Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1286/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2021. Зареєстровано: 27.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2021.
Дата набрання законної сили: 25.08.2021
Номер судового провадження: 2602 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		УХВАЛА
		 
		"25" серпня 2021 р.Справа № 922/1286/16
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А. 
		розглянувши апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (вх.№2602Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017, повний текст якого складено та підписано 28.03.2017 суддею Т.Д. Суярко у приміщенні господарського суду Харківської області у справі № 922/1286/16
		за позовом ПП "Лифт електро-виробництво", м. Харків 
		до комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", м. Харків 
		про стягнення коштів,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2016 року приватне підприємство "Лифт електро-виробництво", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача - комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" основний борг в сумі 361496,10 грн., 3% річних в сумі 13965,00 грн., інфляційні збитки в сумі 164352,89 грн. та судові витрати по справі. 
		В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем його грошових зобов`язань за договором підряду № 472 від 11.08.2014.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/1286/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комунального спеціалізованого підприємства «ХАРКІВГОРЛІФТ» (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 30, код ЄДРПОУ 34754617) на користь приватного підприємства «ЛИФТ ЕЛЕКТРО-ВИРОБНИЦТВО» (61013, м. ХаркІв, 61, вул. Шевченко, 24, код ЄДРПОУ №35351824) основний борг за виконані роботи в сумі 361496,10 грн.; 3% річних в сумі 13875,51 грн., інфляційні втрати в сумі 52028,71 грн., судовий збір в сумі 6411,01 грн. В решті позовних вимог  відмовлено.
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань за договором підряду на суму 361496,10 грн., а отже позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Суд також встановив, що строк сплати відповідачем виконаних позивачем в межах договору підряду робіт в сумі 361496,10 грн. настав 09.12.2015, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідного зобов`язання може здійснюватися з 10.12.2015. Отже, суд встановив, що за період з 10.12.2015 по 20.03.2017 3% річних підлягають стягненню в сумі 13875,51 грн., а інфляційні втрати за період з 10.12.2015 по 28.02.2017  в сумі 52028,71 грн.
		 
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, 20.08.2021 Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, який не брав участь у справі в суді першої інстанції, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Одночасно з відкриттям апеляційного провадження зупинити дію рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16. Скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/1286/16 за позовом приватного підприємства «Лифт електро-виробництво» до КСП «Харківгорліфт» про стягнення коштів. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
		Одночасно до апеляційної скарги заявником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 1 ст.254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
		Відповідно до приписів ч.2 ст.261 ГПК, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апелянт зобов`язаний підтвердити наявність обставин подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
		Рішенням 1 сесія 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 09.12.2020 № 6/20 затверджено структуру виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання та створено Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
		Рішенням 1 сесії 8 скликання Харківської міської ради Харківської області «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» від 09.12.2020 р. № 7/20 затверджено Положення про Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
		Рішенням 1 сесія 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 09.12.2020 № 8/20 закріплено за Департаментами комунальні унітарні підприємства.
		Відповідно до п.3.2. Додатку №1 до вказаного рішення за Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради закріплено Комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт».
		Отже, на думку апелянта, саме Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради є уповноваженим органом щодо управління комунальними підприємствами.
		З урахуванням вимог ст. 22 Бюджетного кодексу України апелянт є головним розпорядником бюджетних коштів за напрямами діяльності відповідно до Положення.
		В свою чергу оскаржуване рішення містить посилання на зміст договорів, з яких виник спір. Такий спір у даній справі виник з договорів, в яких чітко було зазначено про те, що роботи мають фінансуватись за рахунок бюджетних коштів. Відповідач не був розпорядником бюджетних коштів фонду місцевого бюджету.
		Отже, апелянт вважає, що з урахуванням вищенаведеного апелянт є особою, не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та обов`язки і на яку поширюється вимоги ст. 256 ГПК України з можливістю поновлення строку на апеляційне оскарження як виняток з загального правила про строки, оскільки скарга подана після набрання законної сили новою редакцією ГПК України.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги та доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/1286/16, колегія суддів зазначає наступне.
		У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
		Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
		Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», пп. 51 і 52).
		Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
		Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
		Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		Пунктом 13 ч. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
		Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.
		Частиною другою статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було встановлено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
		Отже, виходячи з наведених приписів законодавства, оскарженню в апеляційному порядку підлягають судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності новою редакцією Кодексу, але законодавцем встановлено, що таке оскарження має відбуватись протягом строків, що діяли до набрання чинності Кодексу в новій редакції.
		Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення у справі № 922/1286/16 ухвалено господарським судом Харківської області від 27.03.2017, повний текст якого складено та підписано 28.03.2017. Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, який є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 20.08.2021, тобто більш ніж через чотири роки з дня прийняття оскаржуваного рішення господарським судом Харківської області та після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
		До апеляційної скарги заявником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради не був залучений стороною до участі у справі, а отже не міг знати про ухвалення господарським судом Харківської області від 27.03.2017 рішення у справі №922/1286/16.
		Водночас, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу подано структурним підрозділом органу місцевого самоврядування після закінчення присічного строку, встановленого положеннями частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), що, в розумінні наведеної норми, незалежно від поважності причин пропуску цього строку, виключає можливість прийняття судом до розгляду апеляційної скарги, як такої, що подана на судове рішення, що не підлягає оскарженню.
		Пунктом 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
		Відповідно до приписів ч. 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Таким чином, приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення виключав можливість звернення органу місцевого самоврядування до суду з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, незалежно від поважності причини пропуску цього строку, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/1286/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України. 
		Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. 
		Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 14-ти аркушах.
		 
		 
		Головуючий суддя М.М. Слободін 
		 
		 
		Суддя І.А. Шутенко 
		 
		 
		Суддя Р.А. Гетьман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...