Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6935/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2021. Зареєстровано: 31.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2021.
Дата набрання законної сили: 09.12.2021
Результат оскарження 09.12.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/6923/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/6935/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 серпня 2021 року                                                                                                              м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить: 
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0433251305 від 03.09.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 610162,50 грн.;
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0433231305 від 03.09.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 7321950,00 грн.;
		стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по справі.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у період з 03.07.2018 р. по 13.07.2018 р. на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області № 4480 від 23.06.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 » було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017p.
		За результатами даної перевірки було оформлено акт № 1564/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2018 р.
		В актi перевірки № 1564/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2018 р. ГУ ДФС в Одеській області зазначили, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано жодного первинного документа, які підтверджують задекларований показник (суму витрат на придбання інвестиційного активу) у сумі 32 542 000,00 грн., який відображено у стовбці 5 розділу I (розрахунок інвестиційного прибутку) у додатку Ф1 «розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 р.
		Так, в результаті вищевикладеного ФОП ОСОБА_1 , у додатку Ф1 «розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 р. було завищено суму витрат на придбання інвестиційного активу та занижено фінансовий результат операцій з інвестиційними активами на 32 542 000,00грн. Таким чином, ГУ ДФС в Одеській області вважають, що ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан та доходи занижено загальну суму річного оподатковуваного доходу на 32542000,00 грн.
		На підставі акту перевірки № 1564/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2018р. контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, зазначивши, що суму коштів у розмірі 32 322 700,00 грн. отримано ним в дар від дружини, а отже вказана сума відповідно до норм чинного законодавства оподаткуванню не підлягає, а отже висновки акту перевірки є необґрунтованими, а тому і податкові повідомлення-рішення протиправними.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року відкрито провадження по справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по вказаній справі на « 23» липня 2021 року о « 10» годині « 00» хвилин.
		22 червня 2021 року відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач адміністративний позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні зазначивши, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :
		1. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170.п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI iз змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження загального річного оподатковуваного доходу у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік на загальну суму 32 542 000,00грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного у сумі 5 857 560,00грн.;
		2. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170,п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б», п. 161 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано військового збору сумі 488 130,00грн.
		У зв`язку з встановлення порушень норм чинного законодавства, відповідач, відповідно до норм чинного законодавства на його думку правомірно прийняв оскажувані податкові повідомлення рішення.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року закрита підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду на « 19» серпня 2021 року о « 10» годині «00» хвилин за участю сторін.
		В судовому засіданні у справі №420/6935/21 призначеному на 19 серпня 2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Головним управлінням ДФС в Одеській області керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі доповiдної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Мамая Ю.В. від 31.05.2018 №499/11/15-32-13-05, прийнято наказ №4480 від 23 червня 2018р., яким наказано: Провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року з 09 липня 2018 року тривалістю 5 робочих днів.
		На підставі пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.78.1.1 п.78.1.ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та наказу ГУ ДФС в Одеській області №4480 від 23.06.2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ГУ ДФС в Одеської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01 січня 2017р. по 31 грудня 2017р.
		За результатами даної перевірки було оформлено акт № 1564/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2018 р.
		З акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності та достовірності відображених показників у поданих декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік встановлено наступне:
		- перевіркою відображених показників у рядку 10.4 розділу II Декларації (інвестиційний прибуток) та у стовбцях б додатку Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до податкової декларації про майновий стан доходи показників у загальній сумі 60 000,00грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з інвестиційними активами;
		- перевірка відображеного показника у загальній сумі 60 000,00грн. проведена на підставі даних податкової декларації про майновий стан та доходи, довідки №34-023/718 від 04.12.2017р. ПАТ «Комерційний Банк «Цент», код ЄДРПОУ 37119553, довідки №34-023/775 від 19.12.2017р. ПАТ «Комерційний Банк «Цент», код ЄДРПОУ 37119553;
		- перевіркою встановлення заниження показників у рядку 10.4 розділу II Декларації (інвестиційний прибуток) та у стовбцях б додатку Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з 6 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до податкової декларації про майновий стан та доходи 32 542 000.00грн. 
