Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/2803/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2021. Зареєстровано: 08.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2021.
Дата набрання законної сили: 06.09.2021
Номер судового провадження: A/855/18154/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/2803/21                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Орєхов О.І.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  06 вересня 2021 року                                                                                           м. Київ
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		          головуючий суддя                    Грибан І.О.,
		          судді:                                        Єгорова Н.М.,
		                                                  Парінов А.Б., 
		 
		          розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про скасування  постанови, -
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		           ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просила скасувати постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №69/70 від 05.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 13 600,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 та ч. 1 ст. 155 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити та судові витрати ( в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 6500 грн.) стягнути з відповідача на користь позивача.
		          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено працівниками КП Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта», які не мають повноважень на вказані дії. Також, зауважила, що нічим не доведено, що саме продавець магазину-кафетерія « Леана » ОСОБА_1 продала алкогольні напої особі, що зафіксована на фотографіях, які додані до адміністративних матеріалів як докази.
		          Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
		          Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі. 
		          Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, зокрема не встановив, що посадовими особами відповідача не доведено, що саме продавець магазину-кафетерія « Леана » ОСОБА_1 продала алкогольні напої особі, що зафіксована на фотографіях, які додані до адміністративних матеріалів як докази.
		          З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
		          Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 вересня 2021 року.
		          До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		          У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
		          З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
		          Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет  законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		          Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є продавцем в магазині « Леана » розташованого за адресою вул. Київська, 52, м. Біла Церква .
		           05 березня 2021 року адміністративною комісією виконавчого комітету Білоцерківської міської ради розглянуто протокол № 62/21 про адміністративне правопорушення за ст.156 КУпАП від 06.02.21 року складений інспектором з благоустрою відділу контролю за благоустрієм КП БМР «Муніципальна варта» Пастущуком Тарасом Романовичем, та протокол 63/21 про адміністративне правопорушення за ст. 155 КУпАП від 06.02.21 року складений начальником відділу контролю за благоустрієм КП БМР «Муніципальна варта» Соловйовим Богданом Сергійовичем.
		          За результатами розгляду зазначених протоколів адміністративною комісією винесено постанову № 69/70 від 05.03.21 р., якою визнано продавця магазину « Леана » ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, за те, що остання як продавець з магазині « Леана » розташованого за адресою вул. Київська, 52, м. Біла Церква , здійснила продаж 100 грамів горілки вартістю 17 грн. на розлив для споживання на місці без статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, чим порушила вимоги ст. 15-3 Закону України № 481/ 95- ВР від 19 грудня 1995 року.
		          У зв`язку з цим, відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13 600 грн.
		          Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
		          Позов мотивовано тим, що оскільки наявні усі дозволи та ліцензії, вона мала право здійснювати реалізацію алкогольних напоїв у роздріб. Алкогольні напої на розлив не продавала, доказів цього факту не надано.
		          Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи оскаржувану постанову працівники КП БМР «Муніципальна варта» діяли у відповідності до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 05 від 14 січня 2020 року «Про внесення змін в додаток до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24 липня 2018 року №329 «Про уповноваження посадових осіб Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» на складання протоколів про адміністративні правопорушення», яке є чинним та у встановленому порядку ніким не скасовано, а відтак підстави вважати, що вони неуповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні. Також, суд першої інстанції вважав, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП повністю доведена доданими до протоколу про адмінправопорушення доказами, а ті обставини, на які посилається позивач, наведені останнім з метою уникнення адміністративної відповідальності.
		          Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке.
		          Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
		          Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
		          Відповідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		          Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		          Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		          Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		          Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		          Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		          Відтак, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
		          Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
		          Згідно з ч.2  ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Відповідно до ч.1, ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		          З матеріалів справи убачається, що протоколи про адміністративні правопорушення № 62/21 та № 63/21 від 06.02.2021 року були складені в день виявлення правопорушення з боку позивача, складені, однак остання відмовилася про їх отримання та підпису, про що зазначено у вказаних протоколах.
		          Відповідно до приписів ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
		          Відповідно до ст. 17 Положення про адміністративні комісії Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної ради Української РСР від 09 березня 1988 року № 5540-ХІ, підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те особою.
