Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 598/190/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2021.
Дата набрання законної сили: 16.09.2021
Номер судового провадження: 51-1341км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210090000215

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України 
		16 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа № 598/190/19
		провадження № 51-1341км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		потерпілої  ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілої на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000215, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернопіль, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 309 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8травня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		Згідно з вироком суду, 5 серпня 2018 року близько 19:00 за місцем проживання ОСОБА_6  (АДРЕСА_1 ), під час зустрічі засудженого на території зазначеного домогосподарства із ОСОБА_9 , між ними виник конфлікт, під час якого у  ОСОБА_6  виник прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя останнього, в результаті якого останній цілеспрямовано та рішуче руками, ногами та тупим твердим предметом з обмеженою продовгуватою поверхнею, став наносити численні удари по голові, тулубу та кінцівках ОСОБА_9 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
		Окрім цього, ОСОБА_6 у невстановлений органом досудового розслідування час та місце незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місцем свого проживання до 5 серпня 2018 року, коли під час проведення обшуку його було виявлено та вилучено працівниками поліції.
		Апеляційний суд апеляційні скарги прокурора та потерпілої залишив без задоволення. Апеляційній скарги засудженого та його захисника задовольнив. Вирок місцевого суду в частині визнання винними та засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК скасував, а кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Мотивуючи своє рішення тим, що наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. В решті вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону, безпосередньо не дослідивши доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, та дійшов хибного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК. Вказує на те, що апеляційний суд не надав оцінку всім доводам апеляційних скарг засудженого та його захисника, а з приводу апеляційних скарг прокурора та потерпілої взагалі не зазначив жодних підстав, через які вказані апеляційні скарги залишено без задоволення. 
		У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги потерпілої аналогічні доводам касаційної скарги прокурора. 
		У запереченнях на касаційні скарги захисник просить залишити їх без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор та потерпіла підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
		Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілої, просили залишити без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК за обставин, установлених у вироку, правильність кваліфікації його дій за вказаним законом та справедливість призначеного останньому покарання у касаційних скаргах прокурора та потерпілої не оспорюються. Тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості оспорюваних рішень у цій частині.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Натомість зазначені обставини є предметом перевірки апеляційного суду.
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При скасуванні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
		Проте суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог закону та розглянув кримінальне провадження з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (порушенням засади безпосередності дослідження доказів), з огляду на таке.
		Згідно з приписами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду провадження.
		Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, однак у цій ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи в апеляційній скарзі учасника кримінального провадження в частині неповноти судового розгляду та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованими і потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст.404КПК, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.
		Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		У разі встановлення апеляційним судом обставин, зазначених у ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Це рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку, переоцінку таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що суд першої інстанції помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, а також і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не відповідають таким властивостям із зазначенням відповідних критеріїв. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у цьому випадку є обов`язковим.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, на підставі показань потерпілої ОСОБА_8 , пояснень свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , пояснень спеціаліста ОСОБА_25 , експертів ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які безпосередньо були допитані під час розгляду справи судом першої інстанції, а також інших зібраних та перевірених у судовому порядку письмових доказів.
		Не погоджуючись із вказаним вироком, обвинувачений та його захисник, а також прокурор та потерпіла подали апеляційні скарги.
		Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, вирок місцевого суду в частині визнання винними та засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК скасував, а кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Мотивуючи своє рішення тим, що наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		Як вбачається з апеляційної скарги засудженого, останній, окрім іншого, посилався на те, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та експертів ОСОБА_25 , ОСОБА_28 у вироку відображені не вірно.
		Разом з тим, апеляційний суд не перевірив та не надав оцінки вказаним твердженням засудженого,обмежившись дослідженням меншої сукупності доказів порівняно з тією сукупністю, яку дослідив місцевий суд, частково дослідив письмові докази та допитав лише свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та експерта ОСОБА_31 , а з приводу показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 зазначив, що такі показання містять виключно інформативний характер і не підтверджують винуватості засудженого.
		Таким чином, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, яке є протилежним за змістом рішенню місцевого суду, дав свою (іншу) оцінку показанням свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , показання яких судом першої інстанції було покладено в основу визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, при цьому не викликав та не допитав цих свідків під час апеляційного розгляду, що свідчить про порушення ним ст. 23 КПК щодо безпосередності дослідження доказів.
		Відтак, висновок апеляційного суду про невстановлення в суді достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК і вичерпання можливостей для їх отримання є передчасним, оскільки ухвалу суду апеляційної інстанції про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження в цій частині постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Крім цього, з ухвали апеляційного суду вбачається, що у її мотивувальній частині викладено короткий зміст вимог апеляційних скарг прокурора та потерпілої, а у резолютивній частині зроблено висновок про залишення їх без задоволення, проте не вказано жодних мотивів та підстав через які вказані апеляційні скарги залишено без задоволення.
		З огляду на викладене Суд вважає, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 було здійснено формально, а закріплених у ст.2 вказаного Кодексу завдань кримінального провадження не виконано, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Оскільки ухвалу апеляційного суду було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		При здійсненні такого розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах, дати на все вичерпну відповідь, безпосередньо дослідити докази, у сукупності проаналізувати їх й ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, яке би відповідало положенням ст.370 КПК.
		Отже, зважаючи на доводи та вимоги, наведені в касаційних скаргах прокурора та потерпілої, вони підлягають задоволенню .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги прокурора та потерпілої задовольнити.
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...