, а тому  спір належить розглядати в судах господарської юрисдикції не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства. 
		Спір у даній справі виник з правовідносин між позивачами та ОСОБА_4 , які полягають в укладанні додаткової угоди до договору оренди та незгоди відповідача укладати зазначену додаткову угоду до договору оренди.
		Відповідно до статті 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
		Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. 
		Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
		ФОП ОСОБА_1 скористалась своїм переважним правом щодо укладання додаткової угоди, та направила орендодавцям проект додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до договору оренди від 01 червня 2017 року, якою запропонувала строк дії договору оренди продовжити з 31 травня 2020 року до 29 травня 2023 року включно. За наслідками розгляду пропозиції ФОП ОСОБА_1 орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодилися укласти додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до договору оренди від 01  червня 2017 року. Однак, орендодавець ОСОБА_4 відмовилася від укладання зазначеної додаткової угоди, що і стало предметом розгляду даної справи.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що спір виник стосовно саме укладання додаткової угоди від 21 квітня 2020 року до договору  оренди від 01 червня 2017 року, а не здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, основною вимогою позивачів у цій справі є визнання укладеною Додаткову угоду від 21 квітня 2020 року до договору оренди від 01 червня 2017 року, який укладений між фізичними особами, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та орендарем ФОП ОСОБА_1 .
		Даний спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктивним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки як фізичних осіб, так і фізичної особи-підприємця (сторони правочину).
		Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків про закриття провадження у даній справі.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Враховуючи те, що підстави для закриття провадження у справі відсутні,  а тому підстави для скасування заходів забезпечення позову також відсутні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
		Керуючись ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
		Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Судді:  
		Повний текст постанови складений 26 серпня 2021 року
		Суддя:                                            О.Д.Канурна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...