Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/14001/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2021. Зареєстровано: 05.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: 240/14001/21/14127/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		  Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		          02 вересня 2021 року                           м. Житомир                  справа № 240/14001/21  
		                                                                                                         категорія  102000000
		 
		                     Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		                                                 судді Капинос О.В., 
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області,  Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області  про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
		-Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (відповідь № П-91/6/1801-21/1801.9/4057-21 від 24.06.2021) щодо відмови здійснити повноваження з оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
		Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області здійснити повноваження з оформлення та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
		Визнати протиправними дії Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (відповідь №КО-3/6/18Ю- 21/1810/404-21 від 19.06.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994          року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Зобов`язати Корольовський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994          року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що законний представник неповнолітньої   ОСОБА_2 та сама ОСОБА_2 звернулись до відповідачів із заявою щодо оформлення неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжки. Однак, відповідачі відмовили у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з посиланням на те, що до заяви про видачу паспорта у формі паспортної книжечки не додано рішення суду, що набрало законної сили, заявник не досягла 16-річного віку, заява подана не встановленої форми. Позивач вважає такі дії незаконними, а тому за захистом прав та інтересів звертається до суду.
		Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області подало до суду відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначає, що позов є передчасним, оскільки позивач не досяг 16-річного віку.
		У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.
		Корольовський районний відділ Управління Державної міграційної служби у Житомирській області у встановлений строк відзиву на позов не надав.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
		08.06.2021 ОСОБА_2 разом з законним представником ОСОБА_1 звернулися до відповідачів із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки.
		До заяви надано: свідоцтво про народження, псаорти батьків, довідку про реєстрацію, дві фотокартки, заяву ОСОБА_2 , листи Міносвіти.
		Корольовський районний відділ у м.Житомирі УДМС України в Житомирській області листом від 19.06.2021 повідомив позивачу про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки враховуючи не досягнення 16-річного віку, ненадання згоди на збір та обробку персональних даних, не надання рішення суду та заяви встановленого зразка відповідно до Тимчасового порядку.
		Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області у листі від 24.06.2021 повідомило позивачу про недосягнення 16-річного віку, з огляду на що, звернення є передчасним. Крім того, не надано рішення суду про зобов"язання оформити та видати паспорт у формі книжечки відповідно до Тимчасового порядку.
		Позивач вважає такі відмови протиправними, тому звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-II документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
		Згідно вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
		За приписами пунктів 2, 3 Положення №2503-ХІІ передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
		Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктами 5, 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
		У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
		Наведені правові норми є чинними, а тому підлягають застосуванню.
		Разом з тим, 20.11.2012  прийнятий Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).
		Статтею 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
		Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
		За правилами частини 3 статті 13, частини 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частиною 1 статті 3 Закону).
		Згідно частини 2 статті 21 Закону № 492-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.
		Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
		- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
		- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
		Відповідно до пункту 3 постанови №302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
		За приписами пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
		Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
		Водночас, суд звертає увагу, що бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
		Пунктами 21 та 22 ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
		За приписами ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду 19.09.2018 у  зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) прийнято рішення про часткове задоволення позову, зазначивши, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справа щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
		Ця справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
		Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду цієї зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
		Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені такі правові висновки.
		Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
		Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).
		Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
		Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		За зазначеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
		Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі-Конвенція), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
		Статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, визначено, що: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".
		Згідно практики ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
		Таким чином, суд  зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у формі книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		Так згідно матеріалів справи, відповідачі відмовили у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв"язку з недосягненням 16-річного віку та у зв`язку з відсутністю відповідного рішення суду про зобов"язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 постанови №302 та доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
		Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
		Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: 1)особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; 2)особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
		Разом із тим, частиною 2 статті 21 Закону №5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.
		Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Порядком №302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт (пункт 3).
		Таким чином, положення Тимчасового порядку №456 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України особам, що досягли 16-річного віку, не відповідають ані Закону №5492-VI, ані Порядку №302, тому в силу частини 3 статті 7 КАС України, яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд не застосовує положення Тимчасового порядку №456 щодо оформлення паспорту зразка 1994 року особам тільки після досягнення 16-річного віку.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі 819/2190/17 та від 24.09.2020 у справі № 340/2618/19 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 120/72/20-а (ухвала ВС про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.07.2020).
		В контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
		Крім того, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 в адміністративній справі № 120/1484/20-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 про часткове задоволення позовних вимог та прийнято нову постанову, якою Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області зобов`язано оформити та видати неповнолітнім дітям позивачів, які не досягли 16 річного віку, паспорти громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.
		При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що в контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.08.2018 у зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
		Аналогічного висновку апеляційний суд дійшов і в багатьох інших рішеннях, наприклад у постанові від 03.07.2020 в адміністративній справі № 120/55/20-а, у постанові від 22.04.2021 у справі №120/7181/20-а.
		З огляду на викладене, суд визнає протиправною відмову  Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області та Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області у видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки .
		Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача , суд також враховує зазначене вище рішення суду касаційної інстанції у зразковій справі № 806/3265/17. У цій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
		Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.  
		Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.
		Також суд зазначає, що порядок видачі паспорта у формі паспортної книжечки, інформація, що вноситься до паспорта, порядок її внесення визначаються Положенням про паспорт № 2503-XII і суд своїм рішенням не може встановлювати щось інше, ніж те, що передбачено цим Положенням.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		В силу приписів ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої, зокрема, у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58), принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Таким чином, перевіривши основні доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області та Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області у оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки  та зобов`язання Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області (оскільки РВ без статусу юридичної особи) оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 такий паспорт у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. 
		Зазначений спосіб захисту порушеного права обрано Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.04.2021 у справі №120/7181/20-а.
		Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.
		Керуючись статтями 242, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		вирішив:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул.Пушкінська,44, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 37808497) та Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області (пл.Польова,8, м.Житомир, 10009) у оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки .
		Зобов"язати Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області  (вул.Пушкінська,44, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 37808497) оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки  у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
		В іншій частині позову відмовити.   
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		          Суддя                                                                                            О.В. Капинос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...