Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/2656/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 15.09.2021
Номер судового провадження: 61-16174ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем України
		 
		15 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 367/2656/20
		провадження № 61-16174св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
		 
		Заява мотивована тим, що з 28 вересня 2010 року вона перебувала 
		з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року. 
		 
		Вказувала, що від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		ОСОБА_2 проживав на території «Турецької Республіки Північного Кіпру», помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у північній частині міста Нікосія, що підтверджується реєстраційними відомостями про смерть та довідкою про причини смерті 
		й похований на території Північного Кіпру. Вказувала, що вона та дочка 
		ОСОБА_3 приймали участь у похованні ОСОБА_2 .
		 
		Для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника їй в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 необхідно одержати свідоцтво про смерть колишнього чоловіка ОСОБА_4 , однак органи реєстрації актів цивільного стану відмовляються реєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, оскільки Україна не визнає цієї території. Крім того, «Турецька Республіка Північного Кіпру» засуджена світовим співтовариством, оголошена незаконною 
		та визнана лише Туреччиною. 
		 
		Зазначала, що виходячи із усталеної практики Європейського суду з прав людини, суди мають застосувати загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, 
		що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, 
		у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
		 
		З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, 
		на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою 
		 ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що згідно наданих заявником матеріалів смерть 
		 ОСОБА_2 настала на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру». Проте Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України), 
		не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 367/2656/20, витребувано її з Ірпінського міського суду Київської області.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для відкриття продовження. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що так звана «Турецька Республіка Північного Кіпру» була засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною. За винятком Туреччини, жодна держава у світі або міжнародна організація не визнають цю територію. Невизнання цієї території світовим співтовариством та, зокрема, Україною унеможливлює захист громадян України з боку дипломатичних установ України. Зважаючи на відсутність документів, необхідних для реєстрації смерті 
		ОСОБА_3 , зазначена консульськадія не може бути вчинена Посольством України в Республіці Кіпр. Рекомендовано звернутися до Посольства України 
		в Турецькій Республіці з метою звернення цього посольства до компетентних органів Турецької Республіки, які визнають документи, видані «Турецькою Республікою Північного Кіпру», для підтвердження факту смерті громадянина України ОСОБА_2 на цій території. Однак відповіді на адвокатський запит Посольством України у Турецькій Республіці не надано, у зв`язку з чим відсутня можливість зареєструвати факт смерті ОСОБА_4 та отримати відповідне свідоцтво про смерть згідно вимог чинного законодавства України.
		 
		Вказує, що у практиці Європейського суду з прав людини передбачено, що суди мають застосувати загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані 
		в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини 
		в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, 
		що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, 
		у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя, соціального захисту (пенсія у зв`язку 
		з втратою годувальника) тощо.
		 
		Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу 
		до касаційного суду не направили. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремогопровадження із заявою, в якій просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права 
		чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		 
		Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
		 
		Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
		 
		Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності 
		чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		 
		У справі, що є предметом касаційного перегляду, судами встановлено, 
		що заявником є громадянка України, яка проживає на території України і яка просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
		 
		З огляду на наведені норми процесуального права, суд першої інстанції, 
		з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права 
		не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, 
		у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		 
		За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасні висновки про відмову у відкритті провадження у справі, що призвело 
		до порушення норм процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції 
		та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги 
		та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (для вирішення питання про відкриття провадження).
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року 
		та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати.
		 
		Справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    Судді:М. Є. Червинська   С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...