		Перевіркою відображених показників у рядку 11.2 розділу III Декларації (доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна) у податкової декларації про майновий стан та доходи показників загальній сумі 970 000,00грн. У встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з продажу транспортного засобу;
		- перевірка відображеного показника у загальній сумі 970 000.00грн. проведена на підставі даних податкової декларації про майновий стан та доходи, договору продажу транспортного засобу від 12.09.2017року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), копії технічного паспорту на проданий транспортний засіб серії НОМЕР_2 від 25.03.2016р.;
		- відповідно до вимог п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями розбіжностей між даними задекларованого показника у рядку 11.5 розділу III (доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна) у податкової декларації про майновий стан та доходи та даними перевірки не встановлено.
		В результаті порушень податкового законодавства, описаних у пункту 2.2 розділу 2 Акту. ППФО ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік занижено загальний річний оподатковуваний дохід на загальну суму 32 542 000,00грн
		В порушення пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170,п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б», п. 16 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, iз змінами і доповненнями ППФО ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік занижено податкове зобов`язання з військового збору суму 488 130.00грн.
		Отже, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 -:
		1. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170.п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження загального рiчного оподатковуваного доходу у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік на загальну суму 32 542 000,00грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного у сумі 5 857 560,00грн.;
		2. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170.п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б», п. 16№ підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано військового збору сумі 488 130,00грн.
		На підставi акту перевірки № 1564/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 19.07.2018. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017р.» ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення рішення:
		- від 03.09.2018 p. № 0433251305 за платежем «військовий збір» на загальну суму 610 162,50 грн. в тому числі основний платіж 488 130,00 грн., штрафна санкція 122 032,5 грн.;
		- від 03.09.2018 р. № 0433231305 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 7 321 950,00 грн., в тому числі, основний платіж 5 857 560,00 грн., штрафна санкція 1 464 390,00 грн.
		Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та просить суд їх скасувати.
		Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані   Податковим кодексом України   (далі - ПК України).
		Пунктом 49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп.49.18.4).
		Пунктом 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
		Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
		Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі 5 цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
		Статтею 79 ПК України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема п.79.1 та п.79.2 передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
		Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		Судом встановлено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 .
		1. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170.п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження загального рiчного оподатковуваного доходу у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік на загальну суму 32 542 000,00грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного у сумі 5 857 560,00грн.;
		2. пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170.п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 «б», п. 16№ підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано військового збору сумі 488 130,00грн. 
		Стосовно вказаних порушень суд зазначає наступне.
		Як зазначається позивачем та встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі від 24.04.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
		07.09.2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спільного майна подружжя, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 730. Відповідно до вказаного договору до ОСОБА_1 перейшло наступне майно: 16 000,00 біткоїнів; 9 000,00 євро; 13 000,00 доларів США. До ОСОБА_3 перейшло наступне майно: ювелірні прикраси; 330 000,00 євро, що становить 10 226 700,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення вказаного договору; 210 000,00 доларів США, що становить 5 455 800,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення вказаного договору; 18 000 000,00 грн.
		07.09.2017 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 731.
		Відповідно до умов договору ОСОБА_3 безоплатно передала в дар ОСОБА_1 грошові кошти у наступному розмірі: 16 900 000,00 грн.; 330 000,00 євро, що становить 10 226 700,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення даного договору; 200 000,00 доларів США, що становить 5 196 000,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення даного договору (грошові кошти у загальному розмірі 32 322 700,00 грн.).
		Грошові кошти, які були отримані позивачем в наслідок прийняття в дар у загальному розмірі 32 322 700,00 грн. були зараховані на власний поточний рахунок, який ОСОБА_1 відкрив в Одеському відділення № 2 ПАТ КБ «ЦЕНТР», що підтверджується довідкою 34-023/622 від 12.09.2017 р., квитанцією № 18742 від 07.09.2017 р. та випискою по особовому рахунку від 07.09.2017 р.
		Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
		Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
		Відповідно до пункту 174.6 статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
		У свою чергу згідно з підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
		Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом (пункт 167.2 статті 167 ПК України).
		Таким чином, фізична особа, яка отримала дарунок від особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, зобов`язана відобразити вартість подарованого майна у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
		Як вказано вище, відповідно до умов договору дарування грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 731 ОСОБА_3 безоплатно передала в дар ОСОБА_1 грошові кошти у наступному розмірі: 16 900 000,00 грн.; 330 000,00 євро, що становить 10 226 700,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення даного договору; 200 000,00 доларів США, що становить 5 196 000,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на день посвідчення даного договору (грошові кошти у загальному розмірі 32 322 700,00 грн.).