		          Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ст. 254 КУпАП).
		          За змістом п. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
		          Відповідно до ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
		          Відповідно до п. 2 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша - п`ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.
		          Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		          Колегією суддів встановлено, що 21 грудня 2017 року рішенням Білоцерківської міської ради № 1779-42-VII створено Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Муніципальна Варта». Вказане рішення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №810/213/18 було визнано таким, що прийнято у межах повноважень міської ради та у спосіб, що визначений законами України (рішення набрало законної сили 27 листопада 2018 року).
		           24 липня 2018 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради прийнято рішення № 329 «Про уповноваження посадових осіб комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» на складання протоколів про адміністративні правопорушення», яким уповноважено посадових осіб КП БМР «Муніципальна варта» згідно додатку №1 на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 156 КУпАП.
		          Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14 січня 2020 року № 05 було внесено зміни в додаток до рішення Виконавчого комітету міської ради від 24 липня 2018 року № 329 «Про уповноваження посадових осіб Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» на складання протоколів про адміністративні правопорушення» шляхом викладення його в новій редакції. 
		          Колегія суддів зауважує, що вищевказані рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради постановлені відповідно до закону, є чинними, в судовому порядку не скасовані.
		          Згідно додатку до вищевказаного рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради інспектори з благоустрою комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» Пастущук Т.С. та Соловйов Б.С. уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
		          З урахуванням вищевикладеного, вищезазначені посадові особи мали право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
		          Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою № 69/70 від 05 березня 2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за розлив горілки для споживання на місці без статусу суб`єкта господарювання громадського харчування.
		          Згідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		          Згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування (ресторанного господарства) та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
		          Поняття «заклад ресторанного господарства» міститься в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 (надалі - Правила): заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. У свою чергу, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
		          Згідно з п. 1.4 Правил суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
		          Відповідно до п.1.5 вказаних Правил заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). При цьому Правилами передбачено, що вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб`єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
		          Відповідно до п. 1.7. Правил на фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу (класу), назви, найменування суб`єкта господарської діяльності та режиму роботи.
		          В п.22 Постанови КМУ № 854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30.07.1996 року (редакція від 15.05.2018 року), прописано наступне: «продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.»
		          З матеріалів справи убачається та судом першої інстанції встановлено, що магазин-кафетерій « Леана » має ліцензію на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 10270308202006591, дата реєстрації 22.12.2020 року, термін дії з 14.01.2021 року до 14.01.2022 року, адреса місця торгівлі: вул. Київська, 52, м. Біла Церква, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області.
		          Наразі, позивачем не доведено, що позивач здійснювала торгівлю (роздрібну) алкоголем на розлив для споживання на місці маючи статус закладу ресторанного господарства.
		          Щодо доводів позивача, що на доданих до матеріалів справи фотокартках не зафіксовано факт реалізації алкогольних напоїв на розлив, колегія суддів зазначає таке. 
		          В матеріалах справи наявний диск з відеозаписом події, яка мала місце 06.02.2021 року.           З відеозапису убачається, що посадовими особами комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» в магазині «Леана», розташованого за адресою вул. Київська, 52, м. Біла Церква зафіксовано особу, яка вживає алкогольні напої на місці, яким виявився ОСОБА_2 .
		          З відеозапису також вбачається, що на зауваження посадових осіб «Муніципальної варти» щодо реалізації алкогольних напоїв на розлив без наявності належної ліцензії , позивач не  заперечувала факту налиття ОСОБА_2 алкогольного напою в пластикову тару.
		          Позивачем зазначені докази не спростовано.
		          Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		          Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		          Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову
		          Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		          Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 73 КАС України).
		          Згідно із ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто які є недопустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		          З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.156 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 05 березня 2021 року №69/70 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.156 КУпАП, а отже, приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
		          Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		          Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Відповідно до ст. 316 суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		          На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
		          Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		          Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року залишити без змін.
		          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
		 
		          Головуючий суддя                                                                      І.О. Грибан
		 
		          Судді                                                                                          Н.М. Єгорова
		 
		                                                                                                    А.Б. Парінов
		 
		 
		 
		          (повний текст постанови складено 06.09.2021р.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...