		Відповідно до пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
		Згідно з пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України членами сім`ї першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
		Таким чином враховуючи, що ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , безоплатно передала Позивачу в дар грошові кошти у загальному розмірі 32 322 700,00 грн., - дані грошові кошти оподатковуються за нульовою ставкою.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 16.10.2018 у справі № 826/27658/15.
		30.11.2017 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КП «ДЮКІВСЬКИЙ ПАРК». Так, відповідно до умов договору ОСОБА_1 купує частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «КП «ДЮКІВСЬКИЙ ПАРК» у розмірі 100 %, вартість якої складає 32 542 000,00 грн. Відомості щодо перерахування коштів у розмірі 32 542 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_4 , що свідчить про виконання умов договору, підтверджуються платіжним дорученням № 1 вiд 04.12.2017 р, квитанцією № 24402, довідкою №34-023/718 від 04.12.2017 р., випискою по особовому рахунку від 04.12.2017 р..
		18.12.2017 p. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КП «ДЮКІВСЬКИЙ ПАРК», згідно якого з урахуванням додаткової угоди до договору, ОСОБА_1 продає ОСОБА_5 частку у статутному капіталі у розмірі 82,75%, вартість якої складає 26 980 000,00 грн. Відомості щодо перерахування коштів у розмірі 26 980 000,00 грн. на рахунок Позивача, що свідчить про виконання умов договору, підтверджуються довідкою № 34-023/776 від 19.12.2017 р., випискою по особовому рахунку від 19.12.2017 р.
		18.12.2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КП «ДЮКІВСЬКИЙ ПАРК», згідно якого з урахуванням додаткової угоди до договору, ОСОБА_1 продає ОСОБА_6 частку у статутному капіталі у розмірі 17,25%, вартість якої складає 5 622 000,00 грн. Відомості щодо перерахування коштів у розмірі 5 622 000,00 грн. на рахунок Позивача підтверджуються довідкою № 34-023/775 від 19.12.2017 р., випискою по особовому рахунку від 19.12.2017 р., що свідчить про виконання умов договору.
		Згідно із підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
		Відповідно до пп.14.1.81-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу це дохід у вигляді позитивної рiзницi мiж доходом, - отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.
		Відповідно до підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
		Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
		До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		Згідно із підпунктом а) підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України, для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
		Дослідження змісту наведених правових норм ПК України та встановлених у справі обставин, дає підстави суду зробити висновок про те, що оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від продажу інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав, у разі позитивної різниці між інвестиційним доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу.
		Враховуючи зазначені положення ПК України, інвестиційний прибуток ФОП ОСОБА_1 від купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «КП «ДЮКІВСЬКИЙ ПАРК» розраховується наступним чином: 32 602 000,00 грн. -32 542 000,00 грн. = 60 000,00 грн., що вірно відображено у Податковій декларації про майновий стан і доходи позивача за 2017рік та розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами за 2017 рік.
		З огляду на викладене, у ГУ ДФС в Одеській області були відсутні законні підстави для прийняття податкових повідомлень рішення від 03.09.2018 р. № 0433251305 за платежем «військовий збір» на загальну суму 610 162,50 грн. в тому числі основний платіж 488 130,00 грн., штрафна санкція 122 032,5 грн. та вiд 03.09.2018 р. № 0433231305 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 7 321 950,00 грн., в тому числі, основний платіж 5 857 560,00 грн.. штрафна санкція 1 464 390,00 грн.
		Згідно з частиною першою  статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).  
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
		У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до частини 1  статті 139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 11  350 грн підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.
		Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
		У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
		За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
		Доказів понесення витрат на правничу допомогу позивачем до суду не надано.
		Заяви про надання додаткових доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу після прийняття рішення судом до суду не подано.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
		У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).
		Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
		Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
		Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд відмовляє у стягненні на користь ФОП ОСОБА_1 компенсації витрат на правову допомогу, у розмірі 2400,00 грн.
		              Керуючись ст.ст. 173, 195, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
		          
		         ВИРІШИВ:          
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0433251305 від 03.09.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 610162,50 грн.;
		3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0433231305 від 03.09.2018 р. про нарахування грошового зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 7321950,00 грн.,
		4 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (вул..Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11350,00 грн. 
		 
		Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею  30.08.2021 року.
		 
		Рiшення набирає законної сили згiдно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                                   К.С.Єфіменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...